Ізмаїл
| Ізмаїл | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||||
 | |||||||||
| Основні дані | |||||||||
| Країна |  Україна
| ||||||||
| Область | Одеська область | ||||||||
| Район | Ізмаїльська міська рада | ||||||||
| Код КОАТУУ: | 5110600000 | ||||||||
| Засноване | 1590[1] | ||||||||
| Статус міста | з 1830 року | ||||||||
| Населення | 72 471 (01.01.2015)[2] | ||||||||
| Площа | 53,6 км² | ||||||||
| Густота населення | 1352 осіб/км² | ||||||||
| Поштові індекси | 68600—633 | ||||||||
| Телефонний код | +380-4841 | ||||||||
| Координати | 45°21′04″ пн. ш. 28°50′47″ сх. д. / 45.35111° пн. ш. 28.84639° сх. д.Координати: 45°21′04″ пн. ш. 28°50′47″ сх. д. / 45.35111° пн. ш. 28.84639° сх. д. | ||||||||
| Висота над рівнем моря | 28 м | ||||||||
| Водойма | Дунай | ||||||||
| Відстань | |||||||||
| Найближча залізнична станція | Ізмаїл | ||||||||
| До обл./респ. центру | |||||||||
| - залізницею | 280 км | ||||||||
| - автошляхами | 240 км[4] | ||||||||
| До Києва | |||||||||
| - фізична | 581[3] км | ||||||||
| - автошляхами | 697 км | ||||||||
| Міська влада | |||||||||
| Адреса | 68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, пр. Суворова, 62 | ||||||||
| Міський голова | Абрамченко Андрій В'ячеславович | ||||||||
|
| |||||||||
Ізмаї́л (у 1812–1856 роках — Тучко́в) — місто обласного підпорядкування в Одеській області, адміністративний центр Ізмаїльського району (до складу району не входить). Відстань до облцентру становить понад 200 км і проходить автошляхом E87. Друге найбільше місто області, населення — понад 74 тисячі осіб.
Географія
Розташування
Розташований на півдні області, на лівому березі річки Дунай (простягнувся на 13 кілометрів уздовж Кілійського гирла), 80 кілометрів від берега Чорного моря. Протяжність з півночі на південь — 7,3 км., із заходу на схід — 6,2 км.[5] У місті діє пункт контролю на кордоні з Румунією Ізмаїл—Плаур.
Ізмаїл лежить у Причорноморській низовині. Середня висота міста над рівнем моря — 28 метрів, а найменша — 12 метрів над рівнем моря (берег Дунаю). Всупереч великій кількості природних водойм навколо Ізмаїла основним джерелом водопостачання тут є артезіанські свердловини.[5]
Місто знаходиться у східноєвропейському часовому поясі.
Відстань від Ізмаїла до великих міст (автошляхами)[6]
| ||||
|---|---|---|---|---|
Львів ~ 791 км Варшава ~1161 км
|
Київ ~719 км E87 E95 Кишинів ~ 214 км Мінськ ~1233 км
|
Одеса ~237 км E87 Харків ~925 км Москва ~ 1811 км
| ||
 Братислава ~1252 км Будапешт ~1062 км
|
|
Новоросійськ ~1038 км
| ||
 Ізмаїл 
| ||||
| ||||
 Бухарест ~326 км Софія ~695 км
|
 Стамбул ~874 км
|
 Тбілісі ~1665 км
| ||
Клімат
Ізмаїл знаходиться у південній зоні помірного клімату: спекотне, посушливе літо та тепла зима. Період активної вегетації тут припадає на період з 15 квітня по 20 жовтня[5]. Найтепліший місяць — липень з середньою температурою 22,6 °C (72,7 °F). Найхолодніший місяць — січень, з середньою температурою -1,5 °С (29,3 °F).
