Ганс Бете: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Рядок 44: Рядок 44:


У 1929 році Зоммерфельд рекомендував Бете здобути стипендію [[Фонд Рокфеллера|Фонду Рокфеллера]]. Це забезпечувало 150 доларів на місяць (близько 3000 доларів за цінами 2023 року) на навчання за кордоном. У 1930 році Бете вирішив отримати докторську роботу постдока в [[Кавендіська лабораторія|Кавендіській лабораторії]] [[Кембриджський університет|Кембриджського університету]] в Англії, де він працював під керівництвом [[Ральф Фаулер|Ральфа Фаулера]]{{Sfn|Schweber|2012|сторінки=182–183}}. На прохання [[Патрік Блекетт|Патріка Блекетта]], який працював з [[Камера Вільсона|камерами Вільсона]], Бете створив [[Спеціальна теорія відносності|релятивістську]] версію формули Бете{{Sfn|Schweber|2012|с=187}}.
У 1929 році Зоммерфельд рекомендував Бете здобути стипендію [[Фонд Рокфеллера|Фонду Рокфеллера]]. Це забезпечувало 150 доларів на місяць (близько 3000 доларів за цінами 2023 року) на навчання за кордоном. У 1930 році Бете вирішив отримати докторську роботу постдока в [[Кавендіська лабораторія|Кавендіській лабораторії]] [[Кембриджський університет|Кембриджського університету]] в Англії, де він працював під керівництвом [[Ральф Фаулер|Ральфа Фаулера]]{{Sfn|Schweber|2012|сторінки=182–183}}. На прохання [[Патрік Блекетт|Патріка Блекетта]], який працював з [[Камера Вільсона|камерами Вільсона]], Бете створив [[Спеціальна теорія відносності|релятивістську]] версію формули Бете{{Sfn|Schweber|2012|с=187}}.

Бете був відомий своїм почуттям гумору. Спільно з [[Ґвідо Бек|Гвідо Беком]] і [[Вольфгангом Ріцлером]], двома іншими докторантами, він написав [[Паранаука|квазінаукову]] статтю ''«Про квантову теорію температури абсолютного нуля»,'' де він обчислив [[Стала тонкої структури|константу тонкої структури]] за температури абсолютного нуля<ref>{{Cite journal|last=Corlin|first=Axel|last2=Stein|first2=J. S.|last3=Beck|first3=G.|last4=Bethe|first4=H.|last5=Riezler|first5=W.|date=1931|title=Zuschriften|journal=Die Naturwissenschaften|volume=19|issue=2|pages=37|bibcode=1931NW.....19...37C|doi=10.1007/BF01523870}}</ref>. Стаття висміювала певний клас робіт із теоретичної фізики того часу, які були суто спекулятивними та базувалися на хибних числових аргументах. Пізніше авторам цієї жартівливої статті довелось вибачитися{{Sfn|Schweber|2012|сторінки=190–192}}.

На другу половину своєї стипендії Бете вирішив поїхати в лабораторію [[Енріко Фермі]] в Римі в лютому 1931 року. Фермі справив на нього велике враження, і він шкодував, що не поїхав до Риму ще на першу половину стипендії{{Sfn|Schweber|2012|с=193}}. Бете розробив [[анзац Бете]], метод для знаходження точних розв’язків для [[Власні вектори та власні значення|власних значень]] і [[Власні вектори та власні значення|власних векторів]] певних одновимірних квантових моделей багатьох тіл{{Sfn|Schweber|2012|сторінки=199–202}}. На Бете справили велике враження простота Фермі та строгість Зоммерфельда у підході до наукових задач, і ці якості сильно вплинули на його власні наукові дослідження{{Sfn|Schweber|2012|с=195}}.


