Чорноморськ
Чорномо́рськ, до 1927 року Бугове — місто в Одеському районі Одеської області, відоме з XVIII ст. Адміністративний центр Чорноморської міської громади. Розташований у передмісті Одеси. Первісна, історична назва, пов'язана зі спільнотою козаків-чорноморців, — Бугові Хутори. Сучасна назва раніше була одною з неофіційних, народних назв Одеси, історичного Хаджи-бея, «столиці» Причорномор'я. Нині відомий як один з найбільших портів Українського господарства. Звідси ходять пороми на Варну та до Грузії, регулярні пасажирські морські рейси до Стамбула, в тій чи іншій мірі існує зв'язок з усім Причорномор‘ям.
Географічне розташування[edit | edit source]
Місто Чорноморськ розташоване на південному березі Сухого лиману та на узбережжі Чорного моря. Відстань до облцентру становить 29 км і проходить автошляхом Н04.
Історія[edit | edit source]
Хоча Чорноморськ і молоде місто, але територія, на якій розташоване місто, має свою багатовікову історію, про що в якійсь мірі нагадує і назва міста.
Найдавнішим відомим місцем облаштування людей на території Чорноморська є багатошарове поселення Старе Бугове, розташоване на березі моря.
До грудня 1791 року — дати офіційного входження краю до складу Російської імперії — Буго-Дністровське межиріччя входило до складу руських і половецьких улусів (областей) Татарського царства (Золотої Орди), Великого Князівства Литовського, Польського Королівства, Кримського ханства, Османської імперії.
У 1790—1793 рр. землі міста до Північного Причорномор'я, самобутнього регіону у складі сучасного Українського господарства, де сформувалася локальна спільнота козаків-чорноморців, яка стала військовоутворюючою для Чорноморського Війська.
Наприкінці XVIII ст. та на початку XIX ст. після звільнення прихильниками Російської імперії цього уламку древнього Руського і Київського великого князівства від влади Турецького царства, Османської імперії тут почали селитися біженці з Туреччини — греки, албанці, молдовани, німці та ін. Також в освоєнні краю брали участь переселенці з Гетьманщини і Речі Посполитої — українці, запорожці, задніпровці, волинці, галичани, поліщуки, литвини, поляки.
По морському узбережжю і по правому берегу Сухого лиману були розкидані так звані Бугові хутори. Їхнє походження пов'язане з конкретною історичною особою — бойовим офіцером, греком за національністю Андрієм Бугою, що володів тут орними землями та побудував на свої кошти у 1814 році першу будівлю церкви Успіння Божої Матері в Олександрівці. Жителі хуторів займалися переважно риболовлею.
У 1896 році на хуторі Бугове вже було 10 дворів, працювало кілька рибних заводів. А в околицях лиману поступово виникли землеробські господарства.
Після встановлення радянської влади, у 1927 році, хутір Бугове був перейменований в Іллічівський.[3] Через рік місцеві селяни організували тут кілька товариств зі спільної обробки землі.
У 1950 році було прийнято рішення про будівництво великого суднобудівного заводу. У серпні 1952 року селище, в якому проживало 3000 людей, було зарахо́ване до категорії селищ міського типу й отримало назву Іллічівськ[4].
У 1957 році в Сухому лимані було розпочато будівництво торговельного порту, який було відкрито 5 серпня 1958 року.
У 1962 р. с. Червоне Іллічівської селищної Ради Одеської міськради виключено з облікових даних.[5]
12 квітня 1973 р. Іллічівську надали статус міста обласного підпорядкування.[6]
У 1987 р. до Іллічівська було приєднано с. Іллічівку.[7][8]
9 липня 2003 року у межі міста Іллічівськ включили 1396,0 гектара земель, які знаходились у віданні Іллічівської міської ради, 99,37 гектара земель, які знаходились у віданні Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району і затвердили межі міста Іллічівська загальною площею 2124,37 гектара[9].
