Листопадова революція

Листопадова революція
Революції 1917—23 років
Солдати стоять за барикадами під час Повстання спартакістів
Дата: Перший етап: 29 жовтня—9 листопада 1918 (1 тиждень і 4 дні) Другий етап: 3 листопада 1918—11 серпня 1919 (9 місяців і 1 тиждень) Місце:  Німецька імперія Результат: Перемога Веймарської республіки Політичні зміни: Абдикація Вільгельма II Скасування монархії Німеччини та її 22 конституційних монархій Придушення лівих повстань, включаючи Повстання спартакістів Закінчення Першої світової війни Створення Веймарської республіки
Сторони
Німецька імперія (1918) Імперська армія Німеччини  Веймарська республіка (1918—19) Рейхсвер Фрайкор Сталевий шолом Соціал-демократична партія Німеччини	Вільна Соціалістична Республіка Німеччина Союз Спартака Комуністична партія Німеччини Баварська Радянська Республіка Революційні стюарди Вільні профспілки За підтримки: Російська РФСР
Лідери
Вільгельм II Людвіг III Пауль фон Гінденбург Еріх Людендорф Франц фон Гіппер Рейнхард Шеер Фрідріх Еберт Густав Носке Філіпп Шайдеман Отто Велс Вальдемар Пабст Маттіас Ерцбергер Гуго Прейсс Ойген Шіффер	Роза Люксембург Карл Лібкнехт Курт Ейснер Пауль Леві † Франц Мерінг † Вільгельм Пік Ернст Толлер Еріх Мюзам Річард Мюллер Еміль Барт Густав Ландауер Євген Левине Карл Радек Еміль Ейхгорн

Листопадова революція 1918 р., (нім. Novemberrevolution) — революція в листопаді 1918 року в Німецькій імперії, однією з причин якої стало наростання соціальної напруги і важкість економічного життя. Революція призвела до встановлення в Німеччині режиму парламентської демократії, відомої як Веймарська республіка.

Історія

Виступ Карла Лібкнехта в Берліні. Грудень 1918

Правлячі кола країни напередодні поразки провели деяку урядову реорганізацію. До складу нового уряду були введені соціал-демократи. Із в'язниць звільнили одного з лідерів лівих соціал-демократів Карла Лібкнехта та інших політичних в'язнів. За допомогою реформ уряд намагався запобігти революційному вибуху.

Незважаючи на це, ліві соціал-демократи закликали до повалення уряду і розриву з центристами в соціал-демократичному русі. У жовтні 1918 р. конференція лівих соціал-демократів (Союз Спартака) висунула програму з вимогами повалення монархії, припинення війни, проголошення демократичних прав і свобод, створення умов переходу до соціалістичної революції.

Почалась революція з повстання матросів у Вільгельмсгафені та Кілі, а за декілька днів охопила всю Німеччину. 9 листопада 1918 кайзер Вільгельм II під тиском начальника генштабу Вільгельма Ґренера, який вважав продовження воєнних дій безглуздим, був змушений відректися від престолу та втікати з країни. До влади прийшли представники соціал-демократичної партії (СДПН).

Комуністи на чолі з Карлом Лібкнехтом та Розою Люксембурґ, які вимагали розгортання революції та проголошення в Німеччині радянської влади, підняли бунт в січні 1919 проти соціал-демократів. Виникла реальна загроза громадянської війни. Бунт зупинили загони фрайкора під керівництвом Густава Носке, Лібкнехт і Люксембург були вбиті без суду.

У Баварії революція привела до виникнення незалежної Баварської (голова Курт Ейснер), а потім Баварської Радянської республіки (Ернст Толлер), яку теж розгромили армією і загонами фрайкора.

Формально революція завершилась 11 серпня 1919 проголошенням Веймарської республіки.

Див. також

• Пакт Еберта — Ґренера
• Незалежна соціал-демократична партія Німеччини

Джерела та література

• А. Ю. Мартинов. Листопадова революція в Німеччині 1918 // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 162. — ISBN 978-966-00-1028-1.
• Б. Мур. Придушення історичних альтернатив: Німеччина 1918—1920 [Архівовано 9 листопада 2018 у Wayback Machine.] // Спільне. — 9.11.2019.
• Г. Біншток. Очерки германской революции. Встречи и впечатления. — М. 1921.