=== Подальша біографія ===
=== Подальша біографія ===

Версія за 15:27, 9 січня 2024

Нобелівська премія з фізики (1967) Ганс Бете
нім. Hans Albrecht Bethe
Ганс Альбрехт Бете
Ганс Альбрехт Бете
Ганс Альбрехт Бете
Народився 2 липня 1906(1906-07-02)[1][2][…]
Страсбург, Ельзас-Лотарингія, Німецька імперія[4]
Помер 6 березня 2005(2005-03-06)[1][2][…] (98 років)
Ітака, Нью-Йорк, США
Країна Веймарська республіка Веймарська республіка, США США
Національність Німець
Діяльність фізик, викладач університету
Alma mater Goethe University Frankfurt am Main
Мюнхенський університет
Галузь Фізика
Заклад University of Tübingen
Корнельський університет
University of Manchester
Посада голова
Науковий ступінь докторський ступінь (1928)
Вчителі Арнольд Зоммерфельд
Аспіранти, докторанти Роберт Маршакd[5]
Джеффрі Ґолдстоун[5]
Дзюн Сакураїd[5]
Френсіс Лоуd[5]
Джон Негелеd[5]
Майкл Беренджерd[5]
Роман Яцків[5]
Девід Таулесс[5]
Джон Геммелd[5]
Гарольд Саул Запольськийd[5]
Девід Брід Бірдd[5]
Марк Нелкінd[5]
Вальтер Макафіd[6]
Бенджамін Дейd[7]
Рональд Паєрлсd
Членство Лондонське королівське товариство
Леопольдина
Американська академія мистецтв і наук
Національна академія наук США
Російська академія наук[8]
Американське філософське товариство[9]
Американське астрономічне товариство[9]
Американське фізичне товариство[9]
Відомий завдяки: цикл Бете,
формула Бете-Блоха
Батько Альбрехт Бетеd
У шлюбі з Роуз Евальдd[10]
Родичі Пауль Петер Евальдd
Нагороди
Орден Pour le Mérite в галузі мистецтв і науки

Міжнародна золота медаль Нільса Бора (1976)

 Нобелівська премія з фізики

медаль імені Макса Планка (1955)

Велика золота медаль імені М. В. Ломоносова (1989)

премія Румфорда (1963)

медаль Генрі Дрейпера (1948)

медаль Франкліна (1959)

медаль Кетрін Брюс (2001)

Медаль Ерстеда (1993)

Медаль Оскара Клейна (1990)

медаль Еддінгтона (1961)

 Національна наукова медаль США

премія Лео Сіларда (1981)

Премія миру Альберта Ейнштейнаd (1992)

член Американського фізичного товариства[d]

Бейкерівська лекція (1993)

 премія Енріко Фермі

Член Американської академії мистецтв і наук[d]

іноземний член Лондонського королівського товариства[d] (1957)

Член Національної академії наук Сполучених Штатівd (1957)

Royal Society Bakerian Medald

Автограф
CMNS: Ганс Бете у Вікісховищі

Ганс А́льбрехт Бете (нім. Hans Albrecht Bethe; нім. вимова: [ˈhans ˈbeːtə] ( прослухати); 2 липня 1906 — 6 березня 2005) — німецько-американський фізик-теоретик, який зробив великий внесок у ядерну фізику, астрофізику, квантову електродинаміку та фізику твердого тіла, лауреат Нобелівської премії з фізики 1967 року за роботу над теорією зоряного нуклеосинтезу[11][12].

Під час Другої світової війни він очолював теоретичний відділ американської секретної лабораторії в Лос-Аламосі, яка розробляла перші атомні бомби. Там він зіграв ключову роль у розрахунках критичної маси зброї та розробці теорії, що лежить в основі методу імплозії, який використовувався як у випробуванні Трініті, так і в бамбі «Товстун», скинутій на Нагасакі в серпні 1945 року.