| Клімат Ізмаїла | |||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Показник | Січ. | Лют. | Бер. | Квіт. | Трав. | Черв. | Лип. | Серп. | Вер. | Жовт. | Лист. | Груд. | Рік |
| Абсолютний максимум, °C | 17,1 | 23 | 27,6 | 31,2 | 38,7 | 37,8 | 40,1 | 38,8 | 35,9 | 32,2 | 25,5 | 19,9 | 40,1 |
| Середній максимум, °C | 2,3 | 4,1 | 9 | 16,1 | 22,3 | 26 | 28,5 | 28,2 | 23,5 | 17 | 10,1 | 4,4 | 16 |
| Середня температура, °C | −1,5 | −0,1 | 4,1 | 10,6 | 16,6 | 20,4 | 22,6 | 21,9 | 17,1 | 11,2 | 5,9 | 0,8 | 10,1 |
| Середній мінімум, °C | −4,8 | −3,6 | 0 | 5,5 | 10,9 | 14,6 | 16,5 | 15,7 | 11,4 | 6,3 | 2,2 | −2,4 | 6,1 |
| Абсолютний мінімум, °C | −25,4 | −24,1 | −19 | −10,6 | 0 | 5,6 | 9,1 | 3,6 | −3,3 | −8,9 | −17,6 | −20,8 | −25,4 |
| Годин сонячного сяйва | 55,8 | 109,2 | 179,8 | 225 | 300,7 | 354 | 328,6 | 310 | 219 | 155 | 60 | 86,8 | 2383,9 |
| Норма опадів, мм | 31.2 | 33.4 | 28.7 | 35.3 | 45.2 | 57.5 | 48.8 | 37.9 | 39 | 27.9 | 37.8 | 35.9 | 458.8 |
| Днів з опадами | 13,8 | 10,8 | 9 | 8,5 | 7 | 6,3 | 3,9 | 2,8 | 8,8 | 7,5 | 11 | 12,1 | 101,5 |
| Днів з дощем | 6 | 6 | 10 | 14 | 13 | 13 | 10 | 8 | 8 | 9 | 10 | 8 | 115 |
| Вологість повітря, % | 81.1 | 73.5 | 70.8 | 67.2 | 61.7 | 60.9 | 58.9 | 60.7 | 70.5 | 74.1 | 81.7 | 79.1 | 70 |
| Джерело: Weatherbase | |||||||||||||
Історія
Відомий з 9-10 століття у складі Київської Русі, пізніше — до Галицько-Волинського князівства. З XIV сторіччі під назвою Сміл знаходився в складі Молдовського князівства. З XVI ст. відбувались неодноразові походи козаків, загонів подільських магнатів під Ізмаїл, Очаків. Найбільш відомим став морський похід 1609 козаків Петра Сагайдачного, які здобули Ізмаїл, Кілію, Білгород.
У часи російсько-турецьких воєн Ізмаїл (тоді він був відомий вже під такою назвою) був важливою турецькою фортецею на кордоні Російської та Османської імперій. Однак, перший час Росія не мала претензій на Ізмаїл, і двічі після виграних Росією воєн місто поверталося Туреччині. Зокрема, під час війни 1768–1774 рр. 5 серпня (26 липня за старим стилем) 1770 російські війська під командуванням Н. В. Рєпніна взяли фортецю Ізмаїл. Однак після закінчення війни в 1774 році згідно з умовами Кючук-Кайнарджійського мирного договору фортеця була повернена Туреччині. 1789 року Рєпнін знову намагався взяти місто, але штурм закінчився невдачею. 11 (22) грудня 1790 посилену фортецю, що вважалася до того моменту неприступною, штурмом взяв Олександр Суворов. Проте 1791 року за Ясським договором, що ознаменував закінчення чергової війни, місто знову повернули Порті. До складу Російської імперії ненадовго потрапив після перемоги тієї у війні 1806–1812 рр.
Після поразки Росії у Кримській війні місто разом з навколишніми територіями опинилося у складі Молдови (котру проголосили автономією в рамках Османської імперії).
Відповідно до Сан-Стефанського договору 1878 року регіон закріплено за Російською імперією, що було ще раз записано у підсумках Берлінського конгресу, за якими південь Бессарабії знову відійшов до Російської імперії і став частиною однойменної губернії, де Ізмаїл став повітовим містом.
