Християнська Церква

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Ця стаття є про християнську церкву як спільноту, про християнство як віровчення див. Християнство

Єпископи Першого Нікейського Церковного Собору християнської церкви тримають Нікейський Символ Віри

Християнська Церква (грец. Ἐκκλησία, дослівноЗібрання або покликані) — у християнському розумінні це спільнота людей, які сповідують Ісуса Христа Богом і Збавителем від рабства дияволу і гріху.

Слідом за св. Павлом[1], християни вважають Церкву «Тілом Ісуса Христа», зокрема через таїнство Причастя Тіла і Крові Господньої — таїнство єднання віруючих з Христом.[2]

Розділ християнського богослов'я, що розвиває вчення про церкву називається еклезіологією. Християнське богослов'я розглядає Церкву у єдності земної (видимої) та небесної (невидимої)[2][3]. Під земною церквою розуміють всіх християн, що живуть на землі, а також ієрархічну структуру церкви. Головою небесної церкви є Ісус Христос, як її засновник, до неї входять також святі християн, що відійшли у вічне блаженство, янголи та Діва Марія.

Церква розглядається християнами як найважливіший та необхідний інститут християнства. Відповідно до вчення Кипріана спасіння душі поза церквою вважається неможливим (лат. Extra Ecclesiam nulla salus – поза церквою немає спасіння). В цьому аспекті Церква стає предметом християнської віри, зокрема Нікейський символ віри, що сповідується католицькою, православною та більшістю протестантськими церквами, включає такі слова:

Вірую в єдину, святу, соборну, апостольську Церкву

Становлення Церкви[ред.ред. код]

Християнство виникло у I столітті в Юдеї, на той час провінції Римської Імперії, його засновником став Ісус з Назарету, який вважається християнами Сином Божим. Поява Ісуса Христа передбачалася багатьма пророками, про що зазначено у Старому Заповіті, а безпосередньо початку проповідування Ісуса передувала діяльність Івана Хрестителя, який, очікуючи Христа, проповідував і хрестив людей на річці Йордан з жовтня 27 р. н. е.

Богослови[3] виділяють кілька етапів встановленням Христом Церкви. Ісус покликав до себе учнів[4], вибрав з-поміж них апостолів[5] та послав їх проповідувати «Царство Боже»[6]. Важливим етапом було встановлення таїнств, зокрема хрещення,[7] Причастя [8], Покути[9] і священства[10]. Перед смертю Ісус Христос заповів своєму учневі Петру, що на ньому Він збудує «Церкву Свою» [11] і заповів Петрові «ключі» «від Царства Небесного» [12]

Кульмінаційним моментом християнства вважається мученицька смерть і воскресіння Христове. Християни вважають, що саме завдяки жертвенній смерті Ісуса Христа кожна людина отримала можливість спасіння, а згідно зі словами самого Ісуса «ніхто не приходить до Отця, як тільки через мене»[13]. Воскресіння Христа нерозривно пов'язується з майбутнім воскресінням мертвих[14], «бо як не воскреснуть мертві, то і Христос не воскрес. А як Христос не воскрес, то марна віра ваша, — ви ще у гріхах ваших» [15]

Вознесіння та сходження Святого Духа є завершальним етапом творення Церкви, вважається, що з цього моменту Христос постійно діє у Церкві через Святого Духа[3]. Першими священниками стали апостоли, яким Ісус перед вознесінням заповідав зробити учнями «всі народи, христячи їх в ім'я Отця і Сина і Святого Духа»,[7] обіцяючи бути з ними «по всі дні аж до кінця віку»[16]. В свою чергу, апостоли надавали священицьку владу іншим, настановляли їх єпископами[3], заповідаючи їм наступне:

«Пильнуйте себе та всієї отари, в якій Святий Дух вас поставив єпископами, щоб пасти Церкву Божу, яку власною кров'ю набув Він»[17]

Єдність і розколи Церкви[ред.ред. код]

Христос заповідав християнам єдність, про що, зокрема свідчать такі слова:

«Та не тільки за них Я благаю, а й за тих, що ради їхнього слова ввірують у Мене, щоб були всі одно: як Ти, Отче, в Мені, а Я у Тобі, щоб одно були в Нас і вони, щоб увірував світ, що Мене Ти послав.»[18]
. Богослови також наголошують на тому, що слово Церква в Біблії вживається в однині[19], зокрема й Ісусом у заповіті апостолові Петрові.[11] Апостол Павло застерігав християн, «щоб ви всі говорили те саме, і щоб не було поміж вами поділення, але щоб були ви поєднані в однім розумінні та в думці одній!» [20].

