Очікує на перевірку

Куркума довга

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Куркума довга

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Рослини (Plantae)
Відділ: Streptophyta
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Однодольні (Liliopsida)
Порядок: Імбироцвіті (Zingiberales)
Родина: Zingiberaceae
Рід: Curcuma
Вид: Куркума довга
Curcuma longa
L., 1753
Синоніми
Curcuma domestica Val. 1918
Посилання
Вікісховище: Curcuma longa
EOL: 1122309
IPNI: 796451-1
ITIS: 42394
МСОП: 88308047
NCBI: 136217

Курку́ма до́вга[1] (Curcuma longa) — багаторічна рослина родини імбирних (Zingiberaceae). Батьківщиною куркуми довгої вважають Індію. Обробляють в Індії, Китаї, Індонезії, Японії, Шрі-Ланці, Камбоджі, на Мадагаскарі та Реюньйон, в країнах Карибського басейну. Головний виробник і експортер куркуми на світовому ринку — Індія. Виробництво куркуми в цій країні наприкінці 80-х років досягло 300 тис. т, експорт — 17, 5 тис. тон.[джерело?]

Ботанічний опис рослини

[ред. | ред. код]

Куркума — багаторічна трав'яниста рослина. Підземна частина представлена мичкуватим коренем і потовщеними кореневищами, товстішими і більш округлими, ніж в імбиру. На кінцях кореневищ формуються відростки, які називаються пальцями. На кореневищах відростають листки, що утворюють несправжнє стебло до 60 см заввишки. Листки ланцетоподібні, загострені, світло-зелені.

Суцвіття колосоподібне, довжиною до 10–15 см. Квітки блідо-жовті, трубчасті, за будовою дуже подібні з квіткою імбиру. Головна відмінність між ними в тому, що у куркуми довгої у квітці дві безплідні пелюсткоподібні тичинки, а в імбиру лише одна. Плід — коробочка, тристулкова, утворюється дуже рідко.

Особливості вегетації

[ред. | ред. код]

Рослина теплолюбна і вологолюбна. Найсприятливіші для неї легкі за складом піщані та суглинисті ґрунти. Реакція ґрунтового розчину нейтральна або з незначними відхиленнями в той чи інший бік. В дикому вигляді куркума довга виростає на піщаному ґрунті в рясно зволожених долинах або на схилах пагорбів уздовж східного і західного узбережжя Індії.

Посів та посадка

[ред. | ред. код]

Агротехніка куркуми довгої така ж, як і імбиру. Розмножують її вегетативним способом — частинами кореневищ. Насіння утворюється дуже рідко. У деяких випадках на ділянках разом з куркумою вирощують ущільнювальні культури — ямс, колоказію та ін. Гарні результати одержують при внесенні гною, а також азотно-калійних добрив. У районах з недостатньою кількістю опадів або з нерівномірним їх випаданням високий ефект дає зрошення.

Збирання врожаю

[ред. | ред. код]
Кореневища куркуми

Збирання кореневищ починають з пожовтінням листя. Середній їх збір з 1 га становить близько 17 т, а в Індії при внесенні гною і зрошенні він може досягати 28 т/га. Викопані кореневища очищають від землі і дрібних корінців, а потім обробляють окропом. Після сушіння протягом 5-7 днів кореневища робляться дуже твердими, на розрізі блищать (рогоподібна консистенція), тонуть у воді. В Індії для реалізації на внутрішньому ринку таку обробку не роблять, а обмежуються тільки очищенням кореневищ від непотрібних домішок.

Використання рослини

[ред. | ред. код]

У продаж надходять кореневища різної форми і шматочки циліндричних бічних пагонів. Куркума містить ефірну олію (1,5 — 5,0%), у складі якої є цінгіберен (25%), борнеол та інші терпеноїди. В кореневищах містяться жовті пігменти (2,5 — 4,5%), серед яких — куркумін, який застосовується для фарбування шовку і бавовняного волокна. Куркуму широко використовують як приправу до їжі, барвник для харчових продуктів, в медицині. Олія куркуми застосовується в парфумерії, косметиці, для ароматизації різних страв, як сурогат шафрану. В країнах Південно-Східної Азії її широко використовують в релігійних ритуалах.

Примітки

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Воробець Н.А. Дослідження впливу куркуми на показники якості молока питного : дипломна робота магістра за спеціальністю „181 — харчові технології“/ Н.А. Воробець. — Тернопіль: ТНТУ, 2019. — 87 с. Опис [Архівовано 18 січня 2022 у Wayback Machine.], Ел.джерело [Архівовано 18 січня 2022 у Wayback Machine.]