Шевченківський національний заповідник
 Схема заповідника | |
| 49°43′58.998396100008″ пн. ш. 31°30′53.002152099998″ сх. д. / 49.73306° пн. ш. 31.51472° сх. д. | |
| Країна |  Україна |
|---|---|
| Розташування | Черкаська область, м. Канів |
| Найближче місто | Канів |
| Площа | 45 га |
| Засновано | серпень 1925 року |
| Оператор | Міністерство культури і туризму України |
| Число відвідувачів | понад 100 000 на рік |
  Шевченківський національний заповідник (Україна) | |
 | |
 Шевченківський національний заповідник у Вікісховищі | |
Шевче́нківський націона́льний запові́дник у Ка́неві — перший в Україні історико-культурний заповідник, удостоєний статусу національного. Розташований за 4 км на південь від центру Канева.
Загальна площа заповідника — 45 га, межує з Канівським природним заповідником.
У складі заповідника — 8 пам'яток культурної спадщини.
Новітня історія Чернечої гори в Каневі почалася 22 травня 1861 року, коли тут поховали Тараса Шевченка — за його заповітом. Відразу ж канівці перейменували гору на Тарасову.
Влітку 1884 р. на Тарасовій горі народним коштом збудували перший народний музей Кобзаря — «Тарасову світлицю», впорядкували його могилу, встановили монументальний чавунний пам'ятник-хрест за проектом академіка архітектури Віктора Сичугова.
10 червня 1918 року Рада Міністрів Української Держави визнала могилу Тараса Шевченка національною власністю.
Заповідник було створено у серпні 1925 року.[1]
Протягом 1935–1937 рр. було збудоване приміщення музею Т. Г. Шевченка.
Сучасного вигляду Шевченківський меморіал набув влітку 1939 року з установленням на могилі Кобзаря величного бронзового пам'ятника (скульптор Матвій Манізер, архітектор Євген Левінсон) і спорудженням літературно-меморіального музею (архітектори Василь Кричевський і Петро Костирко, комісію з прийому пам'ятника очолював Йосип Каракіс). Відкриття пам'ятника відбулося 18 червня 1939 року.
Музейний ансамбль доповнив гранітний комплекс сходження (1977) і відтворена 1991 року «Тарасова світлиця».
Постановою Ради Міністрів УРСР від 21 листопада 1989 року № 287 «Про створення Шевченківського національного заповідника в м. Каневі», заповіднику надано статус національного, підтверджений Указом Президента України «Про національні заклади культури» від 11 жовтня 1994 року № 587/94.
Заповідник віднесено до сфери управління Міністерства культури і туризму України. Управління здійснює Державна служба з питань національної культурної спадщини.
Заповідник — культурно-освітній, науково-дослідний і туристичний центр, який вивчає і популяризує надбання української національної і світової історико-культурної спадщини, творчість Кобзаря, історію Тарасової (Чернечої) гори, а також здійснює на своїй території охорону пам'яток культури від доісторичних часів до сьогодення, а також природного ландшафту.
Враховуючи всю значимість Тарасової (Чернечої) гори у формуванні духовності нації, розбудови державності і творення української культури та на виконання ряду рішень Кабінету Міністрів України та Указів Президента, 2000 року розпочали широкомасштабну програму розвитку Шевченківського національного заповідника, яка включає заходи з капітального ремонту існуючих музейних споруд з максимальним наближенням будинку музею до первісного задуму архітекторів Василя Кричевського та Петра Костирка, реконструкції під'їзної дороги та інженерних комунікацій, благоустрою території нижнього парку. Цю роботу було завершено 2010 року під орудою архітектора Лариси Скорик, при чому мав місце серйозний відхід від концепції В.Кричевського та П.Костирка.[2],[3].
Щороку музеї Шевченківського національного заповідника відвідують понад 100 тисяч туристів з України і десятків зарубіжних країн.
- З 2020 — т.в.о. Коваленко Валентина Михайлівна[4]
.JPG)
На Чернечій горі розташовано могилу Тараса Шевченка, над якою із 1939 року височіє бронзовий пам'ятник роботи скульптора Матвія Манізера.
Приміщення музею Шевченка було збудоване в 1935–1937 роках за проектом Василя Кричевського, якого вважають автором українського архітектурного модерну.
Протягом 2003–2010 рр. будівля музею перебувала на реконструкції. Оновлений музей було урочисто відкрито Президентом України Віктором Януковичем 23 серпня 2010 р. Відреставрований музей отримав неоднозначну оцінку різних фахівців: від повного схвалення до жорсткої критики[5],[6].
Музейна колекція Заповідника нараховує понад 20 тисяч унікальних пам'яток, окрасою яких є меморіальні речі та офорти Тараса Шевченка, рідкісні видання його творів, високохудожні твори українських та зарубіжних митців, шедеври народної художньої творчості, цінні архівні документи, фото- і кіноматеріали, аудіо- та відеозаписи знаменитих бандуристів і кобзарів.
