Зборів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Зборів
Coat of arms of Zboriv.jpg Zborov city fl.png
Герб Зборова Прапор Зборова
Зборів
Зборів на мапі району
Зборів на мапі району
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Тернопільська область Тернопільська область
Район/міськрада size Зборівський район
Код КОАТУУ 6122610100
Засноване 15 ст.
Статус міста з 1939 року
Населення 7018 (01.01.2012)[1]
Площа 6 км²
Густота населення 1194 осіб/км²
Телефонний код +380-03540
Координати 49°39′42″ пн. ш. 25°08′43″ сх. д. / 49.66167° пн. ш. 25.14528° сх. д. / 49.66167; 25.14528Координати: 49°39′42″ пн. ш. 25°08′43″ сх. д. / 49.66167° пн. ш. 25.14528° сх. д. / 49.66167; 25.14528
Водойма Стрипа
Відстань
Найближча залізнична станція Зборів
До станції 3 км
До обл./респ. центру
 - залізницею 42 км
 - автошляхами 37 км
Міська влада
Адреса 47201,Тернопільська обл., м.Зборів, вул.Б.Хмельницького,13
Міський голова Білик Леонід Сергійович

Збо́рів — місто на заході Тернопільської області, район­ний центр, залізнична станція (в селі Млинівці за 3 км від міста), значний історико-культурний центр. Загальна площа міста становить 781,32 га, населення становить 8,7 тис. мешканців.

Географія[ред.ред. код]

Розташований на Волино-Подільській висо­чині, між берегами Головної і Малої Стрипи, що утворюють навколо 3борова два ставки (один із них існував з 17 століття). Від південного сходу є передмістя зі старими наз­вами — Війтівщина, 3агребелля, Коханівка, Куклинці.

Північніше м. Зборів проходить автомобільний шлях «національного значення»[2] Львів — Тернопіль Н02; через місто - шляхи територіального значення: Почаїв — Залізці — Зборів — Т 2013, Зборів — Козова — Т 2014, Зборів — Поморяни. Відстань до залізничної станції «Зборів» — 3 км. Відстань до обласного центру — 37 км.

Етнічний склад[ред.ред. код]

Проживали українці, поляки, євреї та інші національності. Зараз здебільшого лише українці.

Історія[ред.ред. код]

На околиці 3борова виявлено стоянку пізнього палеоліту.

Історичним попередником міста Зборова було поселення Верхостав, засноване у 1166 році на березі річки Стрипа. У 1241 році воно було зруйноване монголо-татарами. Пер­ші писемні згадки про передмістя належать до 15 ст.,

За однією версією, місто засну­вали шляхтичі Зборовські з Великопольщі, напевне, на «ґрунті» села Куклинці.[3] За іншими — власники однойменного містечка у Львівській землі. Від 16 століття у 3борові був невеликий замок.

В історичних документах 1601 згадано про уряд бургомістра в місті, отже воно мало магдебурзьке право. В серпні 1649 біля Зборова відбулася битва українського козацького війська на чолі з Богданом Хмельницьким та його союзників під проводом хана Іслам-Гірея ІІІ з польською армією, на чолі з королем Яном II Казимиром (див. Зборівська битва).

Від початку 17 століття[3] (зі іншими даними 1642 року) 3боровом володів Якуб Собеський (рід - Собєські), який 1627 року заснував тут парафію РКЦ; від 1740 — Радзивіли, від 1760 — Бєльські. Від 1772 місто належало Австрії (від 1869 — Австро-Угорщині), 1904 стало повітовим центром. У 1913 році у Зборові жило біля 6000 людей — з них 2400 українців, 2300 євреїв і 1300 поляків. Під час І світової війни за місто тривали значні бої 1915, 1916 і 1917, тому воно було повністю знищене (вціліло 4 будинки).

Західноукраїнська Народна Республіка[ред.ред. код]

Від листопада 1918 до липня 1919 — центр повіту ЗУНР. З ініціятиви наддніпрянського Червоного Хреста у Зборові було відкрито харчовий пункт, який проводив апровізію 45 понівечених війною сіл повіту — комплектував бідним пайки, готував гарячі обіди.[4] В місті була діяла повітова селянська рада, члени якої — безземельні селяни і батраки — вимагали відчудження без викупу поміщицьких земель.[5] Згідно наказу польського генерала Юзефа Галлєра, в напрямку Золочів — Зборів повинна була наступати група під командуванням генерала Карніцкі в травні 1919 року.[6] В районі Підкамінь — Зборів — Озерна було дислоковане угрупування польських військ (дивізії полковника В.Сікорскі, В.Єнджейовскі, армійські частини генерала Ю.Галлєра), яке на початку липня 1919 р. вело наступ на позиції УГА під час українсько-польської війни 1918—19 років.[7]

Потім до вересня 1939 належало Польщі. Від січня 1940 — райцентр Тернопільської області УРСР. Від 2 липня 1941 до 22 липня 1944 — під німецько-нацистською окупацією. Майже все єврейське населення було знищено.

