Бруней: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
оформлення
Рядок 138: Рядок 138:


=== Мови ===
=== Мови ===
{{main|Мови Брунею}}
Офіційні мови — [[малайська мова|малайська]] і [[англійська]].
Попри невелику територію та населення країни в Брунеї наявне відносно велике різноманіття мов. Більшість населення Брунею розмовляє [[малайська мова|малайською мовою]], причому офіційною є літературна (стандартна) малайська мова, а в побуті користуються більш архаїчним {{нп|брунейський діалект|брунейським діалектом||Brunei Malay}}. Також значна частина населення володіє [[англійська мова|англійською мовою]] внаслідок майже столітнього британського протекторату над Брунеєм. Частина населення вживає у побуті кедаянський діалект малайської, який близький до брунейського діалекту.<ref name="Haji-OthmanMcLellanDeterding2016">{{cite book|editor= Noor Azam Haji-Othman, James McLellan, David |title= The Use and Status of Language in Brunei Darussalam|publisher= [[Springer]]|date=2016|pages=285|url=http://bura.brunel.ac.uk/handle/2438/4820|doi=10.1007/978-981-10-0853-5|isbn=978-981-10-0851-1}}{{ref-en}}</ref>

У місцевих племенах зберігаються носії {{нп|дусунська мова|брунейсько-дусунської||Kadazan Dusun language}} та {{нп|брунейсько-бісайська мова|брунейсько-бісайської||Brunei Bisaya language}} мов, а також {{нп|Белайтська мова|белайтської||Belait language}} й {{нп|Мурутські мови|мурутської||Murutic languages}} (зокрема {{нп|мова Лун Баванг|||Lun Bawang language}}) мов. Найменше носіїв {{нп|Пенанська мова|пенанської мови||Penan-Nibong language}}, якою спілкуються близько 50 мешканців народності [[пунани]], що живуть у {{нп|довгий будинок|довгому будинку||Longhouse}} в селі Кампунг-[[Суканг]], в окрузі [[Белайт]]. Не визнається місцевою мовою, але використовується декількома тисячами мешканців джунглів {{нп|ібанська мова|||Iban language}}.<ref name="Haji-OthmanMcLellanDeterding2016"/>

Близько 40 тисяч мешканців Брунею є китайцями за походженням, які використовують {{нп|хок'єнський діалект|хок'єнський||Hokkien}}, [[кантонський діалект|кантонський]], [[Хаккаська мова|хаккакський]] діалекти китайської мови, хоча молодь все більше переходить на [[Мандаринська мова|мандаринський діалект]].<ref name="Haji-OthmanMcLellanDeterding2016"/>

У країні станом на 2010-ті роки перебуває значна кількість робітників з Філіппін, які розмовляють [[Тагальська мова|тагальською мовою]]. Присутні робітники з Індії, Пакистану, Бангладеш, Таїланду&nbsp;— носії [[тамільська мова|тамільської]], [[бенгальська мова|бенгальської]], [[урду]], [[тайська мова|тайської]] мов.<ref name="Haji-OthmanMcLellanDeterding2016"/>


=== Релігії ===
=== Релігії ===

Версія за 13:46, 31 жовтня 2020

بروني دارالسلام
малай. Negara Brunei Darussalam
Держава Бруней Даруссалам

Прапор Герб
Девіз: الدئمو المحسنون بالهدى
"Завжди на службі під Божим провідництвом"
Гімн: Allah Peliharakan Sultan

Боже бережи Султана
Розташування Брунею
Розташування Брунею
Столиця
(та найбільше місто)
Бандар-Сері-Бегаван
4°55′ пн. ш. 114°55′ сх. д.country H G O
Офіційні мови Малайська (національна)
Форма правління абсолютна, теократична монархія
 - Султан Хассанал Болкіах
Незалежність  
 - Кінець
британського протекторату

