Радивилів

Радивилів
Герб Радивилова	Прапор Радивилова
Основні дані
Країна	Україна
Регіон	Рівненська область
Район	Дубенський район
Засноване	—
Перша згадка	24 травня 1564
Статус міста	від 1940 року
Населення	▬ 10 498 (01.01.2017)
- повне	▬ 10 498 (01.01.2017)
Площа	6,4 км²
Густота населення	1638,6 осіб/км²
Поштові індекси	35500—35508
Телефонний код	+380-3633
Координати	50°07′43″ пн. ш. 25°15′52″ сх. д. / 50.12861° пн. ш. 25.26444° сх. д.Координати: 50°07′43″ пн. ш. 25°15′52″ сх. д. / 50.12861° пн. ш. 25.26444° сх. д.
Висота над рівнем моря	227 м
Водойма	р. Слонівка
День міста	22 травня
Відстань
Найближча залізнична станція	Радивилів
До обл./респ. центру
- залізницею	100 км
- автошляхами	102 км
До Києва
- залізницею	472 км
- автошляхами	434 км
Міська влада
Адреса	35500, Рівненська обл., Дубенський р-н, м. Радивилів, вул. Паркова.5
Вебсторінка	Радивилівська міськрада
Мапа
	Радивилів
	Радивилів

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Радивилів (значення).

Радиви́лів (до 1940 року — Радзивилів; у 1940–1993 роках — Червоноармійськ) — містечко в Україні, центр Радивилівської міської територіальної громади і до 17 липня 2020 р. - Радивилівського району Рівненської області.

Місто розміщене за 100 км на південний захід від Рівного і за 100 км від Львова. Залізнична станція на лінії Здолбунів — Красне. Біля міста пролягає автошлях європейського значення E40. Харчова, деревообробна, швейна та машинна промисловість.

Хронологія міста

1564 — перша згадка про Радивилів у документах Луцького замку як про маєток віленського воєводи Миколая Хритофора Радзивілла «Чорного». Із цих архівних записів видно, що на той час Радивилів (зафіксовано саме таке написання) уже був містечком, яке, найімовірніше, перейменували на честь нових власників — з нагоди одержання ними князівського звання.
1568 — Радивилівський Апостол, писаний у Радивилові писарем Францишком, у домі пана Семена Борщовського.
1569 — після Люблінської унії Радивилів у складі Кременецького повіту Волинського воєводства відходить до Речі Посполитої, що й пояснює пізніше написання його назви (Радзивилів). Знахідки на території міста польських, чеських, німецьких монет XV—XVII ст. підтверджують, що тут велася міжнародна торгівля.
1649–1651 — у роки Національно-визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького в Радивилові побували загони селянсько-козацького війська; повстанський загін сформували й місцеві українці
1672 — містечко проїздом оглянув французький дипломат, німець з Фрисландії за походженням Ульріх фон Вердум. У своєму щоденнику він записав: «…Через рівнину, на якій розташовані Броди, а далі через пагорб і гарний ялиновий ліс до Радзивилова одна миля. Це мале містечко також належить панові Конєцпольському. Розташоване в полі, оточене з усіх боків ялиновим лісом, на березі озера, утвореного малою річкою, яка тут протікає. У містечку є папський костьол і руська церква, але всього 50 чи 60 будинків. Але щоденно тут будуються за встановленою слободою… Укріплення складається із занедбаного земляного валу».
1775 — у Радивилові налічувалося 146 будинків (для порівняння: в Дубно — 1127, Острозі — 765, Рівному — 543)

1795 — Правобережна Україна приєднана до Росії; Радивилів опиняється на кордоні з Австро-Угорщиною і входить до Кременецького повіту Волинського намісництва, згодом — до Волинської губернії. У містечку з'являються прикордонні війська, починає діяти митниця. В уцілілих фрагментах другого тому «Мертвих душ» Миколи Гоголя записано:

