Костел святого Лаврентія (Жовква)

Костел Святого Лаврентія
	Костел Святого Лаврентія та дзвіниця
	50°03′22″ пн. ш. 23°58′09″ сх. д. / 50.05611° пн. ш. 23.96917° сх. д.Координати: 50°03′22″ пн. ш. 23°58′09″ сх. д. / 50.05611° пн. ш. 23.96917° сх. д.
Тип споруди	церква
Розташування	Україна, Львівська область, Жовква
Архітектор	Павло Щасливий; Павло Римлянин; Амвросій Прихильний
Художник	Мартин Альтомонте; Шимон Богушович; Андрій Стех
Засновник	Станіслав Жолкевський
Початок будівництва	1606
Кінець будівництва	1618
Будівельна система	цегла
Стиль	ренесанс
Належність	РКЦ
Стан	пам'ятка архітектури національного значення України
Адреса	Львівська область Жовківський район м. Жовква площа Вічева 18
Епонім	Лаврентій Римський
	Костел святого Лаврентія (Жовква) (Україна)
	Костел святого Лаврентія у Вікісховищі

Костел Святого Лаврентія розташований на центральній площі міста Жовква Львівської області. Занесений до Реєстру пам'яток національного значення з охоронним номером 386/1. Біля костелу розташована дзвіниця, занесена до Реєстру з охоронним номером 386/2.

Історія

Польний гетьман коронний, львівський каштелян Станіслав Жолкевський на порожньому місці біля села Винники заклав 1597 місто Жовква, яке будувалось згідно ренесансних засад ідеального міста. Очевидно, що він розпочав будівництво за прикладом свого патрона Великого коронного канцлера, Великого коронного гетьмана Яна Замойського, який 1580 у Руському воєводстві заклав ідеальне місто Замостя.

12 серпня 1620 Станіслав Жолкевський надав фундацію на закладення парафіяльного костелу Королеви Небес, святого Лаврентія, святого Станіслава єпископа. Жолкевський ще 1610 заклав школу. Парафію офіційно заклав 1623 львівський архієпископ Ян Прухницький. До парафії належало від 13 селищ на початку XVIII ст. до 28 на 1939. Парафія належала до деканату львівського, з 1765 деканату янівського, де стала резиденцією архідияконату. До нього входили деканати янівський, городоцький, буський. З 1787 заклали жовківський деканат. Для забезпечення препозитури костелу надавались села Нагірці, Великі Передримихи, частини Ясниськ і Рокитного, податки з маєтків яричівських, куликівських, нагачівських. Препозит був зобов'язаний утримувати при костелі шість вікаріїв, чотирьох мансионаріїв, бакалавра, чотирьох канторів, органіста, дзвонаря. Духовенство було зобов'язане відправляти спеціальну літургію з згадуванням усіх битв фундатора. Власникам Жовкви і їхнім спадкоємцям належало право патронату над фундацією. Це право переходило з Жолкевських на (1623/33) Даниловичів, (1661) Собеських, 1740 Радзивіллів. Право презентації вікаріїв перейшло у XVIII ст. від препозита до капітули жовківської колегіати. Фундації були розширені Яном Жолкевським 1623 коштами на утримання ще одного мансионарія, Софією Жолкевською-Данилович 1631 коштами на мансионарія, капелана, священика. Реґіна Жолкевська з Гербуртів 1 червня 1621 зробила фундацію для поминання полеглого під Цецорою чоловіка Станіслава і його солдат, полеглих у битвах з татарами, турками, перебуваючих у неволі. Занепалу фундацію відновив 1 січня 1862 пробощ о. Юзеф Новаковський. Архієпископ Миколай Вижицький 1742 надав костелу статусу колегіати^[1], а власник Жовкви Михайло Казимир Радзивілл заклав при колегіаті абатство. Колегіум капітули на 1755 складався з прелатури: препозита-абата, схоласта, декана, 9 каноніків. До препозитури належали пробощі жовківський, яричівський, жовтанецький, сасівський, зборівський, кукізівський. Австрійці 1785 ліквідували колегіату, абацтво, залишивши за костелом статус парафіяльного. До 1861 титул жовківського абата був почесним і його надавали канонікам львівської катедри РКЦ. При костелі діяли братства Ангела-хранителя (1636-1725), Найсв. Діви Марії (1638), Вервечкове (1625-1725), Св. Анни (1625-1735), Прсв. Трійці (1744), Скапулярію (1761).

