Адріатичне море

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Адріатичне море
42°46′32″ пн. ш. 15°25′33″ сх. д. / 42.77583300002777378° пн. ш. 15.42611100002777746° сх. д. / 42.77583300002777378; 15.42611100002777746
Прибережні країниІталія, Словенія, Хорватія, Боснія і Герцеговина, Чорногорія і Албанія
Довжина820 км
Ширина220 км
Найбільша глибина1233 м
Площа138 595 км²[1]
Впадаюча річкаАдідже, Аоос, Брента, Дрин, Неретва, Авфід, П'яве, По, Renod, Шкумбіні, Тальяменто, Требишниця, Asod, Aterno-Pescarad, Bifernod, Cesanod, Цетина, Chientid, Erzend, Fogliad, Fortored, Гацка, Ішем (річка), Крка, Lamoned, Livenzad, Мареккіяd, Мат (річка), Метауроd, Мирна, Musoned, Potenzad, Reka Riverd, Sangrod, Saviod, Семані, Siled, Tennad, Tordinod, Trignod, Trontod, Vomanod, Željeznica riverd, Žrnovnicad, Alento (Abruzzo)d, Ауса, Bevanod, Буна, Canale Realed, Candiano Canald, Carapelled, Cervarod, Conca[d], Dragonjad, Езіно, Feltrinod, Foro[d], Jadrod, Марано, Misad, Moro[d], Old Drind, Омблаd, Osapska rekad, Osentod, Piombad, Po of Volanod, Q17623652?, Candelarod, Q3625248?, Ete Vivod, Lama Giottad, Q3826264?, Q3944408?, Tavollod, Q4009701?, Rašad, Rižanad, Р'єчина, Рубікон, Saline[d], Salinellod, Sinellod, Соча, Tartaro-Canalbianco-Po di Levanted, Tesinod, Timavod і Unitid
Мапа
CS: Адріатичне море у Вікісховищі

Адріати́чне мо́ре (італ. mare Adriatico, еміл. Mèr Adriâtic, вен. Mar Adriàtico, неап. Mar Adriateco, словен. Jadransko morje, хорв. і босн. Jadransko more, алб. Deti Adriatik, лат. mare Hadriaticum) — напівзамкнуте море, частина Середземного, між Апеннінським і Балканським півостровами[2]. Площа моря складає 132 тис. км²[2].

Назва

Назва моря походить від античного порта Адрія[3], що розташовувався на узбережжі в дельті річок По і Адідже. Спочатку античні греки називали Адріатичною затокою (грец. Adrias Kolpos) тільки північну частину моря, але пізніше ця назва перейшла на все море. У давніх римлян море називалось лат. Mare Seperum, лат. Mare Hadriaticum.

Фізико-географічне положення

Омиває береги Італії, Хорватії, Чорногорії, Албанії, Словенії та Боснії і Герцеговини. На півдні протокою Отранто з'єднується з Іонічним морем[2][4]. Ширина від 93 до 222 км, довжина — 820 км.

Узбережжя

Узбережжя моря можна чітко розділити на 3 ділянки:

  • Північно-західне узбережжя низьке лагунне (Венеційська, Валлі-ді-Комаккьо). Тут море швидко заповнюється алювіальними наносами річок (По, Адідже), в результаті чого морські порти античних часів (Л'Акуїла, Адрія) нині відстоять далеко від моря[5].
  • Південно-західне низьке вирівняне.
  • Північно-східне — інгресійне (далматинський тип), переважно гористе. Являє собою ряд затоплених морем паралельних берегу долин, що зумовлює велику кількість великих (здебільшого витягнутих) і малих островів — Далматинські острови[4]. Багато заток і зручних гаваней.
Довжина Адріатичного узбережжя
Держава Довжина
материкового узбережжя 		Довжина
узбережжя островів 		Загальна довжина узбережжя Довжина
висхідної ліній[1]
Хорватія Хорватія 1777,3 4058 5835,3 526
Італія Італія 1249 23[2] 1272 926
Албанія Албанія 396 10 406 265
Чорногорія Чорногорія 249 11 260 92
Словенія Словенія 46,6 0 46,6 17
Боснія і Герцеговина Боснія і Герцеговина 21,2 0 21,2 10.5
Усього: 3739,1 4102 7841,1 1836,5
1 — відстань між крайніми точками берегової лінії кожної держави; 2 — острови внутрішніх лагун не враховано.

