Збройні сили Норвегії
Збройні сили Норвегії | |
---|---|
Forsvaret | |
Засновані | IX сторіччя |
Поточна форма | 1990 року |
Види збройних сил | |
Сухопутні війська Королівські військово-морські сили Королівські повітряні сили Сили територіальної оборони Сили кібернетичного захисту | |
Штаб | фортеця Акерсхус, Осло |
Командування | |
Верховний головнокомандувач | Король Гаральд V |
Міністр оборони | Іне Марі Еріксен Сорейд |
Начальник оборони | адмірал Хокон Брюн-Гансен |
Людські ресурси | |
Вік | 19-35 років[1] |
Призов | 12 місяців[1] |
Населення у призовному віці | 1.079.043 ч., віком 16-49 (оц. 2010[1]), 1.051.210 ж., віком 16-49 (оц. 2010[1]) |
Придатних для військової служби | 888.761 ч., віком 16-49 (оц. 2010[1]), 865.697 ж., віком 16-49 (оц. 2010[1]) |
Щорічно досягають призовного віку | 32.290 ч. (оц. 2010[1]), 30.777 ж. (оц. 2010[1]) |
Активні службовці | 26.200 (2014)[2] |
Резерв | 45.250 (2013)[3] |
Службовці за кордоном | Афганістан |
Витрати | |
Бюджет | kr $ 7.000.000.000 (2015)[4] |
Відсоток у ВВП | 1,4% (2012)[1] |
Історія | |
Військова історія Норвегії Друга світова війна —Битва за Атлантику (1939—1945) Корейська війна Косовська війна Війна в Афганістані (з 2001) —Операція «Гарекате Йоло» —Операція «Пікакс-гендл» —Операція «Океанський щит» | |
Однострої та звання | |
Військові звання Норвегії | |
Нагороди | |
Військові нагороди Норвегії | |
Збройні сили Норвегії у Вікісховищі |
Збройні сили Норвегії (англ. Norges Forsvar) — сукупність військ Королівства Норвегії призначена для захисту свободи, незалежності та територіальної цілісності держави. Включають в себе:
- Сухопутні війська;
- Королівські військово-морські сили;
- Королівські повітряні сили Норвегії;
- Сили територіальної оборони (з 6 грудня 1946 року).
Збройні сили Норвегії були створені в 1814 році.
4 квітня 1949 Норвегія вступила в блок НАТО.
Після початку, влітку 1999 року, операції НАТО по стабілізації обстановки в Косово і Метохії, Норвегія направила військовослужбовців до складу контингенту KFOR.
Норвегія бере участь в війні в Афганістані, в кінці 2001 року уряд направив військовий контингент до складу сил ISAF. Станом на 28 червня 2010 року, чисельність контингенту становила 500 військовослужбовців[5], станом на 1 серпня 2013 року — 111 військовослужбовців[6]. Втрати норвезького контингенту ISAF в Афганістані склали 10 військовослужбовців убитими і не менш 840 пораненими. Крім того, 1 квітня 2011 року під час атаки на місію ООН в Мазарі-Шаріфі була вбита військовий радник ООН — підполковник військово-повітряних сил Норвегії Siri Skare [7].
Норвегія брала участь в війні в Іраку, в липні 2003 року уряд направив військовий контингент до складу сил міжнародної коаліції. Контингент був виведений з Іраку наприкінці 2006 року. Крім того, за програмою NATO Training Mission-Iraq Норвегія відправила в Ірак 10 військових інструкторів і виділила 196 тис. Доларів США на фінансування програми навчання сил безпеки Іраку[8]
У 2008 році була створена бойова група сил Євросоюзу в Північній Європі ( Nordic Battle Group), до складу якої були включені підрозділи збройних сил Норвегії.
У 2011 році Норвегія брала участь в громадянській війні у Лівії; літаки F-16 норвезьких військово-повітряних сил були включені до складу угруповання НАТО і завдавали ударів по території Лівії[9].
В червні 2013 року уряд Норвегії розпочав розгляд законопроєкту про призов жінок в армію (який передбачає, що до 2020 року жінки повинні скласти 20% військовослужбовців країни)[10]
- ↑ а б в г CIA The World Factbook. «Central Intelligence Agency». Архів оригіналу за 8 квітня 2019. Процитовано 7 вересня 2015.
- ↑ Active Military Manpower. «Global Firepower». Архів оригіналу за 24 вересня 2014. Процитовано 7 вересня 2015.
- ↑ Active Reserve Military Manpower. «Global Firepower». Архів оригіналу за 16 вересня 2015. Процитовано 7 вересня 2015.
- ↑ Defence Budget by Country. «Global Firepower». Архів оригіналу за 11 грудня 2010. Процитовано 7 вересня 2015.
- ↑ Чотири норвезьких солдата загинули на півночі Афганістану [Архівовано 12 серпня 2014 у Wayback Machine.] // РІА «Новости» від 28 червня 2010
- ↑ International Security Assistance Force (ISAF): Key Facts and Figures [Архівовано 20 січня 2022 у Wayback Machine.] // офіційний сайт НАТО, 1 серпня 2013
- ↑ Michael Sandelson, Ramona Tancau. Military mourns fallen officer [Архівовано 20 грудня 2013 у Wayback Machine.] // «The Foreigner» від 7 квітня 2011
- ↑ Jeremy M. Sharp, Christopher M. Blanchard . Post-War Iraq: Foreign Contributions to Training, Peacekeeping, and Reconstruction [Архівовано 28 березня 2014 у Wayback Machine.] — Congressional Research Service Report for Congress (September 25, 2007), стор .8
- ↑ Her flyr norske jagerfly mot Libya. Архів оригіналу за 10 вересня 2011. Процитовано 11 серпня 2014.
- ↑ Парламент Норвегії схвалив законопроєкт про призов жінок в армію [Архівовано 12 серпня 2014 у Wayback Machine.] // РІА «Новости» від 15 червня 2013
- У Норвегії визнали, що армія замала для захисту країни. https://www.ukrmilitary.com/. Ukrainian Military Pages. 6 жовтня 2019. Архів оригіналу за 7 жовтня 2019. Процитовано 7 жовтня 2019.