Малишев Володимир Степанович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Володимир Степанович Малишев
Malyshev Vladimir Stepanovich.jpg
Народився 26 липня 1950(1950-07-26) (67 років)
м.Донецьк
Громадянство Україна Україна
Національність росіянин
Діяльність політик
Посада Народний депутат України[1], Народний депутат України[2] і Народний депутат України[3]
Звання Генерал-полковник міліції
Партія Партія регіонів
Нагороди
Україна Народний депутат України
5-го скликання

6-го скликання 7-го скликання

Партія регіонів 12 грудня 2012

Ма́лишев Володи́мир Степа́нович (26 липня 1950, м.Донецьк) — генерал-полковник міліції України[4], Народний депутат України V, VI, VII скликань від Партії регіонів (2006—2014 рр.), кандидат юридичних наук (2013), Заслужений юрист України (1997 р.)

Почесний громадянин Олександрівського району Донецької області (рішення № 4/35-235 Олександрівської районної ради від 21.12.2005), Меценат, благодійник.

Народився 26 липня 1950 року в м. Сталіно, перейменованому в 1961 році в м. Донецьк.

Батько, Малишев Степан Кузьмич (21 жовтня 1904 року народження) — фронтовик, пройшов всю війну з першого по останній день і все життя пропрацював на Донецькому металургійному заводі, в мартенівському цеху, сталевар. Помер 29 березня 1984 року.

Мати, Малишева Ганна Дмитрівна (13 липня 1904 року народження) — домогосподарка. Померла 19 липня 1990 року.

Дружина Малишева (дівоче прізвище — Прилуцька) Олена Афонівна, (30 травня 1951 року року народження), має двох доньок Юлію та Наталію, онуків Тимура (у православ'ї Тихон), Богдана, та Ладу (у православ'ї Лія)

Навчання[ред.ред. код]

44 школа Ленінського району м. Донецька  з 1957 по 1965 рік

45 школа Ленінського району м. Донецька з 1965 по 1967 рік

Класний керівник — Віра Терентіївна Удовиченко.

У 1969 вступив на вечірнє відділення Донецького металургійного технікуму, який закінчив у 1974 році за спеціальністю «Технік-металург».

З 1975 по 1980 рік навчався у Харківському юридичному інституті, спеціальність: «Правознавство»; кваліфікація: юрист.

З 1989 по 1991 рік навчався в Академії МВС СРСР, спеціальність: «Організація управління у сфері правопорядку», кваліфікація: юрист-організатор.

Трудова діяльність[ред.ред. код]

З 1967 по 1969 рік — слюсар цеху металевих конструкцій Донецького металургійного заводу.

З 1971 по 1975 рік — старший контролер відділу технічної якості мартенівського цеху Донецького металургійного заводу.

З березня 2005 по травень 2006 року обіймав посаду директора департаменту з безпеки АТ «Систем Кепітал Менеджмент»

Служба в збройних силах та органах захисту правопорядку[ред.ред. код]

Відповідно до постанови ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 19 листопада 1968 принципово нового порядку комплектування міліції шляхом направлення на службу в міліцію найкращих представників трудових активів з попереднім обговоренням кандидатур на зборах партійних і профспілкових організацій та Положенням про радянську міліцію, введеному в дію з 1 липня 1973, був направлений на роботу в органи радянської міліції.

  • 05.1975 — 06.1976 — дільничний інспектор міліції Куйбишевського райвідділу внутрішніх справ м. Донецька. Перший вчитель — Дмитро Єгорович Баличевцев.
  • 06.1976 — 10.1978 — інспектор з профілактичної служби ОКР Куйбишевського РВВС м. Донецька
  • 10.1978 — 02.1980 — слідчий слідчого відділу Куйбишевського РВВС м. Донецька
  • 02.1980 — 11.1983 — заступник начальника Куйбишевського РВВС м. Донецька
  • 11.1983 — 02.1984 — в.о. начальника Калінінського РВВС м. Донецька
  • 02.1984 — 04.1984 — начальник Калінінського РВВС м. Донецька
  • 04.1984 — 03.1988 — начальник Куйбишевського РВВС м. Донецька
  • 03.1988 — 08.1989 — заступник начальника УВС Донецького міськвиконкому
  • 08.1989 — 01.1991 — слухач Академії МВС СРСР
  • 01.1991 — 03.1994 — начальник Калінінського РВВС м. Донецька
  • 04.1994 — звільнений з МВС України у зв'язку з обранням суддею Калінінського районного суду м. Донецька
  • 04.1994 — 05.1995 суддя Калінінського районного суду м. Донецька
  • 05.1995 — 06.1998 — заступник начальника Управління — начальник слідчого управління МВС України в Донецькій області
  • 06.1998 — 05.2000 — перший заступник начальника, начальник УБОЗ УМВС України в Донецькій області.
  • 05.2000 — 01.2005 — начальник УМВС України в Донецькій області.

