Франсуа Араго

Франсуа Араго
Ім'я при народженні	фр. Dominique François Jean Arago Roig
Народився	26 лютого 1786(1786-02-26)[…] Естажель
Помер	2 жовтня 1853(1853-10-02)[…] (67 років) Париж, Франція
Поховання	Пер-Лашез і Grave of Aragod
Країна	Франція
Діяльність	астроном, математик, фізик, політик, викладач університету, біограф, письменник
Alma mater	Lycée François-Aragod Політехнічна школа
Галузь	фізика і астрономія
Заклад	Bureau des longitudes
Посада	голова уряду Франціїd
Відомі учні	Огюстен Жан Френель Арман Іпполіт Луї Фізо Paul Auguste Ernest Laugierd Оґюст Конт Émile Gautierd
Аспіранти, докторанти	Yvon Villarceaud
Членство	Лондонське королівське товариство Французька академія наук Паризьке філоматичне товариствоd Королівське товариство Единбурга Шведська королівська академія наук Баварська академія наук Петербурзька академія наук Американська академія мистецтв і наук Варшавське товариство друзів науки Прусська академія наук Національна академія наук Італіїd Паризька медична академія Нідерландська королівська академія наук Туринська академія наук
Відомий завдяки:	дослідження магнетизму та дисперсії світла
Рід	Arago familyd
Батько	François Bonaventure Aragod
Мати	Marie Aragod
Брати, сестри	Jean Aragod Жак Араго Étienne Aragod Victor Aragod Joseph Aragod
Діти	Emmanuel Aragod Alfred Aragod
Нагороди	citizen of Edinburghd (1834) медаль Румфорда (1850) почесний член Королівського товариства Единбургаd Член Американської академії мистецтв і наук іноземний член Лондонського королівського товариства (12 березня 1818) Список 72 імен на Ейфелевій вежі
Автограф
Висловлювання у Вікіцитатах  Франсуа Араго у Вікісховищі

Франсуа́-Жан-Доміні́к Араго́ (фр. François Jean Dominique Arago, Франсе́ск-Жуа́н-Думе́нак Араго́ кат. Francesc Joan Domènec Aragó; 26 лютого 1786 — 2 жовтня 1853) — французький науковець і політичний діяч каталонського походження.

Член Паризької академії наук (з 1809 р.) і її секретар (з 1830 р.). З 1851 р. — директор Паризької астрономічної обсерваторії.

Відомий працями з астрономії, оптики, електромагнетизму, метеорології та фізичної географії. Дослідженнями спектрального складу світла, яке приходить до Землі від змінної зорі Алголь, Араго довів, що у міжзоряному просторі швидкості поширення світла всіх кольорів однакові (див. дисперсія світла).

Життя і праці

Франсуа Араго народився в Естажелі (поблизу Перпіньяна). У 1803—1805 роках вчився в Політехнічній школі в Парижі. У 1805 році був призначений секретарем Бюро довгот, в 1805—1809 як співробітник цього бюро працював у геодезичній експедиції в Іспанії. Протягом 1809—1831 років — професор Політехнічної школи, з 1830 року — директор Паризької обсерваторії.

У 1830—1848 роках — член палат депутатів, двічі призначався президентом Паризької муніципальної ради. Після Лютневої революції 1848 року увійшов до складу тимчасового уряду, спочатку займав пост міністра флоту та армії, потім — президента Виконавського комітету.

Наукові роботи відносяться до оптики, електромагнетизму, астрополяриметрії, а також до історії астрономії, фізики та математики. Відкрив (1811) хроматичну поляризацію світла, сформулював (1811) умови, необхідні для виникнення кілець Ньютона, вперше спостерігав (1812) обертання площини поляризації у кварці, відкрив часткову поляризацію світла при віддзеркаленні та заломленні. Першим спостерігав (1820) намагнічування залізної тирси електричним струмом, відкрив (1824) магнетизм обертання — дія металевого диска, що обертається, на магнітну стрілку.

Створив низку оптичних приладів для астрономії, фізики та метеорології. У 1811 році сконструював полярископ для визначення ступеня поляризації. За допомогою цього приладу вперше вивчив поляризацію випромінювання сонячної корони, кометних хвостів, поверхні Місяця; відзначив, що поляризація світла від місячних морів більша, ніж від материкових ділянок. У 1815 році створив ціанометр для вимірювання ступеня блакиті неба (пізніше цей прилад використовувався для визначення глибини моря). У 1833 році побудував фотометрію для визначення блиску зірок. Удосконалив окулярний мікрометр для вимірювання малих кутів і визначав з його допомогою діаметри планет.

Низка досліджень присвячена атмосферній оптиці. У 1805—1806 роках разом з Ж. Б. Біо вивчав чинники, що впливають на рефракцію світла в земній атмосфері, і експериментально довів, що головними є температура і тиск повітря, а вплив вологості неістотний. Пояснив мерехтіння зірок явищем інтерференції та асиметрією шарів атмосфери щодо спостерігача. У 1809 році знайшов, що випромінювання денного неба частково поляризоване і що максимальна поляризація спостерігається на відстані 90 від Сонця, знайшов точку на небі з нульовою поляризацією (нейтральна точка Араго).

Справив великий вплив на французьку науку. Підтримав О. Френеля в розробці хвильової теорії світла. За його вказівками Іпполіт Фізо і Леон Фуко зміряли швидкість світла й отримали перші фотографії Сонця, а Урбен Левер'є зайнявся вивченням руху Урана, що привело його до відкриття Нептуна.

Араго був талановитим популяризатором науки. З 1813 по 1846 рік регулярно читав у Паризькій обсерваторії лекції для широкої публіки. Автор «Популярної астрономії» (т. 1—4, 1854—1857), а також «Біографій знаменитих астрономів, фізиків і геометрів» (т. 1—3, 1859—1861).

Іноземний почесний член Петербурзької АН (1829).

Див. також

• Паризька обсерваторія
• Бюро довгот
• Араго (марсіанський кратер) — ударний кратер на Марсі, названий на честь Франсуа Араго.

Література

• Повне зібрання творів Франсуа Араґо, сканована копія, т. 6, Париж-Лейпциг, 1856 р. (фр.)
• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.