Зятківський договір

Зятківський договір
Яків Слащов / Мирон Тарнавський
Тип	двостороння угода
Підготовлено	початок листопада 1919 року
Підписано	6 листопада 1919 року
Місце	залізнична станція Зятківці, Гайсинський повіт, Подільська губернія.

Договір між командуванням Української Галицької армії та керівництвом Добровольчої армії 1919 року або Зятківський договір — угода про перемир'я і військовий союз між Українською Галицькою армією як збройними силами Західної області Української Народної Республіки та військовими формуваннями Білого руху (Добровольчою армією), укладений 6 листопада 1919 року.

Спочатку був підписаний сторонами 6 листопада 1919 року на залізничній станції Зятківці (Гайсинський повіт, Подільська губернія). Повторне підписання відбулося в Одесі 17 листопада. Від Галицької армії під договором поставив підпис її головнокомандувач генерал-чотар Мирон Омелянович Тарнавський, від Білого руху — командир 4-ї піхотної дивізії Збройних сил Півдня Росії генерал-майор Яків Слащов (6 листопада) і «главноначальствующий» Новоросійської області генерал-лейтенант Микола Шилінг (17 листопада).

Згідно з угодою, УГА в повному складі з тиловими частинами переходила в розпорядження головнокомандувача Збройними силами Півдня Росії генерал-лейтенанта Антона Денікіна і в підпорядкування генерала Шилінга. Уряду ЗУНР пропонувалося «до визначення майбутнього місця знаходження» переміститися в Одесу. Підписання цієї угоди і Декларація дипломатичної місії УНР у Варшаві 2 грудня 1919 року (згідно з якою східний кордон Польщі повинен був проходити по річці Збруч, тобто територія ЗУНР віддавалася Польщі) привели до розколу в політичному керівництві України і фактичному розірванню Акту Злуки між ЗУНР і УНР від 22 січня 1919 року.

В українській історіографії підписання договору вважається однією з ключових подій «листопадової катастрофи» в історії Української Народної Республіки, його оцінки є вкрай суперечливими.

Передумови

Перші значні спроби у сторону узгодження спільних дій Галицької армії (котра підпорядковувалася в той час Верховному отаман УНР Симону Петлюрі) і Збройних сил Півдня Росії (Антона Денікіна) були здійснені наприкінці літа 1919 року. Після звільнення галичанами 30 серпня 1919 року Києва від більшовиків й прибуття в місто денікінців на балконі Київської думи поруч вивісили український та російський прапори, планувався парад військ. Проте, невдовзі українські військовики генерала Володимира Сальського скинули російський триколор на землю й розтоптали. З балкону Думи почалася кулеметна стрілянина по натовпу, з'явилися жертви. Після переговорів генералів Антіна Кравса й Миколи Бредова галицькі та запорізькі частини Армії УНР в ніч з 31 серпня на 1 вересня покинули Київ.

Джерела та література

• Гриценко А. П. Договір між командуванням Української Галицької армії та командуванням Добровольчої армії 1919 [Архівовано 14 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.
• Доценко О. Літопис української революції. Матеріали й документи до історії української революції Т. 2 Кн. 4 (1923) Розділ V «Од наради до зради», Розділ VII «Листопадова катастрофа»
• Удовиченко О. Третя Залізна Дивізія. Матеріали до історії Війська Укр. Нар. Республіки. Рік 1919. Нью-Йорк 1971 Розділ XLII «Сепаратні дії УГА. Зятківський договір. Катастрофа.»
• Байло Андрій Тимчасовий союз УГА з Добрармією та його наслідки [Архівовано 1 червня 2013 у Wayback Machine.] // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Збірник наукових праць. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, 2009. — Вип. 18. — С. 353—362.