Політика[ред.ред. код]

Депутат Донецької облради (03.2002 — 04.2006), член Комісії з питань економічної політики, бюджету і фінансів

06.2006 — 11.2007 — народний депутат Верховної Ради України 5-го скликання (від Партії регіонів, № 64 у списку). Член Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності (з 07.2006)

З 11.2007 — народний депутат Верховної Ради України 6-го скликання (від Партії регіонів, № 64 у списку) Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності (з 12.2007), голова підкомітету з питань законодавчого забезпечення і парламентського контролю за діяльністю органів внутрішніх справ та інших правоохоронних органів (з 01.2008).

З листопада 2012 по 27 листопада 2014 — народний депутат Верховної Ради України VII скликання (№ 62 у партійному списку Партії Регіонів України) Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності (з 12.2007), голова підкомітету з питань законодавчого забезпечення і парламентського контролю за діяльністю органів внутрішніх справ та інших правоохоронних органів.

Законодавча діяльність[ред.ред. код]

Автор законів України[ред.ред. код]

  • «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо введення відповідальності за незаконні дії стосовно отруйних чи сильнодіючих лікарських засобів», прийнятий в 5.04.2007 р. Основна мета закону — введення кримінальної відповідальності за незаконні дії з отруйними та сильнодіючими лікарськими засобами, у тому числі з отруйним лікарським засобом «Трамадол».
  • «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення (щодо кваліфікації злочинів та правопорушень)», ухвалений як Закон України 4 червня 2009 р. Основна мета — зниження мінімальної вартості майна, за крадіжку якого настає кримінальна відповідальність.
  • «Про внесення змін до Закону України „Про міліцію“ щодо вдосконалення соціального захисту працівників міліції», прийнятий 18 березня 2009 року. Метою прийняття даного закону є збереження досягнутого рівня соціального захисту працівників міліції, запобігання спроб перепрофілювати заклади охорони здоров'я, підпорядковані в даний час МВС України, що загрожувало б їх розбазарюванню і втратою.
  • "Про внесення змін до статей 155,156 Кримінального кодексу України (щодо розбещення неповнолітніх), прийнятий у 25.09.2008 р.
  • "Про внесення змін до статей 304 та 323 Кримінального Кодексу України (щодо посилення відповідальності за злочини проти сім'ї та дітей), прийнятий у 01.10.08 р.
  • «Про внесення змін до Закону України „Про застосування амністії в Україні“, прийнятий 02.06.2011. Вступив у законну силу з 01.01.2012 року. Прийняття Закону у новій редакції сприяло утвердженню дійсно гуманних засад у суспільстві і в той же час унеможливлює застосування амністії до осіб, засуджених за вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів.

Автор законопроектів України[ред.ред. код]

  • „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення парламентського контролю в діяльності правоохоронних органів“, зареєстрований 02 лютого 2009 року № 3685.
  • Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення (щодо охорони дитини), зареєстрований 19.11.2010 р. № 7390
  • Про внесення змін і доповнень до Кримінального і Кримінально-процесуального кодексів України (щодо захисту дитини від торгівлі людьми та експлуатації), зареєстрований 19.11.2010 р. № 7391
  • Про внесення змін в Закон України ’’Про міліцію» щодо вдосконалення системи кадрового забезпечення органів внутрішніх справ, зареєстрований 11 січня 2011 р.

Співавтор законопроектів України[ред.ред. код]

  • «Про систему досудового слідства в Україні»
  • «Про внесення змін до статті 9 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ»
  • "Про внесення змін до Закону України «Про застосуванні амністії в Україні» 02.06.2011.
  • «Про встановлення мораторію на усиновлення іноземцями та особами без громадянства дітей-громадян України».
  • «Про охоронну діяльність».
  • Про внесення змін до Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» щодо вдосконалення процедури відкриття пленарних засідань та багато інших.

Творчий доробок[ред.ред. код]

Співавтор книжок: «Історія Донецької міліції» (2000), «Анатомія зла» (2001), «Кар'єра жертви» (2002), «Легенда донецького футболу» (2006 рік)

Захоплення[ред.ред. код]

Девіз: «Міліціонер повинен бути всебічно розвиненою, освіченою людиною».

Театр, музика. Особливо симфонічна, органна музика.

Футбол. Гравець дитячої команди «Шахтар». Через травму змушений був піти.

