Еос
| Еос | |
|---|---|
| дав.-гр. Ἠώς | |
 | |
| Місце проживання | небо |
| Батько | Гіперіон[1][2] |
| Мати | Тея[1] |
| Брати, сестри | Геліос[1] і Селена[1] |
| У шлюбі з | Астрей, Cephalusd і Тітон |
| Діти | Борей, Зефір, Нот, Геспер, Phaethon[d], Фосфор[d], Apeliotesd, Евр, Caeciasd, Lipsd, Scirond, Астрея, Pyroeisd, Phaenond, Stilbond, Aoosd, Emathiond[1], Мемнон[1] і Argestesd |
Е́ос (еол. Αυως, іон. 'Hώίς, дор. 'Αώς, атт. 'Έως, з прагрец. ausos; сюди ж належить лат. Aurora) — у давньогрецькій міфології — богиня світанку, дочка Гіперіона й Тейї, сестра Геліоса (Сонця) та Селени (Місяця); в поетичній уяві давніх греків постає молодою рожевотілою жінкою, з довгим хвилястим волоссям, у рожевих шатах. Уранці Еос підіймається з Океану і мчить на колісниці, запряженій парою крилатих коней, провіщаючи появу свого брата Геліоса. її вітає ранкова зірка, а інші зорі гаснуть. Часом ототожнюється з Гемерою (Днем). Чоловіком Еос був титан Астрей, від якого вона народила багато зірок та чотирьох вітрів — Аргеста, Еорея, Зефіра й Нота. Прекрасна богиня не була байдужа й до вроди смертних юнаків. Вона вшанувала своїм коханням Оріона, Клейта й Тітона, з яким мала синів Ематіона, Кефала та Мемнона. Під час Троянської війни Мемнона вбив Ахіллес. Поховавши сина, Еос плаче за ним, укриваючи землю сльозами-росою. Римляни звали Еос Авророю. Вважається матір'ю Люцифера.
На честь божества названо астероїд 221 Еос[3].
-
-
Еос и нейната колісниця (430 – 420) -
Еос переслідує Титона -
Еос на колісниці -
Еос, Джон Гібсон (1790 – 1866), графіка. -
Еос и Тітон, Себастіано Річи (1700)і -
Гвідо Рені «Аврора», «Колісниця Аврори». -
Еос розбризкує росу.
- ↑ а б в г д е Любкер Ф. Ἠώς // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 473.
- ↑ Любкер Ф. Hyperion // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 649–650.
- ↑ Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.
- Словник античної міфології. — К.: Наукова думка, 1985. — 236 сторінок.
- Еос // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
