Герхард Домагк
Герхард Домагк | |
---|---|
нім. Gerhard Johannes Paul Domagk | |
Ім'я при народженні | нім. Gerhard Johannes Paul Domagk |
Народився | 30 жовтня 1895 Лагов, Бранденбург, Німецька імперія |
Помер | 24 квітня 1964 (68 років) Бургберг, Баден-Вюртемберг, Німеччина |
Поховання | Waldfriedhof Lauheided |
Країна | ФРН |
Діяльність | біохімік, лікар, викладач університету, патологоанатом, хімік |
Alma mater | Кільський університет |
Галузь | Патологія, бактеріологія |
Заклад | Університет Грайфсвальда |
Науковий ступінь | професор |
Членство | Лондонське королівське товариство Леопольдина North Rhine-Westphalia Academy for Sciences and Artsd Royal Academy of Medicine of Cataloniad |
Війна | Перша світова війна |
Відомий завдяки: | відкрив антибактеріальний ефект пронтозилу |
Нагороди | Нобелівська премія з фізіології або медицини (1939) |
Герхард Домагк у Вікісховищі |
Ге́рхард Йога́ннес Па́уль До́магк (нім. Gerhard Johannes Paul Domagk; 30 жовтня, 1895, Лагові — 24 квітня, 1964, Бургберг) — німецький патолог і бактеріолог, лауреат Нобелівської премії з фізіології або медицини за 1939 рік з формулюванням «за відкриття антибактеріального ефекту пронтозила».[1]
Біографія
Герхард Домагк народився в Лагові (Бранденбург) в родині директора школи. До 14 років він ходив до школи міста Зоммерфельд (нині Любсько). У Кільському університеті він навчався на медичному напрямку, але з початком війни пішов служити добровольцем. У грудні 1914 року він був поранений і служив до кінця війни як військовий медик. Після війни він закінчив навчання і працював в університеті Грайфсвальда, де вивчав бактеріальні інфекційні захворювання. У 1925 році він, слідом за своїм науковим керівником Вальтером Гроссом перейшов у Мюнстерський університет, де одержав професорське звання. Також він отримав посаду в лабораторії Bayer у Вупперталі. У тому ж році він одружився з Гертрудою Штрюбе, у них народилося троє синів і дочка.
Домагк був призначений на посаду директора Інституту патології і бактеріології компанії Bayer, де продовжив дослідження Джозефа Клярера і Фрітца Міцша, засновані на роботах Пауля Ерліха. Ці дослідження стосувалися використання барвників (основного продукту компанії IG Farben) як антибіотиків. Домагк виявив, що сульфаніламід пронтозил (en) є ефективним засобом проти стрептококу; за допомогою цього засобу майбутній нобелівський лауреат, у тому числі, вилікував свою дочку, запобігши ампутацію її руки.
У 1939 році Герхард Домагк отримав Нобелівську премію з фізіології або медицини з формулюванням «за відкриття антибактеріального ефекту пронтозилу».[1] Однак влада третього рейху змусила його відмовитися від премії, а гестапо помістило його під арешт на тиждень. [2] [3] [4]
Сульфонаміди стали революційним засобом свого часу, проте пізніше їм на заміну прийшов пеніцилін, що володів більшою ефективністю і менш вираженими побічними ефектами (сульфонаміди можуть служити причиною сечокам'яної хвороби і викликати зміни у кістковому мозку). Дослідження Домагка привели до розробки протитуберкульозних ліків тіосемикарбазиду і ізоніазиду, за допомогою яких вдалося запобігти епідемії туберкульозу, що охопила Європу після Другої світової війни.
Після війни, у 1947 році, Домагк все ж таки отримав Нобелівську премію, але без грошової частини, оскільки термін виплати до того часу минув.
Згодом Домагк змінив область своїх досліджень, зайнявшись вивченням туберкульозу і застосуванням хіміотерапії у лікуванні онкологічних захворювань.
Вчений помер у містечку Бургберг поблизу Кенігсфельду у 1964 році.
Примітки
- ↑ а б The Nobel Prize in Physiology or Medicine 1939 (англійською) . Nobel Foundation. Архів оригіналу за 14 січня 2010. Процитовано 12 жовтня 2009.
{{cite web}}
: Cite має пустий невідомий параметр:|description=
(довідка) - ↑ Thomas Hager (23 грудня 2006). The Saga of a Sulfa Drug Pioneer. The Demon Under the Microscope (2006) ISBN 1400082137 (англійською) . National Public Radio. Архів оригіналу за 9 березня 2009. Процитовано 13 жовтня 2009.
- ↑ Nobel Laureates Facts (англійською) . Nobel Foundation. Архів оригіналу за 2 лютого 2007. Процитовано 13 жовтня 2009.
- ↑ Henrik Schuck, Ragnar Sohlman, Anders Osterling, Goran Liljestrand, Arne Westgren, Manne Siegbahn, August Schou, Nils K. Stahle. The Prize in Physiology and Medicine: The Nobel Prizes in Wartime // Nobel: The Man and His Prizes / Klara Civiltryckeri. — Stockholm : Nobel Foundation, 1950. — P. 167-179.
Посилання
- Народились 30 жовтня
- Народились 1895
- Померли 24 квітня
- Померли 1964
- Члени Лондонського королівського товариства
- Члени Леопольдини
- Лауреати Нобелівської премії з фізіології або медицини
- Німецькі медики
- Іноземні члени Лондонського королівського товариства
- Уродженці Любуського воєводства
- Викладачі Вестфальського університету імені Вільгельма
- Випускники Кільського університету
- Кавалери ордена Вранішнього сонця 2 класу
- Німецькі бактеріологи
- Кавалери ордена «Pour le Mérite» за науку і мистецтво
- Нагороджені Великим офіцерським хрестом ордена За заслуги перед ФРН
- Bayer