Середньостогівська культура

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Середньостогівська культура 4 тисячоріччя до Р.Х.

Середньостогівська культура — археологічна культура мідної доби (енеоліту), поширена у степу. Придніпров'ї, Приазов'ї, у сточищі Дінця та в Нижньому Подонні, названа поселення Середній Стіг-ІІ (острів у межах Запоріжжя на північному сході від острова Хортиця), що його досліджувала Дніпробудівська експедиція у 19271933.

При розкопах у Середньому Стозі і пізніше в інших місцевостях (понад 100 поселень, могильників тощо) виявлено поховання з трупопокладенням у ґрунтових могилах або кам'яних скринях, із скорченими кістяками, посипаними чорною охрою, й зі знаряддями праці, посудом і прикрасами з міді, статуетки людей, тварин тощо.

Населення Середньостогівської культури жило у сусідстві з трипільськими та з етнічно чужими племенами інших культур. Його основним зайняттям було скотарство, головне конярство (вперше в Європі тут приручено коня до їзди) та рибальство.

Середньостогівська культура існувала із середини 5 до середини 4 тисячоліття до н. е., тобто 4500 — 3500 рр. до н. е.

Вважається, що племена середньостогівської культури брали участь у формуванні племен ямної культури.

Історія й результати досліджень описані в праці Д. Телегіна «Середньостогівська культура епохи міді» (1973).

Родовід[ред.ред. код]

Виниклала на основі неолітичної пра-балто-слов'янської дніпро-донецької-культури.

Виникла внаслідок розпаду нижньодіньської культури на середньостогівську та репінську.

Передує ямній культурі. За більш сучасною думкою ямній передувала репінська культура.

Тамара Мовша виділяє у середньостогівській культурі дві лінії —— квітянсько-деріївську й скелянсько-стогівську, котрі фактично виступають як дві археологічні культури.

Микола Мерперт вважав, що у Нижній Наддніпрянщині існувала середньостогівська культура, риси котрої пересікаються з давньоямними пам’ятками Волзько-Уральському та Волзько-Донському степовому межиріччях проте в них відсутностя ритуальної єдність. У той самий час на Доні та Дінці продовжувала існувати Дніпро-донецька культура. Складання ямної культури і першу хвилю поширення давньоямних племен від пов'язував з виникненням відтворювального господарства та курганного обряду поховань у Волзько-Уральському та Волзько-Донському степовому межиріччях.

Доволі скоро хвиля давньоямних племен сягає Передкавказзя та Північно-Західного Надчорномор’я та далі, що позначається появою тут найдавніших підкурганних поховань та конеголових скіпетрів. У процесі змішання та асиміляції зникаю середньостогівська культура та з'являється та ритуальна єдність, що засвідчує появу давньоямної культурно-історичної спільноти.[1]

Дмитро Телегін у 1960-их роках об'єднав великий пласт енеолітичних пам’яток ямної культури у середньостогівську культуру. У межах цієї культури він виділив три локальних варіанти:

  • дніпровський (Середній Стіг, Стрільча Скеля, Деріївка),
  • осколо-донецький (Олександрія і її аналоги),
  • нижньодінський (Костянтинівка).

У часовому плані він виділив два періоди: дошнуровий (волоський) та шнуровий (деріївський), кожен з яких складався з двох етапів. Таким чином, те що Валентин Даниленко розглядав як фази формування ямної культури, Дмитро Телегін вважає етапами розвитку середньостогівської культури. За Телегіним після середньостогівської культури слідує ямна культура. Таким чином відкриття середньостогівської культури вилучило численні пам'ятки та звузило у часі ямну культуру.

Згодом місцевий варіант середньостогівської культури набув статусу окремої археологічної культури — Костянтинівської.

Вважається, що саме середньостогівці дали початок північноєвропейській расі кордидів.[2]

Поховання[ред.ред. код]

Племена Середнеьостогівської культури померлих ховали у підземних могилах без курганних насипів у скрюченому положенні на боці, посипали померлих охрою. Біля померлих ставили посуд, знаряддя праці, зброю, статуетки людей та тварин. Під час II фази розвитку цієї культури (4000-3500 до н. э.) у похованнях зявл'яється посуд зі своєрідною шнуровою керамікою та кам'яні бойові сокири, що може бути свідченням експансії індоєвропейських племен.

Господарство[ред.ред. код]

Племена середньостогівської культури вели напівкочовий спосіб життя — займалися скотарством та землеробством (яке грало другорядну роль). Розводили овець, кіз, свиней, коней. Є гіпотеза, що саме ці племена вперше в історії світу приручили коней. Вирощували пшеницю, ячмінь, просо, горох.

Антропологія[ред.ред. код]

В антропологічному аспекті носії середньостогівської культури являли собою змішування двох расових типів: неолітичного населення півдня України з домішкою середземноморських європеоїдів і пізніх кроманьйонців північної гілки європеоїдів. У часи неоліту представниками цього кроманьйонського типу на землях України були носіїдніпро-донецької культури.

Витоки середньостогівської культури Д. Я. Телегін бачив у сурській (сурсько-дніпровській) культурі неоліту — він простежував паралелі у формі посуду, технології його виготовлення (гостородонність глеків, орнаментація, переважно у верхній треті прокресленим ямкомим або гребінчастим орнаментом, наявність потовчених мушель у глині та ін.) Як для сурської так і для середньостогівської культури характерний високий розвиток техніки обробки кістки, спільність техніки обробки рогу, однакові типи знарядь з цього матеріалу — мотики, рибальські гачки та ін. Але в Надпоріжжі — основному районі сурської культури — між періодом її існування та та появою перших пам'яток середньостогівської культури помітний суттєвий хронологічний розрив, який характеризується пануванням тут пам'яток середнього етапу дніпро-донецької культури

  1. Старожитності: Проблема систематики пам'яток пізнього енеоліту - ранньої бронзи. Старожитності. четвер, 14 вересня 2017 р. Процитовано 2017-09-26. 
  2. Історія Хортиці. khortitsa.org (uk). Процитовано 2017-09-26.