Біографія

Раннє життя

Бете народилася 2 липня 1906 року в Страсбурзі, який на той час був частиною німецької провінції Ельзас-Лотарингія. Він був єдиною дитиною Анни (уродженої Кун) і Альбрехта Бете, приват-доцента фізіології Страсбурзького університету[13]. Хоча його мати, дочка професора Страсбурзького університету, мала єврейське походження[14], Бете виховувався протестантом, як і його батько[15][16], а пізніше в житті він став атеїстом[17].

12-річний Ганс Бете з батьками

В 1912 році його батько обійняв посаду професора та директора Інституту фізіології Кільського університету, і сім'я переїхала в квартиру директора інституту. Спочатку Ганс Бете навчався приватно у професійного вчителя в групі з восьми дітей[18]. Сім'я знову переїхала в 1915 році, коли батько Бете очолив новий Інститут фізіології Франкфуртського університету[15].

Бете відвідував гімназію Гете у Франкфурті. Його навчання було перервано в 1916 році, коли він захворів на туберкульоз, і його відправили на лікування в Бад-Кройцнах. В 1917 року він достатньо одужав, щоб почати відвідувати місцеву реальну школу, а наступного року його відправили до школи Оденвальдшулє, приватної школи-інтернату зі змішаним навчанням[19]. Він знову відвідував гімназію Гете протягом останніх трьох років середньої школи, з 1922 по 1924 рік[20].

Склавши шкільні вупускні іспити в 1924 році, Бете вступив до Франкфуртського університету. Він вирішив вивчати хімію. Викладання фізики було поганим, і хоча у Франкфурті були видатні математики, такі як Карл Людвіг Зігель і Отто Сас, Бете не подобався їхній підход до математику у відриві від інших наук[21]. Бете виявився поганим експериментатором і навіть знищив свій лабораторний халат, проливши на нього сірчану кислоту, але він зацікавився фізикою, яку йому викладав доцент Вальтер Герлах[21]. Герлах пішов з університету у 1925 році, і його замінив Карл Майснер, який порадив Бете перейти до університету з кращою школою теоретичної фізики, наприклад, до Мюнхенського університету, де він міг би навчатися під керівництвом Арнольда Зоммерфельда[22].

Бете вступив до Мюнхенського університету в квітні 1926 року, його прийняв Зоммерфельд за рекомендацією Мейснера[23]. Зоммерфельд викладав поглиблений курс диференціальних рівнянь у фізиці, який сподобався Бете. Як відомий учений, Зоммерфельд часто отримував попередні примірники наукових статей, і виносив їх на обговорення на щотижневих вечірніх семінарах. Коли Бете приїхав в Мюнхен, Зоммерфельд щойно отримав статті Ервіна Шредінгера з хвильової механіки[24].

В якості теми дисертації доктора філософії Зоммерфельд запропонував Бете дослідити дифракцію електронів у кристалах. За відправну точку він порадив взяти статтю Пауля Евальда 1914 року про рентгенівську дифракцію в кристалах. Пізніше Бете згадував, що він став надто амбітним, і в гонитві за більшою точністю його розрахунки невиправдано ускладнювалися[25].

Рання робота

Після того як Бете отримав докторський ступінь, Ервін Маделунг запропонував йому місце асистента у Франкфурті, і у вересні 1928 року Бете переїхав до свого батька, який нещодавно розлучився з його матір’ю. Його батько познайомився з Вірою Конгел на початку того ж року і одружився з нею в 1929 році. У них було двоє дітей: Доріс, 1933 року народження, і Клаус, 1934 року народження[26].

Бете не вважав роботу у Франкфурті надто стимулюючою, і в 1929 році він прийняв пропозицію Евальда перейти до вищої технічної школи у Штутгарті. Перебуваючи там, він написав статтю[27] Zur Theorie des Durchgangs schneller Korpuskularstrahlen durch Materie («Теорія проходження швидких корпускулярних променів крізь речовину»)[28]. Починаючи з інтерпретації рівняння Шредінгера Макса Борна, Бете створив спрощену формулу для задач зіткнення за допомогою перетворення Фур'є, яка сьогодні відома як формула Бете - Блоха. У 1930 році він скористався цією статтею, щоб зробити габілітацію[27].