«В то самое время, когда Чичиков в персидском новом халате из золотистой термаламы, развалясь на диване, торговался с заезжим контрабандистом-купцом жидовского происхождения и немецкого выговора, и перед ними уже лежали купленная штука первейшего голландского полотна на рубашки и две бумажные коробки с отличнейшим мылом первостатейнейшего свойства (это мыло было то именно, которое он некогда приобретал на радзивиловской таможне; оно имело, действительно, свойство сообщать непостижимую нежность и белизну щекам изумительную), в то время, когда он, как знаток, покупал эти необходимые для воспитанного человека продукты, раздался гром подъехавшей кареты, отозвавшийся легким дрожаньем комнатных окон и стен, и вошел его превосходительство Алексей Иванович Леницын»

XIX століття — поряд із сільським господарством розвивається промисловість; діє 8 мануфактур: шкіряна, 2 цегельні, З свічкові, вапняна і гнутих меблів. 3'являються пивоварня та швейні майстерні
1810 — через Радивилів пройшли в Росію колони моряків-середземноморців, виведених із бойових дій.
1826, 29 листопада — в Радивилові створена етапна інвалідна команда
1863 — в місті відбувається одна з сутичок Польського повстання^[2]
1866 — Радивилів стає волосним центром
1870 — Радивилову присвоєно статус міста
1873 — побудована залізниця Здолбунів—Радивилів, яка невдовзі була з'єднана із залізничною мережею Австро-Угорщини, ще більше пожвавила життя міста
1874 — освячено новозбудовану церкву св. Олександра Невського, яка діє й сьогодні
1910 — в Радивилові проживають 14,6 тис. осіб, налічувалося 845 будинків, 20 вулиць
1914–1919 — місто опиняється в зоні запеклих бойових дій. Воно потрапляє до рук австро-німецьких, російсько-більшовицьких, польських військ. У роки української революції чимало жителів підтримали УНР, влившись у ряди захисників незалежності України. На міському кладовищі шанобливо доглядається братська могила полеглих патріотів.
1920–1939 — Радивилів перебуває під владою Польщі; діють осередки різних українських політичних організацій (КПЗУ, ОУН, «Просвіта», «Пласт»)
21 квітня 1934 — розпорядженням міністра внутрішніх справ територія міста розширена за рахунок приєднання земель села Радивилів і частини військового селища Радивилів сільської ґміни Радивилів^[3]
17 вересня 1939 — місто, відійшовши до УРСР внаслідок окупації військами СРСР Західної України, стає райцентром
1940 — Радивилів перейменовано на Червоноармійськ
1941 — налагоджено випуск районної газети, з 1967 — «Прапор перемоги»
30 червня 1941—19 березня 1944 — німецька окупація міста; значна кількість жителів міста і району вступає до Української Повстанської Армії, бореться проти гітлерівців, пізніше — проти сталіністів
1942 — німецькі окупанти стратили неподалік від Червоноармійська (хутір Пороховня) близько трьох тисяч євреїв, жителів міста
1944 — у німецько-радянських боях за Червоноармійськ і район та при стримуванні німецьких контратак (а фронт зупинився біля міста майже на 4 місяці) з боку СРСР загинули понад 1600 вояків різних національностей. На міському меморіалі Слави поховані Герої Радянського Союзу Опанас Волковенко, Андрій Демьохін, Микола Маркелов та Павло Стрижак. Місто надовго окуповане радянськими військами.
друга половина XX століття — після війни місто відбудовується, розвивається. Його підприємства випускають меблі, швейні вироби, фурнітуру (для легкої промисловості), борошно, фруктові та овочеві консерви, радіоелектроніку.
1977 — місто починає забудовуватися 5-поверховими житловими будинками.
1990 — на екрани вийшов художній фільм «Мускал» режисера Ходжадурди Нарлієва, частково знятий у Червоноармійську (в ролях — Керім Аннанов, Анна Тихонова, Ораз Оразов, Олександр Новиков та ін.).
3 березня 1993 — Постановою Верховної Ради України № 3044-XII місто Червоноармійськ перейменовано на Радивилів, а Червоноармійський район — на Радивилівський район
2001 — за підсумками Всеукраїнського перепису населення в місті проживають 10 311 осіб.
2002 — завершено спорудження об'їзної автомагістралі біля міста на трасі Чоп—Київ.
2004 — вийшла книга «Радивилів. Краєзнавчі матеріали» Володимира Ящука (видавництво «Волинські обереги», Рівне).
2002–2005 — районом керував Сергій Шевченко^[4], який багато зробив для поліпшення благоустрою Радивилова.
2007 — капітально, за європейськими стандартами, оновлено залізничну станцію Радивилів і вокзал — свого роду в'їзні ворота в місто.
2008, 13 березня — перша згадка про Радивилів як суб'єкт великої української політики: в цей день на сесії Київради головний державний виконавець Головного управління юстиції столиці Сергій Крайчинський заявив, що Радивилівський райсуд відмінив рішення з'їзду БЮТ про дострокове позбавлення мандатів 15-и депутатів, котрі перейшли в іншу фракцію.
2014 — у зв'язку з відзначенням 450-річного ювілею від першої письмової згадки про Радивилів виконано великий обсяг робіт із благоустрою центральної частини міста і майдану Незалежності. Вийшла книга краєзнавчих матеріалів «Радивилів у перегуках віків» Володимира Ящука.
2016 — Радивилів став центром об'єднаної територіальної громади (вибори відбулися 27 березня).
2020 — доповнене видання книги "Радивилів у перегуках віків".
2021 — приватизовано найбільше промислове підприємство міста - комбінат хлібопродуктів.

