Італійська кампанія (1943—1945)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Італійська кампанія
Середземноморський театр воєнних дій Другої світової війни
Німецькі парашутисти у Монте-Кассіно
Німецькі парашутисти у Монте-Кассіно
Німецькі парашутисти у Монте-Кассіно
Дата: 10 липня 1943 — 2 травня 1945
Місце: Італія
Результат: Перемога західних союзників; капітуляція фашистської Італії, перехід її на бік антигітлерівської коаліції
Сторони
Союзники:
Велика Британія Британська імперія
* Велика Британія Велика Британія
*  Британська Індія
* Канада Канада
* Нова Зеландія Нова Зеландія
* Австралія Австралія
* Південна Африка
США США
Вільна Франція
Королівство Італія
(з 8 вересня 1943 року)
Польща Польща
Бразилія Бразилія
Грецьке королівство 		Країни Осі:

Третій Рейх Третій Рейх
Королівство Італія
 (до 8 вересня 1943 року)
* Італійська соціальна республіка
 (з 23 вересня 1943)

Командувачі
Велика Британія Гаролд Александер
Велика Британія Генрі Вілсон
США Дуайт Ейзенхауер
США Марк Вейн Кларк
Польща Владислав Андерс
Бразилія Маскареньяс ді Морайс 		Третій Рейх А.Кессельрінг
Третій Рейх Г.фон ФітингофКапітуляція
Третій Рейх Ф.Шульц
Італія Б.Муссоліні †
Італія Р.ГраціаніКапітуляція
Військові формування
Третій Рейх Головнокомандування Вермахту «Південний Захід»
Група армій «C»
Втрати
Сицилія: 22 000 військових втрат[1]
Материкова Італія: ~305 000[nb 1][nb 2] — 313 495 втрати[nb 3]
8 011 літаків[6] 		Сицилія: 165,000 втрат (з яким 30 000 — німці)[7]
Материкова Італія: 336 650 втрат[nb 4]-580 630 [nb 5]
~152 940 загиблих цивільних

Італі́йська кампа́нія (1943—1945) — військова кампанія збройних сил США, Великої Британії і їхніх союзників проти військ Німеччини і Італії під час Другої світової війни з метою розгрому і виведення Італії з війни та захоплення її території. Кампанія почалася в липні 1943 року, із вторгнення на Сицилію, кінцем воєнних дій вважається капітуляція німецьких військ у північній Італії в травні 1945 року.

Плани сторін

[ред. | ред. код]

У 1943 році Італія опинилася у важкому становищі. Крім розгрому на Східному фронті під час Сталінградської битви, італійські війська зазнали важкої поразки в Східній і Північній Африці, втратили всі свої африканські колонії і опинилися перед загрозою вторгнення в країну англо-американських військ.

Італійські війська перебували в деморалізованому стані і мали низький бойовий потенціал. У зв'язку з сприятливою обстановкою Велика Британія, США і їхні союзники ухвалили рішення провести висадку в Італії, остаточно розгромити італійську армію і вивести Італію з війни.

У розробці та проведенні військових операцій брали участь такі воєначальники, як Гаролд Александер, Бернард Монтгомері, Марк Вейн Кларк, Дуайт Ейзенхауер, Джордж Паттон.

Німецькими військами в Італії командували Альберт Кессельрінг і Генріх фон Фітингоф.

Бойові дії

[ред. | ред. код]

Італійська компанія почалася з вторгнення союзників на Сицилію 10 липня 1943 року. Сицилійська операція закінчилася розгромом італійських і німецьких військ, і дала союзникам необхідний досвід у проведенні висадки з моря, веденні спільних операцій і масового використання повітряного десанту.

3 вересня 1943 року почалася висадка в Південній Італії. Основні дії відбувалися в Салерно, Калабрії і Таранто. До середини січня 1944 року союзникам вдалося прорвати «Лінію Вольтурно», «Лінію Барбара» і «Лінію Бернхардта».

2 грудня 1943 німці здійснили успішний авіаційний наліт на Барі. Всього за 20 хвилин люфтваффе зуміли потопити 17 вантажних суден союзників і пошкодити ще 6. Наліт на Барі прозваний «європейським Перл-Гарбором», оскільки ніколи більше за Другу світову війну, за винятком нальоту на Перл-Гарбор, не було потоплено одним ударом таку кількість судів. Через значні втрат провіанту, персоналу та боєприпасів Італійська кампанія союзників була призупинена.

Наступний етап Італійської кампанії став для союзних армій виснажливою​, важкою боротьбою проти вмілого і досвідченого противника, яка ховався за добре спланованими укріпленнями на місцевості, що підходить для оборони і зовсім не підходила для наступу («Зимова лінія»).

Битва при Монте-Кассіно (17 січня — 19 травня 1944) — серія з чотирьох кровопролитних битв, у результаті яких війська союзників з великими втратами прорвали лінію німецьких укріплень. Потім союзники почали наступ на Рим, і визволили його 4 червня 1944 року.

В серпні 1944 року союзні війська досягли Флоренції і нової лінії оборони («Готська лінія»), яку вони подолають до весни 1945 року.

Результати

[ред. | ред. код]

Італійська кампанія завершилася визволенням Північної Італії. 28 квітня 1945 року партизани схопили і стратили Беніто Муссоліні.

29 квітня генерал Генріх фон Фітингоф підписав договір про капітуляцію німецьких військ на території Італії. 8 травня 1945 року вся територія Італії була звільнена військами союзників.

Загальні втрати союзних військ (включаючи поранених і зниклих безвісти) в кампанії склали близько 320 тис. осіб, у країн Осі — близько 658 тис. чоловік. Ніяка інша кампанія у Західній Європі не коштувала воюючим сторонам дорожче Італійської кампанії, за кількістю загиблих і поранених солдатів.