Костел був закритий 1946 і перетворений на склад мінеральних добрив. Образ . Через пошкодження даху відбулось знищення дерев'яних конструкцій даху, замокання склепінь, що призвело до падіння елементів ліпного оздоблення. Було знищено орган, значно пошкоджено фігури, барельєфи надгробків, розбито більшість пам'ятних таблиць, пограбовано поховання у крипті. Значних втрат зазнали надгробки фундації Яна ІІІ, де були відбиті голови, руки фігур. Образ з вівтаря Богородиця з дитиною XVII ст. художника Карло Дольчі 1953 вивезли до Ермітажу в Ленінграді. До 1980-х років було завдано значної шкоди оздобленню костелу. Він став першим храмом Жовківщини, який повернули 1989 віруючим РКЦ. Військо Польське передало 1992 в дар костелу 11.200 кг мідного листа для покриття дахів. Ще 2.500 кг подарував 1993 президент міста Краків. З 1990 реставрацією костелу зайнялись польські фахівці завдяки коштам польської Фундації охорони пам'яток.

Костел

План костелу згідно заповіту Станіслава Жолкевського від 12 січня 1606 вже був виготовлений на час його написання будівничим Павлом, який повинен був його збудувати. Вірогідно, ним був львівський будівничий Павло Щасливий († 1610), що походив з Італії, жив з 1592 в Жовкві, де з 1601 був війтом. Після його смерті будівництво продовжили львівські будівничі Амвросій Прихильний († 1641) та Павло Римлянин († 1618), за життя якого завершили мурування стін. Храм отримав багате оздоблення завдяки фундаціям Реґіни Жолкевської з Гербуртів та Софії Данилович з Жолкевських. Архієпископ Ян Прухницький 28 травня 1623 консекрував костел. На 1640 пробст Андрій Мальський згадував сім вівтарів костелу: Св. Лаврентія, Ісуса Розіп'ятого, Святої Анни, Матері Божої Вервечкової, Св. Марії Магдалини, Ангела-хранителя, св. Станіслава єпископа.

Цегляний костел заклали біля головної площі міста напроти Жовківського замку на пагорбі, насипаному полоненими татарами, що значно покращило сприйняття святині. Він має форму латинського хреста з двопрясловою навою, дещо більш вузькими квадратними раменами трансепту і такої ж ширини двопрясловим пресбітерієм з тригранною апсидою. У північному рамені трансепту розміщена каплиця Найсвятішої Діви Марії та у південному Пресв. Трійці. З двох сторін пресбітерію розташовані поверхові квадратні будівлі захристя (південь) і скарбниці (північ). У товщі мурів пресбітерію сходи ведуть на їхні верхні поверхи і на горище. На середохресті трансепту і нави з даху виступає низько посаджений, зовні восьмигранний і круглий у середині барабан куполу з ліхтарем. Зовні його площину розчленовано лізенами, а прямокутні віконні прорізи обрамлені лізенами, підвіконними карнизами і трикутними сандриками.

