Інтеграція Румунії в Європейський Союз

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Інтеграція Румунії до Європейського Союзу — це процес, який розпочався зі вступу Румунії в Європейський Союз.

Вступ Румунії в Європейський Союз відбудеться 1 січня 2007 року. Ця дата була запропонована на саміті в Салоніках у 2003 році і підтверджена в Брюсселі 18 червня 2004 року. Звіт про прогрес Румунії в жовтні 2004 року, остаточно затвердив дату 1 січня 2007 року як дату вступу Румунії і Болгарії. Дві країни підписали Договір про приєднання 25 квітня 2005 року в Абатство Ноймюнстер в Люксембурзі.

Історія[ред. | ред. код]

Румунія була першою країною в центральній і східній Європи, яка мала офіційні відносини з Європейським Співтовариством. У січні 1974 року, Румунія входить в Узагальнена Система Преференцій Співдружності, після чого був підписаний ряд угод з ЄЕС для спрощення процедур торгівлі. В 1980, Румунія підписала угоду з Європейським Економічним Співтовариством, одночасно, була підписана й Угода про Промислову Продукцію.

Дипломатичні відносини Румунії з Європейським Союзом було налагоджено в 1990 році, після того, як у 1991 році було підписано Угоду про Торгівлю і Співпрацю. Європейська угода вступила в дію в лютому 1995 року. Положення торгівлі були введені в дію, починаючи з 1993 року через «Тимчасову угоду». Румунія направила запит, щоб стати членом 22 червня 1995 року, разом з Декларацією Снаґова, документ підписали всі чотирнадцять впливових політичних партій Румунії, в яких вони висловлювали повну підтримку європейської інтеграції.Шаблон:Rf

У липні 1997 року, Комісія опублікувала «Висновок на Запит Румунії Стати Членом Європейського Союзу». У наступному році була складена «Доповідь про Прогрес Румунії в Процесі Вступу в Європейський Союз». У наступному звіті, опублікованому в жовтні 1999 року, Комісія рекомендувала розпочати переговори про вступ Румунії (за умови поліпшення становища дітей, і  підготовки економічної стратегії в середньостроковій перспективі). Після рішення Європейської Ради в Гельсінкі в грудні 1999 року, переговори про вступ Румунії почалися 15 лютого 2000 року.

Метою Румунії було отримання статусу повноправного члена в 2007 році. На саміті в Салоніках (Салоніки) в 2004 році було оголошено, що Європейський Союз підтримує цю мету.

У Звіті 2003 року, складеного баронессою Ема Ніколсон, з популярної європейської парламентської групи християн-демократів, зазначається, що «Завершення переговорів про приєднання до кінця 2004 року, і інтеграція в 2007 році неможлива, якщо Румунія не вирішує дві структурні проблеми: викорінення корупції та реалізацію реформ». Рекомендації призначені для румунської владиди: заходи по боротьбі з корупцією, незалежність у функціонуванні судової системи, свобода ЗМІ, припинення свавілля поліції.

Поправка 19 тієї ж доповіді викликала шквал емоцій в Бухаресті, тому що в ній передбачалося спочатку призупинення переговорів з Румунією. «Європейський парламент вимагає від Комісії докладного аналізу та постійного моніторингу проблем, зазначених у звіті та звітності їх парламентом. Вимога Комісії затвердити більш ефективний план для більш ефективного контролю та більш ефективного впровадження тієї частини європейського законодавства в Румунії, що стосується правосуддя і внутрішніх справ», — йдеться в поправці.

Після обговорення в Європейському Парламенті, звіт був затверджений, проте, було зроблено кілька змін, які мають помірніший тон. Румунія відреагувала відразу ж через реалізацію плану дій на період до вступу. До кінця цього року і протягом 2004 року, Європейський Союз дав хороші сигнали щодо Румунії і на саміті в Брюсселі 2004 року, перший секретар спілки розширення, Румунія отримала запевнення в тому, що Європейський Союз має мету її інтеграції і приєднання з 1 січня 2007 року, згідно з планом. Європейський комісар з питань розширення Гюнтер Ферхойген, часто в ході своїх візитів висловлював бажання швидкого приєднання Румунії до як, як повноправний члена.

