Якторів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Якторів
Файл-Автобусна зупинка в селі Якторів.jpg
Країна Україна Україна
Область Львівська
Район/міськрада Золочівський
Рада/громада Словітська сільська рада
Код КОАТУУ 4621886903
Основні дані
Засноване 1515
Населення 439
Площа 2,097 км²
Густота населення 209,35 осіб/км²
Поштовий індекс 80735[1]
Телефонний код +380 3265
Географічні дані
Географічні координати 49°44′27″ пн. ш. 24°33′55″ сх. д. / 49.74083° пн. ш. 24.56528° сх. д. / 49.74083; 24.56528Координати: 49°44′27″ пн. ш. 24°33′55″ сх. д. / 49.74083° пн. ш. 24.56528° сх. д. / 49.74083; 24.56528
Середня висота
над рівнем моря
279 м
Відстань до
обласного центру
42 км
Відстань до
районного центру
28 км
Найближча залізнична станція Красне
Відстань до
залізничної станції
24 км
Місцева влада
Адреса ради 80735, Львівська обл., Золочівський р-н, с. Словіта, тел. 5-55-18[2]
Сільський голова Діжак Олександра Іванівна[2]
Карта
Якторів. Карта розташування: Україна
Якторів
Якторів
Якторів. Карта розташування: Львівська область
Якторів
Якторів
Мапа

Якторів у Вікісховищі?

Я́кторів — село в Україні, у Золочівському районі Львівської області. Орган місцевого самоврядування — Словітська сільська рада, якій підпорядковано села Словіта, Якторів та Мазів. Населення становить 439 осіб.

Історія[ред. | ред. код]

У податковому реєстрі 1515 року в селі згадується про попа, отже, тоді була церква та 7 ланів (близько 175 га) оброблюваної землі.[3]

Директором державної школи в 1926 році в селі був Казимир Шмідт, також його дружина Стефанія Шмідт була вчителькою. Кількість класів : 2-й класи.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

  • Будівля колишнього жіночого монастиря сестер-студиток. Сам монастир заснований у 1920 році. У Якторові були землі, що належали родині Шептицьких і які Митрополит Андрей передав монастирю. 14 жовтня 1924 року, на Свято Покрови Пресвятої Богородиці, урочисто освячено першу жіночу студитську обитель у Якторові.[4] При монастирі сестра Йосифа у 1924 році заснувала гурток «Рідної школи», де українські діти мали можливість навчатися рідною мовою.[5] З приходом совітів у вересні 1939 року, у колишньому монастирі дозволили залишитися тільки трьом сестрам й то для випікання хліба солдатам. Розпочалися репресії проти греко-католицького священництва. Під час німецької окупації у Якторівському монастирі життя в студитських монастирях почало поволі відновлюватися через те, що німецька влада нейтрально ставилася до діяльності релігійних організацій. З поверненням радянської влади у 1945 році повертаються й репресії проти сестер-студиток. У серпні 1950 року сестер знову вигнали з монастиря,[4] а 5 вересня того ж року монастир було закрито.[6] Наприкінці 1989 року УГКЦ поступово легалізують. Вже за часів незалежної України мала відбутися передача колишнього Якторівського монастиря сестрам, але будівля виявився у аварійному стані.[4] Нині будівля колишнього монастиря знаходиться у стані руїни.[7],[8]
  • Церква святого Миколая, цегляна, споруджена у 1910 році, за проектом архітектора Дмитриха Адама Йосипович, німця за походженням. Нині в церквві відбуваються почергові богослужіння прихожан парафії св. Миколая ПЦУ[9] та вірних УГКЦ (юрисдикція — Львівська митрополія, Львівська архієпархія, Глинянський деканат).[10]

Відомі люди[ред. | ред. код]

Народились[ред. | ред. код]

Перебували[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]