Море біля берегів глибоке, що сприяє судноплавству.

Найбільші затоки: Венеціанська, Трієстська, Манфредонія, Дринська[6].

Півострови: на півночі Істрія, на півдні — Горгано, Пелещац.

Більшість островів знаходиться на далматинському узбережжі: Крк (405 км²), Црес (405 км²), Брач (395 км²), Хвар (300 км²), Паг (285 км²) и Корчула (276 км²). Поблизу Італії острови майже відсутні — П'яноса, Треміті[6].

Геологія і рельєф дна

Пересічна глибина близько 200 м, найбільша — 1589 м[2]. Дно являє собою улоговину з ухилом з північного заходу (глибини 20—65 м) на південний схід[5]. У південно-східній частині моря западина з найбільшою глибиною. Донні відклади складають форамініферові піски й мули, поблизу берегів — галька, гравій, пісок[5]. Перспективні пошуки родовищ нафти й природного газу, особливо поблизу соляних куполів, на шельфі — мезозойскі й палеогенові відклади[7].

Клімат

Море із 3-х сторін оточене горами, що значно впливає на місцевий середземноморський клімат: на півночі — Альпи, на сході — Динарське нагір'я, на заході — Апенніни[5]. Взимку велика хмарність і значні опади (60-70% річної кількості), влітку переважно ясна погода з яскраво вираженими бризом[5]. Протягом року переважають вітри північних (бора на сході, містраль) і південних (сироко) напрямків, що досягають взимку штормової сили[4].

Гідрологія

Температура води на поверхні в лютому +7…+13 °C, у серпні +24…+26°C[2]. У глибинних шарах температура води +12…+12,5°C[4]

Припливи неправильні подобові (до 1,2 м на півночі)[4][5].

Поверхневі морські течії утворюють циклональний кругообіг: вздовж північно-східного узбережжя на північний захід рухаються середземноморські води, вздовж південно-західного берега у зворотному напрямку — адріатичні води[5].

Гідрохімія

Солоність морської води від 30‰ до 38‰ (на півдні)[2]. Більшість повноводних річок впадає в північній частині моря, опріснюючи північну акваторію. У глибинних шарах солоність 38…38,58‰[4].

Біологія

Адріатичне море має досить багату флору і фауну. У морі росте більше 750 видів водоростей (червоні, бурі, зелені). У прибережній зоні безліч видів черевоногих (Gastropoda) і двостулкових молюсків (Bivalvia) з товстими міцними мушлями, що надійно захищають їх від ударів хвиль; голкошкірих і ракоподібних. На мілководді мешкають устриці (Ostreoida), мідії (Mytilus), морські блюдечка (Patella), морські їжаки(Echinoidea), морські огірки (Holothurioidea), невеличкі краби (Brachyura). У заростях водоростей плавають морські коники (Hippocampinae). На більшій глибині живуть великі ракоподібні — омари (Homarus), великі краби, а також восьминоги (Octōpoda), каракатиці (Sepiida), морські зірки (Asteroidea), запливають вугрі (Anguilla) і мурени (Muraena). Товща вод насичена планктоном і молоддю риб. Морські простори розрізають зграї сардин (Sardina), скумбрія (Scomber), пеламіда (Sarda sarda), тунці (Thunnus), макрель скумбрійовидна (Auxis rochei) і макрель-фрегат (Auxis thazard). Течії приносять безліч ніжних, прозорих медуз, гідроїдних поліпів, що світяться в ночі. З акул найбільш поширені карликова (Euprotomicrus bispinatus), колюча, або катран (Squalus), блакитна акули (Prionace glauca), морська лисиця (Raja clavata), на великих глибинах — ліхтарна колюча акула (Etmopterus spinax), зрідка велетенська акула (Cetorhinus maximus). З ссавців в Адріатичному морі мешкають дельфіни і тюлень-монах (Monachus monachus), що знаходиться під загрозою зникнення.