27 лютого 2022 року під час вторгнення в Україну ЗС РФ була здійснена невдала спроба висадити морський десант у районі міста.[10]
Назви[edit | edit source]
- до 1927 — Бугове
- 1927—1952 — Іллічівське
- 1952—2016 — Іллічівськ
- від 2016 — Чорноморськ
Перейменування міста[edit | edit source]
Місто Іллічівськ підлягало перейменуванню згідно із законом «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки»[11][12].
Серед пропозицій щодо перейменування — повернення історичної назви — Бугове (Бугові Хутори), а також новітні назви, як-от Скіфополь чи Святослав[13]. Натомість мер міста Валерій Хмельнюк запропонував визнати, що Іллічівськ названий не на честь Володимира Ілліча Леніна, а на честь біблійного пророка Іллі, і, в такий спосіб, фактично уникнути перейменування[14][12]. Одним із запланованих заходів було призначено заміну пам'ятника Леніну на пам'ятник пророку Іллі. 3 вересня 2015 р. було проведено демонтаж статуї Леніна[15].
12 листопада 2015 року жителі міста на громадських слуханнях рекомендували міськраді звернутися до Верховної Ради з клопотанням про перейменування міста на Чорноморськ, за дану пропозицію проголосували 348 учасників із 385. Варіант «Іллічівськ» підтримали всього 26 осіб, також розглядалися варіанти Іллінськ, Пальміра, Порто-Франко, Приморськ, Святослав, Примор'я, Геліос, Миропіль, Портополій, Саус-Парк, Добромир, Скіфів, Портомаре, Миринськ, Берморія, Іллис, Сонцеморськ, Бугаз, Буговоморськ[16]. 4 лютого 2016 Верховна Рада ухвалила постанову № 3854 про перейменування[17]. Постанова набула чинності 18 лютого 2016 року.
Загальні відомості[edit | edit source]
Статусу міста Чорноморськ набув у 1973 році. Відтоді місто дуже змінилося. Чорноморськ дуже компактний, більшість будівель — багатоповерхівки. Місто швидкими темпами розбудовується. Нещодавно йому було надано статус міста-курорту, що стало великим стимулом для розбудови та реконструкції рекреаційних зон.
Місто має чітке зонування території: промислові райони розміщені уздовж лиману, житлові райони — уздовж моря, між ними широка смуга зелених насаджень, площа яких становить 325 га. Уздовж південного берега лиману простягнулися десятки причалів Морського торговельного порту «Чорноморськ». Приморська зона міста добре впорядкована. У ній розміщені парк, пляж, водна станція. На узбережжі моря є численні бази відпочинку.
Найтепліший місяць року — липень, з середньомісячною температурою +21,9 °C, найхолодніший — січень — −1,1 °C.[18]. Упродовж року випадає 449 мм опадів, з яких найбільше — у липні (48 мм)[18].
Населення[edit | edit source]
Національний склад[edit | edit source]
Національний склад населення за даними перепису 2001 року[19]:
| Національність | Відсоток |
|---|---|
| українці | 67,65% |
| росіяни | 27,42% |
| білоруси | 1,08% |
| болгари | 0,98% |
| молдовани | 0,90% |
| вірмени | 0,23% |
| поляки | 0,20% |
| грузини | 0,18% |
| гагаузи | 0,15% |
| євреї | 0,13% |
| інші/не вказали | 1,08% |
Мовний склад[edit | edit source]
Рідна мова населення за даними перепису 2001 року[20]:
| Мова | Чисельність, осіб | Відсоток |
|---|---|---|
| Російська | 32 770 | 60,57% |
| Українська | 20 682 | 38,23% |
| Болгарська | 139 | 0,25% |
| Румунська | 113 | 0,21% |
| Білоруська | 99 | 0,18% |
| Вірменська | 69 | 0,13% |
| Гагаузька | 14 | 0,03% |
| Інші/Не вказали | 216 | 0,40% |
| Разом | 54 102 | 100% |
| 1959 | 1970 | 1979 | 1989 | 2001 | 2016 |
|---|---|---|---|---|---|
| 4314 | 30 340 | 43 133 | 54 838 | 54 151 | 59 825 |
Релігія[edit | edit source]
У місті діють громади ПЦУ, УПЦ МП, РКЦ та Церкви адвентистів сьомого дня.
