Передмайбутній час

Передмайбу́тній час (також «майбу́тній дру́гий»; лат. futurum exactum — «майбутнє точне») — дієслівна форма, що належить до системи часів і означає дію, яка здійснюватиметься в майбутньому, але перед іншою дією. Існує в деяких діалектах української мови.

Передмайбутній час в українській мові

Окрім аналітичних форм майбутнього часу (на зразок буду ходити, стану співати), українська мова подекуди й досі знає ще одну аналітичну форму. ЇЇ основною складовою є дієслова минулого часу (колишні дієприкметники) з допоміжним дієсловом буду. Цей передмайбутній час вживають для того, щоб позначити майбутню дію, здійснення якої передуватиме виконанню іншої теж майбутньої дії: я буду мав, ти будеш казала, вони будуть кликали тощо.

У давнину майбутнього другого утворювали сполученням допоміжного дієслова буду і активного дієприкметника на -лъ, -ло, -ла (типу буду носилъ, буду ходилъ тощо). Він служив, щоб виразити без відтінку тривалості й протяжності прийдешню дію, протікання якої в майбутньому обмежено. Тобто це була колись аналітична форма майбутнього часу доконаного виду. Речення з такою конструкцією трапляються, наприклад, у «Руській Правді»: а кто боудеть началъ, тому платити 60 коунъ («хто буде почав, той платитиме 60 кун»). Взагалі форму передмайбутнього часу вживали нечасто. Вона зберігала своєрідне значення дії, і її було представлено у складнопідрядних реченнях із підрядними умовами. Тільки в окремих випадках ця форма не мала відтінку умовності, і вживали її зі значенням, близьким до «чистого майбутнього».

В українських грамотах XIV—XV ст. всього один раз трапляється випадок вживання цього часу. Проте він зберігається в письмовій мові  після XVI—XVII ст.

Сучасна  літературна мова, як і південно-східні говори України, вже втратили його. Однак для багатьох південно-західних та деяких північних говорів передмайбутній час і досі є живим явищем. Утім, його видове значення змінилося: він виступає лише як форма майбутнього часу вже недоконаного виду. Цей час притаманний наддністрянському та надсянському говорам. У північно-західних наддністрянських говірках (говір батюків) основна складова частина цієї форми виступає в чоловічому роді для всіх родів, а також у формах множини (пор. вона буде робив, воно буде робив, будем жив, будем видів, будут кликав тощо). Досить часто другий майбутній просто замінює форми звичайного майбутнього часу в тих самих говорах, наприклад: буду писав до Америки, і водночас буду писати, иму писати й писатиму; буду любив, хоч іноді буду любити тощо. Що далі на захід, то рідше вживаною є літературна форма майбутнього часу. Поряд із літературним будемо ходити  частіше вживається варіант будемо ходили.

Особа	Недоконаний передмайбутній час		Доконаний передмайбутній час
	Однина	Множина	Однина	Множина
1.	Буду казав/-ла/-ло	Будемо казали	Буду сказав/-ла/-ло	Будемо сказали
2.	Будеш казав/-ла/-ло	Будете казали	Будеш сказав/-ла/-ло	Будете сказали
3.	Буде казав/-ла/-ло	Будуть казали	Буде сказав/-ла/-ло	Будуть сказали

Передмайбутній час в інших мовах

• В англійській мові передмайбутній час (future perfect) належить до системи перфекту. Його утворюють за допомогою допоміжного дієслова will (або shall), щоб позначити майбутність, і дієслова have, щоб позначити минулість, а також за допомогою дієприкметника головного дієслова. Наприклад:

• She will have fallen asleep by the time we get home — Вона буде спала, коли ми прийдемо додому.
• Will you have finished when I get back? — Чи будеш ти закінчував (-ла), коли я повернуся?

Особа	Однина	Множина
1.	I will (shall) have done	we will (shall) have done
2.	you will have done	you will have done
3.	he/she/it will have done	they will have done

• У французькій мові майбутній другий час (futur antérieur), що його утворюють за допомогою особи/предмета, дієслів avoir (або être) у формі майбутнього часу та з дієприкметником головного дієслова. Наприклад:

• j' aurai parlé — Я буду казав (-ла).

Особа	Однина	Множина
1.	j'/je aurai (serai) déjeuné	nous aurons (serons) déjeuné
2.	tu auras (seras) déjeuné	vous aurez (serez) déjeuné
3.	il/elle/on aura (sera) déjeuné	ils/elles auront (seront) déjeuné

• В іспанській мові (futuro perfecto), що його утворюють так само: особа/предмет, дієслово haber у формі майбутнього часу та дієприкметник. Наприклад:

• Cuando yo saldré al escenario tú ya habrás subido el telón — Коли я вийду на сцену, ти будеш піднімав (-ла) завісу.

Особа	Однина	Множина
1.	yo habré hablado	nosotros habremos hablado
2.	tu habrás hablado	vosotros habréis hablado
3.	él/ella/Usted habrá hablado	ellos/ellas/Ustedes habrán hablado

• У німецькій мові передмайбутній час (futur II, vorzukunft або vollendete zukunft), що його утворюють, як і в англійській мові: дієслово sein (або haben) у формі майбутнього з дієсловом у формі минулого часу. Наприклад:

• Ich werde etwas geschrieben haben — Я буду писав (-ла) щось.

Особа	Однина	Множина
1.	ich werde gegangen sein (gelesen haben)	wir werden gegangen sein (gelesen haben)
2.	du wirst gegangen sein (gelesen haben)	ihr werdet gegangen sein (gelesen haben)
3.	er wird gegangen sein (gelesen haben)	sie werden gegangen sein (gelesen haben)