Імперія Малі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Імперія Малі
Manden Kurufa (бамбара)

~1235 — ~1600



MALI empire map.PNG
Держава Малі у ХІІІ столітті


Столиця Ніані
Канґаба (пізніше)
Мова(и) бамбара, манінка, мандінка, фульфульде, бозо
Релігія африканські традиційні релігії
іслам
Площа 1250[1] - 100 000 км²
1312[2] - 1 294 994 км²
1380[1] - 1 100 000 км²
1500[1] - 400 000 км²
Форма правління монархія
імператор
 - 1235-1255 Сундіата Кейта (засновник імперії)
Sahel Map-Africa rough.png
Політичні структури Сахеля
XI-XIII ст.
Імперія ГанаКанемТекрур
XIII-XVIII ст.
Джолоф (Волоф) • Імперія МаліІмперія Сонгай
МосиМіста-держави хаусаБагірмі
ВаданДарфурський султанатСеннар
БорнуСокотоМасинаТакедда
XIX-XX ст.
(Колонії)
Британська колонія Нігерія
Судан (колонія)Французька Західна Африка
Французька Екваторіальна Африка
XX ст.
(Незалежні держави)
СенегалМавританіяБуркіна-Фасо
МаліНігеріяНігер
КамерунЧадСуданЕритрея


Імперія Малі́  — ранньофеодальна держава, що існувала у XIII — XVII століттях у межиріччі верхів'їв річок Сенегалу і Нігеру (Західний Судан).

До першої чверті ХІІІ століття перебувала у васальній залежності від держави Гана. Період найвищої могутності держави Малі припадає на першу половину XIV століття. У XVI столітті перебувала в залежності від держави Сонгай. У середині XVII століття впала під натиском об'єднаних сил бамбара і арабів Марокканського султанату.

У Малі панували феодальні відносини; існувало також рабство. Малі вела торгівлю з Північною Африкою та Єгиптом. За часів найбільшого розквіту (початок XIV століття) на території імперії Малі проживало близько 10 % всього населення планети[3].

Історія[ред.ред. код]

Спочатку Малі була невеликою державою в верхів'ї річки Нігер, яка знаходилась по сусідству з великою державою народу сусу — Каніага. Саме поразка сусу від царя Сундіата Кейта в битві при Кірині на початку XIII поклала початок Імперії Малі. Вважається, що Кейта правив в період з 1230 по 1255 роки (імперією — з 1235). Одним з найцінніших завоювань цього імператора стали золотоносні райони Бамбука, які стали запорукою швидкого розвитку Малі.

Найбільшого розквіту держава досягла з імператора манси Муси (13121337). Він широко відомий як по народним переказам, так і по історичним джерелам за межами Малі, оскільки справив враження на Близький Схід і Європу здійснюючи хадж з чисельною свитою і даруючи коштовні подарунки всім мусульманським правителям, які зустрічались йому дорогою. Наприкінці XIV століття Малі починає втрачати свій вплив, що було пов'язано з міжусобними війнами. Від імперії відокремлюється Гао, який стає центром зародження іншої великої держави Західного Судану — Сонгай. З початку XV століття Сонгай починати відтісняти Малі, і до середини століття стає головною державою в регіоні. Від колись могутньої імперії Малі залишилась тільки невелика держава, яка займала західну частину внутрішньої дельти Нігеру і провінції на узбережжі Атлантичного океану[4].

Географія і економіка[ред.ред. код]

Головне джерело, з якого ми можемо дізнатися про географію і економіку імперії Малі — записки арабського мандрівника Ібн Баттути, який відвідав Малі в 1352 році, під час правління імператора Сулеймана.

Імперія розташовувалась на території сучасних держав Малі, Гвінея, Сенегал, Нігер і Мавританія. Головною транспортною артерією країни була річка Нігер, головні родючі райони якої знаходились у внутрішній дельті Нігеру.

Багатство Малі було засноване на торгівлі з країнами Північної Африки по транссахарським караванним шляхам. Основні галузі видобування були золото і сіль. Також Малі експортувала слонову кістку, шкури носорогів й інших африканських тварин.

Найбільші міста Малі — Тімбукту, Гао, Дженне. Імператори, керівна верхівка і торговці сповідували іслам, інше населення дотримувалось традиційних африканських вірувань.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в Taagepera, page 497
  2. Hempstone, page 312
  3. Walker, Sheila S., African roots/American cultures: Africa in the creation of the Americas, Published by Rowman & Littlefield, p. 127. (2001)
  4. Цивилизации долины Нигера: легенды и золото. Часть II — Мали

Джерело[ред.ред. код]

  • Українська радянська енциклопедія : [у 12-ти т.] / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  • Куббель Л. Е. «Страна золота». Века, культуры, государства. — 2-е издание, перераб. и доп. — М.: Наука, Главная редакция восточной литературы, 1990. — 240 с. — Серия «По следам исчезнувших культур Востока». (рос.)
  • Линде Г., Бретшнейдер Э. До прихода белого человека: Африка открывает свое прошлое / Пер. с нем. Н. А. Николаева. Под ред. А. Б. Макрушина. — М.: Наука, Главная редакция восточной литературы, 1965. — 264 с. — Серия «По следам исчезнувших культур востока». (рос.)
  • Маке Жак. Цивилизации Африки южнее Сахары. История, технические навыки, искусства, общества / Пер. с франц. Г. А. Матвеевой. — М.: Наука, Главная редакция восточной литературы, 1974. — 192 с. — Серия «Культура народов Востока. Материалы и исследования». (рос.)
  • Goodwin, A.J.H. (1957), «The Medieval Empire of Ghana», South African Archaeological Bulletin
  • Hempstone, Smith (2007). Africa, Angry Young Giant. Whitefish: Kessinger Publishing, LLC
  • Ki-Zerbo, Joseph (1978). Histoire de l'Afrique noire: D'hier à demain. Paris: Hatier