Зовні костел оперезаний внизу високим кам'яним цоколем і вгорі антаблементом з скромним архітравом, сильно виступаючим профільованим карнизом та широким фризом доричного ордеру з метопами і тригліфами. У метопах розміщені різьблені у камені постаті кінних гусар з шаблями, списами, східних кінних лучників, поранених воїнів, св. Юрія, св. Мартина, символічними композиціями з вежами, елементами озброєння, розетами з листя, медальйонами з лаврового листя, гербами Любич Жолкевських, гербовими орлами в наріжниках. Цей фриз є доволі унікальним твором для тогочасного львівської будівельної школи. Площини пресбітерію членовані одинарними пілястрами. Чільні сторони нави, рамен трансепту увінчані аттиками, трикутними фронтонами з кам'яними вазонами на постаментах і круглими вікнами посередині. Площини пресбітерії, рамен трансепту розчленовані парними пілястрами тосканського ордеру, опертими на цоколі і підтримуючими архітрав. Високі вікна нави, трансепту, пресбітерія з півкруглим завершенням мають профільоване обрамлення. Об'єми захристя, скарбниці вгорі обведено антаблементом з фризом декорованим тригліфами і метопами з картушами, на яких розміщені кабошони, раути, левячі голови і кутовими гербовими орлами. Квадратні вікна з кованими ґратами мають кам'яне профільоване обрамлення і на першому ярусі завершені фризами з тригліфами і метопами з розетами, профільованим карнизом.

Вхідний пізньоренесансний портал з 1-ї чверті XVII ст. обрамлено архівольтом та нішами з мушлями. У архівольті в них розміщено постаті євангелістів, на пілонах св. Лаврентій, св. Станіслав єпископ, св. Петро і св. Павло. Пілони оперті на цоколях з розетами і обрамлені пасмом орнаменту. На замковому камені архівольту розміщено погруддя Бога-Отця і голівки ангелів. Поля понад архівольтом оздоблено крилатими голівками ангелів і обрамлено пасмом квіткового орнаменту. Вся композиція завершена трикутним фронтоном з профільованим навершшям, на тимпані якого пара ангелів тримає ліхтар. Вгорі фронтон фасаду увінчано позолоченою фігурою Архангела Михаїла з 1620-х років. Портал вважають за один з найдосконаліших прикладів ренесансної архітектури на теренах України та сучасної Польщі. У крилі трансепту облаштовано другий вхід до костелу з більш скромним декором - трикутним фронтоном, а архівольт і пілони декоровано голівками ангелів та розетами. Об'єми покрито двосхилими дахами з сигнатуркою понад пресбітерієм.

Галерея

Вхідний портал костелу
Архангел Михаїл на фронтоні фасаду
Фриз костелу
Святий Юрій на фризі костелу
Фриз костелу

Інтер'єр

Гладкі стіни нави, рамен трансепту, пресбітерія прикрашають лише стуккові обрамлення віконних прорізів. При відновленні костелу 1865-1866 років стіни Віотті (Viotti) покрив розписом під мармур з імітацією кам'яної кладки. У раменах трансепту на місці великих батальних картин збереглись рештки розписів з 1-ї половини XVII ст. Музичні хори опираються на парі тосканських колон з трьома архівольтами, поля між якими заповнені гербами Жолкевських і Гербуртів. Мурований парапет декоровано фризом з тригліфами і метопами, на полях яких розміщені картуші з листям аканту, жіночими головами, медальйонами.

Наву, рамена трансепту, пресбітерій перекрито хрещатим склепінням. Утворені склепіннями у перерізі з стінами аркади обрамлено профільованими архівольтами. Склепіння декоровано стукковою ліпниною у вигляді імітації ребер, геометричних фігур у наві, раменах трансепту, та у пресбітерії з маньєристичними картушами у вигляді розет, лаврових вінків, медальйонів з голівками ангелів, кабошонами, погруддями пап, кардиналів, єпископів.

Під барабаном куполу розміщені стовпи, завершені ділянками архітраву з тригліфами і метопами з розетами. Барабан опертий на вітрилах, декорованих ліпними медальйонами з погруддями євангелістів, що тримають у руках книги з початковими словами Євангелій. Барабан внизу і вгорі обрамлений фризами з тригліфами і метопами, у яких розміщені поперемінно розети і голівки ангелів. У гладкій стіні барабану поперемінно розміщені 4 віконні прорізи і ніші з написами на латинській мові. Купол заповнений 5 рядами кесонів з розетами на полях і обрамлених листям аканту. У куполі ліхтаря встановлено різблений голуб Святого Духу.