На території заповідника функціонує перший музей, присвячений життю і творчості Тараса Шевченка — Тарасова світлиця. Народний музей започаткований Василем Гнилосировим наприкінці XIX століття у вигляді шевченківської хати. У 1930-х роках через початок спорудження нової будівлі для музею імені Тараса Шевченка хату, у якій містилась Тарасова світлиця, було вирішено розібрати. Відкриття оновленої Тарасової світлиці відбулося 3 серпня 1991 року. Нову хату було встановлено біля могили Івана Ядловського через неможливість її встановлення на попередньому місці.
Розташовано у м. Канів. Музей розпочав свою діяльність 1 травня 2008 року на базі Бібліотеки-музею А. П. Гайдара, яка ввійшла до складу Шевченківського національного заповідника на правах науково-дослідного відділу «Літературна Канівщина» та відділу бібліотеки.[7]
Розташовано у м. Канів. Музей розпочав свою діяльність 23 квітня 1972 року. Нині — науково-дослідний відділ Шевченківського національного заповідника.
Розташовано у м. Канів. Створений у січні 1991 року. З травня 2008 року музей увійшов до складу Шевченківського національного заповідника на правах відділу.
-
Сходи на Тарасову гору -
Музей Т. Г. Шевченка -
Музей Т. Г. Шевченка -
Інтер'єр музею -
Пам'ятний знак Олексі Гірнику на території заповідника -
Могила першого доглядача поховання Т. Г. Шевченка - Івана Ядловського
.JPG)
При Заповіднику діє наукова бібліотека, фонди якої сформовані із тематичної книгозбірки у 23 тисяч примірників.
На базі Заповідника організовуються і проводяться загальнонаціональні та регіональні наукові конференції за участю відомих діячів науки і культури, міжнародні фестивалі, конкурси.
Наукові дослідження фахівцями заповідника проводяться не лише за пріоритетними науковими темами, що стосуються життя, діяльності Т. Г. Шевченка, але й в інших сферах науки: історії, мовознавства, етнографії, фольклористики. За результатами досліджень здійснено чимало видань, зокрема буклету «Тарасова світлиця», збірника спогадів «Святиня і голодомор», альбому «Свою Україну любіть…».
- ↑ Постанова Ради Народніх Комісарів УСРР № 370 від 20 серпня 1925 «Про оголошення території могили Т. Г. Шевченка державним заповідником»
- ↑ Музей-світлиця чи могила-темниця? // Музеї України[недоступне посилання]
- ↑ Музей Шевченка в Каневі — практика для подруги Віктора Януковича // Українська правда. Життя, 2.08.2010. Архів оригіналу за 3 квітня 2015. Процитовано 21 лютого 2011.
- ↑ Шевченківський національний заповідник у Каневі очолила Валентина Коваленко — ПРОЧЕРК.інфо [Архівовано 7 листопада 2021 у Wayback Machine.], procherk.info (Перевірено 7 листопада 2021)
- ↑ Директор Канівського заповіднику про нову експозицію музею Шевченка. Архів оригіналу за 18 квітня 2017. Процитовано 1 травня 2011.
- ↑ Музей Шевченка в Каневі — що далі?. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 1 травня 2011.
- ↑ Сайт Шевченківського національного заповідника. Архів оригіналу за 15 червня 2021. Процитовано 12 квітня 2022.
- С. А. Брижицька. Шевченківський національний заповідник у Каневі [Архівовано 13 березня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 617. — ISBN 978-966-00-1359-9.
- Кугно І. І. Канів. Путівник містом та околицями. — К.: Панмедія, 2006, стор. 22, 24. — ISBN 966-8947-00-2
- Шевченко 21-го століття // Україна молода, 5.08.2010 р., c. 14. [Архівовано 29 грудня 2013 у Wayback Machine.]
- «Серед степу широкого на Вкраїні милій…»: до 90-річчя від часу заснування Шевченківського національного заповідника в м. Каневі (1925) // Дати і події, [Архівовано 10 вересня 2016 у Wayback Machine.] 2015, друге півріччя : календар знамен. дат № 1 (5) / Нац. парлам. б-ка України. — Київ, 2014. — С. 36–40.
- Шевченківський національний заповідник // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 6: Т—Я. — С. 841-843.
- «Спадщина» (Офіційний інформаційний ресурс НДІ пам'яткоохоронних досліджень)
- Офіційний сайт Шевченківського національного заповідника [Архівовано 26 травня 2018 у Wayback Machine.]
- Заповідник на карті
- Канів туристичний [Архівовано 10 червня 2017 у Wayback Machine.]
- Сайт «Кобзар»
- 7 чудес України
- Портал Who Is Who[недоступне посилання з серпня 2019]
- Подорож Україною
- Культурно-інноваційний портал «Етнобанк» [Архівовано 29 жовтня 2007 у Wayback Machine.]
- Музеї України
- Нова Січ
.png)
