Соколівка (Бібрська міська територіальна громада)
| село Соколівка | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
| |||||
| Країна |  Україна
| ||||
| Область | Львівська область | ||||
| Район | Львівський район | ||||
| Тер. громада | Бібрська міська територіальна громада | ||||
| Код КАТОТТГ | UA46060010390032856 
| ||||
| Основні дані | |||||
| Населення | 58 (станом на 01.01.2017 рік) | ||||
| Площа | 0,66 км² | ||||
| Густота населення | 151,52 осіб/км² | ||||
| Поштовий індекс | 81713[1] | ||||
| Телефонний код | +380 3239 | ||||
| Географічні дані | |||||
| Географічні координати | 49°34′4″ пн. ш. 24°18′27″ сх. д. / 49.56778° пн. ш. 24.30750° сх. д. | ||||
| Середня висота над рівнем моря |
291 м | ||||
| Місцева влада | |||||
| Адреса ради | 81220, Львівська область, Львівський район, м.Бібрка, вул. Тарнавського, 22 | ||||
| Карта | |||||
  Соколівка | |||||
 Соколівка | |||||
| Мапа | |||||
| |||||
|
| |||||
Соколі́вка — село в Україні, у Бібрській міській територіальній громаді Львівського району Львівської області. Населення становить 58 осіб (станом на 01.01.2017 рік). Орган місцевого самоврядування — Бібрська міська рада.
Перша письмова згадка датується 1389 роком. Посідачем чи власником села був руський боярин Бенко (Бенько, Бенедикту) з Кухар.[3]
Кільканадцять разів перепродувана, Сенява у XVI ст. стала власністю Миколая Сенявського. Найбільші власники галицьких земель Сенявські були відомі як польська магнатська родина східного польського пограниччя з села Сенява, що біля Ярослава. В честь родинного села, чи прізвища, такою ж назвою — «Сенява», було названо і одно з сіл Бібреччини — сьогоднішнє село Соколівка. Але назва не прижилася, хоч присілок Соколівки дотепер називається «Сенів». Найцікавіше, що з половини XVI і аж до початку XIX ст. Сенява-Соколівка мала статус міста. Про колишню велич Соколівки нагадує лише старий, майже зруйнований костел Святої Трійці. На 01.01.1939 р. в Соколівці проживало 970 мешканців (640 українців-грекокатоликів, 270 українців-римокатоликів, 30 поляків і 30 євреїв)[4].
Нинішня ж східна частина села (прилегла до П'ятничан) була німецькою колонією Мільбах (нім. Mühlbach), заснованою у XVIII сторіччі. Рішенням міністра внутрішніх справ 25 листопада 1938 року замість німецької назви Мільбах село перейменували на Млиновіце. На 01.01.1939 р. в селі проживало 260 мешканців (40 українців, 10 євреїв і 210 німців)[5]. У січні 1940 року всіх німецьких колоністів Галичини вивезли до Вартегау.
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 718-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області», село увійшло до складу Бібрської міської територіальної громади[6].
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Жидачівського району, село увійшло до складу новоствореного Львівського району[7].
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[8]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 98 | 98% |
| російська | 2 | 2% |
| Усього | 100 | 100% |
На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонувала окрема виборча дільниця № 460304, розташована у приміщенні школи.
- Результати
- зареєстровано 57 виборців, явка 89,47%, найбільше голосів віддано за Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» — 39,22%, за Європейську Солідарність — 21,57%, за Громадянську позицію — 9,8%.[9] В одномандатному окрузі найбільше голосів отримав Андрій Кіт (самовисування) — 75,51%, за Олега Канівця (Громадянська позиція) — 10,20%, за Євгенія Гірника (самовисування) — 8,16%[10].