Християнство[edit | edit source]
Свято-Преображенська церква (УПЦ МП)
Церква святого Іллі (УГКЦ)
Костел Матері Божої Неустанної Допомоги (РКЦ)
Церква "Воскресіння" (Баптизм)
Церква адвентистів сьомого дня
Туризм[edit | edit source]
У місті швидко розвивається пляжний туризм. У місті велика увага приділяється дозвіллю та відпочинку. Пляжі, які простягнулися на 12 кілометрів уздовж моря, підтримуються в чистоті й порядку. Місто спроектоване компактно і зручно. Транспортні розв'язки з'єднують між собою торгові центри, місця відпочинку та житлові райони. Це сприяє притоку туристів у літній сезон, який триває з травня по жовтень. У цей період населення Чорноморська практично потроюється.
Пам'ятки міста[edit | edit source]
- Музей образотворчих мистецтв ім. Олександра Білого[21][22]. Музейні працівники підготували до екстренного транспортування у випадку загрози російського вторгнення майже 2 тисячі порцелянових виробів, понад 100 художніх полотен і майже 200 одиниць графіки.[23]
- Приморські сходи — мають 155 сходинок, що на 37 менше, ніж у однотипної пам'ятки Одеси. На верхній частині є площа з двома колонадами, сходи спускаються до міського пляжу.[24][25]
- Чорноморський маяк;
- Пам'ятник засновнику Морського торговельного порту Чорноморськ — Олександру Євгеновичу Данченку.
Освіта[edit | edit source]
У місті діють два професійно-технічних училища ІПСЛ-15 і ІМКОНМУ-22, де навчаються понад 1500 учнів, українська гімназія, шість середніх шкіл I—III ступенів (3 україномовні) та одна середня школа I—II ступенів, в яких навчаються 10 000 учнів, Школа мистецтв, Будинок творчості учнів, дитячий екологічний центр, дитячо-юнацька спортивна школа, центр культури і мистецтв, а також ряд муніципальних і відомчих дошкільних установ.
Музика[edit | edit source]
Незважаючи на невелику площу, Чорноморськ має дуже велику кількість музичних колективів, здебільшого андерґраундних напрямків. Серед усіх музичних груп і композиторів особливо привабливі в якісному плані Shedding Tears, Хроніка, Good Chemistry[26], Ziegelstein. Також у місті з 2000 року (дата неточна) транслюється передача Metal Special[27]. Пізніше організатори цієї передачі успішно організували концерти для груп локальної сцени, які проводяться під назвою Metal Special Fest (MSF). Також у місті проводиться фестиваль Black Sea Metal.
Спорт[edit | edit source]
Завдяки приморським пляжам у Чорноморську велику популярність завоювали пляжні види спорту. У 2007 році з метою розвитку цих видів спорту була створена Асоціація пляжних видів спорту м. Чорноморська.
У місті є футбольний клуб «Старт», який бере участь у чемпіонаті України з пляжного футболу.
У 2010 р. в місті було створено спортивне товариство «Здоров'я» з метою розвитку екстремальних і масових видів спорту. Головним проектом спортивного товариства на сьогодні є будівництво екстрим-парку «XS».
Крім цього, в місті працює 3 дитячі спортивні школи, безліч спортклубів, танцювальних шкіл, сім сучасних відкритих стадіонів, яхт-клуб, дайвінг-центр і база моряків. У Чорноморську підготували 12 членів для збірних команд України з різних видів спорту, у тому числі призерів олімпійських ігор.
Засоби масової інформації[edit | edit source]
З 1977 року тут видається газета Чорноморської міської ради «Черноморский маяк».
