Івківці (Чигиринський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Івківці
Країна Україна Україна
Область Черкаська область
Район/міськрада Чигиринський
Рада/громада Медведівська сільська рада
Код КОАТУУ 7125483504
Облікова картка Медведівка 
Locator Dot2.gif
Розташування села Івківці
Основні дані
Населення 298 (на 01.01.2007)[1]
Поштовий індекс 20932
Телефонний код +380 4730
Географічні дані
Географічні координати 49°08′28″ пн. ш. 32°23′24″ сх. д. / 49.14111° пн. ш. 32.39000° сх. д. / 49.14111; 32.39000Координати: 49°08′28″ пн. ш. 32°23′24″ сх. д. / 49.14111° пн. ш. 32.39000° сх. д. / 49.14111; 32.39000
Середня висота
над рівнем моря
107 м[2]
Відстань до
обласного центру
40,7 (фізична)км [3]
46 (автошляхами) км
Відстань до
районного центру
28 км
Найближча залізнична станція Фундукліївка
Відстань до
залізничної станції
40 км
Місцева влада
Адреса ради с. Медведівка, тел. 95-3-45
Сільський голова Дискант Олександр Анатолійович
Карта
Івківці is located in Україна
Івківці
Івківці
Івківці is located in Черкаська область
Івківці
Івківці

І́вківці — село в Україні Чигиринського району Черкаської області. Підпорядковане Медведівській сільській раді. Село за площею є одним із найбільших у районі. Згідно з переписом 2001 р. тут проживало 435 мешканців.

Івківці розташовані за 28 км від районного цетру — міста Чигирин, за 27 км від залізничної станції Фундукліївка та за 46 км від обласного центру — міста Черкаси.

На заході село сусідить із селом Головківка, на півночі з селом Медведівка, на сході з селом Новоселиця і з селом Полуднівка на півдні.

Історія[ред.ред. код]

Археологічні дослідження[ред.ред. код]

Першими свідченнями проживання людей на території села є виявлені археологами різночасові поселення. В.Антонович, у 1895 р., зафіксував на території села 5 курганів у полях, кілька поселень. У західній частині села В.Антонович на своїй карті позначив як курган недосліджений «Семидубову гору».

У 1951 році, експедицією інституту археології академії наук УРСР під керівництвом А. І. Тереножкіна, були досліджені село та його околиці. Цією експедицією за 400 м від крайніх будинків, на лівому березі річки Івка, було виявлено залишки культурного шару поселення «типу полів захоронень» — дрібні уламки глиняного посуду. Через згадане поселення пролягає шлях до села.

У північно-східній Тереножкіним було досліджено гору «Городище», де було зафіксовано вал, що відділяв площадку 60 на 60 м від поля. У південнозахідній частині села Тереножкін оглянув зазначений у В.Антоновича курган «Семидубова Гора». Біля підніжжя кургану та на його схилах членами експедиції було знайдено фрагменти тонкостінної, товстостінної, сірої, чорної, вохристої як ліпної так і гончарної кераміки. Як зазначав А.Тереножкін, визначити хронологічні та територіальні рамки колись існуючого тут поселення «весьма затруднительно» . Згідно з переказами у горі є поховання військового діяча. Існує припущення, що саме там покоїться прах Б.Хмельницького, викрадений із Ільїнської церкви вірними побратимами гетьмана на передодні вторгнення у м. Суботів польського війська на чолі з коронним гетьманом С.Чарнецьким.

За висновками археологічної експедиції 1955 року на чолі з Є. Ф. Покровською, в частині села під назвою «Дядченківка» було відмічено рештки селища перших століть н. е.

Таким чином, існування людських поселень на території с. Івківці сягає понад 2 тис. років.

XVII ст.[ред.ред. код]

У середині XVII ст. тут був хутір Лавріна Капусти, який з часом переріс у повноцінне село. У XVII — XVIII століттях село знаходилось у порубіжжі Речі Посполитої та Дикого степу. Козацькі традиції сприяли швидкому кількісному та якісному розвитку села.[4]

XVIII ст.[ред.ред. код]

Церква в Івківцях. Художник, уродженець села, Лавріненко Іван Василович

Свідченням відродження чи появи повноцінного с. Івківці слугує зведення в селі у 1724 р. православного храму в ім'я Покрови Пресвятої Богородиці. У 1740 р. до Івківської парафіяльної належали 80 дворів у с. Івківці та 26 у с.Трушівці. Як видно із опису церкви Мельхіседеком Значко-Яворьким від 23 вересня 1762 р. у Івківській Покровській церкві був православний священик Прокопій, і церква ніколи в унію не переходила.