У 1929 році Зоммерфельд рекомендував Бете здобути стипендію Фонду Рокфеллера. Це забезпечувало 150 доларів на місяць (близько 3000 доларів за цінами 2023 року) на навчання за кордоном. У 1930 році Бете вирішив отримати докторську роботу постдока в Кавендіській лабораторії Кембриджського університету в Англії, де він працював під керівництвом Ральфа Фаулера[29]. На прохання Патріка Блекетта, який працював з камерами Вільсона, Бете створив релятивістську версію формули Бете[30].

Бете був відомий своїм почуттям гумору. Спільно з Гвідо Беком і Вольфгангом Ріцлером, двома іншими докторантами, він написав квазінаукову статтю «Про квантову теорію температури абсолютного нуля», де він обчислив константу тонкої структури за температури абсолютного нуля[31]. Стаття висміювала певний клас робіт із теоретичної фізики того часу, які були суто спекулятивними та базувалися на хибних числових аргументах. Пізніше авторам цієї жартівливої статті довелось вибачитися[32].

На другу половину своєї стипендії Бете вирішив поїхати в лабораторію Енріко Фермі в Римі в лютому 1931 року. Фермі справив на нього велике враження, і він шкодував, що не поїхав до Риму ще на першу половину стипендії[33]. Бете розробив анзац Бете, метод для знаходження точних розв’язків для власних значень і власних векторів певних одновимірних квантових моделей багатьох тіл[34]. На Бете справили велике враження простота Фермі та строгість Зоммерфельда у підході до наукових задач, і ці якості сильно вплинули на його власні наукові дослідження[35].

Подальша біографія

У середині 30-х років емігрував з Німеччини спочатку до Великої Британії (1933), потім — до США (1935). Професор Корнельського університету з 1937. 1941 року отримав американське громадянство. Брав участь у роботах, що виконувалися в Манхеттенському проекті.

Останні 20 років життя працював у галузі фізики нейтрино, зокрема опублікував серію робіт з проблеми дефіциту сонячних нейтрино.

Наукові результати

Основні праці присвячено ядерній фізиці та астрофізиці. Відкрив протон-протонний цикл термоядерних реакцій (1938)[джерело?]. Запропонував шестиступінчастий цикл ядерних реакцій, що пояснює перебіг термоядерних реакцій у масивних зорях, який названо його ім'ям (1938, незалежно запропонований також К. Вайцзеккером). Бете належить формула співвідношення між енергією частинки й довжиною її пробігу в речовині, що є основою сучасних методів вимірювання енергії частинок (1934). 1947 року пояснив Лембів зсув енергетичного рівня електрона внаслідок взаємодії з вакуумом, запровадивши радіаційні поправки до квантової теорії й поклавши початок теорії перенормувань. У теорії елементарних часток широко застосовується рівняння Бете—Солпітера (англ. Bethe-Salpeter equation), що описує систему двох релятивістських частинок, які взаємодіють між собою (1951). Фахівець у галузі теорії твердого тіла, квантової теорії поля, ядерної фізики. Бете є автором або співавтором багатьох монографій[36] з різних галузей теоретичної фізики.

Особисте життя

Роуз Бете в Лос-Аламосі

Бете захоплювався колекціонуванням марок[37]. Він любив прогулянки на природі, особливо в горах, мандруючи Альпами та Скелястими горами[38]. Він помер у своєму будинку в Ітаці, штат Нью-Йорк, 6 березня 2005 року, від серцевої недостатності[39]. У нього залишилася дружина Роуз Евальд Бете та двоє дітей[40]. На момент смерті він був еміритованим професором фізики Джона Венделла Андерсона в Корнельському університеті[41].

