Національний військово-історичний музей України

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Національний військово-історичний музей України
Фасад музею
50°26′42″ пн. ш. 30°32′24″ сх. д. / 50.44500000002777540° пн. ш. 30.54000000002777782° сх. д. / 50.44500000002777540; 30.54000000002777782
Типвійськовий
історичний і національний (15 січня 2010)
Країна Україна
РозташуванняКиїв
АдресаКиїв, вул. Грушевського, 30/1
Заснованожовтень 1995 року
Відкрито14 червня 1998 року
Режим роботищодня з 10:00 до 17:00, вихідний - понеділок
Фонд50 000 одиниць[1]
Директорт.в.о. Кошель Юрій Петрович
Сайтnvimu.com.ua
Національний військово-історичний музей України. Карта розташування: Київ
Національний військово-історичний музей України
Національний військово-історичний музей України (Київ)
Мапа

CMNS: Національний військово-історичний музей України у Вікісховищі

Національний військово-історичний музей України (НВІМУ) — провідна музейна інституція в структурі Збройних сил України, яка досліджує та висвітлює історію військової справи на теренах України, витоки та сучасний стан українських військових традицій, уніформології, фалеристики, вексилології, демонструє предмети озброєння та військового спорядження різних епох.

Створений у жовтні 1995 року як Центральний музей Збройних Сил. Процес постійного нарощування його музейного потенціалу сприяв тому, що 15 січня 2010 року Указом Президента України музею надано статус національного та перейменовано у Національний військово-історичний музей України.

Історія та діяльність

[ред. | ред. код]

Робота зі створення музею розпочалася у жовтні 1995 року. У вересні 1996 року за рішенням міністра оборони України музей отримав статус головного музею в системі військово-музейної справи у Збройних силах України. Свої двері для відвідувачів музей відкрив у червні 1998 року і з цього часу він набув популярності у шанувальників військової історії.

До 2010 року Центральний музей Збройних сил України.

15 січня 2010 року Центральному музею Збройних сил України відповідно Указу Президента України надано статус національного та перейменовано у Національний військово-історичний музей України.[2]

Національний військово-історичний музей України (далі НВІМУ) займається видавничою справою і є засновником «Військово-історичного альманаху», єдиного в Україні періодичного видання, яке ґрунтовно висвітлює військові події минулого, публікує спогади відомих військових діячів та наукові доробки дослідників військової спадщини. Також, на базі НВІМУ видавалося науково-популярне видання «Український військовий музей» — журнал, що висвітлює основні напрямки музейної роботи.

Історія будівлі музею

[ред. | ред. код]

Музей розташовано у правому крилі будівлі Центрального будинку офіцерів Збройних Сил України (пам'ятка архітектури) у Кріпосному провулку за адресою вулиця Михайла Грушевського 30/1. Ця будівля зводилась у 1914–1918 роках за проектом архітекторів В. Г. Кричевського і В. П. Пещанського і спочатку призначалася для льотної школи прапорщиків. Була однією із небагатьох великих споруд, що будувались в період Першої світової війни військовим міністерством у зв'язку з перетворенням Києва на головний тиловий центр Південно-Західного фронту.

У 1928 році було прийнято рішення розширити будівлю для Будинку Червоної Армії і Флоту. Будівництво закінчено у 1933 році під керівництвом архітектора Й. Ю. Каракіса[3]. Праве крило будівлі уздовж Кріпосного провулку, де нині розміщується Національний військово-історичний музей України, було зведене вже після Другої світової війни. В червні 1989 року будинок був визнаний пам'яткою архітектури, а у 2006 році занесений до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, як пам'ятка архітектури місцевого значення.

Експозиція

[ред. | ред. код]

Експозиція музею розміщена у 12 залах на трьох поверхах і побудована за хронологічним принципом. Вона висвітлює основні періоди воєнної історії України починаючи з доби бронзи і завершуючи сьогоденням. Тематично вона орієнтована на широкий загал відвідувачів, зокрема і на дітей. Наявні україномовні та англомовні підписи до експонатів.

Музейні предмети кіммерійсько-скіфсько-сарматського періоду, часів Київської Русі, доби національно-визвольної боротьби XVII—XVIII ст., українських військових формувань періоду Першої світової війни та визвольних змагань початку XX ст. розповідають про звитягу та мужність, бойовий ратний подвиг народу при захисті рідної землі.

В експозиції музею також представлено раритетні предмети періоду військового будівництва першої половини XX ст., радянсько-німецької війни, боротьби партизанських загонів і підрозділів УПА в 1941—1944 роках, повоєнного будівництва і бойової діяльності військ Радянської армії на території України. Відвідувачі мають можливість ознайомитися зі зразками озброєння, різноманітної військової техніки, холодної та вогнепальної зброї, колекціями нагород, військових відзнак, прапорів, одностроїв. Також у 2010 році була відкрита виставка «Збройні сили України на варті держави», яка присвячена сучасним збройним силам та її розвитку з моменту заснування у 1991 році.

Проводиться робота щодо виконання наукового проекту НВІМУ «Воєнна історія України» з дослідження проблем військової історії з сивої давнини до сучасного періоду у різних регіонах України. Ці конференції мають загальнодержавне значення, вони сприяють відродженню, розвитку та популяризації воєнно-історичної науки в Україні. Вже сьогодні музей має потужну наукову базу, до якої залучається все більше дослідників воєнної історії.

Виставка-реквієм «Герої не вмирають!»

[ред. | ред. код]

10 грудня 2014 року в музеї була відкрита виставка "Герої не вмирають!" присвячена пам'яті загиблих у російсько українській війні у 2014 році[4].

Філії

[ред. | ред. код]

До складу Національного військово-історичного музею України входять п'ять філій:

На непідконтрольній території

[ред. | ред. код]

Керівництво музею

[ред. | ред. код]

Колишні керівники музею

[ред. | ред. код]
  • Карпов Віктор Васильович (з 1995 по 2013)
  • Таранець Владислав Володимирович (з 2013 по 2018)
  • Ільєнко Андрій Борисович (з 2018 по 2023)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Карпов, В. 100 років з дня створення першого військово-історичного музею в Україні // Український військовий музей. — 2010. — № 2. — С. 6.
  2. Указ Президента України № 29/2010
  3. Тетяна Трегубова, Лариса Федорова. Будинок військової школи, 1914—18, 1931 // Звід пам'яток історії та культури України, 1999 . (стор. — 334).
  4. Офіційнийс сайт музею: ВИСТАВКА-РЕКВІЄМ “ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!”

Посилання

[ред. | ред. код]