Історія

Господарське використання

Узбережжя Адріатичного моря з давніх часів щільно заселене, відрізняється високим рівнем господарського розвитку. «Нафтові ворота» Європи для потоків вуглеводнів з Африки (Лівія) й Близького Сходу. Розвинене рибальство (сардини, скумбрієві), марикультура (устриці, мідії)[4]. На шельфі видобувають нафту, природний газ. На узбережжі курорти: Ріміні (Італія), Дубровнік, Спліт, Шибеник (Хорватія) та інші.

Морські порти

Найбільші морські порти[8] на Адріатичному морі
Порт Держава Регіон Тоннаж
(млн тонн) 		Пасажири
(млн осіб)
Анкона[9] Італія Італія Марке 10,573 1,483
Барі Італія Італія Апулія 3,197 1,392
Барлетта Італія Італія Апулія 1,390 -
Бріндізі Італія Італія Апулія 10,708 0,469
Венеція Італія Італія Венето 32,042 1,097
Дуррес[10] Албанія Албанія Дуррес 3,441 0,770
Кіоджа Італія Італія Венето 2,990 -
Копер[11] Словенія Словенія Словенська Істрія 18,000 0,100
Манфредонія Італія Італія Апулія 1,277 -
Монфальконе Італія Італія Фріулі-Венеція-Джулія 4,544 -
Ногаро Італія Італія Фріулі-Венеція-Джулія 1,475 -
Ортона Італія Італія Абруццо 1,340 -
Плоче[12] Хорватія Хорватія Дубровник-Неретва 5,104 0,146
Рабац Хорватія Хорватія Істрія 1,090 0,669
Равенна Італія Італія Емілія-Романья 27,008 -
Рієка[13] Хорватія Хорватія Приморсько-Ґораньє 15,441 0,219
Спліт Хорватія Хорватія Спліт-Далмація 2,745 3,979
Трієст Італія Італія Фріулі-Венеція-Джулія 39,833 -
Інформація, якщо не зазначено інше, взята з сайтів Національного інституту статистики Італії (італ. Istituto Nazionale di Statistica), станом на 2007 рік[14]; Бюро статистики Хорватії (хорв. Državni zavod za statistiku), станом на 2008 рік[15]. Відсутність даних пасажиропотоків для італійських портів означає, що кількість пасажирів за рік була меншою за 200 тис.
Порт Трієста
Порт Венеції
Порт Равенни
Порт Рієки
Порт Дурреса
Порт Спліту

Туризм

На невеликому Адріатичному узбережжі Словенії чотири курортних містечка — Копер, Ізола, Піран і Порторож. Узбережжя Хорватії відоме такими курортами, як Дубровник, Спліт, Шибеник, Макарська рів'єра (узбережжя між Брелою й Градацом), Пула, а також курортами Далматинських островів. Головний курортний район Чорногорії — Будванська рів'єра. У Боснії і Герцеговини всього один приморський курорт — Неум. Албанські курорти розташовані в районі Дурреса і на «Березі квітів» (узбережжя від Вльори до Саранді). На Італійському узбережжі Адріатичного моря користуються популярністю курорти Ріміні, Белларія-Іджеа-Марина, Каттоліка, Пескара, Галліполі, Венеціанська рів'єра (узбережжя між Лідо-ді-Єзоло і Ліньяно), Пальмова рів'єра (узбережжя від Маре Габічче до Сан-Бенедетто-дель-Тронто).

