Еріх Редер

Еріх Йоґан Альберт Редер
Erich Johann Albert Raeder
Народився	24 квітня 1876 Вандсбек, Німецька імперія
Помер	6 листопада 1960 Кіль, Федеративна Республіка Німеччина
Роки життя	24 квітня 1876 - 6 листопада 1960
Приналежність	Німецька імперія Веймарська республіка Третій Рейх
Рід військ	ВМС
Роки служби	1911—1944
Звання	Гросадмірал ВМС Третього Рейху
Війни/битви	Перша світова війна Друга світова війна
Нагороди
Інше	мемуари "Моє життя"

Е́ріх Йо́ґан Альбе́рт Ре́дер (*24 квітня 1876 - †6 листопада 1960) — німецький гросадмірал (1.4.1939), Начальник Військово-морських сил Веймарської республіки — Рейхсмаріне, Головнокомандувач Кригсмарине Третього Рейху, кавалер Лицарського хреста Залізного хреста. Народився в місті Вандсбек, неподалік від Гамбурга, провінція Шлезвіг. З родини вчителя. Закінчив військово-морське училище у Кілі. У 1905 закінчив Військово-морську академію. Учасник Першої та Другої світових війн. Із 30 січня 1943 у відставці.

Військова кар'єра

Початок

Із травня 1895 на військовій службі — кадет Кайзерліхмаріне (нім. Kaiserliche Marine) — Військово-морських сил Німецької імперії. Із листопада 1897 вахтовий офіцер на броненосці «Саксонія» (нім. Sachsen), потім служба на лінкорі «Дойчланд» (нім. Deutschland). Із квітня 1906 офіцер управління інформації Кайзерліхмаріне, де завідував відділом закордонної преси й редагував часопис «Морський огляд» та щорічник «Nautilus». У 1908 штурман на важкому крейсері «Йорк» (нім. Yorck). 1910—1912 також штурман на особистій яхті Вільгельма II «Гогенцоллерн». Із 1912 начальник штабу Командувача крейсерськими силами адмірала Франца фон Хіппера.

Перша світова війна

Під час Першої світової війни Редер брав участь у найбільших морських битвах, зокрема в бою у Доггер-банки 24 січня 1915 та в Ютландський битві 31 травня - 1 червня 1916. Спланував низку операцій по постановці мінних загороджень. Із січня 1918 командир легкого крейсера «Кельн» (нім. Cöln), з жовтня того ж року начальник Центрального бюро командування Кайзерліхмаріне. У листопаді 1914 нагороджено Залізним хрестом 2-го ступеня, в лютому 1915 року — Залізним хрестом 1-го ступеня.

Поміж світовими війнами

Після укладення Версальський мирного договору Редера залишено на військовій службі, багато зробив для збереження залишків флоту та офіцерських кадрів. У березні 1920 брав участь у невдалому Капповскому путчі, пізніше, у цьому ж році, переведено в архів ВМС, де пропрацював близько двох років. Оприлюднив низку наукових робіт, вважався великім теоретиком в галузі крейсерських операцій. У 1923 інспектор військово-морських учбових закладів. Із жовтня 1924 командувач крейсерськими силами Північного моря. Із січня 1925 начальник Балтійського військово-морського району. 1 жовтня 1928 Редера призначено Начальником Рейхсмаріне. Розгорнув будівництво великих надводних кораблів. У січні 1933 підтримав прихід Адольфа Гітлера до влади. Схвалив запропановану останнім програму переозброєння флоту. У найкоротший термін, в тому числі завдячуючи зусиллям Редера, Німеччини вдалося підняти свої ВМС на належний рівень, ввести в дію нові, надсучасні кораблі.

Друга світова війна

Під час Другої світової війни, починаючи з серпня 1939, Еріх Редер керував діями Кригсмарине. Не дивлячись на деяки перемоги, надводний флот ніс великі втрати. Керівництво Третього Рейху звинувачувало у поразках Редера. Важки втрати при проведенні окупації Норвегії та дії великих надводних бойових кораблів у Атлантиці, інтриги у владній верхівці, привели у січні 1943 до наказу Гітлера про розформування надводного флоту. У відповідь Редер подав прохання про відставку. 30 січня 1943 посаду Головнокомандувача ВМС Третього Рейху отримав Карл Деніц.

Незабаром Редера було переведено на посаду Головного інспектора флоту, на який він залишався до кінця війни, не беручи участі у державних справах.

Повоєнні роки

Редер з дружиною під час звільнення з в'язниці Шпандау

У травні 1945 Редера заарештовано радянською контррозвідкою.

Міжнародним трибуналом у Нюрнбергу визнаний винним та засуджено до довічного ув'язнення. Вирок відбував у берлінській в'язниці Шпандау. 17 січня 1955 звільнено з під варти.

Автор мемуарів «Моє життя».

Посилання

• Raeder, Erich Johann Albert — нагороди грос-адмірала Редера (англ.)