У с. Івківці народився керівник національно-визвольної війни 1768 р. Максим Залізняк. Про що свідчать народні перекази та рапорт курінного отамана В.Коржа від 2(14) липня 1768 р. У ньому зазначається, що «Щислясь при курене Тимошовском Родился Польской области села Ивковец Максим Залізняк». Коштом сільської громади в центрі села у 1993 р. було встановлено на цегляному постаменті погруддя М.Залізняка роботи І. М. Гончара.

До 1793 року, до другого поділу Речі Посполитої, території села відносились до польських володінь. Воно входило до Київського воєводства, Чигиринського староства. Населення відносилося до «старостинських посполитих», або «крулевщини». Іншими словами село належало польській казні й входило до старостинської економії. Це можна побачити на карті Речі Посполитої XVIII c. А. Яблоновского.

В XVII—XVIII ст. село знаходилося у порубіжні Речі Посполитої та Дикого степу. Село знаходилося на межі поміщицьких сіл Головківки та Медведівки. Козацькі традиції та кріпосної залежності сприяли швидкому кількісному і якісному розвиткові села.

У період між 1793 −1796 рр. с. Івківці, разом з Чигиринським повітом, входило до складу Херсонської губернії. У відомості за 20 січня 1796 р. у старостинському поселенні Івківці діяла Святопокровська дерев'яна однопрестольна церква. До неї сторонніх слобід приписаних небуло. При церкві було 55 дворів де проживали 189 чоловіків та 186 жінок. При церкві числилися такі особи духовного стану: священик Г. Карповський, 32 р., паламар та його брат Іван, що навчався грамоти та іконопису у Миколаївському монастирі.

У 1796 р. с. Івківці увійшло до складу реформованої Київської губернії у складі Чигиринського повіту.

XIX ст.[ред.ред. код]

Із 1800 до 1804 рр., у період ліквідації Чигиринського повіту, с. Івківці входило, разом із рештою сіл повіту до складу Черкаського повіту.

До 1845 р казенні маєтки Чигиринщини, а разом із ними і с. Івківці перебували в орендному володінні Російських міністрів фінансів. За волосним поділом Чигиринського повіту с. Івківці, разом із селами Поселянівка, Мельники, Медведівка, Зам'ятниця, Думанці входило до складу Головківської волості.

У 1860 р. до першої дільниці судових слідчих Чигиринського повіту входило м. Івківці, де проживали 477 чоловіків та 479 жінок.

Станом на 1885 рік у колишньому власницькому селі Новоселецької волості мешкало 1100 осіб, налічувалось 269 дворових господарств, існували православна церква, школа та 2 постоялих будинки[5].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1607 осіб (765 чоловічої статі та 842 — жіночої), з яких 1593 — православної віри[6].

XX ст.[ред.ред. код]

Станом на 1900 р. у с. Івківці було 350 дворів, де проживало 1848 осіб жителів обох статей. Із них чоловіків — 927, жінок — 921. Головним заняттям жителів села було хліборобство. Окрім того населення займалося гончарством, виготовленням простих селянських возів, деякі селяни відправлялися на заробітки до Херсонської, Таврійської і Катеринославської губерній та Кубанської області.

Землі у селі налічувалось 1325 десятин, із якої 42 десятини належали церкві.

У селі діяла православна церква, одна церковно-парафіяльна школа та 7 вітряних млинів. Мирський капітал на 1 січня 1900 р. сягав суми 130 руб., а продовольчий — 3139 руб. Млинарство було невід'ємною складовою життя села. У 1920-х рр. на території села діяли 26 вітряних млинів. До сьогодення зберігся один із них, столітній «Одинцівський» млин.

Станом на 1907 р. у селі діяла однокласна церковно-парафіяльна школа. В ній навчалися 101 учень різного віку. Із числа учнів троє отримали пільги ІІІ розряду з військової повинності. Учителькою була Надія Костянтинівна Горбань.

У період громадянської війни село входило до Чигиринської Радянської республіки суботівського отамана Свирида Коцура, а після розгрому цього формування — до складу Холодноярської Республіки.

Радянська доба[ред.ред. код]

Із встановленням радянської влади на території села було зорганізовано сільську Раду, першим головою якої обрали П.Гарбуза.

На початок 1930-х рр. було утворено два колективні господарства ім. М.Горького та К.Ворошилова.

