Літературно-меморіальний музей-квартира П. Г. Тичини

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Літературно-меморіальний музей-квартира П. Г. Тичини
Літературно-меморіальний музей-квартира П. Г. Тичини.jpg
50°26′38″ пн. ш. 30°30′55″ сх. д. / 50.4439861° пн. ш. 30.5155139° сх. д. / 50.4439861; 30.5155139
Розташування Україна Україна: Київ
Адреса вул. Терещенківська, 5; кв. 1-3
Таксофон +380 44 234 43 27
Засновано 1979
Відкрито 27 січня 1980
Режим роботи

Пн — Пт: 9:00 — 17:00

Сб — Нд: 10:00 — 18:00
Вартість 30 грн. (станом на січень 2016 року)
Пільгові категорії: 25 грн.
Авторські екскурси: 50 грн.
Моноспектакль: 100 грн.
Остання неділя місяця - безоплатно
Фонд 27 164 одиниць зберігання
Директор Євгенія Кушнір
Куратор Департамент культури КМДА
Сайт tychynamuseum.com.ua
Меморіальна дошка на будинку в Києві на вулиці Терещенківській

Літературно-меморіальний музей-квартира П. Г. Тичини — музей українського поета Павла Тичини, заснований у Києві 1979 року, відкритий для відвідувачів 27 січня 1980 року[1].

Експозиція[ред.ред. код]

Музей присвячений життю і творчості Павла Тичини. В квартирі збережені прижиттєві інтер'єри, бібліотека поета, його малюнки, музичні інструменти. В квартирі Павла Тичини — картини художників-сучасників. Серед експонатів: рояль, на якому майстерно грав Павло Тичина, Меморіальна бандура Павла Тичини|бандура, кларнет, 21-тисячна бібліотека, одяг поета, понад 10 рисунків різного періоду самого поета.

Меморіальна бандура Павла Тичини[ред.ред. код]

Бандура Павла Тичини, що зараз знаходиться в музеї-квартирі була виготовлена до 50-річчя Павла Григоровича, на замовлення спілки письменників України. Автор бандури, майстер Чернігівської музичної фабрики — Тузиченко Володимир Павлович, — створив унікальну бандуру в єдиному екземплярі. Вона дерев'яна та інкрустована кусочками перламутру. В центрі вмонтовано — перламутрову зірку. На металевім штирі натягнуто 55 металевих струн, на грифі — 16 клавишів для басів. При реставрації в бандурі було знайдено папірець, на якому було написано: «Эксперимент № 4 конструкции любителя Тузиченко Владими Павловича. Изготовлено автором 1940г. Ноябрь. Робота ручна.»

Бандура і кобзарева пісня супроводжувала Тичину протягом всього його життя. Він приятелював з кобзарем Федором Кушмериком, також цікавився творчістю Остапа Вересая, присвячував їм вірші, статті, захоплювався музикою, яка йшла від бандури. Тому, знаючи цікавість та захоплення Павлом Григоровичем музикою та вміння грати на бандурі у виборі подарунку зіграли основну роль.

Часто, втомившись від напруженої праці, поет перебирав її струни і тихо співав «Пісню козака», яку написав ще чернігівським семінаристом:

«Не журись, козаче,
Голови не гни,
Не козак, хто плаче
Пісню затягни!»

Після відкриття Літературно-меморіального музею-квартири до струн бандури ніхто не торкався і постійним її пристанищем став робочий кабінет Павла Тичини на кріслі поряд з кларнетом.

Музейні заходи[ред.ред. код]

Літературно-меморіальний музей-квартира Павла Тичини в м. Києві, пропонуючи відвідувачам будь-якого віку екскурсії та івенти, неодмінно включає і огляд меморіальної квартири, яка зберігає атмосферу Тичинівського дому. Музей за період 2011–2014 року створив і пропонує своїй аудиторії майже 100 різноманітних проектів.

Ексклюзивною пропозицією, єдиною в українському музейному просторі, є щомісячні моноспектаклі у меморіальній квартирі «Сріблясті голуби у небесах» (започатковані в листопаді 2012 року, автор тексту: Тетяна Сосновська), які виконує заслужений артист України Євген Нищук.

Із лютого 2015 року музей пропонує відвідувачам моноспектакль «Постать у шпаринці життя» (автор тексту: Тетяна Сосновська, виконує: заслужений артист України Євген Нищук).

Музей активно пропагує пізнання маловідомих сторінок життя Павла Тичини, про які можна довідатися під час авторських екскурсів «А було ж колись і таке…», «Лідин день», «Як я Женю, свого брата, із в'язниці рятував», «Жінки, що оточували Тичину».

У музеї з 2012 року діє буккросинг, який у 2013 та 2014 визнавався[Ким?] найкращим у Києві[джерело?].

З 2014 року в музеї виокремлений та діє вільний літературний музейний простір «Двокрапка».

З 2013 року музей брендований за всіма вимогами європейського брендингу[джерело?].

Відвідувачі Музею-квартири мають можливість користуватися мережею Wi-Fi та розраховуватися пластиковою карткою.

У музеї діє крамниця, в якій можна придбати книги, видані музеєм та брендову музейну сувенірну продукцію.

Досягнення музею[ред.ред. код]

Вивчивши[Коли?] досвід та практики Літературно-меморіального музею-квартири Павла Тичини в м. Києві, суддівська колегія Європейського Музейного форуму (зі штаб-квартирою у Парижі) номінувала[Коли?] Музей на участь у конкурсі «Найкращий європейський музей-2015»[джерело?].

Директор[ред.ред. код]

Кушнір Євгенія Володимирівна

Примітки[ред.ред. код]

  1. Віхи історії Літературно-меморіального музею-квартири Павла Тичини. http://tychyna.com. ©Музей-квартира Павла Тичини - 2014. 13.8.2012. Процитовано 8.1.2015. 

Посилання[ред.ред. код]


Література Це незавершена стаття про літературу.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.