Римсько-католицька парафія вперше згадується 1593 року, хоча формально була закладена 02.03.1594 року. Її фундаторками були доньки Олександра Сенявського, дідички — сондецька каштелянка Анна Стадніцька та Зофія Олесніцька.[11] Приблизно тоді побудували костел Святої Трійці. Костел був оточений мурами та баштами з бійницями і виконував оборонну функцію. Свого часу інтер'єр храму був прикрашений розписами Кацпера Вільжинського та скульптурами святих (деякі з них зберігаються у фондосховищі Олеському замку). За свою історію він потерпів від нападів козаків, пожеж, конфіскацій австро-угорського уряду та руйнацій Світових воєн. 06.03.1944 року за іншими даними (07.03.1944 року) повстанці напали на Соколівку і Ходорківці. Із соколівського костелу вони забрали частину майна, решту знайдених речей спалили в захристі. Костел горів до опівдня 08.03.1944 року [12].
- Одношарове поселення[d] (давньоруський час (XII—XIII ст.) і пізнього середньовіччя (XIV—XVII ст.));
- Двошарове поселення[d] (давньоруський час (XII—XIII ст.) і пізнього середньовіччя (XIV—XVII ст.));
- Одношарове поселення[d] (черняхівська культура);
- Пам'ятник Тарасові Шевченку[d], українському поету і художнику;
- Миколай Мрозовицький[pl] (1739–1827) — камергер Його Королівської Величності, радник і член Генеральної ради Барської конфедерації, капітан броньованого прапора, курфюрст 1764 року, член Галіційських штатів.
- Юзеф Мрозовицький (1747–1828) — полковник Його Величності, Барський конфедерат, член Галицького станового сейму, курфюрст 1764 року.
- Візита Мрозовицька[pl] (1758–1795) — старостиня стегвільська, перекладачка історичної літератури.
- Міхал Мрозовицький[pl] (1826–1871) — капітан Польського легіону в Угорщині, повноважний комісар Уряду Національного січневого повстання в Дунайських князівствах, військовий та адміністративний комісар у Молдавії, публіцист.
-
Костел Святої Трійці, 1594-1600 рр. -
Дерев'яна церква Св. Миколи, 1924
- ↑ Довідник поштових індексів України. Львівська область. Жидачівський район. Архів оригіналу за 9 вересня 2016. Процитовано 8 лютого 2016.
- ↑ Соколівка на мапі 18ст.
- ↑ Володимир Пшик. Петро — перший жидачівський воєвода та його найближча родина / Жидачів // Галицька брама.— Львів, № 3-4 (51-52) за березень-квітень 1999. — 24 с. — С. 6-7.
- ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 8.
- ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 7.
- ↑ Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 12 лютого 2026.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Підсумки голосування на виборчих дільницях у загальнодержавному виборчому окрузі в межах ОВО № 126, Львівська область. Позачергові вибори народних депутатів України 2019 року. Архів оригіналу за 22 квітня 2021. Процитовано 22 серпня 2019. [Архівовано 2021-04-22 у Wayback Machine.]
- ↑ Відомості про підрахунок голосів виборців на виборчих дільницях одномандатного виборчого округу № 126, Львівська область. Позачергові вибори народних депутатів України 2019 року. Архів оригіналу за 25 квітня 2021. Процитовано 22 серпня 2019. [Архівовано 2021-04-25 у Wayback Machine.]
- ↑ Sokołówka, wś… S. 35
- ↑ Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego: W 23 t. T. 11, cz. I. ─ Krakow: Międzynarodowe Centrum Kultury, 2003. ─ 415 str.: 612 il.
- Sokołówka, wś, pow. bobrecki // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1890. — Т. XI. — S. 35. (пол.).— S. 35. (пол.)
- Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego: W 23 t. T. 11, cz. I. ─ Krakow: Międzynarodowe Centrum Kultury, 2003. ─ 415 str.: 612 il.
- Костел парафіяльний під визванням Св. Трійці в Соколівці
- Дерев'яна церква св. Миколи 1924
- Церква, костел
- Костел Святої Трійці на www.zamki-kreposti.com.ua (рос.)
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
