Дрозд Володимир Григорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Володимир Дрозд

Володимир Григорович Дрозд (*25 серпня 1939[1], с. Петрушин, Чернігівський район, Чернігівська область — пом. 23 жовтня 2003) — український письменник. Перший головний редактор журналу Київ (1983–1985). Лауреат премії ім. Т. Г. Шевченка (1992).

Чоловік української поетеси Ірини Жиленко.

Життєпис[ред.ред. код]

Володимир Дрозд народився 25 серпня 1940 року в селі Петрушин на Чернігівщині.

Володимир Дрозд із перших кроків у літературі тяжіє до філософських узагальнень, фантастики та до соціально-правдивих тем. І відразу ж отримує заслін на оприлюднення своїх творів.

Володимир Дрозд двадцятитрирічним юнаком видав першу книжку новел та оповідань («Люблю сині зорі», 1963) і одразу був прийнятий до Спілки письменників України. Розпочавши літературну працю як новеліст і продовжуючи друкувати новели, Дрозд поступово утверджується як автор повісті й роману.

«Син колгоспника з глухого поліського села» відразу після школи став журналістом у районній газеті, закінчив університет, доріс до відомого столичного письменника.

Був одружений з поетесою Іриною Жиленко.

Могила Володимира Дрозда на Байковому кладовищі

Помер Володимир Дрозд 23 жовтня 2003 року в місті Києві, та похоронений на Байковому кладовищі.

Відомі твори[ред.ред. код]

Автор книжок оповідань і повістей „Люблю сині зорі" (1962), „Парость" (1966), „Маслини" (1969), „Семирозум. Маслини" (1967), „Білий кінь Шептало" (1969), „Ирій" (1974), „Люди на землі" (1976), „Ніч у вересні" (1980), „Земля під копитами" (1981), „Три чарівні перлини" (1981), „Крик птаха у сутінках" (1982), „Самотній вовк. Балада про Сластьона" (1983), „Музей живого письменника, або моя довга дорога в ринок: Повість-шоу" (1994); романів „Катастрофа" (1969), „Добра вість" (1971), „Ритм життя" (1974), „Дорога до матері" (1978), „Люди на землі" (1976), „Інна Сіверська, суддя" (1985), „Спектакль" (1985), „Новосілля" (1987), „Листя землі: Книга доль і днів минущих" (1992), „Злий дух. Із житієм. Пришестя" (1999) та інших.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Микола Жулинський. Острів у вічності для Майстр. Архів оригіналу за 2013-06-23. Процитовано 2013-04-07. 

Література[ред.ред. код]

  • Жадько В. О. Український некрополь. — К., 2005. — С. 117.
  • Жадько В. О. У пам'яті Києва: столичний некрополь письменників. — К., 2007. — С. 222.
  • Жадько В. О. Некрополь на Байковій горі. — К., 2008. — С. 210–211, 282.
  • «Дрозд Володимир Григорович» // Сервер журналістів. Верховна Рада України.