Рукола
| Рукола | |
|---|---|
| |
| Сорт Аргула | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Розиди (Rosids) |
| Порядок: | Капустоцвіті (Brassicales) |
| Родина: | Капустяні (Brassicaceae) |
| Рід: | Eruca |
| Вид: | E. vesicaria
|
| Біноміальна назва | |
| Eruca vesicaria | |
Рокет-салат городній[1], ру́кола[2][3], руге́та[3] (Eruca vesicaria, або Eruca sativa, або Brassica eruca) — однорічна[4] рослина родини капустяних, яка поширена на території країн Середземного моря від Марокко та східної частини Португалії до Йордану та Туреччини. Часом трапляється на півдні України, особливо в Криму.
Морфологія[ред. | ред. код]
Рукола або ерука, гулявник — це однорічна рослина, висотою 20-100 см. Листя має одну кінцеву частку та 4-10 бокових часток. Квітки руколи розміром 2-4 см, розташовані у вигляді хреста, що притаманне для квітів родини Brassicaceae. Пелюстки кремово-білого кольору з фіолетовими прожилками, тичинка жовтого кольору. Після розкриття квітки чашолисток невдовзі опадає.
.jpg)
Плід руколи має вигляд стручка з довгастим носиком загальною довжиною 12-35 мм. В плоді міститься декілька насінин.
Етимологія[ред. | ред. код]
Ерука має багато місцевих назв, наприклад, Садова ракета, Ракета, Ерука, Ракетний салат, Аругула англійською, рукола, рукетта, ругола та ругетта італійською, Ракета французькою, Рокка грецькою.
Майже всі ці назви походять від латинського слова eruca, яким називалась невстановлена рослина із родини Brassicaceae. Можливо, це був один із сортів капусти.
Вирощування[ред. | ред. код]
Росте на сухій та розпушеній землі.
Вегетативний цикл цієї рослини дуже короткий. Від висадки насіння в сиру землю, яке проводиться навесні, до збору врожаю проходить декілька тижнів. Росте гарно як на сонці, так і в затінку, проте має бути захищена від сильного вітру. В ідеальних кліматичних умовах рослина може розводитись навіть взимку. Руколу можна вирощувати і в контейнерах.
Споживчі та екологічні властивості[ред. | ред. код]
Рукола має терапевтичні властивості: антицинготна, вітамінізуюча, сприяє нормальному травленню.
Листя руколи споживають личинки деяких видів лускокрилих (метеликів).
Використання[ред. | ред. код]
Листя руколи використовують в їжу. В ній міститься дуже багато вітаміну C, йоду та заліза. Вона росте як на культивованих площах, так і в дикому вигляді (selvatico). На берегах Середземного моря її вирощували вже за часів Римської імперії. Вже тоді люди вважали, що рукола — це афродизіак. До 1900-х років руколу переважно збирали в дикому вигляді — її масова культивація не велась. Наука також майже не цікавилась руколою.
На даний час вирощується в різних місцях, особливо багато — в Венето, Італія та на півдні півострова. Рукола прижилася в місцях з достатньо суворим порівняно з середземноморським кліматом, наприклад, в Північній Європі та Північній Америці.
Має пряний та гострий смак. В основному використовують для салатів, а також як овочевий додаток до м'ясних, рибних страв та паст. Смакує як додаток до бутербродів. В прибережній Словенії (особливо в Копері) руколу додають до сирного чебурека. В Італії часто використовують для приготування піци. Також застосовується як інгредієнт песто на додаток до базиліку (або як його заміна).
З 2005—2008 років почала досить масово вирощуватися в Україні. До цього часу руколу завозили з Італії та інших країн, коштувала вона до 150 гривень за кілограм. З початком масового вирощування в Україні, ціна різко впала. На 2014 рік ціна пучка руколи (300 г) впала до 5 гривень за пучок.[джерело?]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Eruca vesicaria // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ Ковальов М.М. Ефективність вирощування руколи в умовах гідропонних плівкових теплиць // Водні біоресурси та аквакультура. — 2022. — С. 7-14.
- ↑ а б Марченко Т.А., Марченко Є.О. Власнеукраїнські та запозичені назви городніх культур в сучасній терміносистемі української мови. — СНАУ, 2016. — С. 9.: «Отже, процеси запозичення та творення нових термінів-назв городніх культур йдуть постійно, до аналізованої групи постійно потрапляють нові лексичні одиниці (авокадо, манго, батат, ямс, рукола (ругета), маніок тощо), які функціонують у мові, проте не достатньо досліджені, що може призвести до помилок при вживанні на різних рівнях української мови.»
- ↑ Data Source and Documentation for Eruca vesicaria (L.) Cav. ssp. sativa (Mill.) Thell (англ.). U.S. Department of Agriculture. Процитовано 7 вересня 2014.
Посилання[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
- Дудченко Л. Г., Козьяков А. С., Кривенко В. В. Пряно-ароматические и пряно-вкусовые растения: Справочник / Отв. ред. К. М. Сытник. — К.: Наукова думка, 1989. — 304 с. — 100 000 экз. — ISBN 5-12-000483-0.(рос.)
- Род 651. Индау — Eruca Adans // Флора СССР / гл. ред. В. Л. Комаров. — М. ; Л. : Изд-во АН СССР, 1939. — Т. 8. — С. 469—470. — 696, XXX с. — 5200 екз. (рос.)
- Губанов, И. А. и др. 661. Eruca sativa Mill. — Эрука посевная, или Индау // Иллюстрированный определитель растений Средней России. В 3 т. — М.: Т-во науч. изд. КМК, Ин-т технолог. иссл., 2003. — Т. 2. Покрытосеменные (двудольные: раздельнолепестные). — С. 287. — ISBN 9-87317-128-9.(рос.)
| |||||||||||