Туризм на узбережжі Адріатичного моря[16]
Держава Регіон Загалом місць
для відпочиваючих
(тис.)* 		Місць у готелях
(тис.) 		Ночівель на рік
(млн)
Албанія Албанія[17] — — — 2,302
Боснія і Герцеговина Боснія і Герцеговина[18][19] Неум 6,0 1,81 0,280
Хорватія Хорватія — 411,722 137,561 34,915
Італія Італія Фріулі-Венеція-Джулія 152,847 40,921 8,656
Венето 692,987 209,7 60,820
Емілія-Романья 440,999 298,332 37,477
Марке 193,965 66,921 10,728
Абруццо 108,747 50,987 33,716
Молізе 11,711 6,383 7,306
Апулія** 238,972 90,618 12,982
Чорногорія Чорногорія[20] — 40,427 25,916 7,964
Словенія Словенія[21][22] — 24,080 9,33 1,981
* — включно із місцями в готелях; ** — разом із Іонічним узбережжям.
Пляж у Ріміні
Пляж Золотого рогу
на острові Брач
Давньоримський палац
Діоклетіана у Спліті
Гавань Дубровника
Готелі словенського Порторожу

Примітки

  1. ↑ Blake G. The Maritime Boundaries of the Adriatic Sea / International Boundaries Research Unit — 1996. — Iss. 8. — ISBN 1-897643-22-5
  2. ↑ а б в г д е Адріатичне море / Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  3. ↑ (англ.) Adria / Britannica.
  4. ↑ а б в г д е ж (рос.) Адриатическое море // Краткая географическая энциклопедия. Том 1: Ааре — Дятьково. / Главный редактор Григорьєв А. А. — М.: Советская энциклопедия, 1960. — 563 с. з ілюстраціями та картами.
  5. ↑ а б в г д е ж Адриатическое море // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).
  6. ↑ а б (рос.) Физико-географический атлас мира. — М.: Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
  7. ↑ Средиземное море // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).
  8. ↑ Від 1 млн тонн на рік.
  9. ↑ (італ.) Aurtorita portuale di Ancona. Rapporto statistico 2011. — дані подано включно із портом Фальконара-Мариттіма.
  10. ↑ (англ.) «Durrës, a good business choice». Durrës' Chamber of Commerce and Industry. — Albania. p. 14.
  11. ↑ (словен.) «Ladijski pretovor v letu 2011».
  12. ↑ (англ.) «Capacities». Port of Ploče Authority. Дані включно із терміналом в Метковичу
  13. ↑ (англ.) General information The Port of Rijeka. — дані подано включно із терміналами у Бакарі, Бршиці і Омішалі.
  14. ↑ (італ.) Capitolo 19. Trasporti e telecomunicazioni.
  15. ↑ (англ.) (хор.) Traffic of ships, passengers and goods by harbour master's offices and statistical ports, 2008.
  16. ↑ (англ.) «Eurostat — Tourism». — дані Євростату.
  17. ↑ (алб.) «Treguesit statistikorë të turizmit» — статистика туристичних показників міністерства туризму, культури, молоді і спорту Албанії.
  18. ↑ (босн.) «Intervju: Načelnik općine Neum dr. Živko Matuško za BH. Privrednik» — інтерв'ю мера Неуму Живко Матушко для BH Privrednik.
  19. ↑ (босн.) «Pregled sektora turizma» — доповідь міністерства економіки Боснії і Герцеговини.
  20. ↑ (англ.) «Tourism». — дані статистичного бюро Чорногорії.
  21. ↑ (англ.) (словен.) «Tourism — Hotels, Slovenia, 2008–2010 — final data». Statistične informacije — Rapid Reports 16: 5. ISSN 1854–1275
  22. ↑ (англ.) (словен.) «Tourism». Statistical Yearbook of the Republic of Slovenia 2011. p. 423. ISSN 1318-5403

Екологія

Висока індустріалізація узбережжя, зростання міст, інтенсивний розвиток рекреаційних зон збільшують потенційний ризик небезпечних явищ для екології прибережної смуги.

Див. також

Примітки

Література

Посилання

Адріатичне море
у сестринських Вікіпроєктах
П: Портал «Географія»
CMNS: Адріатичне море у Вікісховищі?


Хвиля Це незавершена стаття з океанології.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Адріатичне_море&oldid=16209908