Румунія завершила переговори щодо вступу на саміті ЄС в Брюсселі 17 грудня 2004 року. Договір про приєднання був підписаний 25 квітня 2005 року в Абатстві Ноймюнстер в Люксембурзі[1], дотримуючись, якого дві країни(+Болгарія) мали приєднатися до 1 січня 2007 року, за винятком випадків, якби були зареєстровані серйозні порушення угод, у цьому випадку вступ буде відкладено на рік, до 1 січня 2008 року (пункт захисних застережень).

Комісія Європейських Співтовариств,  в опублікованій у жовтні 2005 року новій доповіді, про шлях Румунії в перспективі вступу в ЄС. За її словами, Румунія продовжує виконувати як політичні критерії, щоб стати Державою-Членом, так і критерій функціональної ринкової економіки. У доповіді говориться, що «її реалізація на практиці серйозної програми власного структурних реформ дозволить вам впоратися з конкурентного тиску і силами ринку в рамках ЄС.». У доповіді говориться, що Румунія домоглася значного прогресу в узгодженні внутрішнього законодавства із законодавством Європейського Союзу, і зможе виконати свої зобов'язання як Держави-Члена Союзу, починаючи з моменту, передбаченого приєднання, якщо прискорить підготовку в ряді областей, і буде спрямована на зміцнення адміністративного потенціалу в цілому.

Громадська думка[ред. | ред. код]

В цілому, в Румунії, громадська думка була на користь європейської інтеграції. Згідно з  опитуванням Євробарометра, яке відбулось восени 2005 року, довіра румунів до євросоюзу, була найвища серед держав-членів або асоційованих членів: 64 % проти 62 % в Португалії та Греції.

Статус Румунії в Союз[ред. | ред. код]

Держав, які не ввели обмеження на ринку праці для громадян румунії та болгарії

Після підписання Договору про приєднання від 25 квітня 2005 року, Румунія стала державою кандидатом на вступ до єс, отримавши статус спостерігача у всіх  установах спільноти. Статус спостерігача дозволив Румунії активно висловлювати свою точку зору, без права голосу в процесі прийняття рішень на рівні співтовариства. Румунія таким чином, могла впливати на ці рішення і лобіювати її національні інтереси.

Румунія взяла участь як спостерігач у таких установах Європейського Союзу:

  • Європейський Парламент,
  • Європейська Рада,
  • Рада Європейського Союзу,
  • Комітет Постійних Представників — COREPER I і II,
  • Робочі групи Ради,
  • Комітети та робочі групи Європейської Комісії,
  • Комітету Регіонів та Економічної і Соціальної Ради.

Після вступу Румунія перейшла від статусу активного спостерігача на повноправне членство. Румунія стала сьомою країною в ЄС за кількістю жителів. Країна отримала мандат на 35 представників в Європейськогому парламенті, але їх кількість буде зменшуватися по реорганізації місць в парламенті, передбаченій в Договорі у Ніцци. Румунська мова стала офіційною мовою Європейського Союзу.

Вплив на майбутнє Союзу[ред. | ред. код]

Геополітичне розташування Румунії має вплив на політику ЄС у відносинах в Східній Європі, Близькому Сході, Туреччини та Азії. Через Ініціативи НАТО зі Співробітництва у Південно-Східній Європі (SECI), Румунія має можливість продемонструвати перевагу в регіоні.

Інтеграція в ЄС мала вплив на регіональні відносини Румунії. Відповідно, у Румунії ввели візовий режим для деяких країн східної європи(Республіка Молдова, Сербія, Чорногорія, Росія, Україна, Білорусь і Туреччина)

Чиновники вважають, що країна є частиною Центральної Європи і Балкан. Це відображає подвійні амбіції уряду Румунії, що дозволило б підвищити євроатлантичну інтеграцію країни, і одночасно створювати зони стабільності в Чорному морі.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

  • Multumim, Europa!, 26 aprilie 2005, Evenimentul zilei, accesat la 5 august 2012