Передмайбутній час
 | Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. (червень 2017) |
Передмайбу́тній час (також «майбу́тній дру́гий»; лат. futurum exactum — «майбутнє точне») — дієслівна форма, що належить до системи часів і позначає дію, яка здійснюватиметься в майбутньому, але перед ще якоюсь іншою дією. Існує в деяких діалектах української мови.
Окрім аналітичних форм майбутнього часу (на зразок буду ходити, стану співати), українська мова подекуди й досі знає ще одну аналітичну форму, основною складовою частиною якої виступають дієслова минулого часу (колишні дієприкметники) з допоміжним дієсловом буду. Цей передмайбутній час вживають, щоб позначити майбутню дію, здійснення якої передуватиме здійсненню іншої теж майбутньої дії: я буду мав, ти будеш казала, вони будуть кликали тощо.
У давнину майбутнього другого утворювали сполученням допоміжного дієслова буду та активного дієприкметника на -лъ, -ло, -ла (типу буду носилъ, буду ходилъ тощо). Він служив, щоб виразити без відтінку тривалості й протяжності прийдешню дію, протікання якої в майбутньому обмежено. Тобто це була колись аналітична форма майбутнього часу доконаного виду. Речення з такою конструкцією трапляються, наприклад, у «Руській Правді»: а кто боудеть началъ, тому платити 60 коунъ («хто буде почав, той платитиме 60 кун»)[1]. Взагалі форму передмайбутнього часу вживали не часто. Вона зберігала своєрідне значення дії, і її було представлено у складнопідрядних реченнях із підрядними умовами. Тільки в окремих випадках ця форма не мала відтінку умовності, і вживали її зі значенням, близьким до «чистого майбутнього»[2].
В українських грамотах XIV—XV ст. всього один раз трапляється випадок вживання цього часу. Проте він зберігається в письмовій мові аж після XVI—XVII ст. Сучасна ж літературна мова не знає цього часу, як і південно-східні говори України, які вже втратили його. Але для багатьох південно-західних, й деяких північних говорів передмайбутній час і досі є живим явищем. Втім, його видове значення змінилося: там він виступає лише як форма майбутнього часу вже недоконаного виду. Цей час притаманний наддністрянському та надсянському говорам. У північно-західних наддністрянських говірках (говір батюків) основна складова частина цієї форми виступає в чоловічому роді для всіх родів, а також у формах множини (пор. вона буде робив, воно буде робив, будем жив, будем видів, будут кликав тощо)[3]. Досить часто другий майбутній просто заступає звичайного майбутнього часу в тих самих говорах, наприклад: буду писав до Америки, і водночас буду писати, иму писати й писатиму; буду любив, хоч иноді буду любити тощо. Що далі на захід, то рідше вживаною є літературна форма майбутнього часу. Поряд із будемо ходили рідше зустрічаємо той самий літературний варіант — будемо ходити.
| Особа | Недоконаний передмайбутній час | Доконаний передмайбутній час | ||
|---|---|---|---|---|
| Однина | Множина | Однина | Множина | |
| 1. | Буду казав/-ла/-ло | Будемо казали | Буду сказав/-ла/-ло | Будемо сказали |
| 2. | Будеш казав/-ла/-ло | Будете казали | Будеш сказав/-ла/-ло | Будете сказали |
| 3. | Буде казав/-ла/-ло | Будуть казали | Буде сказав/-ла/-ло | Будуть сказали |
• В англійській мові передмайбутній час (future perfect) належить до системи перфекту. Його утворюють за допомогою допоміжного дієслова will (або shall), щоб позначити майбутність, і дієслова have, щоб позначити минулість, а також за допомогою дієприкметника головного дієслова. Наприклад:
- She will have fallen asleep by the time we get home — Вона буде спала, коли ми прийдемо додому.
- Will you have finished when I get back? — Ти будеш закінчував (-ла), коли я повернуся?
| Особа | Однина | Множина |
|---|---|---|
| 1. | I will (shall) have done | we will (shall) have done |
| 2. | you will have done | you will have done |
| 3. | he/she/it will have done | they will have done |
• У французькій мові майбутній другий час (futur antérieur), що його утворюють за допомогою особи/предмета, дієслів avoir (або être) у формі майбутнього часу та з дієприкметником головного дієслова. Наприклад:
- j' aurai parlé — Я буду казав (-ла).
| Особа | Однина | Множина |
|---|---|---|
| 1. | j'/je aurai (serai) déjeuné | nous aurons (serons) déjeuné |
| 2. | tu auras (seras) déjeuné | vous aurez (serez) déjeuné |
| 3. | il/elle/on aura (sera) déjeuné | ils/elles auront (seront) déjeuné |
• В іспанській мові (futuro perfecto), що його утворюють так само: особа/предмет, дієслово haber у формі майбутнього часу та дієприкметник. Наприклад:
- Cuando yo saldré al escenario tú ya habrás subido el telón — Коли я вийду на сцену, ти будеш піднімав (-ла) завісу.
| Особа | Однина | Множина |
|---|---|---|
| 1. | yo habré hablado | nosotros habremos hablado |
| 2. | tu habrás hablado | vosotros habréis hablado |
| 3. | él/ella/Usted habrá hablado | ellos/ellas/Ustedes habrán hablado |
• У німецькій мові передмайбутній час (futur II, vorzukunft або vollendete zukunft), що його утворюють, як і в англійській мові: дієслово sein (або haben) у формі майбутнього з дієсловом у формі минулого часу. Наприклад:
- Ich werde etwas geschrieben haben — Я буду писав (-ла) щось.
| Особа | Однина | Множина |
|---|---|---|
| 1. | ich werde gegangen sein (gelesen haben) | wir werden gegangen sein (gelesen haben) |
| 2. | du wirst gegangen sein (gelesen haben) | ihr werdet gegangen sein (gelesen haben) |
| 3. | er wird gegangen sein (gelesen haben) | sie werden gegangen sein (gelesen haben) |
- ↑ Железняк Микола, Козачук Ганна. Українська мова. Хрестоматія. Книга 1. — М. : Видавництво Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова, 2014. — С. 16-17. — ISBN 978966-02-6934-7.
- ↑ Марчило, Лариса (1999). Історія форм майбутнього часу дієслова в українській мові. Київ. с. 14.
- ↑ Бевзенко, Степан (1980). Діалектологія. Київ: Головне видавництво видавничого об'єднання "Вища школа". с. 138.
