Українці Франції: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Sanya3 (обговорення | внесок)
м додана Категорія:Українці Франції з допомогою HotCat
Немає опису редагування
Рядок 6: Рядок 6:
{{main|Історія української діаспори у Франції}}
{{main|Історія української діаспори у Франції}}


Першою відомою українкою у Франції була донька [[Ярослав Мудрий|Ярослава Мудрого]] — [[Анна Ярославна]], яка стала королевою Франції вийшовши заміж за короля [[Генріх I (король Франції)|Генріха І]]. У 18 столітті у Франції перебував гетьман [[Пилип Орлик]], син якого [[Григор Орлик]] став державним та військовим діячем Франції.
Першою відомою українкою у Франції була донька [[Ярослав Мудрий|Ярослава Мудрого]] — [[Анна Ярославна]], яка стала королевою Франції вийшовши заміж за короля [[Генріх I (король Франції)|Генріха І]].


У 18 столітті у Франції перебував гетьман [[Пилип Орлик]], син якого [[Григор Орлик]] став державним та військовим діячем Франції.
В 1908 році було створено [[Українська Громада в Парижі|Українську Громаду в Парижі]]. Після поразки [[УНР]] у Франції знаходився [[Уряд Української Народної Республіки в екзилі|Уряд УНР в екзилі]]. Зокрема останні роки життя прожив у [[Мужен]]і [[Винниченко Володимир Кирилович|Володимир Винниченко]]. Від 1926 року в [[Париж]]і знаходиться [[Бібліотека імені Симона Петлюри|бібліотека ім. Симона Петлюри]]. В Парижі працював видатний балетний танцівник [[Серж Лифар]]. В 1951 році управа [[Наукове товариство імені Шевченка|Наукового товариства ім. Шевченка]] була перенесена з [[Мюнхен]]а до [[Сарсель|Сарселя]], де було видано [[Енциклопедія українознавства|Енциклопедію українознавства]].

В 1908 році було створено [[Українська Громада в Парижі|Українську Громаду в Парижі]]. Після поразки [[УНР]] у Франції знаходився [[Уряд Української Народної Республіки в екзилі|Уряд УНР в екзилі]]. Зокрема останні роки життя прожив у [[Мужен]]і [[Винниченко Володимир Кирилович|Володимир Винниченко]].

Від 1926 року в [[Париж]]і знаходиться [[Бібліотека імені Симона Петлюри|бібліотека ім. Симона Петлюри]]. В Парижі працював видатний балетний танцівник [[Серж Лифар]].

В 1951 році управа [[Наукове товариство імені Шевченка|Наукового товариства ім. Шевченка]] була перенесена з [[Мюнхен]]а до [[Сарсель|Сарселя]], де було видано [[Енциклопедія українознавства|Енциклопедію українознавства]].


З 2004 р. при Посольстві України у Франції працює [[Український культурно-інформаційний центр у Франції|Український культурно-інформаційний центр]].
З 2004 р. при Посольстві України у Франції працює [[Український культурно-інформаційний центр у Франції|Український культурно-інформаційний центр]].
Рядок 21: Рядок 27:
{{Українська діаспора}}
{{Українська діаспора}}
{{Франція в темах|state=collapsed}}
{{Франція в темах|state=collapsed}}
{{Українсько-французькі відносини}}


[[Категорія:Українська діаспора Франції|*]]
[[Категорія:Українська діаспора Франції|*]]

Версія за 12:24, 24 грудня 2015

Українці у Франції — особи українського походження, які проживають у Франції.

Історія

Енциклопедія українознавства.

Першою відомою українкою у Франції була донька Ярослава Мудрого — Анна Ярославна, яка стала королевою Франції вийшовши заміж за короля Генріха І.

У 18 столітті у Франції перебував гетьман Пилип Орлик, син якого Григор Орлик став державним та військовим діячем Франції.

В 1908 році було створено Українську Громаду в Парижі. Після поразки УНР у Франції знаходився Уряд УНР в екзилі. Зокрема останні роки життя прожив у Мужені Володимир Винниченко.

Від 1926 року в Парижі знаходиться бібліотека ім. Симона Петлюри. В Парижі працював видатний балетний танцівник Серж Лифар.

В 1951 році управа Наукового товариства ім. Шевченка була перенесена з Мюнхена до Сарселя, де було видано Енциклопедію українознавства.

З 2004 р. при Посольстві України у Франції працює Український культурно-інформаційний центр.

Література

  • Трощинський В. П., Шевченко А. А. Українці в світі. — К., 1999. С. 170–174.
  • Балабко О. В. Мальви у Вічному місті: Стежками українців у світах: Есеї, нариси, зарисовки. — К.: Фенікс, 2006. — 348 с.:іл.
  • Балабко О. З Ніцци до Мужена. Від Башкирцевої до Винниченка: Есеї, п'єса. — К.: Факт, 2007. — 192 с. — іл.
  • Балабко О. В. «Київ, Іринінська, Лифарям…». Повість за листами митця — Чернівці: Букрек, 2011. — 236 с.: іл.