У 1918–1940 роках — під румунською юрисдикцією (з 1925 до 1938 року — центр однойменного повіту (жудця)). Тоді місто не мало пасажирського залізничного сполучення (за наявності залізниці), але було частиною маршруту Галац-Вилкове внутрішніх водних шляхів Румунії (рум. Navigatia Fluviala Romana). Також працювала авіалінія (використовувалися аеростати) Бухарест-Галац-Ізмаїл-Аккерман-Кишинів і назад.[7]
22 липня 1922 року Святий Синод Православних церков Румунії створив у Кишинівській архієпархії дві нові єпархії: Хотинську та Аккермансько-Ізмаїльську, котрі існували до 1944. Щоправда, резиденцією останньої визначили місто Четатя-Албе (сучасний Білгород-Дністровський).[8]
Влітку 1940 року, як і передбачав додаток до підписанного Пакту Молотова — Ріббентропа, місто разом із околицями у ході Бессарабсько-буковинського походу зайняли радянські війська (201-а ПДБр). Тоді ж було створено Аккерманську (згодом — Ізмаїльська) область УРСР, адміністративним центром якої з 7 грудня 1940 став Ізмаїл. 8 липня 1941 року група радянських кораблів (частина так званого «Дунайського десанту») проривається до міста при відступі від Кілія-Веке, але менш ніж за два тижні полишає позиції. З 19 липня 1941 до 25 серпня 1944 територія Ізмаїльської області перебувала під владою Румунії в складі Губернаторства Бессарабія. Від німецько-румунських військ населений пункт було звільнено 26 серпня 1944 після вдалого завершення Кишинівсько-Ізмаїльської наступальної операції. Відтоді і до 15 лютого 1954 місто знову стає обласним центром.
Після об'єднання Ізмаїльської та Одеської областей Ізмаїл став районним центром УРСР, з 1991 — незалежної України.
Назва
Ізмаїл стоїть на місці, де у IV–V сторіччях знаходилась грецька колонія Антиофілас[9]. Потім там виникло поселення «Сміл». За деякими даними ще у 360 році римський картограф Касторій позначив Сміл на своїй карті[10]. Також фіксують варіант назви «Сініл» — так у Середньовіччі називали поселення генуезькі купці. Після створення та експансії Османської імперії у XVI ст. цю територію захопили турки і на цьому місці виникла фортеця, яку назвали «Ішмаел» (Ізмаїл). Деякі дослідники вважають, що таким чином турки просто пристосували до своєї мови назву «Сміл». Після відступу турків у 1812 р. Ізмаїл отримав статус міста і назву Тучков на честь коменданта фортець Бессарабії генерал-майора Сергія Тучкова. Назву Ізмаїл місту повернули у 40-х рр. XIX сторіччя[11].
Адміністрація
До складу міської ради входять 50 депутатів, котрих раз на 5 років обирають мешканці міста. З 2010 року в міській раді представлені 7[12] політичних сил: Партія регіонів, партія «Сильна Україна», Комуністична партія України, партія «Руський блок», Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина», партія «Фронт Змін», Партія промисловців і підприємців України.
Населення
У 1810-1811рр. генералом Тучковим при фортеці був заснований посад, населений переважно болгарами. До кінця 1813 тут налічувалося 6000 жителів, а 1817 року кількість населення зросла до 9000.
У 1892 році у місті мешкало 31171 осіб (17461 чоловіків і 13710 жінок).
У 1918-1940рр. через безробіття, голод, хвороби та щорічне зростання смертності населення в Ізмаїлі різко скоротилося з майже 45 тисяч жителів до 26 тисяч станом на 1938 рік. З міста емігрувало до СРСР та інших країн 13% жителів.
За переписом 1931 року у місті жило 26 123 особи, а за розрахунками 1937 року населення становило вже 26 669 жителів, природний приріст склав 546 осіб, або 2,1%[7].
На рубежі 1983-84 рр. в Ізмаїлі проживало 87 тис.осіб (30 національностей). 1990 року чисельність населення становила 94,1 тис.жителів.
На початку 2000-х у місті налічувалося 84,8 тис. мешканців (перепис 2001 року). Національний склад: росіяни — 43,7 %, українці — 38 %, болгари — 10 % і молдовани — 4,3 %.
У 2012 році населення міста становило 73 тис. мешканців[14].
Економіка та промисловість
У місті розташований головний офіс Українського Дунайського пароплавства (засноване 1944 року) і морський порт. Ізмаїл — найбільший український порт на Дунаї, який складається із трьох вантажних районів та одного пасажирського.
Також у місті базується державне підприємство водних шляхів «Устьдунайводшлях», котре брало участь у таких державних проектах, як будівництво глибоководного судноплавного каналу «Дунай-Чорне море», розширенні підхідного каналу Дніпро-Бузького морського торгового порту тощо.
