Координати: 50°39′31″ пн. ш. 25°43′29″ сх. д. / 50.65861° пн. ш. 25.72472° сх. д. / 50.65861; 25.72472
Очікує на перевірку

Борбин

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Борбин
Країна Україна Україна
Область Рівненська область
Район Дубенський район
Тер. громада Острожецька сільська громада
Код КАТОТТГ UA56040210030078537
Основні дані
Засноване 1499
Населення 974
Площа 15,71 км²
Густота населення 55,25 осіб/км²
Поштовий індекс 35182
Телефонний код +380 3659
Географічні дані
Географічні координати 50°39′31″ пн. ш. 25°43′29″ сх. д. / 50.65861° пн. ш. 25.72472° сх. д. / 50.65861; 25.72472
Середня висота
над рівнем моря
222 м
Місцева влада
Адреса ради 35113, Рівненська обл, Дубенський р-н, с. Острожець, вул. Незалежності, буд. 12
Карта
Борбин. Карта розташування: Україна
Борбин
Борбин
Борбин. Карта розташування: Рівненська область
Борбин
Борбин
Мапа
Мапа

CMNS: Борбин у Вікісховищі

Борбин — село в Україні, у Острожецькій сільській громаді Дубенського району Рівненської області. Дворів — 223. Населення — 960 осіб.

Історія та сьогодення

[ред. | ред. код]

Село під назвою Борбин згадується в слов'янських літописах XV століття. Вважається, що назва села має топографічний характер, «бор», «бил», адже село в давнину було оточено непрохідними, дрімучими лісами.

Вперше село з такою назвою згадане 1499 року. Перша документована форма назви села була (Б)орь бринь. Найімовірніше, вона сприймається як укорочене ім'я (Борис, Боря, Борислав) з компонентом «бра»(брати) — бор і бра.[1]
Цікаво, що в 1886 році при в'їзді в село стояли два муровані стовпи з написом, що в селі проживає 101 чоловік і 99 жінок, а дворів було 33.[2]
До 1911 року кількість населення зросла: в селі проживало 470 осіб, дворів стало — 470(?). Село Борбин належало до Малинської волості, Дубенського повіту, Волинської губернії.

Під час Першої світової війни лінія фронту проходила одразу за селом тому усе населення було евакуйоване. Будівлі, які не були розібрані для побудови лінії оборони, згоріли. Згоріла і дерев'яна церква в ім'я Собору Пресвятої Богородиці (зведена в 1773 році, відновлена в 1860 році).
У 1940 році дрібні селянські господарства вимушено об'єдналися у колгосп ім. Котовського, головою якого був Семен Дорошевич. У довоєнний період в селі було створено машинно-тракторну станцію (МТС), відкрито початкову школу. Під час німецької окупації, яка тривала з 27 червня 1941 по 12 лютого 1944 року, 12 мирних жителів загинуло, 20 осіб вивезено на примусові роботи до Німеччини. В 1942 році в селі було побудовано нову дерев'яну церкву Успіння Пресвятої Богородиці, за сприяння інженера-будівельника Івана Солов'я (похоронений на подвір'ї церкви).

Сільгоспартіль ім. Верховної Ради (голова Федір Сусол) було створено одною з останніх на теренах району, в 1950 році. У 1955 році Борбин став бригадним селом колгоспу ім.. Дзержинського.

У 1956 році розпочали будівництво приміщення школи (до цього діти навчалися в орендованих хатах), у якій було сім класів.

У 1990 році в с. Борбині відкрилася середня школа, приміщення якої згодом добудували.

Населення

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[3]:

Мова Кількість Відсоток
українська 864 99.54%
російська 3 0.34%
інші/не вказали 1 0.12%
Усього 868 100%

Органи влади

[ред. | ред. код]

До 2016 село було підпорядковано Уїздецькій сільській раді [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.].
Сільський голова — Троцюк Анатолій Степанович (2015 рік).

Освіта

[ред. | ред. код]

Борбинська загальноосвітня школа І-ІІІ ст.
Тут навчається 245 учнів, працює 26 вчителів.