1 січня 1984 
Площа
 - Загалом 5 765 км² (170-а)
 - Внутр. води 8,6 %
Населення
 - оцінка липень 2014[1]  422 675 (175-а)
 - перепис 2001  332.844
 - Густота 65/км² (127-а)
ВВП (ПКС) 2013[1] р., оцінка
 - Повний $22,95 млрд (128-а)
 - На душу населення $54.800 (12-а)
ІЛР (2004) 0,871 (високий) (34-а)
Валюта Бруннейський рінггіт (BND)
Часовий пояс  (UTC+8)
Коди ISO 3166 096 / BRN / BN
Домен .bn
Телефонний код +6731
Мапа
1Також 080 з Малайзії.
Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Бруней
Султан Брунею Хассанал Болкія

Держа́ва Бруне́й Даруссала́м, досл. Бруней, обитель миру (малай. Negara Brunei Darussalam, англ. Nation of Brunei, the Abode of Peace[2]) — держава в Південно-Східній Азії, розташована на півночі острова Борнео (Калімантан), що межує з Малайзією на суші, а на півночі омивається Південно-Китайським морем.

Площа — 5765 км² (з них 5265 км² — суша). Площа територіальних вод — 500 км², ширина виключної економічної зони — 200 морських миль. Довжина берегової лінії — 161 км, довжина державного кордону з Малайзією — 266 км.

Долина Лімбанг поділяє Бруней на дві частини; приєднання частини Сараваку до Малайзії в 1890 році оскаржується Брунеєм.[джерело?] Близько 97% населення проживає у західній частині країни, тоді як у гірській східній частині живе близько 10 000 осіб. Загальна чисельність населення Брунею становить приблизно 408 000 осіб ( на липень 2010 року), з яких близько 150 000 проживають у столиці.

Столиця — Бандар-Сері-Бегаван.

Географія

Річка Белайт поблизу гирла
Докладніше: Географія Брунею

Бруней розташований за 443 км на північ від екватора. Країна складається з двох окремих областей, розділених приблизно 30-кілометровою територією Малайзії. Західна частина Брунею є гористою місцевістю, що підноситься до 3 км над рівнем моря. В східній частині можна побачити порослі джунглями гори (г. Букіт-Паґон, 1850 м). На морському узбережжі піщані пляжі чергуються з ділянками мангрової рослинності, східна частина узбережжя сильно заболочена. Прибережна низовина поступово переходить в невисокі ланцюги пагорбів, а на півдні місцями переходить в передгір'я.

Головні річки — Белайт, Тутонг, Пандаруан, Бруней та Тембуронг течуть переважно з півдня на північ і впадають у Південно-Китайське море або до його Брунейської затоки. Піщані і мулисті наноси ускладнюють судноплавство на річках.

Клімат

Бруней розташований в екваторіальному кліматичному поясі. Середня температура — 28—30°С, вологість повітря 82 %. У період мусонів (листопад-грудень) клімат вологіший і менш спекотний. Періодично, приблизно раз на 10 років, настають посухи, які тривають протягом декількох місяців.

Флора й фауна

Національний парк Улу-Тембуронг

Середня температура повітря протягом усього року близько 26 °C. Близько 60% території країни покрито незайманими вологими тропічними лісами, а ще 20% покрито вторинними лісами. Незайманий тропічний ліс складається переважно з листяних порід родини діптерокарпових (переважно роду Shorea), більшість з яких мають комерційну цінність. Великі простори водно-болотяних угідь знаходяться в затоплених низовинах річок Белайт і Тутунг, тоді як мангрові зарості часто зустрічаються уздовж узбережжя.

Багата рослинність тропічного лісу забезпечує екологічні ніші для біологічного різноманіття тварин. Тут мешкають: носачі звичайні, мавпи підродини колобусових, Macaca nemestrina, гібони, малайські ведміді, замбари індійські, панголіни, лиликоподібні та багато інших тварин. Найбільш відомими птахами Брунею є його фазани і птахи-носороги. Численні види рептилій, включаючи пітона сітчастого, населяють болота і ліси країни.

Історія

Докладніше: Історія Брунею

У VIII столітті на території сучасного Брунею з'явилися перші поселенці.