Мармурову чорно-білу-червону підлогу встановили 1881 з фундації о. Новаковського. Під пресбітерієм сходи ведуть до прямокутної крипти костелу з коробовим склепінням з саркофагами Жолкевських. Сакофаги відкривали 1689 за розпорядженням Яна III Собеського, до 1809 за розпорядженням Ізабели Чарторийської^[2], у половині ХІХ ст., 1905 при консервації Гроном Консерваторів Східної Галичини, коли 1908 встановили мармурові саркофаги. Поховання були пограбовані після закриття 1946 костелу.

Галерея

Орган костелу
Головний вівтар
Крипта костелу
Купол костелу

Вівтарі

У костелі встановлено головний пізньобароковий вівтар (біля 1740) (відновлений у 1860-х роках) з фігурою Розп'яття з початку XVII ст. і образом Св. Лаврентій XVIIІ ст. Два бічні вівтарі 2-ї половини XVIIІ ст. схожі за будовою до головного вівтаря. У вітарі Матері Божої (північне рамено трансепту) встановлено образ Богородиця з дитиною XVII ст. фундації Яна ІІІ Собеського і роботи Карло Дольчі (1616-1686) та вгорі Св. Йосиф авторства Софії Фредро-Шептицької, яка подарувало його з нагоди реставрації 1867 костелу. Вівтар Прсв. Трійці (південне рамено трансепту) встановлено образи Прсв. Трійці авторства Миколи Стжегоцького (1826-1891) і св. Анни роботи Анни Райської. Ще чотири бічні вівтарі походять з 3-ї чверті ХІХ ст. з образами св. Антонія Падуянського, св. Франциска, св. Войцеха, св. Станіслава роботи маловідомих художників.

Стукковий амвон роботи Париса Філіппі походить з 1860-х років опертий на консоль у вигляді ангела з білого мармуру. Його п'ятигранний парапет оздоблено мармуровими барельєфами Ісуса Христа та Євангелістів. Пізньоренесансні сталлі^[3] у пресбітерії походять з 1-ї чверті XVII ст. і багато декоровані різьбою. орган встановив 1811 пробощ о. Тадеуш Братковський, використавши різьби XVIIІ ст., вірогідно, з поховального castrum doloris Якуба Собєського. Він був відновлений 1867, пошкоджений 1919 і знову відновлений 1935 Рудольфом Гассе з Львова завдяки пробощу о. Лаврентію Ожга.

Надгробки

Найбільш вартісними памятками костелу є два схожі алебастрові надгробки Жолкевських у пресбітерії. Їх мали виконати у 1630-х роках з фундації Софії Жолкевської з Даниловичів. На високому цоколі з інскрипційними плитами розташовано дві ніші з мушлями у півциркульному завершенні, де розміщено фігури померлих. Ніші обрамлено профільованими архівольтами, в полях над якими розміщено крилаті голівкі ангелів. З сторін надгробки обрамлено колонами на п'єдесталах з капітелями, що несуть архітрав. Над ними встановлено фігури святих. Посередині розміщено гербовий щит з лавровим вінком, з обох сторін якого лежать алегоричні постаті і ще одна встановлена вгорі. Вони були відновлені у 1860-х роках Парисом Філіппі. З півночі розташовано надгробок Станіслава Жолкевського († 1620) і його сина, великого коронного гетьмана Яна Жолкевського († 1623). Вони зображені у обладунках з шоломами біля ніг. По сторонах надгробку встановлено фігури Св. Івана Богослова та Св. Станіслава єпископа, посередині Архангела Михаїла, обабіч лежать алегорії Fortitudo i Justitia. З південної сторони встановлено надгробок Регіни Жолкевської († 1626) і її доньки Софії Данилович з Жолкевських († 1634), фігури яких зображено при столах з вервечками в руках. Надгробок вінчає фігури Матері Божої з дитиною, по краях фігури св. Регіни і св. Софії та невстановлені алегоричні жіночі фігури. У картуші розміщено герби Жолкевських, Гербуртів, Ваповських, Фредрів.