Релігійна діяльність та благодійність[ред.ред. код]

Православний, Українська православна церква

Свою дорогу до Бога знайшов завдяки схиархімандриту о. Зосимі (Сокур), якого вважає духовним батьком. Слова великого старця: «Життя коротке. Поспішай творити добро» стали життєвим кредо Володимира Степановича Малишева. 20 грудня 2000 з ініціативи Малишева Володимира Степановича був закладений і освячений камінь для відкриття храму святого мученика Іоанна Воїна, а 22 серпня 2001 побудований храм був освячений митрополитом Донецьким і владикою Маріупольським — Іларіоном. Це — данина пам'яті загиблим від рук злочинців міліціонерам.

У 2007 році Малишев Володимир Степанович ініціював і фінансував відкриття Свято-Преображенського храму в приміщенні Верховної Ради України, відкритого 19 січня 2008 і освячений Блаженнішим Володимиром, митрополитом Київським і всієї України. Настоятель — протоієрей Виктор Яценко.

У 2007 році Малишев Володимир Степанович оплачує за свій кошт створення іконостасу для нижнього храму Успіння Божої матері Свято-Успенського Миколо-Василівського монастиря, село Микільське Волноваського району Донецької області.

Будучи почесним президентом асоціації «Честь і гідність», Володимир Малишев допомагає сім'ям загиблих співробітників УВС.

Завдяки зусиллям Малишева газифіковано Новокременецьку раду, Новокременецький фельдшерсько-акушерський пункт, Новостепанівська школа отримала сучасний комп'ютерний клас, для Олексаандрівської футбольної команди обладнано поле для занять, реконструйовано трибуни стадіону. Самобутній музей в с. Некременне перетворився на справжню скарбницю, яка відображатиме культуру і побут наших предків.

Під його опікою Слов'янський дошкільний дитячий будинок для розумово відсталих дітей[5]. Усі сили прикладає до того, щоб дітлахи жили, як в домашніх умовах, нічого не потребуючи.

Володимир Степанович Малишев надав велику спонсорську допомогу у становленні Донецького музею фотожурналістики і фототехніки. Крім того, народний депутат України, будучи справжнім шанувальником фотомистецтва, який побував у багатьох музеях і в Україні, і за кордоном, давав корисні поради щодо концепції створення музею, і вони були враховані засновниками.

У липні 2007 року та травні 2015 року Малишев фінансує придбання побутової техніки та обладнання для Київської духовної академії і семінарії.

У 2012—2013 роках Малишев Володимир Степанович ініціює, організовує та фінансує проведення капітального ремонту дитячого пульманологічного відділення 3-ї міської лікарні Калінінського району м. Донецк. До цього часу продовжує забеспечувати вказане відділення необхідними ліками.

У вересні 2015 року Малишев Володимир Степанович профінансував закупівлю побутової техніки, взяв на себе поточні господарські витрати, придбав купол для церкви Свято-Миколаївського Пустинно-Рихлівського чоловічого монастиря. Настоятель — архимандрит Гурий (Фиров).

З квітня по жовтень 2015 року Малишев ініціює та організовує створення та випуск наступних видань:

  • книги-фотольбому «Київські духовні школи. 400 років. Історія в фотографіях» 20 жовтня 2015 року. Автор дизайну та сучасних фотографій — Сергій Рижков, фотограф — Іван Наконечний, ISBN 978-617-7257-85-0, УДК 281.9:061.91(477-25)(084.12), ББК 86.372(4УКР-2К)я6, Авторський знак К38
  • «Схіманхімандріт Зосіма. Любов понад усе». Автор — В.Карагодин, 2008 рік. Свято-Успенський Ніколо-Василівський монастир
  • Духовно-просвітницьке видання Свято-Успенського Ніколо-Василівського монастиря, фотоальбом «Світлій пам'яті схиархімандрита Аліпія» ISBN 978-966-97050-4-4 2014 рік,
  • Фотоальманах «Донецьк в обличчях». Інформаційне фотоагентство «Донпресс» ISBN 978-966-97050-2-0
  • Фотоальбом «Зупинись, мить! В об'єктиві Донбас». Автор — Навродський Г. Л. Національна спілка письменників України, 2003 рік. ISBN 966-107-14-5

Нагороди[ред.ред. код]

Ордени[ред.ред. код]

Почесні грамоти[ред.ред. код]

  • Почесна грамота Кабінету Міністрів України (2002 р.)
  • Почесна грамота Верховної Ради України (2004 р.)
  • Медалі:
  • «За бездоганну службу» III (1983), II (1988), I ст. (1993),

Нагрудні знаки та відзнаки[ред.ред. код]

Неодноразово був нагороджений іншими численними медалями та відзнаками.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]