Населення

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[5]:

Мова	Відсоток
українська	98,50 %
російська	1,32 %
білоруська	0,09 %
молдовська	0,05 %
польська	0,01 %
вірменська	0,01 %

Пам'ятки історії

Братська могила учасників Польського повстання 1863 року, на кладовищі
Могили князя Вадбольського, генералів та чиновників другої половини ХІХ — початку ХХ ст., на кладовищі
Братська могила борців за незалежність України, які загинули в 1918 році, на кладовищі
Каплиця св. Марії Магдалини, збудована 1715 року, відновлена 1991 року, вул. Почаївська

Пам'ятки архітектури місцевого значення

Церква Олександра Невського 1824 - 1874 років, вул. Олександра Невського
Ансамбль колишнього костелу імені Семи Ран Пресвятої Богородиці Діви Марії з плебанією 1934&nbspр.; нині - православна церква Вознесіння Господнього ^[6] вул. Почаївська, 22
Каплиця св. Павла Фівейського XX ст., на кладовищі
Торговий комплекс "Галичина", вул. Почаївська, 34
Колишня синагога, тепер кінотеатр ім. П.Стрижака, вул. Почаївська, 46
Житловий будинок, вул. Кременецька, 51
Колишня народна школа, нині одне з приміщень дитсадка, вул. Олександра Невського, 88
Пожежна частина, вул. Олександра Невського, 45
Залізничний вокзал 1948 року

Пам'ятники

Пам'ятник Тарасові Шевченку, вул. Кременецька
Пам'ятник героям УПА і жертвам політичних репресій, вул. Почаївська
Пам'ятник полеглим учасникам АТО, парк імені Т. Г. Шевченка
Пам'ятник воїнам-«афганцям» Миколі Мужилку і Володимиру Стеценку, які загинули в афганській війні, парк імені Т. Г. Шевченка
Пам'ятник учасникам ліквідації Чорнобильської катастрофи, парк імені Т. Г. Шевченка
Пам’ятний знак учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, на території пожежної частини СДПЧ-19
Пам'ятник жертвам Голодомору 1932—1933 років в Україні, вул. Почаївська
Пам'ятний знак Героям Небесної Сотні, вул. М. Четвертного (біля площі Незалежності)
Меморіал на місці знищення в 1942 році гітлерівськими фашистами близько 3 тис. чоловік єврейського населення Радивилова.^[7], у лісі неподалік Радивилова, між селом Лев'ятином і хутором Пороховнею