Ян ІІІ Собеський був фундатором аналогічних барокових надгробків краківського каштеляна Якова Собеського († 1646) і старости корсуньського Станіслава Даниловича, виконаних з чорного мармуру, алебастру Андреасом Шлютером (1692-1693) і встаноівлених ним до початку 1694 при вході до пресбітерію. Вони оздоблені мілітарною символікою, фігурками путто, урнами, алегоричними фігурами.

У костелі встановлено епітафії Войцеха Глоговського († 1626), секретаря короля Павла Воєнковського († 1636), препозита о. Ігнатія Мартиновича († 1854), пробоща о. Юзефа Новаківського († 1891), королевичів Якуба Людвіка († 1737), Константина Владислава († 1736), Марії Кароліни^[4] († 1740), виконаних Парисом Філіппі 1862 після віднайдення їхніх поховань.

Батальні картини

У раменах трансепту було встановлено чотири великі батальні картини (біля 7,5 м × 7,5 м) для увіковічнення битв Станіслава Жолкевського і Яна ІІІ Собеського. "Битву під Клушином" намалював 1620 львівський художник Симон Богушович на замовлення Станіслава Жолкевського спеціально для встановлення у костелі. Її відновлювали Йозеф Енгельгард за кошти Галицьких станів, Йозеф Холевич з Кракова 1867, на кошти Крайового Сейму на замовлення Грона Консерваторів (1902-1910). Була відновлена впродовж 1985-1986 років.

На замовлення Яна ІІІ Собеського були виконані три картини. "Битву під Хотином" намалював 1679 німецький художник з Данціга Андреас Штех^[5]. Її відновлював Генрих Кюн 1903-1905 і 1910 роках. Італійський художник Мартин Альтомонте виконав картини "Битва під Віднем" (1693-1694) (відновлена 1971-1972) та "Битва під Парканами" (1683). За розпорядженням Яна ІІІ 1695 для картин були виготовлені жовківськими столярами позолочені рами з монограмами JTRP (Joanes Tertius Rex Poloniae) в картушах. Їх частково відновили 1909.

Після закриття костелу картини залишились без догляду і їхній стан значно погіршився. У 1968 роках вони були зняті і перевезені до Львівської галереї мистецтв. До 1969 проведена консервація київськими фахівцями. З 2010 років експонуються у Золочівському і Олеському замках.

Галерея

Битва під Клушино
Битва під Хотином
Битва під Парканами
Битва під Віднем

Дзвіниця

Біля міської брами Жовкви було споруджено з каміння триярусну восьмигранну оборонну вежу у 1-й чверті XVII ст., можливо, за проектом Амброзія Прихильного. Вона була надбудова цегляним ярусом дзвіниці і пошкоджена пожежею 1690 та незабаром відбудована. На 1885 її називали зруйнованою і потребуючою ремонту. Її відбудували у 1920-х роках на кошти о. Лаврентія Ожги. Вона покрита восьмигранним бароковим дахом. На нижніх ярусах збережені стрільниці вогнепольної зброї. На кінець 1980-х років перегнили конструкції пошкодженого даху, замокли мури. Її відновлення розпочали 1994.

Джерела

* Koscioly i klasztory rzymskokatolickie dawnego wojewodstwa ruskiego. T. 2.— Krakow, 1994.— стор. 15-86. (пол.)
Памятники градостроительства и архитектуры УССР.— Киев: Будівельник, 1985.— T. 3.— стор. 153 (рос.)
Галицька брама. Центр Європи. - №4 (28) Центр Європи. 1997
Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.

Посилання

Примітки

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: St. Lawrence's Church, Zhovkva

[1] Kolegiata (пол.)

[2] Izabela Czartoryska (пол.)

[3] Stalle (пол.)

[4] Maria Karolina Sobieska (пол.)

[5] Andreas Stech (нім.)

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

Костел святого Лаврентія (Жовква)

Зміст

Історія

Костел