Вальгалла

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Валгалла)
Перейти до: навігація, пошук
Ілюстрація Вальгалли від XVII століття.

Вальгалла (Valhöll, давньосканд. «Рай для воїнів») — у германо-скандинавській міфології в місті Асґард житло бога Одіна, де за його вибором спочивають звитяжні воїни після їх смерті (ейнгерії).


Побут Вальгалли[ред.ред. код]

Під час битви над полем бою літали валькірії, які забирали у Вальгаллу душі найхоробріших полеглих воїнів; тут вони спочивають до часу останньої великої битви, що зветься Раґнарьок.

За легендою Вальгалла — величезна зала, що має 540 дверей, за якими спочивають по 800 бійців. Верх Вальгалли з золотих щитів, а стіни з металевих списів, перед дверима до Вальгалли стоїть дерево Ґласір (Glasir, «сяйво»), листя якого золотаво-червоне. Воно вважається найкрасивішим деревом у всіх дев'яти світах.

Їдять ейнгерії м'ясо та п'ють медовуху. М'ясом їх забезпечує величезний кабан Сегрімнір («Sæhrímnir»), якого щодня ріжуть, а щоранку він воскресає. Одін же не їсть м'яса кабана, свою порцію він віддає вовкам, що пильнують західні ворота.

Щодня воїни одягають обладунки та б'ються в смертельних дуелях, після чого воскресають і бенкетують.

Задля викорінення традиційних вірувань, християнство прирівнює Вальгаллу до пекла. А воїни, які там спочивають, ототожнюються з демонами.

Зустрічаються й інші назви Вальгалли. З них найчастіше використовується «Волхолла» — ця назва зустрічається в англо-саксонській поемі «Беовульф».

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Ludwig Buisson: Der Bildstein Ardre VIII auf Gotland. Reihe: Abhandlungen der Akademie der Wissenschaften in Göttingen, Philologisch-historische Klasse, Dritte Folge Nr. 102. Göttingen 1976
  • Grettis saga: Die Geschichte vom starken Grettir, dem Geächteten. In: Sammlung Thule Bd. 5 Düsseldorf, Köln 1963.
  • Gutalag och Gutasaga, utg. af Hugo Pipping, København 1905–1907 (Samfund 33)
  • Sögubrot af Fornkonungum. In: Sögur Danakonunga, udg. av C. af Petersens och E. Olson, København 1919–1925 (Samfund 46,1). Dänische Übersetzung: C. Ch. Rafn, Nordiske Kaempe-Historier, Bd. III (1824).
  • Saxo Grammaticus, Gesta Danorum, rec. et ed. J. Olrik et H. Ræder, Bd. I (1931), Lib. VII, c.X.; Lib. VIII, c.IV.
  • H. Uecker: Die altnordischen Bestattungsriten in der literarischen Überlieferung (Diss. München 1966).
  • Старшая Эдда: Исландский эпос. — С. П.: Азбука, 2011. — с 87, 415. — ISBN 978-5-389-02679-7/
  • Валгалла, в мифологии // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — Санкт-Петербург, 1890—1907. (рос.)


Одін Це незавершена стаття з германо-скандинавської міфології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.