Вшанування

Нагороди

Названо на честь

Бібліографія

  • Бете Г. Квантовая механика. — М. : Мир, 1965. — 336 с.
  • Бете Г. Лекции по теории ядра. — М. : ИЛ, 1949. — 156 с.
  • Бете Г. Теория ядерной материи. — М. : Мир, 1974. — 238 с.
  • Бете Г., Бечер Р. Ф. Физика ядра. Часть 1: Устойчивые состояния ядер. — Х.-К. : ГНТИ Украины, 1938. — 252 с.
  • Бете Г. Физика ядра. Часть 2: Теоретическая ядерная динамика. — М.-Л. : ГИТТЛ, 1948. — 384 с.
  • Бете Г., Зоммерфельд А. Электронная теория металлов. — М.-Л. : ОНТИ НКТП СССР, 1938. — 316 с.
  • Бете Г., Моррисон Ф. Элементарная теория ядра. — М. : ИЛ, 1958. — 360 с.
  • Бете Г., Солпитер Э. Квантовая механика атомов с одним и двумя электронами. — М. : ГИФМЛ, 1960. — 562 с.
  • Швебер С., Бете Г., Гофман Ф. Мезоны и поля. — М. : ИЛ, 1957. — 1004+514 с.

Примітки

  1. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #118658662 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ а б Архів історії математики Мактьютор — 1994.
  4. ↑ Бете Ханс Альбрехт / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  5. ↑ а б в г д е ж и к л м н Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  6. ↑ Архів історії математики Мактьютор — 1994.
  7. ↑ https://www.gf.org/fellows/all-fellows/benjamin-d-day/
  8. ↑ http://www.ras.ru/win/db/show_per.asp?P=.id-49402.ln-ru.dl-.pr-inf.uk-12
  9. ↑ а б в NNDB — 2002.
  10. ↑ https://ecommons.cornell.edu/handle/1813/30506
  11. ↑ Lee, S.; Brown, G. E. (2007). Hans Albrecht Bethe. 2 July 1906 -- 6 March 2005: Elected ForMemRS 1957. Biographical Memoirs of Fellows of the Royal Society. 53: 1. doi:10.1098/rsbm.2007.0018.
  12. ↑ Horgan, John (1992). Illuminator of the Stars. Scientific American. 267 (4): 32—40. Bibcode:1992SciAm.267d..32H. doi:10.1038/scientificamerican1092-32.
  13. ↑ Bernstein, 1980, с. 7.
  14. ↑ Bernstein, 1980, с. 8.
  15. ↑ а б Schweber, 2012, с. 32—34.
  16. ↑ Interview with Hans Bethe by Charles Weiner at Cornell University. American Institute of Physics. 17 листопада 1967. Архів оригіналу за 21 лютого 2015. Процитовано 25 квітня 2012. When asked by Charles Weiner if there was religion in his home, Bethe replied: "No. My father was, I think, slightly religious. I was taught to pray in the evening before going to bed, and I attended the Protestant religious instruction, which was given in the schools in Germany. I was also confirmed, and the instruction which I got in this connection got religion out of my system completely. It was never very strong before, and the confirmation had the consequence that I just didn't believe."
  17. ↑ Brian, 2001, с. 117.
  18. ↑ Schweber, 2012, с. 30—31.
  19. ↑ Schweber, 2012, с. 36—40.
  20. ↑ Schweber, 2012, с. 45.
  21. ↑ а б Bernstein, 1980, с. 11—12.
  22. ↑ Bernstein, 1980, с. 13.
  23. ↑ Schweber, 2012, с. 118—119.
  24. ↑ Bernstein, 1980, с. 15—16.
  25. ↑ Bernstein, 1980, с. 20—21.
  26. ↑ Schweber, 2012, с. 156—157.
  27. ↑ а б Bernstein, 1980, с. 25—27.
  28. ↑ Bethe, Hans (1930). Zur Theorie des Durchgangs schneller Korpuskularstrahlen durch Materie. Annalen der Physik (German) . 397 (3): 325—400. Bibcode:1930AnP...397..325B. doi:10.1002/andp.19303970303.
  29. ↑ Schweber, 2012, с. 182—183.
  30. ↑ Schweber, 2012, с. 187.
  31. ↑ Corlin, Axel; Stein, J. S.; Beck, G.; Bethe, H.; Riezler, W. (1931). Zuschriften. Die Naturwissenschaften. 19 (2): 37. Bibcode:1931NW.....19...37C. doi:10.1007/BF01523870.
  32. ↑ Schweber, 2012, с. 190—192.
  33. ↑ Schweber, 2012, с. 193.
  34. ↑ Schweber, 2012, с. 199—202.
  35. ↑ Schweber, 2012, с. 195.
  36. ↑ Публикації Ганса Бете [Архівовано 2 вересня 2017 у Wayback Machine.](англ.)
  37. ↑ Schweber, 2012, с. 44.
  38. ↑ Brown та Lee, 2006, с. 126—128.
  39. ↑ Weil, Martin (8 березня 2005). Hans Bethe Dies; Nobel Prize Winner Worked on A-Bomb. The Washington Post. с. B06.
  40. ↑ Tucker, Anthony (8 березня 2005). Obituary: Hans Bethe. The Guardian.
  41. ↑ Hans Bethe. Array of Contemporary Physicists. Архів оригіналу за 30 серпня 2010. Процитовано 7 липня 2013.

