Шарль-Едуар Гійом
| Шарль-Едуар Гійом | |
|---|---|
| Charles Édouard Guillaume | |
 | |
| Народився | 15 лютого 1861 Флер, Швейцарія |
| Помер | 13 червня 1938 (77 років) Севр, Франція |
| Поховання | Cimetière de Fleurierd[1] |
| Країна | .svg){kind=small} Швейцарія |
| Діяльність | фізик, дослідник |
| Alma mater | Федеральна вища технічна школа Цюриха |
| Галузь | фізика |
| Заклад | Міжнародне бюро мір і ваг |
| Посада | директор |
| Членство | Академія наук СРСР Шведська королівська академія наук Zofingiad Російська академія наук |
| У шлюбі з | Emilie Marie Anne Tauffliebd |
| Нагороди |  Нобелівська премія з фізики (1920) |
 Шарль-Едуар Гійом у Вікісховищі | |
Шарль Едуар Гійом (фр. Charles Édouard Guillaume; 15 лютого 1861, Флер, Швейцарія — 13 червня 1938, Севр, Франція) — швейцарсько-французький фізик. Лауреат Нобелівської премії 1920 року за відкриття сплавів з аномальною поведінкою коефіцієнта теплового розширення: Інвару і елінвару.
Життєпис
Шарль Гійом народився 15 лютого 1861 року в місті Флер, у сім'ї годинникаря. У 17 років Гійом вступив до «Федерального технологічного інституту» в Цюриху, де вивчав природничі науки, а також німецьку та французьку літературу[2]. 1882 року він захистив дисертацію про електролітичні конденсатори і здобув докторський ступінь.
Після служби в армії офіцером артилерії, Гійом працював асистентом у «Міжнародному бюро мір і ваг» у Севрі. 1902 року він став заступником директора, а потім і директором цього бюро і залишався тривалий час на цій посаді.
Перша практична діяльність Гійома в бюро була пов'язана з визначенням точності ртутного термометра. Гійом розробив систему корекцій для точного вимірювання температури в залежності від коливань обсягу балончика з ртуттю під час нагрівання.
Результати своїх обчислень Гійом виклав у «Трактаті по термометрії» 1889 року.
Роботи Гійома стосуються, головним чином, метрології. Він надав нового значення обсягом 1 л, вивчав сплави нікелю і постійні, створив інвар, елінвар та інші сплави, що використовуються для виготовлення високоточних інструментів і в системі вимірювальних стандартів (1899) .
Гійому був необхідний сплав, який можна було б використовувати в місцевих метрологічних лабораторіях як доступну і надійну заміну дуже дорогого платина-іридієвого, з якого спочатку був виготовлений еталон метра. Кожна з країн, яка брала участь у Конференції з мір та ваг 1889 року, мала зразок еталону. Мірні стрижні використовувалися за польових умов і різних температур, а калібровані в місцевих метрологічних лабораторіях за стандартами метра, які зберігалися там при умовах фіксованої температури. Низька якість місцевих еталонів, розбіжність у показниках температур еталону в приміщенні і на відкритому повітрі давали систематичні помилки у вимірах.
Досліджуючи сплави, Гійом зауважив, що постійні з високим вмістом нікелю мають аномально низький коефіцієнт теплового розширення. Це спостереження привело до створення сталі, яка містить 36 % нікелю, 0,4 — марганцю, 0,1 — вуглецю і 63 % заліза з коефіцієнтом розширення, нижче 0,1 від коефіцієнта розширення заліза. Цей сплав було названо інвар.
Гійом помер 13 червня 1938 у місті Севр[3].
Примітки
- ↑ Find a Grave — 1996.
- ↑ http://center-ua.kiev.ua/universiteti-svitu/623-shvejtsarska-vishcha-tekhnichna-shkola-tsyurikha Федеральний технологічний інститут. Архів оригіналу за 17 липня 2015. Процитовано 17 липня 2015.
- ↑ Шарль Едуар Ґійом. 1938 рік в історії. Архів оригіналу за 21 липня 2015. Процитовано 17 липня 2015.
Посилання
- Інформація з сайту Нобелівського комітету (англ.)
- Шарль-Едуард Гійом на сайті «Сьогодні в історії»
