Статистичний графік

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Статистичні графіки — графіки, які використовують у статистиці для візуалізації кількісних даних.

Огляд

[ред. | ред. код]

У той час, як статистика та процедури аналізу даних зазвичай видають свої результати у числовій або табличній формі, графічні прийоми дозволяють зобразити такі результати у певній графічній формі. Вони включають графіки, такі як діаграми розсіювання, гістограми, графіки розподілу ймовірності, спагеті-діаграми, графіки залишків, коробкові графіки, блокові діаграми та подвійні графіки.[1]

Розвідувальний аналіз даних значною мірою покладається на такі прийоми. Вони також дають уявлення про набір даних, допомагаючи у тестуванні припущень, обиранні моделі і перевірці регресійної моделі, виборі оцінок, ідентифікації зв'язків, визначенні впливу факторів і виявленні викидів. Крім того, вибір відповідних статистичних графіків робить переконливим основне повідомлення, яке випливає з даних, під час комунікації його до аудиторії.[1]

Графічні статистичні методи мають чотири цілі:[2]

  • Дослідження вмісту набору даних
  • Пошук структури даних
  • Перевірка припущень статистичних моделей
  • Комунікація результатів аналізу.

Якщо статистичні графіки не використовують, то втрачається розуміння одного або більше аспектів внутрішньої структури даних.

Графік часового ряду торгового балансу Вільяма Плейфера, опублікований у його роботі «Комерційний і політичний атлас», 1786
Полярна діаграма Флоренс Найтінгейл, що зображує причини смертності у Кримській війні, 1857.
Точкова мапа випадків холери Джона Сноу, 1854.
Інформаційний графік втрат французької армії у російській кампанії 1812–1813 років Чарльза Йозефа Мінарда, 1869

Історія

[ред. | ред. код]

Статистичні графіки займають центральне місце у розвитку науки і застосовувались у найбільш ранніх спробах аналізу даних. Багато знайомих форм таких графіків, зокрема двовимірні графіки, статистичні мапи, стовпчикові діаграми, а також міліметровий папір використовували ще у XVIII столітті. Статистичні графіки розвинулись через увагу до таких чотирьох проблем:[3]

  • Просторова організація у XVII і XVIII столітті
  • Дискретне порівняння в XVIII і на початку XIX століття
  • Безперервний розподіл у XIX столітті
  • Багатовимірний розподіл і кореляція наприкінці XIX і в XX столітті.

З 1970-х статистичні графіки відродилися як важливий аналітичний інструмент на фоні прогресу у комп'ютерній графіці та пов'язаних з нею технологіях.[3]

Приклади

[ред. | ред. код]

Відомі графіки створили:

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б The Role of Graphics [Архівовано 23 липня 2015 у Wayback Machine.] in: NIST/SEMATECH e-Handbook of Statistical Methods, 2003–2010. Accessed May 5, 2011.(англ.)
  2. William G. Jacoby (1997). Statistical Graphics for Univariate and Bivariate Data: Statistical Graphics pp.2—4(англ.)
  3. а б James R. Beniger and Dorothy L. Robyn (1978). «Quantitative graphics in statistics: A brief history». In: The American Statistician. 32: pp. 1-11.(англ.)

Література

[ред. | ред. код]
  • W.S. Cleveland (1993). Visualizing Data. Summit, NJ, USA: Hobart Press. ISBN 0-9634884-0-6.(англ.)
  • W.S. Cleveland (1994). The Elements of Graphing Data. Summit, NJ, USA: Hobart Press. ISBN 0-9634884-1-4.(англ.)
  • Paul J. Lewi (2006). Speaking of Graphics.(англ.)
  • Edward R.Tufte (2001) [1983]. The Visual Display of Quantitative Information (2nd Edition ed.). Cheshire, CT, USA: Graphics Press. ISBN 0-9613921-4-2.(англ.)
  • Edward R. Tufte (1992) [1990]. Envisioning Information. Cheshire, CT, USA: Graphics Press. ISBN 0-9613921-1-8.(англ.)

Посилання

[ред. | ред. код]