У 1934 р. було зруйновано дерев'яну парафіяльну церкву, із якої збудовано школу та частину будинку культури.

  • Друга світова війна

Із 2 серпня 1941 року село перебувало під німецько-нацистською окупацією. Жителі села активно брали участь у діяльності партизанського загону П.Дубового. На фронтах Другої світової війни 229 чоловіків поклали голови. 80% втрат припало на останній рік війни.

Звільнили село бійці 138 дивізії 7 січня 1944 р. У боях за село загинуло чотири бійці, тіла яких поховано у братській могилі у центрі села. 56 бійців мобілізованих із с. Івківці було нагороджено урядовими нагородами.

  • Спомник Залізнякові
    Післявоєнні часи

Після подвійного застосування методики випаленої землі село було змушено відбудовувати колективні господарства заново. Першому повоєнному голові колгоспу ім. М. Горького Т. Г. Заїченко великими зусиллями доводилося відбудовувати колгоспні будівлі, виконувати плани здачі продукції.

У 1958 р. колгоспи було об'єднано в один ім. І. Мічуріна. У 1959 р. колективне господарство та сільську Раду с. Івківці було об'єднано із колгоспом та сільрадою с. Медведівки. З того часу село було віднесено до «неперспективних».

В 1990-91 роках у селі покладено асфальтове покриття на центральний шлях та замінено лінію електропостачання.

Роки незалежної України[ред.ред. код]

Восени 2008 року активісти Черкаської обласної громадської організації «Молодь за відродження села» (керівник — Назар Лавріненко), студенти Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького, жителі села, учні сусідньої Медведівської школи та працівники філіалу «Холодний Яр» Національного історико-культурного заповідника «Чигирин» організували низку акцій на відзначення славетних вихідців із Івківців, зокрема, на пагорбі біля вітряка, який влітку цього, 2008, року вдалося відновити, посадили «Сад пам'яті Максима Залізняка» (яблуні, черешні, груші, кизил та калина). Окрім саду, в Івківцях, на тамтешній Семидубовій горі, посадили ще й сім дубків[7].

Соціальна сфера[ред.ред. код]

Івківську загальноосвітню школу І-ІІ ступенів закрито у 2002 році. У селі діє відділення зв'язку та фельдшерсько-акушерський пункт. Будинок культури найбільший в районі. але останніми роками доведений до руйнації.

Туристичні місця[ред.ред. код]

Центральний шлях має асфальтне покриття, що сприяє розвитку зеленого туризму та туристичного маршруту «Батьківщиною Максима Залізняка».

У селі прекрасний пересічений ландшафт, збережено чимало будинків критих соломою, зберігся збудований до громадянської війни будинок священика та вітряк, збудований у 1906 р.

Діє етнографічний музей та просвітницько-розважальний комплекс "Зерноленд".

Видатні особи[ред.ред. код]

У с. Івківці народився керівник національно-визвольної війни 1768 р. Максим Залізняк. В селі також народився Лавриненко Андрій Михайлович — директор радгоспу Нововаршавського району Омської області, Герой Соціалістичної Праці. Лавріненко Микола (Назарій) Олексійович — єпископ Виборгський, вікарій Санкт-Петербургської єпархії, намісник Олександро0Невської лаври.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Сторінка Чигиринської районної ради
  2. Погода в Україні
  3. maps.vlasenko.net(рос.)
  4. who-is-who.com.ua
  5. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  6. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-82)
  7. Нікітенко Людмила На пагорбі біля вітряка. На батьківщині Максима Залізняка посадили яблуневий сад // «Україна Молода», № 205 за 31 жовтня 2008 року

Публікації[ред.ред. код]

  • День. Лавріненко Н. П. „Вітряний млин «оживає»“ № 192, середа, 7 листопада 2007;
  • Голос України. Л.Титаренко «Столітній млин знов у строю» 10.06.08;
  • Нова Доба. Я.Паливода «Незабаром на Чигиринщині запрацює вітряний млин» № 66 — 2007. — С.11;
  • Я.Паливода «102 річний вітряк знову працює» № 50-51 — 2008. — С.3;
  • Черкаський Край. Лавріненко Н. П. «Столітній велет може зникнути» 21 грудня 2005. — С.7;
  • ПресЦентр. А.Кравець «Традиціям нації повертають крила» № 24 (151) від 11.06.2008 р;
  • По-українськи. Н.Таванець «Олександр Одинець відновив вітряк діда» 19.06.2008.
  • Лавріненко Н. Сторінками історії села.

Посилання[ред.ред. код]