Кадзуо Ішіґуро

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Кадзуо Ішіґуро
Kazuo Ishiguro
Кадзуо Ішіґуро, Краків, 29 жовтня 2005

Кадзуо Ішіґуро, Краків, 29 жовтня 2005
Народження 8 листопада 1954(1954-11-08) (63 роки)
  Наґасакі, Префектура Наґасакі, Японія
Національність Британець
Громадянство Велика Британія Велика Британія
Alma mater Кентський університет[d][1], Університет Східної Англії[1] і Woking County Grammar School for Boys[d][1]
Мова творів Англійська
Рід діяльності Прозаїк, драматург
Роки активності: 1981—донині
Напрямок Реалізм
Жанр Роман, оповідання, п'єса
Magnum opus: «Залишок дня» (1989)
Член
Батько Shizuo Ishiguro[d]
Матір Shizuko Ishiguro[d]
Дружина Lorna MacDougall[d][2]
Діти Naomi Ishiguro[d][3]
Нагороди та премії

CMNS: Кадзуо Ішіґуро на Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Кадзуо Ішіґуро ОБІ (англ. Kazuo Ishiguro, яп. 石黒 一雄, カズオ・イシグロ; нар. 8 листопада 1954 в Наґасакі, Японія) — британський письменник японського походження, лауреат Нобелівської премії з літератури 2017 року[5].

Біографія[ред.ред. код]

Ішіґуро народився в Наґасакі 8 листопада 1954 року, у родині океанографа Сідзео Ішіґуро і його дружини Сізуко[6]. У 1960 році родина Кадзуо емігрувала до Гілфорда, Суррей, де його батько почав проводити дослідження у Національному інституті океанографії[6]. Кадзуо відвідував початкову школу Стафтона, а пізніше середню школу Вокінг у Суррей[6]. Після закінчення школи, він взяв «академічну відпустку» і вирушив у подорож до США та Канади, де почав працювати у журналі та надсилати демо-записи до студій звукозапису[6].

У 1974 році вступив до Кентського університету, Кентербері, та закінчив його у 1978 році, отримавши ступінь бакалавра мистецтв з англійської мови та філософії[6]. Присвятивши рік літературній діяльності, він продовжив навчання в Університеті Східної Англії, де він отримав ступінь магістра мистецтв із писемності[6].

Ішіґуро написав у співавторстві 4 пісні для джазової співачки Стейсі Кент для альбому 2007 року Breakfast on the Morning Tram. Також написав примітки до альбому Кент In Love Again. Зараз письменник проживає у Лондоні із дружиною Лорною Макдуголл та дочкою Наомі.

Літературна кар'єра[ред.ред. код]

Літературна кар'єра Кадзуо Ішіґуро почалася у 1981 році після опублікування трьох оповідань в антології Introduction 7: Stories by New Writers. У 1983 році, невдовзі після публікації свого першого роману, він був висунутий на грант як один із «Найкращих молодих бритаських письменників». Теж заохочення за ті самі досягнення він отримав і у 1993 році.

Перший роман «Там, де в димці пагорби» (1982), оповідає про Ецуко, вдову із Японії, що живе в Англії. Після самогубства дочки її переслідують спогади про зруйнування та відродження Наґасакі. Другим романом був «Художник хиткого світу» (1986), де через розповідь обтяженого особистим військовим минулим художника Мацуї Оно досліджуються відношення японців до Другої світової війни. Цей роман став книгою року у Великій Британії. Третій роман Ішіґуро, «Залишок дня» (1989), оповідає історію літнього англійського дворецького. Це монолог-спогад на фоні згасання традицій, наближення світової війни та підйому фашизму. Роман отримав Букерівську премію, найпрестижнішу щорічну літературну нагороду у Великій Британії. При цьому члени Букерівського комітету проголосували за роман одноголосно, що трапляється нечасто. Критики відзначали, що він написав «один із найбільш британських романів XX століття». Його порівнювали із Джозефом Конрадом і Володимиром Набоковим, яким також вдалося створити твори не на рідній для них мові. За романом «Залишок дня» був знятий однойменний фільм з Ентоні Гопкінсом та Еммою Томпсон у головних ролях.

У 1995 році був опублікований найскладніший за стилістикою роман Ішіґуро «Безутішні». Він був наповнений численними літературними і музичними алюзіями. Дія цього роману відбувається у невідомій центральноєвропейській країні і в наш час, тоді як усі попередні твори Ішіґуро були наповнені ремінісценціями минулого. Дії наступного роману «Коли ми були сиротами» (2000) відбувається у Шанхаї у першій половині XX століття. Це історія розслідування приватним детективом таємничого зникнення його батьків 20 років тому. Тут Ішіґуро повернувся до свого улюбленого прийому блукань у минулому.

Ішіґуро — автор двох оригінальних стрічок для телебачення. Він член Королівського товариства літератури. Його твори перекладені більш ніж 30 мовами. Роман «Не відпускай мене» (2005) був включений у список 100 найкращих романів усіх часів за версією журналу Тайм.

2015 року опублікував роман «Похований велетень».

Нагороди[ред.ред. код]

Ішіґуро нагороджений премією «Віттбред» за свій другий роман «Художник хиткого світу» і Букерівською премією за «Залишок дня». Крім того, «Коли ми були сиротами» і «Не відпускай мене» номінувалися на Букерівську премію. У 2017 письменник став лауреатом Нобелівської премії з літератури.

Бібліографія[ред.ред. код]

Романи[ред.ред. код]

Сценарії[ред.ред. код]

Оповідання[ред.ред. код]

Переклади українською[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Інтерв'ю[ред.ред. код]

Профілі[ред.ред. код]