Проте історія християнської церкви засвідчила декілька розколів, що можна прослідкувати з наступної таблиці:

спрощена схема церковних розколів

Найбільшим в історії християнської церкви став Розкол 1054 року, що розділив християнство на дві великі конфесії - католицизм і православ'я. В період реформації від католицизму відокремився протестантизм, який в свою чергу також поділився на кілька течій. Внутрішні церковні розколи відбувалися і всередині найбільших конфесій, наприклад Папська схизма в кінці XIV століття, або поява "неканонічних" православних церков.

Протягом історії неодноразово здійснювались спроби подолання церковних розколів. Так, Папська схизма була подолана на Констанцькому соборі. Спроби подолання розколу між католицизмом і православ'ям були здійснені на Флорентійському соборі. Флорентійська унія була підписана, зокрема, Константинопольським патріархом Йосифом II і митрополитом Київським і всієї Руси Ісидором, проте ця унія не була визнана московським духовенством, а пізніше від неї відмовились і інші східні православні церкви. Намаганням об'єднання християн католицькі богослови вважають Берестейську унію 1596 року [3], результатом якої стало виникнення української греко-католицької церкви, в той же час на думку істориків ця унія поглибила розкол суспільства, започаткувала нову площину розшарування[21]

У XX столітті рухом за зближення церков стає екуменізм. Переломним в історії православно-католицьких відносин став 1965 рік, коли Патріарх Константинопольський Афінагор I і Папа Римський Павло VI скасували взаємні анафеми, накладені 1054 року. Проте екуменічний рух має як прихильників, так і супротивників, наприклад протоєрей Олександр Лєбєдєв ввадажає екуменізм "духовною хворобою"[22]

Християнські церкви сьогодні[ред.ред. код]

Загалом близько 2 106 962 000 людей із 238 країн світу або 33% земного населення вважають себе християнами. На сьогоднішній день в християнській церкві, як спільноті виділяють 3 основних течії: Католицизм, Протестантизм, Православ'я, та низку дрібніших.

Католицизм представлений Римо-католицькою церквою та рядом східних католицьких церков. На чолі Католицької Церкви стоїть Римський єпископ — Римський Папа.

Православ'я представлено 15 автокефальними церквами, що мають між собою євхаристійне спілкування, а також рядом церков, які не визнаються цими 15 церквами.

Як єдиної в адміністративно-організаційному плані Протестантської Церкви не існує. Ця течія представлена сотнями течій, з чисельністю від сотні членів до багатомільйонних спільнот. В цьому напрямі існують безліч відгалужень зокрема: Адвентисти, Англікани, Баптисти, Кальвіністи, Лютерани, Мормони, Муністи, П'ятидесятники, Сайентологи, Свідки Єгови, Харизмати Христадельфіяни та безліч інших.

Суть християнського віровчення є викладена в 12 постулатах Символу Віри, який виголошується тими хто вступають в християнську церкву через обряд хрещення, що вважається духовним перенародженням та омиттям від гріхів через Христову Кров. В православній і католицькій церквах Символ Віри виголошується вірними християнами під час кожного богослужіння з таїнством причастя.

Див. також[ред.ред. код]

Використані джерела[ред.ред. код]

  1. 1 Кор. 12:27
  2. а б FAQ Української православної церкви
  3. а б в г д Основи догматичного богослов'я. – Львів:Місіонер,1997;
  4. див. напр. Лк. 5:10-11,27-28
  5. Лк. 6:12
  6. Лк. 9:1
  7. а б Мт. 28:19
  8. Мт. 26:26
  9. Ів. 20:22
  10. Лк. 22:19
  11. а б Мт. 16:18
  12. Мт. 16:19
  13. Ів. 14:6
  14. Г. і А. Щепанські, Т. Кунда Святе Письмо заперечує навчання Свідків Єгови. Переклад з польської, Львів 1996
  15. 1 Кор. 15:14-17
  16. Мт. 28:20
  17. Дії 20:28
  18. Ів. 17:22-23
  19. Свящ. В. Данилов. О единстве Церкви.
  20. 1 Кор. 1:10
  21. О. Д. Бойко Історія України
  22. http://www.fatheralexander.org/booklets/russian/ecumenism_a_lebedev.htm Православная Протоиерей Александр Лебедев. Церковь и экуменическое движение сегодня.