газета «Зборівські вісті». Акт відновлення Української держави 30 червня 1941 р.

Підприємства[ред.ред. код]

Нині в місті працюють підприємства:

  • ТОВ «Зборівські м'ясо­продукти»
  • «Зборівгаз»,
  • завод «Тонар»,
  • комунальні підприємства:
  • «Проект-будсервіс», та інші.
  • Швейний цех «Елегант» під керівництвом В.В.Зозуля

Обсяг промислового виробництва за 1996 рік склав 298 тис. доларів США. У Зборові виробляється цегла та продовольчі товари.

Соціальна сфера[ред.ред. код]

Діють Зборівський коледж ТНТУ ім. І. Пулюя, ЗОШ № 1, ЗОШ № 2, Зборівська українська державна гімназія ім. Р. Завадовича, будинок дитячої творчості, музична школа, районний будинок культури, центральна районна лікарня, друкарня, є парк і стадіон.

Архітектурні пам'ятки[ред.ред. код]

Зборів бідний на архітектурні пам’ятки, що пояснюється кількома пожежами, які знищували більшість дерев’яних споруд міста. З архітектурних пам’яток до сьогодні не збереглися церква Пресвятої Богородиці та ратуша з ринком, знесені у 1977 році (годинникова вежа ратуші була перенесена на будівлю, у якій свого часу розміщувався районний комітет КПРС, а нині – районна державна адміністрація). Серед збережених пам’яток – кам’яна церква Преображення Господнього (1794 року, в стилі бароко), перебудований костел св. Анни XVIII ст. (нині греко-католицька церква Новомучеників українського народу, пам’ятка архітектури місцевого значення), каплиця-пам’ятник польських воїнів, споруджена у 1935 році (на міському цвинтарі). З несакральних пам'яток треба відзначити будинки «Рідної школи» і краєзнавчого музею.

Будівля колишнього костелу св. Анни розташована на початку вул. Б. Хмельницького (головної вулиці міста). Костел збудований у 1748-1755 роках коштом А. Сідлиського, власника села Плісняни. Під час ІІ Світової війни костел зазнав пошкодження, у 1945 році був закритий, а згодом – перебудований під магазин і пункт прийому склотари. У 1992 році колишній костел переданий греко-католикам. Під час реконструкції костелу було надбудовано вежу, а також споруджено дзвіницю.

Іншою цікавою пам’яткою Зборова є каплиця-пам’ятник перед старим польським цвинтарем міста. Каплиця була збудована з ініціативи бургомістра Зборова Альфреда Коцола для вшанування пам’яті польських вояків, які загинули у військових діях 1914-1920 років в районі Зборова, її проект виконав Вавринець Дайчак у 1935 році. Каплиця збудована в архітектурному стилі оборонного ренесансу з високою 9-метровою вежею, верхня частина вежі оздоблена атикою і декорована аркадовими нішами, у яких розміщені зображення орлів. Фронтова стіна каплиці оздоблена хрестом, під яким польською мовою написано «Poleglym za ojczyzne».

Пам'ятники[ред.ред. код]

Козацька могила на місці Зборівської битви

Зборів має більше десятка пам'ятників і пам'ятних знаків, найважливіші серед них:

  • Пам'ятний знак на честь скасування панщини — розташований на подвір'ї церкви Преображення Господнього;
  • Пам'ятний хрест на честь Святої Тверезості з написом — «Хрест побідив поганство, побідить і п'янство» — розташований на подвір'ї церкви Преображення Господнього;
  • Могили полеглих у Першій світовій війні (ділянка могил), захоронені українці, поляки, німці, чехи, поляки — на міському цвинтарі;
  • Братська могила воїнів УГА — на міському цвинтарі. Тут поховані вояки УГА та січові стрільці, що загинули в околицях Зборова в 1919 році та були перепоховані на міському цвинтарі в 1920-х роках;
  • Пам'ятник радянським воїнам — біля міського парку;
  • Братські могили радянських воїнів — на міському цвинтарі;
  • Могила Героя Радянського Союзу Жогіна С. — на міському цвинтарі;
  • Пам'ятний знак радянським військовополоненим, які загинули у німецькому таборі у м. Зборові — на перехресті доріг Тернопіль — Львів та Зборів — Залізці;
  • Пам'ятний знак на місці масового знищення євреїв фашистами — на території сучасного міського ринку;
  • Місце масового знищення людей органами НКВС протягом 1946–1950 рр. — на території подвір'я районної лікарні;
  • Монумент жертвам більшовицького терору — в центрі міста;
  • Пам'ятний знак на місці страти вояка УПА Володимира Дяківа в лютому 1945 року — в центрі міста;
  • Символічна могила воякам УПА — на міському цвинтарі;
  • Пам'ятник Тарасу Шевченку — в центрі міста, на однойменному майдані. Споруджений в 1994 році на пожертви громади та спонсорів;
  • Пам'ятник державному і політичному діячу, гетьману України Богдану Хмельницькому — в міському парку.