Ізмаїльський судноремонтний завод свою офіційну історію веде з 15 липня 1947, хоча судноремонтні майстерні міста були перейменовані лише у 1954. 2009 року підприємство було приватизоване і розділене на дві частини: ВАТ «Ізмаїльський річковий порт «ДУНАЙСУДНОСЕРВІС» та ТОВ «Судноремонтне підприємство «ДУНАЙСУДНОСЕРВІС». На сьогодні про діяльність заводу за профілем відомо небагато.
Завод ТОВ «Ізмаїльська виробничо-комерційна фірма» Істр" виробляє оцинкований посуд, металічні вироби будівельного призначення та інші товари народного споживання з 1955.
З 1964 у місті працює целюлозно-картонний комбінат.
Ізмаїльський олійноекстракційний завод (заснований 2003 року), що використовує цехи колишнього гіганта оборонної промисловості — заводу «Еталон», спеціалізується на переробці олійних культур, а також оптовій торгівлі продуктами такої переробки.
Окрім цього, наявна харчова промисловість, зокрема, виловлювання риби та виноробство.
Міжнародна співпраця
У 1996 році був підписаний договір про співпрацю та взаємодію між містами Добрич та Ізмаїл. У 2001 році договір був продовжений.
Транспорт
Місто має свій аеропорт (з 2010 року законсервовано на невизначений термін) та є кінцевим пунктом 90-кілометрової залізничної неелектрифікованої гілки Арциз — Ізмаїл Одеської залізниці. У місті розташований залізничний вокзал та станція. Курсує пасажирський потяг сполученням Одеса-Ізмаїл з причіпним вагоном до ст. Березине.
Дістатися до Одеси та інших міст України суходолом можливо лише транзитом через Молдову. Відстань до областного центру автошляхом E87 через автомобільний міст у Маяках становить 239 км, через комбінований міст понад гирлом Дністра у Затоці, використовуючи Р70 — 260 км.
Автодороги М15, Т 1607, Т 1631 зв'язують місто з іншими населеними пунктами півдня області.
У місті діють близько 25 маршрутів автобусів і таксі. Є приміське автобусне сполучення. З 19 лютого 2015 року вартість проїзду у маршрутних таксі міста складає 4 гривні[15].
Ізмаїл не має електротранспорту. За радянських часів були плани запустити тролейбусну лінію у випадку, якщо населення міста перевищить 100 тисяч осіб.
Географічне розташування між гирлами Дунаю, Дністра та Чорним морем регіону в цілому та міста зокрема сильно ускладнює транпортну комунікацію з рештою країни.
Культура
У місті є музей О. В. Суворова, розташований в центрі міста і відділ музею — Діорама «Штурм фортеці Ізмаїл», що розташований в Малій мечеті на території Фортеця. Музей був закритий на ремонт з 2004 по 2009 рік. Знову відчинений для відвідувачів у 2009 році.
Також є картинна галерея та краєзнавчий музей. Працює «Спілка художників Ізмаїла».
У будівлі Управління ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» працює музей історії пароплавства і Дунайського судноплавства.
Заклади освіти:
- Ізмаїльський державний гуманітарний університет
- Ізмаїльський технікум економіки і права
- Ізмаїльський технікум механізації та електрифікації сільського господарства
- Ізмаїльський політехнічний ліцей
- Ізмаїльське вище професійне училище № 9
- Ізмаїльське ПТУ № 7
- Ізмаїльське ПТУ № 38
- 12 загальноосвітніх шкіл та одна вечірня
З 1945 року в місті існує музична школа.
На початку червня 2015 року у місті вперше пройшов Парад вишиванок[16].
Парки
Загалом на території міста налічується 19 парків та скверів[17]
- «Барано́вський ліс» (за містом), створений 2009 року[18]
- Гагаринський парк (між Болградським шосе, вулицею Радянської Міліції та залізничною гілкою у 1-й район порту)
- Міський сад (квартал між вулицями Комсомольською, Адмірала Холостякова, Бендерською та проспектом Суворова — колишній Комсомольський сквер), приблизна дата створення — 1900[19] або 1912[20] рік
- Парк ім. Богдана Хмельницького (між вулицями Рєпіна, Чехова, провулком Короленка та проспектом Суворова), закладений 1956 року
- Парк Пам'яті (між вулицями Шевченка, Енгельса та проспектом Леніна — колишнє Старе кладовище), закладений 2000 року[21]
- Клушинський сквер (на розі вулиці Клушина та проспекту Леніна), закладений 2015 року[22]
Релігія
Переважна більшість вірян міста — православні Української Православної Церкви (МП). Зокрема, УПЦ МП належить візитівка міста — Свято-Покровський кафедральний собор. Окрім нього, в Ізмаїлі до Одеської єпархії УПЦ МП входять церква Святих Костянтина і Олени, церква Святих Жон-Мироносиць, Свято-Миколаївський та Успенський монастирі та Храм Різдва Богородиці. Останній є єдиним храмом, де освячується шлюб між православними і старообрядцями.