Культура

[ред. | ред. код]
  • Клуб села Борбин
  • Публічно-шкільна бібліотека села Борбин
Знайомство з матеріалами виставки

Першу хату-читальню в селі Борбин відкрили в 1948 році в орендованій кімнаті хати Федора Сусла. Завідувала бібліотекою Ольга Іванівна Шморог (Гришко). Її сім'я (мама і дві дочки) переїхала до Борбина із східних областей України під час голодомору 1947 року.
У 1950 році для бібліотеки було орендовано частину хати Оліндухи Бутової. Книги читачам видавав Олександр Артемович Козел — місцевий мешканець, фронтовик, який демобілізувався з лав Радянської Армії.
У 60-х роках бібліотеку перевели в хату, яку громада села побудувала для священника. Вона складалась з двох маленьких кімнат і сіней, опалювалась грубкою. Тут, за направленням, працювали кілька дівчат-випускниць Дубенського культосвітнього училища.
В 1977 році було збудовано нове, просторе приміщення бібліотеки. Для дитячого фонду виділили окрему кімнату, з'явився просторий читальний зал. В 1979 році на роботу в бібліотеку села Борбин прийшла Софія Никонівна Бутова, яка віддала бібліотечній справі понад 15 років.
В 1983 році було побудовано приміщення клубу у трьох невеличких кімнатах якого розмістилась бібліотека, а в колишньому приміщенні книгозбірні відкрили сільський музей
В 2002 році в ході реорганізації бібліотечної системи шкільні та сільські бібліотеки було об'єднано. Публічно-шкільна бібліотека розташувалась в приміщенні школи, завідувачкою стала Оксана Василівна Назарчук.
На даний час бібліотека обслуговує 520 користувачів, фонд нараховує понад 11 тисяч примірників. До послуг користувачів читальний зал, дитячий куточок, вітрини з книжковими виставками.

Медицина

[ред. | ред. код]

Фельдшерсько-акушерський пункт с. Борбин

Зв'язок

[ред. | ред. код]

Релігія

[ред. | ред. код]

Уродженці села

[ред. | ред. код]

Рослинний світ

[ред. | ред. код]

Село Борбин, що знаходиться в Рівненській області, розташоване в мальовничому регіоні України, де природні умови сприяють багатству рослинного світу. Це Поліська низовина, яка характеризується родючими ґрунтами, рівнинними територіями і достатньою кількістю опадів, що сприяє розвитку різноманітної рослинності.

Характеристика рослинного світу Борбина:

[ред. | ред. код]
  1. Ліси та лісосмуги:
  2. Луки та пасовища:
    • Борбин розташований у зоні луків і пасовищ, які рясніють багаторічними травами. Найпоширенішими є тимофіївка, конюшина, осока, пирій. Ці трави використовуються для випасу худоби та заготівлі сіна.
  3. Водойми та прибережна рослинність:
    • У селі є водойми (річки, ставки), які формують специфічні екосистеми. Уздовж берегів водойм ростуть очерет, рогіз, осоки, верби. Ця прибережна рослинність важлива для стабілізації берегів і створення умов для життя водних птахів та риб.
  4. Сільськогосподарські угіддя:
    • Оскільки село має аграрне значення, значну частину території займають сільськогосподарські поля, де вирощуються зернові культури (пшениця, жито, овес), а також картопля, кукурудза, овочі та інші культурні рослини.
  5. Дикорослі рослини:
    • У прилеглих до села територіях можна знайти різні дикорослі трави, які використовуються в народній медицині. Наприклад, звіробій, ромашка, мати-й-мачуха, деревій, кропива, подорожник.

Природне середовище:

[ред. | ред. код]

Завдяки сприятливим умовам для розвитку рослинності, природні ландшафти навколо Борбина забезпечують екологічну стабільність і підтримують біорізноманіття. Місцеві луки, лісосмуги та водойми є важливими елементами екосистеми, що підтримують традиційний сільський спосіб життя.

Тваринний світ

[ред. | ред. код]

Тваринний світ Борбина, як і загалом Рівненської області, досить різноманітний. Завдяки помірно-континентальному клімату та наявності лісів, лук і водойм, тут можна зустріти різні види тварин.

Ось кілька представників фауни, характерних для цієї місцевості:

  1. Ссавці:
  2. Птахи:
  3. Плазуни та амфібії:
  4. Комахи:

Це лише деякі з представників тваринного світу Борбина та його околиць. Біорізноманіття зумовлене природними умовами, характерними для рівнинної частини України.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Пура Я. О. Походження назв населених пунктів Рівненщини / Я. О. Пура. — Львів: Світ, 1990. — 144 с.
  2. Цимбалюк Є. Млинівщина на межі тисячоліть: Фрагменти літопису від давнини до сьогодення. — Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2001. — С. 175—176.
  3. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

Джерела

[ред. | ред. код]
  1. Пура Я. О. Походження назв населених пунктів Рівненщини / Я. О. Пура. — Львів: Світ, 1990. — 144 с.
  2. Цимбалюк Є. Млинівщина на межі тисячоліть: Фрагменти літопису від давнини до сьогодення. — Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2001. — С. 175—176.

Посилання

[ред. | ред. код]