Міста-побратими[edit | edit source]
Маарду, Естонія
район Бейоглу, Стамбул, Туреччина
Тчев, Польща
Хайкоу, Китайська Народна Республіка- Нарва, Естонія
Вісмар, Німеччина[28]
Бойнтон-Біч, США
Міська громада[edit | edit source]
До складу Чорноморської міської громади входять також 3 населені пункти:
- с-ще Олександрівка (колишнє грецьке поселення Арнаутівка),
- с. Бурлача Балка (утворене в кінці XVIII століття запорізькими козаками та вільними людьми),
- с. Малодолинське (колишнє німецьке поселення Клейн-Лібенталь або Мала Акаржа).
Порт[edit | edit source]
Морський торговельний порт «Чорноморськ» — один з «наймолодших» на Чорному морі. Будувався в радянський час із кінця 1950-х (закінчений у 1960-х) років, в основному для морського товарообігу з сусідніми країнами.
Має залізничні та автомобільні підходи, пов'язані з магістралями країни. Діють міжнародні поромні переправи Чорноморськ — Варна (Болгарія), Чорноморськ — Поті та Чорноморськ — Батумі (Грузія), Чорноморськ — Стамбул, Чорноморськ — Деріндже. У порту розташований міжнародний транспортний проєкт з обробки регулярного контейнерного потягу «Вікінг» за маршрутом Чорноморськ — Київ — Мінськ — Вільнюс — Клайпеда і в зворотному напрямку.
Вантажно-розвантажувальні комплекси порту, що складаються з 28 причалів загальною довжиною 5500 метрів, оснащені сучасним перевантажувальним устаткуванням, зокрема портальними кранами вантажністю від 5 до 40 тонн, тягачами, автомобільними кранами тощо.
До складу порту входить допоміжний флот, що включає буксири, плавучі крани вантажністю до 300 тонн, танкери-бункерувальники, плавучий зерноперевантажувач, лоцманські катери, нафтосміттєзбиральні та інші плавзасоби.
Порт має можливість перевантажувати за рік до 20 мільйонів тонн вантажів, основну частину яких становить різноманітна металопродукція, контейнери, автомобілі, тарно-штучні вантажі, важковагове обладнання, мінеральні добрива, зерно, рослинні олії, технічні рідини.
Відомі люди[edit | edit source]
- Бабуріна Світлана Миколаївна (* 1985) — українська пляжна волейболістка, тренерка. Дванадцятиразова чемпіонка України. Триразова володарка Кубка України.
- Горбунов Дмитро Вікторович (1981—2016) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- Ігор Кузьменко (нар. 1987) — танцюрист, хореограф, кіноактор, переможець міжнародних танцювальних конкурсів. Учасник п'ятого сезону проєкту Танці з зірками
- Конокеєнко Дмитро Павлович (1990—2017) — молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- Манів Денис Романович (1981—2015) — український правник та політик.
- Пихтєєв Василь Юрійович (1983—2015) — старший сержант, 28-ма бригада, загинув при обороні Мар'їнки.
- Савінов Едуард Володимирович (1970—2016) — молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- Феклісова Наталія Євгенівна (* 1974) — українська веслувальниця-байдарочниця, срібна призерка чемпіонату світу, учасниця літніх Олімпійських ігор в Сіднеї. Майстер спорту України міжнародного класу.
- Шум Віталій Олександрович (1984—2014) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни, загинув 2014-го під Маринівкою.
- Лефі Богдан Борисович (1980—2023) — солдат 126 обр тро.
- Паршенко Дмитро Олександрович (1974—2022) — молодший сержант 126 обр тро.
- Агаджанов Васіф Ібратович (1989—2023) солдат 126 обр тро.
- Бабан Арсеній Вадимович (1997—2023) солдат
- Бережок Олександр Вікторович (1976—2023) солдат
- Глумаков Микола Миколайович (1986—2023) — учасник російсько-української війни.
- Демидась Олександр Миколайович (1970—2023) — сержант
- Пасічник Андрій Іванович (1977—2023) — сержант
- Попов Дмитро Олександрович (1989—2023) — молодший сержант
- Тенц Сергій Олександрович (1989—2023) солдат
Галерея[edit | edit source]
| Краєвиди Чорноморська | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
|
Див. також[edit | edit source]
Примітки[edit | edit source]
- ↑ Постанова ВРУ "Про зміну меж міста Іллічівськ Одеської області".