Музей «Зборівська битва»[ред.ред. код]

Пам'ятник «Борцям за волю України» на вул. Козацькій, 13

Справжньою гордістю і своєрідною візиткою м. Зборова є музей «Зборівська битва» з діорамою та експозиціями про історію краю та визвольні змагання. Музей «Зборівська битва» діє з 1995 року з двома верхніми експозиційними кімнатами і п'ятьма нижніми. Відвідувачів музею особливо зацікавлює діорама історичної битви (автор Степан Нечай), що висвітлює її вирішальний момент. Тут є і археологічні знахідки з місця битви (детальніше про комплекс пам'яток, пов'язаних зі Зборівською битвою дивіться у розділі «Новітні дослідження Зборівської битви»). Містить музей і матеріали про відновлення Козацької могили в 1990 році та урочисте святкування 350-ї річниці Зборівської битви в 1999 році.

В нижніх кімнатах експозиції присвячені Січовому Стрілецтву та підпільній і повстанській боротьбі проти окупаційних режимів, а також бою чехословацької бригади під Калинівкою 1917 року. У фондах музею зберігається понад 1200 предметів, які мають науково-пізнавальну цінність. Частина з них експонується постійно. Є своя бібліотека й кімната іконних та церковних пам'яток.

21 серпня 2011 року на території музею відкрили пам'ятник «Борцям за волю України». Подвір'я прикрасив чорний козацький хрест з написом «Борцям за волю України» та дві литі гармати обабіч хреста, копії тих, які використовували козаки у своїх походах. На урочистості прибули не лише зборівчани, а й гості з Києва, Черкащини, Херсонщини, Хмельниччини, Івано-Франківщини та інших регіонів України. До підніжжя хреста було висипано землю з різних куточків України, яку привезли з собою гості урочистого заходу. Не зважаючи на труднощі з транспортуванням, організаторам вдалось доправити до Зборова землю з легендарного українського цвинтаря Баунд-Брук у штаті Ню-Джерсі, США. Для українців діаспори Баунд-Брук має особливе значення: тут знаходиться духовний центр українського православ'я в Америці, своєрідний «Український Єрусалим». На декількох гектарах землі Баунд-Бруку розташований пантеон, де упокоїлися визначні українці з усього світу. Серед них — козаки та старшини Армії Української Народної Республіки, Української Галицької Армії та Української Повстанської Армії.

Некрополі[ред.ред. код]

На міському кладовищі є могили радянських воїнів: 8 братських та 1 індивідуальна. На 7 — надгробні саркофаги, на одній — скульптура воїна на прямокутному постаменті[8].

Персоналії[ред.ред. код]

Уродженці Зборова[ред.ред. код]

Відвідували[ред.ред. код]

Працювали[ред.ред. код]

На Зборівщині жив і працював видатний скрипаль-віртуоз і композитор Кароль Ліпінський (1790–1861), який змагався в скрипковій майстерності з Ніколо Паганіні, виступав у квартеті з Людвігом Шпором, грав у ансамблях з Робертом Шуманом і Ференцом Лістом. Похований в селі Вірлів на Зборівщині.

В 30-х роках ХХ ст. на Зборівщині працював український диригент, керівник церковних хорів, активний учасник просвіти Конопа Лука — загинув у Тернопільській тюрмі НКВС 1941 року. Зборівчанка Софія Складан — відома учасниця визвольного руху, зв'язкова ОУН, загинула від рук НКВС 1945 року.

Житель міста А. Сухінський — один з праведників народів світу[9]

Зборівський Пласт[ред.ред. код]

У Зборові є хлопчачий курінь ім. Омеляна Польового — полковника УПА.

Щороку традиційно у вихідні перед, чи після дня вшанування пам'яті Героїв Крут, проводиться у Зборові захід на цю тему. На цей захід приїжджають з багатьох міст і станиць пласту, найбільше з округу Тернопільської станиці.

Галерея[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2012 року, Київ-2012 (rar) — Державний комітет статистики України
  2. станом напркінці літа 2014
  3. а б Zborów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innyh krajów słowiańskich. — Warszawa: Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1895. — T. XIV (Worowo — Żyżyn).— S. 526. (пол.)
  4. Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР.- Львів: Інститут українознавства НАНУ; видавнича фірма «Олір», 1995.- 368 с., іл. ISBN 5-7707-7867-9 с. 94
  5. Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР… с. 119
  6. Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР… с. 189
  7. Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР… с. 203
  8. Богдан Андрушків. «Некрополі Тернопільщини, або про що розповідають мовчазні могили», Тернопіль, «Підручники і посібники», 1998, стор. 21
  9. стаття Е. Бергера про Праведників народів світу на Тернопільщині, поміщена у газеті «Русалка Дністрова» за грудень 1994 року

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]