Також у місті діє старообрядницька Свято-Миколаївська церква, підпорядкована Одесько-Ізмаїльському благочинню Вінницько-Одеської єпархії.
Римо-католицький костьол Непорочного зачаття (Бесарабський деканат Одесько-Сімферопольської дієцезії), що знаходиться неподалік від центру міста, приймає також протестантів та вірних греко-католицького обряду[23].
До 60-х років минулого сторіччя тут існувала Вірменська церква Сурб Геворг (Святого Георгія)[24].
Церкви Ізмаїла
| |||||||||||
|
|
|
|
| |||||||
Дзвіниця Свято-Покровського собору
|
Єдиновєрчеська церква Різдва Богородиці
|
Миколаївська церква Свято-Миколаївського монастиря (територія Фортеці)
|
Церква Різдва (зруйнована) фото середини 1980-х рр.
|
Вірменська церква Сурб Геворг (зруйнована), фото 1950-х рр.
| |||||||
|
|
|
|
| |||||||
Церква Святих Костянтина і Олени
|
Свято-Миколаївська церква (старообрядська)
|
Церква Непорочного зачаття
|
Успенська церква Свято-Миколаївського монастиря (територія Фортеці)
|
Портова каплиця Св. Миколая
| |||||||
ЗМІ
Радіо та телебачення
Місто знаходиться у межах 74-ї цифрової зони (5-й мультиплекс). Нову вежу радіотелестанції на Железнякова висотою 119 метрів будували з липня 2003 до липня 2004[25]. Приблизна зона покриття — у радіусі 35 км від вежі[26].
Спорт
Найбільш популярними видами спорту у місті є бойові мистецтва (зокрема, бокс) та футбол.
З 1998 року тут проводиться щорічний Відкритий міжнародний турнір з боксу пам'яті Олександра Суворова, організований Федерацією боксу Одеської області. Зазвичай гостями змагань є спортсмени з України, Румунії, Молдови, Придністров'я та Гагаузії. XVI Міжнародний турнір пам'яті видатного полководця проводився у місті з 20 по 23 серпня 2014 року[27].
У 1994 році створено клуб Шотокан карате-до «S-Campo». З того часу тут підготовлено 8 майстрів спорту (чорний пояс), 1 майстер спорту міжнародного класу, 29 кандидатів у майстри спорту з карате. Вихованці клубу брали участь у чемпіонатах України, Європи та світу.
Починаючи з 1969 року у місті не було футбольної команди, яка б представляла його у професійних змаганнях. Наразі в Ізмаїлі є лише один аматорський клуб, що знаходиться під патронатом міського голови.
Уродженцем міста є воротар Олександр Лавренцов, котрий станом на 2015 рік працює в тренерській команді «молодіжки» одеського Чорноморця.
У місті є стадіон.
Міста-побратими
Персоналії, пов'язані з містом
Уродженці Ізмаїла:
- Адабаш Ірина Леонідівна[29];— радянська й українська льотчиця-спортсменка, абсолютна чемпіонка світу з вищого пілотажу.
- Азарова Світлана Анатоліївна — український, нідерландський композитор, педагог.
- Говорова Олена Іванівна — українська легкоатлетка, бронзовий призер Олімпійський ігор 2000
- Ждаха Амвросій Андрійович — український ілюстратор і художник. Першим з українських графіків розпочав працю над комплексним оформленням «Кобзаря» Тараса Шевченка
- Александру Авереску — румунський державний і політичний діяч, маршал.
- Шулем-Шміл Шварцбард — єврейський анархіст, убивця Симона Петлюри.