- ↑ Чорноморська міська рада — Міський Голова. Архів оригіналу за 2 липня 2020. Процитовано 6 листопада 2020.
- ↑ Карта РККА L-36 (А), 1941(рос.)
- ↑ Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 11 серпня 1952 р. «Про віднесення населеного пункту будівництва заводу № 490 Овідіопольського району Одеської області до категорії селищ міського типу».
- ↑ Відомості Верховної Ради Української РСР. — 1962. — № 51 (28 грудня). — С. 919.
- ↑ Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 12.04.1973 р. «Про утворення нових районів Української РСР»
- ↑ Указ Президії Верховної Ради Української РСР № 3576-XI від 16 лютого 1987 р. «Про розширення меж міста Іллічівська Одеської області [Архівовано 2019-08-19 у Wayback Machine.]»
- ↑ Подробная топографическая карта Одессы и окрестностей, 1977(рос.)
- ↑ Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Процитовано 20 липня 2020.
- ↑ ЗСУ знищили російський десант поблизу Чорноморська — Генштаб
- ↑ 42 міста з радянськими назвами, які перейменують (карта) [Архівовано 2015-11-17 у Wayback Machine.]//fakty.ictv.ua
- ↑ а б Нині стоїть питання про перемейнування Дніпропетровська, Іллічівська та Кіровограда - В.В'ятрович (укр.). Процитовано 30 березня 2017.
- ↑ ВО "Свобода" вимагає перейменувати Іллічівськ на Бугове, Скіфополь або Святослав. Громадське ТБ Одеси (укр.). 1 липня 2015. Архів оригіналу за 17 листопада 2015. Процитовано 30 березня 2017.
- ↑ Влада Іллічівська хоче лишити місту радянську назву за допомогою церкви. odesa.depo.ua. Процитовано 30 березня 2017.
- ↑ В Іллічівську комунальники взялися за демонтаж пам'ятника Леніну. ТСН.ua (укр.). Процитовано 30 березня 2017.
- ↑ Жителі Іллічівська проголосували за перейменування міста на Чорноморськ. espreso.tv. Процитовано 30 березня 2017.
- ↑ Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Процитовано 30 березня 2017.
- ↑ а б Climate Illichivsk: Temperature, Climate graph, Climate table for Illichivsk - Climate-Data.org. en.climate-data.org. Процитовано 30 березня 2017.
- ↑ Національний склад міст. Datatowel.in.ua (укр.). Процитовано 27 квітня 2024.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 13 березня 2016. Процитовано 1 серпня 2019.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Музей образотворчих мистецтв ім. О.Білого. Архів оригіналу за 15 червня 2021. Процитовано 30 липня 2018.
- ↑ Музей готовий до евакуації. Як у Чорноморську бережуть культурну спадщину?. О, Море.Сity (укр.). Процитовано 4 травня 2024.
- ↑ В Іллічівську «клонували» знамениті Потьомкінські сходи
- ↑ Архитектурный ансамбль приморской лестницы в г. Черноморск (Ильичёвск)(рос.)
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 12 квітня 2011. Процитовано 21 січня 2011.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Сайт творчого об'єднання Metal Special
- ↑ Чорноморськ налагодив побратимські відносини з Вісмаром. decentralization.gov.ua. Процитовано 16 жовтня 2023.
Посилання[edit | edit source]
- Офіційний вебсайт Верховної Ради[недоступне посилання з серпня 2019]
- Погода в Чорноморську
- Асоціація пляжних видів спорту
- Греки под Одессой 1999
- Іллічівськ: початок історії. Книга-фотоальбом. 2008
- История Ильичевска. 2003
- Cities & towns of Ukraine
- Банк даних Державної служби статистики України
| |||||||||||
| |||||||||||
| |||||||
| |||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||
|
Це незавершена стаття з географії Одеської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