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Італійська кампанія (1943—1945)


Література

[ред. | ред. код]
  • Blaxland, Gregory (1979). Alexander's Generals (the Italian Campaign 1944-1945). London: William Kimber. ISBN 0-7183-0386-5.
  • Bohmler, Rudolf (1964). Monte Cassino: a German View. Cassell. ASIN B000MMKAYM.
  • Brooks, Thomas R. (2003). The War North of Rome (June 1944-May 1945). Da Capo Press. ISBN 978-0-306-81256-9.
  • Carver, Field Marshal Lord (2001). The Imperial War Museum Book of the War in Italy 1943-1945. London: Sidgwick & Jackson. ISBN 0-330-48230-0.
  • D'Este, Carlo (1990). World War II in the Mediterranean (1942-1945 Major Battles and Campaigns). Algonquin Books. ISBN 978-0-945575-04-7.
  • Harpur, Brian (1981). The Impossible Victory. Hippocrene Books. ISBN 0-88254-518-3.
  • Jackson, General W.G.F. & with Gleave, Group Captain T.P. (2004) [1st. pub. HMSO 1988]. The Mediterranean and Middle East, Volume VI: Part III - November 1944 to May 1945. History of the Second World War United Kingdom Military Series. Uckfield, UK: Naval & Military Press. ISBN 1-84574-072-6. {{cite book}}: |editor-first= з пропущеним |editor-last= (довідка)
  • Katz, Robert (2003). The Battle for Rome. Simon & Schuster. ISBN 978-0-7432-1642-5.
  • Keegan, John (2005). The Second World War. Penguin. ISBN 978-0-14-303573-2.
  • Moraes, Mascarenhas (1966). The Brazilian Expeditionary Force By Its Commander. US Government Printing Office. ASIN: B000PIBXCG.
  • Orgill, Douglas (1967). The Gothic Line (The Autumn Campaign in Italy 1944). London: Heinemann.

Примітки

[ред. | ред. код]
Виноски
  1. ↑ Елліс доводить наступні дані про втрати західних союзників у кампанії, хоча без вказання джерел інформації. Американці: 29 560 загиблих та зниклих безвісти, 82 180 поранених, 7 410 захоплених у полон; британці: 89 440 загиблих, поранених та зниклих безвісти, без вказання захоплених у полон; індійці: 4 720 загиблих та зниклих безвісти, 17 310 поранених, та 46 захоплених у полон; канадці: 5 400 загиблих та зниклих безвісти, 19 490 поранених та 1 000 захоплених у полон; поляки: 2 460 загиблих та зниклих безвісти, 8 460 поранених, без вказання кількості захоплених у полон; південно-африканці: 710 загиблих та зниклих безвісти, 2 670 поранених та 160 захоплених у полон; французи: 8 600 загиблих та зниклих безвісти, 23 510 поранених, без вказання кількості захоплених у полон; бразильці: 510 загиблих та зниклих безвісти, 1 900 поранених, без вказання кількості захоплених у полон; новозеландці: немає даних за втрати в ході кампанії.[2]
  2. ↑ США: 114 000 втрат;[3] Британська Співдружність: 198 000 втрат;[4] Загальні втрати союзників: 59 151 загиблих,[5] 30 849 зниклих та 230 000 поранених.
  3. ↑ США: 119 279 втрати; бразильці: 2 211 втрати; британці: 89 436 втрати; британські колоніальні війська: 448 втрати; канадці: 25 889 втрати; французи: 27 625 втрати; греки: 452 втрати; індійці, 19 373 втрати; італійці: 4 729 втрати; новозеландці; 8 668 втрати; Польща: 11 217 втрати; Південно-Африканський Союз: 4 168 втрати.[6]
  4. ↑ В період з 1 вересня 1943 – 10 травня 1944: 87 579 втрат. Між 11 травня 1944 по 31 січня 1945: 194 330 втрат. У період лютий - березень 1945: 13 741 втрат. Британці оцінюють за час 1–22 квітня 1945: 41 000 втрат. Загальна цифра включає війська країн-Осі, що капітулювали по завершенню кампанії[8]
  5. ↑ Елліс стверджує, що ці дані узяти з різних джерел у період з вересня 1939 по 31 грудня 1944, німецькі війська (у тому числі Ваффен-СС та добровольчі військові структури) втратили 59 940 загиблими, 163 600 пораненими та 357 090 захопленими в полон на території Італії. Він підкреслює, що за іншими даними втрати тільки у Вермахті, в період з червня 1941 до 10 квітня 1945 досягали до 46 800 загиблими, 208 240 зниклими безвісти та 168 570 пораненими.[2]
Джерела
  1. ↑ Shaw, p. 120.
  2. ↑ а б Ellis, p. 255
  3. ↑ European Theater. Worldwar2history.info. Архів оригіналу за 27 червня 2013. Процитовано 28 липня 2011.
  4. ↑ The Italian Campaign. Webcitation.org. Архів оригіналу за 11 липня 2000. Процитовано 28 липня 2011.
  5. ↑ Blaxland, Gregory (1979). Alexander's Generals (the Italian Campaign 1944—1945). p. 11
  6. ↑ а б Jackson, p. 335
  7. ↑ Hosch 2009, page 122 [Архівовано 2 червня 2013 у Wayback Machine.].
  8. ↑ Jackson, General W.G.F. & with Gleave, Group Captain T.P. (2004). The Mediterranean and Middle East, Volume VI: Part III - November 1944 to May 1945. р.400


Друга світова війна Це незавершена стаття про Другу світову війну.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Італійська_кампанія_(1943—1945)&oldid=43193743