- Віталій Константінов — німецький художник-ілюстратор
- Іван Шишман — болгарський художник
- Руслан Майнов — болгарський музикант
- Царьов Вадим Юрійович — російський філософ, публіцист, автор радіопрограм і художньо-документальних телефільмів; член Спілки письменників Росії
- Галина Чистякова — радянська, російська і словацька атлетка. Рекордсменка світу в стрибках у довжину.
- Михайло Чембержі — український композитор
- Химченко Георгій Максимович — український кінооператор.
Певний час жили або перебували в Ізмаїлі:
- Христо Ботев — болгарський поет і громадський діяч
- Драганов Валерій Гаврилович — депутат російської Державної Думи, колишній футболіст «Дунайця» (Ізмаїл)
- Лемачко Тетяна Мефодіївна — радянська, а потім болгарська та швейцарська шахіста. Одна з найсильніших шахісток світу 1970-х — 1980-х років
- Пушкін Олександр Сергійович — російський поет
- Женевський Валентин Іванович — відомий радянський камерний і естрадний співак (баритон), педагог, поет, композитор і продюсер
- Шмідт Петро Петрович — також відомий як «лейтенант Шмідт», з лютого до серпня 1905
- Джафер Сейдамет — кримськотатарський письменник і громадський діяч
Докладніше: Категорія: Персоналії: Ізмаїл
Примітки
- ↑ Ізмаїл масштабно відсвяткував День міста(рос.)
- ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України на 1 січня 2015 року», — Київ, Державна служба статистики України, 2015
- ↑ Відстань від Ізмаїла до Києва(рос.)
- ↑ http://www.lardi-trans.com/distance/
- ↑ а б в Географічне розташування(рос.)
- ↑ Розрахунок відстаней між містами на сайті Landi-Trans.Com
- ↑ а б Жудець Ізмаїл (рум.)
- ↑ Архієпархія Кишинівська і Хотинська Румунське церковне життя. (рум.)
- ↑ Коваль А. П. Знайомі незнайомці: Походження назв поселень України. — Київ: Либідь, 2001
- ↑ Измаилу обновили возраст, вид и городского голову (2000, 21-27 листопада 2008) (рос.)
- ↑ Измаил — исторический экскурс (рос.)
- ↑ після саморозпуску партії «Руський блок» (2013) можна казати про 6
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою. Одеська область
- ↑ http://www.od.ukrstat.gov.ua/expres/0612/138.doc
- ↑ Рішення міськвиконкому №138 «Про погодження вартості проїзду в транспорті загального користування в режимі «маршрутне таксі»
- ↑ В Ізмаїлі пройшов парад вишиванок(рос.)
- ↑ Чари смарагдового міста (російською) . 24 травня 2014. Процитовано 23 липня 2015.
- ↑ Ландшафтний заказник «Барановський ліс» створено в Одеській області(рос.)
- ↑ Мільйон зелені — на всіх ізмаїльчан(рос.)
- ↑ Забуті таємниці міських садів(рос.)
- ↑ Ізмаїл, Парк Пам'яті(рос.)
- ↑ В ІЗМАЇЛІ ВІДКРИВСЯ СКВЕР ЗІ СВІТЛОМУЗИЧНИМ ФОНТАНОМ і БЕЗКОШТОВНИМ WI-FI(рос.)
- ↑ ІЗМАЇЛ — Парафія Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії
- ↑ Храми зруйновані, але не забуті. Вірменська церква(рос.)
- ↑ Ізмаїл (місто). Ефірне телебачення та радіомовлення в Україні. 26 жовтня 2015. Процитовано 12 грудня 2015.
- ↑ Розташування передавачів та номери каналів ТБ // ЦИФРОВЕ ЕФІРНЕ ТЕЛЕБАЧЕННЯ УКРАЇНИ
- ↑ Турнір Олександра Суворова та його герой(рос.)
- ↑ «Города содружества Тирасполя». novostipmr.com (рос.).
- ↑ I.Л. Адабаш на сайті Федерації літакового спорту Россії
Див. також
- Фортеця Ізмаїл
- Ізмаїл — Інформаційно-пізнавальний сайт | Одеська область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Одеська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. — 911 с.)
Посилання
- Новини міста(рос.)
- Бізнес-портал Ізмаїла(рос.)
- Каталог підприємств та фірм Ізмаїла(рос.)
- Ізмаїльский футбольний сайт
- Українське Дунайське пароплавство
- Офіційний сайт міста (рос.).
Джерела
| |||||
| |||||||
| |||||||||||||||||||