Т. Г. Шевченку

Пам'ятники радянського періоду

Пам'ятник радянським працівникам (робітник, селянка, інтелігент), вул. Кременецька
Скульптура — два радянські військові в атаці: один з автоматом, другий замахнувся гранатою, вул. О Невського
Радянський військовий, який тримає за руку врятовану ним дівчинку, парк імені Т. Г. Шевченка
Пам'ятний знак, присвячений радянським військовим 13-ї армії генерала М. П. Пухова, санаторно-оздоровчий комплекс «Веселка»^[8]
Пам'ятник Павлові Стрижаку, радянський військовик часів Другої світової війни, командир батареї 313-го гвардійського артилерійського полку 121-ї гвардійської стрілецької дивізії, гвардії капітан. Герой Радянського Союзу (1944) , на території радивилівського НВК "Школа №2-ліцей"
Меморіал Слави, де поховані близько 2000 загиблих радянських військових (1944). Тут же могили чотирьох Героїв Радянського Союзу (Павло Стрижак, Опанас Волковенко, Микола Маркелов, Андрій Демьохін), парк Меморіал
Пам’ятник на братській могилі радянських військових, парк Меморіал

Файл:Radyvyliv2.jpg

РАДИВИЛІВ
У центральній частині — забудова вулиць Олександра Невського, Почаївської. На передньому плані — східний житловий масив. Фото Володимира Ящука

Природа

Районна лікарня

Детальніше про центральну лікарню.

Радивилівський історичний музей

Адреса: вул. Кременецька, 24. Музей включений до Переліку музеїв. Тут зберігаються музейні колекції та музейні предмети, що є державною власністю і належать до державної частини Музейного фонду України^[9].

Міський транспорт

Курсують міські мікроавтобуси за маршрутом «Район електромереж» — «Райз» (вулицями Почаївською, І.Франка, О. Невського), із заїздом на залізничну і автобусну станції, є таксі.

Радіо

У Радивилові приймаються в ультракороткохвильовому діапазоні радіостанції: “FM Галичина” (107,5 МГц, з Бродів), “Українське радіо” (104,0 МГц – з Бродів і 107,9 МГц – з Кременця), нестабільно - “Радехів FM” (99,5 МГц). З 2020 р. в Радивилівському районі можна чути “Радіо Перше” (на частоті 88,2 МГц) та "Броди FM" (88,8 МГц). Триває будівництво ретранслятора в селі Копань Демидівського району, звідки мають звучати FM-передачі й радивилівської радіоредакції. Є в місті й проводове радіо.

Преса

У Радивилові випускаються газети: "Прапор перемоги" (з 1941 року, з перервами, передплатний тираж 1500 - 2000 примірників; з 2019 р. - "Наш Прапор Перемоги"), "Сурми Радзивілів".

Відомі люди

У Радивилові починали свою творчу біографію професор-математик Георгій Шинкаренко, співачка Ольга Цибульська, артисти Тарас Мельничук^[10], Мальвіна Салійчук ^[11], художник Ростислав Воронко^[12], журналісти Костянтин Андріюк^[13] і Олександр Курсик та інші досить відомі люди. У місті народилася автор книжок поезії, член Національної спілки письменників України Галина Гнатюк^[14], жила поетеса Тетяна Блищик (1986—2014)^[15]. Директор приватного підприємства Микола Михайловський випустив книги «Хохляцький апокаліпсис» (1998) (книжка мала певний резонанс у Радивилові); «Мертві душі» (1999).