У XIV столітті острів Борнео потрапив під владу індонезійської імперії Меджепегіт з центром на о. Ява. Після її розпаду і прийняттям ісламу значною частиною населення цієї держави утворився незалежний султанат Темасек, який за часів своєї могутності в XVI столітті контролював не тільки острів Борнео, а й частину острова Ява, Філіппінських островів і півострова Малакка.

У 1838 р. на Борнео потрапив відомий англійський дослідник Джеймс Брук. За допомогу в боротьбі з місцевими піратами султан нагородив його титулом раджі Сараваку і подарував йому великі земельні володіння.

У 1846 р. британський уряд, намагаючись побороти піратство біля узбережжя, оголосив надзвичайний стан на о. Лабуан в бухті Бруней.

У 1890 р. в Лімбанзі (зараз Малайзія) було підписано договір про поділ острова Борнео. Північно-західна частина острова дісталась Північно-Борнейській компанії, а південно-східна — державі Дж. Брука. Від колись могутнього султанату залишилася лише маленька частинка — сучасний Бруней.

У 1905 р. Бруней став англійським протекторатом.

У 1929 р. на території Брунею знайшли нафту. Це мотивувало англійців до посилення свого впливу.

Протягом 19411945 років під час Другої світової війни Бруней окупували японські війська. Британська цивільна адміністрація відновила свою діяльність в 1946 р.

У 1950 р. султан Хаджі Омар Алі Саіфуддін зайняв трон після смерті брата. Він був при владі 17 років. У 19501960 роках були заклики до об'єднання з Сараваком і Малайзією, але Султан Омар вважав, що Брунею краще стати незалежним.

У 1959 р. затверджено Конституцію, відповідно до якої Бруней став суверенною державою, але міжнародні відносини, оборона і забезпечення безпеки залишилися під контролем Великої Британії.

У 1963 р. після придушення повстання, організованого Народною партією Брунею, Султан Омар прийняв рішення не приєднуватися до Малайзійської федерації.

У 1968 р. короновано султана Муда Хасан Булкіаха.

31 грудня 1983 р., відповідно до договору 1979 р., султанат здобув цілковиту незалежність. На сьогодні Бруней — член ООН, АСЕАН і Британської Співдружності націй.

Державний устрій

Державний устрій — абсолютна монархія. Глава держави і уряду — султан. Він одночасно є і релігійним лідером мусульман країни. Уряд складається переважно з його близьких родичів.

Законодавча влада належить Законодавчій Раді (Меджліс), яка складається з 29 членів (призначаються султаном).

Релігійна Рада відповідає за релігійні аспекти життєдіяльності країни.

Таємна Рада займається конституційними питаннями.

Адміністративний поділ

Адміністративний поділ Брунею

Бруней складається з чотирьох округів (district), які називають дера:

  1. західний округ — Белайт (Belait)
  2. столичний округ — Бруней-Муара (Brunei-Muara)
  3. східний округ — Тембуронґ (Temburong)
  4. західний округ — Тутонґ (Tutong)

Округ Тембуронг відділений територією Малайзії від інших округів. Округи розділені на дрібніші райони, які називають мукім.

Населення

Мечеть султана Омара Алі Сайфуддіна у Бандар-Сері-Бегавані

Міське населення становить 58 %. Щільність населення — 62,1 осіб/км2. Заселений Бруней досить нерівномірно: 1/3 населення проживає в столиці, інша значна частина сконцентрована в районах нафтових промислів.

Етнічний склад

Етнічний склад неоднорідний: понад половина населення — малайці (65 %), близькі до них етнічні групи — келаяни, ібани, меланау, дусуни, мурути, даяки і ін.— 8 %, проживають також китайці (20 %), європейці, індійці та ін.