Література

  1. Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  2. Bernstein Jeremy. «Hans Bethe, Prophet of Energy». New York: Basic Books, 1980. ISBN 978-0-465-02903-7. (англ.)
  3. Bethe Hans A. «The Road from Los Alamos». New York: American Institute of Physics, 1991. ISBN 978-0-88318-707-4. (англ.)
  4. Streeter E.C. «Solving the Solar Enigma: The Story of the Scientists Behind the Discovery of the Sun's Energy Source». Dimension Engineering Press, 2005. ISBN 978-1-888381-12-2. (англ.)
Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Генеалогія та некрополістика
Література та бібліографія
Наука
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Біографічна енциклопедія астрономів (англ.) · Большая российская энциклопедия · Велика данська енциклопедія · Велика каталанська енциклопедія · Велика норвезька енциклопедія · Універсальна литовська енциклопедія · Хорватська енциклопедія · Шведська національна енциклопедія · Энциклопедия Кругосвет · Brockhaus Enzyklopädie · De Agostini · Encyclopedia Treccani · Encyclopædia Britannica · Encyclopædia Universalis · Internetowa encyklopedia PWN · Lur Hiztegi Entziklopedikoan · Prabook · Proleksis Encyclopedia · Treccanis Enciclopedia Italiana · Treccanis Enciclopedia Italiana
Довідкові видання
Нормативний контроль
Autoritats UB: a1010409 · BIBSYS: 90198502 · BNC: a10050140 · BNE: XX943726 · BNF: 12275191v · CANTIC: 981058511727506706 · CiNii: DA00797296 · CONOR.SI: 38778211 · FAST: 1427179 · Freebase: /m/019dg2 · GND: 118658662 · GR-AtACA: 70213 · GTAA: 82095 · ISNI: 0000000110237544 · J9U: 987007258778205171 · LCCN: n50009103 · LIBRIS: wt7990df28rjv14 · LIH: LNB:uGY;=Br · LNB: 000058708 · MAK: 9810658391505606 · Museo Galileo: 183603 · NCF: ncf11214163 · NDL: 00433198 · NKC: ola2002153070 · NLA: 143248 · NLP: a0000003573707 · NSK: 000447139 · NTA: 073027723 · NUKAT: n96108249 · RERO: 02-A003001675 · SELIBR: 178183 · SHARE: 207 · SUDOC: 031560288 · VIAF: 32057187
  • Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ганс_Бете&oldid=41394426