Народилися

Боднарський Богдан Степанович (1874–1968) — бібліограф
Гільбоа Амір (1917-1984) - ізраїльський єврейський поет і перекладач.
Гінсбург Мойсей Якимович (1851–1936) — комерсант і меценат
Гірс Микола Карлович (1820–1895) — міністр закордонних справ Росії, дипломат
Жуковський Герман Леонтійович (1913–1976) — композитор
Захарчук Святослав Косьмич (1890 — ?) — полковник Армії УНР командир 1-го Запорізького полку^[16]
Кац Семен Абрамович (05.11.1907 — 07.02.1983, м. Чернівці) — професор медицини
Киричук Юрій Анатолійович (1956–2002) — історик
Кушнір Антон Сергійович (нар. 1984) — спортсмен, фристайліст, олімпійський чемпіон 2014 року
Морачинський Ян (1807–1870) — художник^[17]
Сороко Юрій (1912–1968) — громадський діяч, лікар
Столль Вільгельм Германович^[ru] (10.02.1843 — 1924) — промисловець, підприємець-новатор, меценат, спортсмен
Сундукова (Старинчук) Неоніла Степанівна (нар. 1930) — мистецтвознавець^[18]
Тимченко Анатолій Анастасійович (нар. 1940) — доктор технічних наук, професор^[19]
Шемуровський Владислав Віталійович (1993—2016) — воїн УДА, учасник російсько-української війни^[20]

Перебували

Письменники

Леся Українка (у 1891, 1893, 1895)
Самчук Улас Олексійович (у 1941, 1943)
Сковорода Григорій Савич (у 1745, 1750)
Франко Іван Якович (у 1891, 1909)
Шморгун Євген Іванович (у 1990–2010-і)
Бабель Ісак Еммануїлович (1920)
Оноре де Бальзак (у 1847—1850),
Глінка Федір Миколайович (у 1805—1806)
Дем'янчук Григорій Семенович (у 1980-ті)
Красюк Петро Харитонович (у 1980-ті)
Козланюк Петро Степанович(1904–1965)
Левицький Модест Пилипович (1866–1932)
Чубай Григорій Петрович (1949–1982) — поет

Композитори

Ліст Ференц (1847, після концертів у Кременці)

Військові та політичні діячі

Бульба-Боровець Тарас (у 1941)
Петлюра Симон Васильович (у 1920)
Тарнавський Мирон (у 1914)
Чорновіл В'ячеслав (у 1990-ті)
Червоній Василь (у 1990-ті)
Голенищев-Кутузов Михайло Іларіонович (у 1805–1806)
Похільченко Микола Степанович (1936–1992) — громадський діяч, керівник району
Чобіт Дмитро Васильович (нар. 1952) — політик, історик і краєзнавець

Церковні діячі

Степан Ярмусь
Патріарх Філарет
митрополит Іоанн (в миру Іван Теодорович)

Дослідники

Луїза Арнер Бойд
Свєшніков Ігор Кирилович (1915–1995) — доктор історичних наук, археолог, дослідник Берестецької битви 1651 року

Відомі радивилівці

Блищик Тетяна Вікторівна - поетеса
Боровик Север'ян Григорович - травознавець
Бортник Федір Каленикович - краєзнавець
Будько Максим Юхимович - педагог, краєзнавець
Грицайчук Василь Миколайович - фотохудожник
Гудима Євген Петрович - педагог, поет
Дурда Іван Йосипович - кандидат медичних наук
Мельничук Тарас Русланович - артист театру і кіно
Підпалюк Юрій Ігорович - спортсмен
Цибульська Ольга Павлівна - співачка
Шліхта Валентин Михайлович - керівник Держагентства водних ресурсів України
Ящук Володимир Іванович - краєзнавець, літератор

Поховані учасники АТО

Дідичі

Адам Каєтан Мьончиньський — дідич Радивилова, Мирополя, Тайкурів^[21]

Галерея зображень

Свято-Вознесенська церква
Церква св. Олександра Невського
Церква Різдва Пресвятої Богородиці
Файл:Radyvyliv2.jpg
Файл:Radyvyliv brody.jpg
Файл:Radyvyliv.jpg

Див. також

Радивилівська вулиця в Житомирі.