Мови

Докладніше: Мови Брунею

Попри невелику територію та населення країни в Брунеї наявне відносно велике різноманіття мов. Більшість населення Брунею розмовляє малайською мовою, причому офіційною є літературна (стандартна) малайська мова, а в побуті користуються більш архаїчним брунейським діалектом[en]. Також значна частина населення володіє англійською мовою внаслідок майже столітнього британського протекторату над Брунеєм. Частина населення вживає у побуті кедаянський діалект малайської, який близький до брунейського діалекту.[3]

У місцевих племенах зберігаються носії брунейсько-дусунської[en] та брунейсько-бісайської[en] мов, а також белайтської[en] й мурутської[en] (зокрема мова Лун Баванг[en]) мов. Найменше носіїв пенанської мови[en], якою спілкуються близько 50 мешканців народності пунани, що живуть у довгому будинку в селі Кампунг-Суканг, в окрузі Белайт. Не визнається місцевою мовою, але використовується декількома тисячами мешканців джунглів ібанська мова.[3]

Близько 40 тисяч мешканців Брунею є китайцями за походженням, які використовують хок'єнський[en], кантонський, хаккакський діалекти китайської мови, хоча молодь все більше переходить на мандаринський діалект.[3]

У країні станом на 2010-ті роки перебуває значна кількість робітників з Філіппін, які розмовляють тагальською мовою. Присутні робітники з Індії, Пакистану, Бангладеш, Таїланду — носії тамільської, бенгальської, урду, тайської мов.[3]

Релігії

Офіційна релігія — іслам (2/3 населення), 10 % — християни (переважно протестанти). У Брунеї є також послідовники махаяна-буддизму.

Економіка

Основу економіки Брунею становить видобування нафти (понад 10 млн т на рік) і природного газу (понад 12 млрд м³), експорт яких забезпечує близько 99 % валютних надходжень (60 % ВВП). Завдяки багатим запасам нафти і газу, Бруней посідає одне з перших місць у Південно-Східній Азії за рівнем життя. ВВП на особу — 51600 доларів (2010). Сільське господарство недостатньо розвинене, 80 % продуктів харчування імпортуються. Уряд вживає постійні заходи з диверсифікації економіки, стимулювання розвитку банківських та інших фінансових інструментів, залучення туристів у країну.

Довжина автошляхів — 1,4 тис. км. Є аеропорт.

Експорт — скраплений природний газ (найбільший експортер у світі) і нафта. Запаси цих обох природних ресурсів можуть дуже швидко виснажитися (прогноз було складено до 2000 року).

Міжнародні відносини

Українсько-брунейські відносини

3 жовтня 1997 року султанат Бруней Даруссалам визнав незалежність України та встановив з нею дипломатичні стосунки.[4]

Його Величність Султана Хаджі Хассанала Болкіяха — Султана Брунею Даруссаламу нагороджено державними нагородами України:

Її Величність Салеху — королеву Брунею та першу дружину Султана Хаджі Хассанала Болкіяха нагороджено орденом княгині Ольги (7 березня 2004)[7]. Також у 2011 р. орденами князя Ярослава Мудрого та «За заслуги» нагороджений ряд міністрів Брунею[8].

Див. також

Примітки

  1. а б Brunei. The World Factbook. CIA
  2. Peter Haggett (ed). Encyclopedia of World Geography, Volume 1, Marshall Cavendish, 2001, p. 2913.
  3. а б в г Noor Azam Haji-Othman, James McLellan, David, ред. (2016). The Use and Status of Language in Brunei Darussalam. Springer. с. 285. doi:10.1007/978-981-10-0853-5. ISBN 978-981-10-0851-1.(англ.)
  4. Л.Д.Чекаленко. Зовнішня політика України.: Підручник. Київ. «Либідь». 2006. 712с. с.44.
  5. Указ Президента України № 321/2004 від 7 березня 2004 року «Про нагородження орденом князя Ярослава Мудрого»
  6. Указ Президента України № 335/2011 від 24 березня 2011 року «Про нагородження орденом „За заслуги“». Архів оригіналу за 28 січень 2014. Процитовано 16 квітень 2011.
  7. Указ Президента України № 320/2004 від 7 березня 2004 року «Про нагородження орденом княгині Ольги»
  8. Указ Президента України № 336/2011 від 24 березня 2011 року «Про відзначення державними нагородами України»

Посилання

Джерела

  • «Зарубежная Азия. Юго-Восточная Азия» (серия «Страны и народы» в 20 томах), Москва, «Мысль», 1979, стр. 184-186 (рос.)