Примітки

↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
↑ 150 років тому біля Радивилова були затяжні сутички. Але містом поляки не заволоділи
↑ Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 21 kwietnia 1934 r. o zmianie granic miasta Radziwiłłowa w powiecie dubieńskim, województwie wołyńskiem. (пол.)
↑ http://www.radyvyliv.info/radivilivskij-rajon-za-chasiv-sergiya-shevchenka.html
↑ Розподіл населення за рідною мовою, Рівненська область (у % до загальної чисельності населення) - 056 ДУБРОВИЦЬКИЙ РАЙОН, Рік , Вказали у якості рідної мову. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 28 грудня 2018.
↑ сказав, Юрій Гнаткевич (16 жовтня 2014). З історії одного християнського храму в Радивилові. РАДИВИЛІВ.info (укр.). Процитовано 18 грудня 2018.
↑ Історія Радивилова. Тільки факти. РАДИВИЛІВ.info (укр.). 10 грудня 2014. Процитовано 18 грудня 2018.
↑ У камені увічнено. РАДИВИЛІВ.info (укр.). 4 травня 2015. Процитовано 18 грудня 2018.
↑ rada.gov.ua Додаток до Постанови Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2000 р. N 209 «Про затвердження переліку музеїв, в яких зберігаються музейні колекції та музейні предмети, що є державною власністю і належать до державної частини Музейного фонду України».
↑ http://www.radyvyliv.info/kiїvskij-aktor-taras-melnichuk-rodom-iz-radivilova-v-roli-tarasa-shevchenka.html
↑ http://turkish-tv-series.ru/acters/ukrainian/13097-ukrainskaya-aktrisa-malvina-saliychuk-malvna-salychuk.html
↑ http://www.rostyslav-voronko.com/link_ukr.htm
↑ http://www.radyvyliv.info/urodzhenec-radivilova-stav-veduchim-novoї-masshtabnoї-seriї-televizijnix-program-divitsya-pershu-z-jogo-uchastyu.html
↑ http://www.radyvyliv.info/galina-gnatyuk-prijnyata-do-spilki-pismennikiv.html
↑ http://www.radyvyliv.info/pomerla-radivilivska-poetesa-tetyana-blishhik.html
↑ Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007. — 173 с. ISBN 966-8201-26-4
↑ http://www.radyvyliv.info/xudozhnik-pozaminulogo-viku-morachinskij-rodom-z-radivilova.html
↑ http://www.radyvyliv.info/urodzhenka-radivilova-stala-viznanim-mistectvoznavcem.html
↑ http://www.radyvyliv.info/radivilivci-pro-yakix-nam-cikavo-znati.html
↑ Книга пам'яті
↑ Wacław Szczygielski. Miączyński Kajetan Adam Jan herbu Suchekomnaty (1751?—1801) / Polski Słownik Biograficzny.— Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1978.— t. XX/3, zeszyt 86.— S. 562—564. (пол.)

Джерела та література

Андрощук О. В. Радивилів // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 110. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.
Свєшніков І. Битва під Берестечком. — Львів. — 1992.
Ящук В. Радивилів. Краєзнавчі матеріали. — Рівне. — 2004.
Ящук В. З історії вулиць Радивилова, містечка на межі Волині і Галичини // У науково-краєзнавчому збірнику: Брідщина — край на межі Галичини й Волині. Випуск 5. — Броди, 2012.
Ящук В. Сусідньому з Бродами Радивилову виповнюється 450 років // У науково-краєзнавчому збірнику: Брідщина — край на межі Галичини й Волині. Випуск 7. — Броди, 2014.
Ящук В. Радивилів у перегуках віків. — Броди, 2014.
Baliński М., Lipiński T. Radziwiłłów // Starożytna Polska pod względem historycznym, jeograficznym i statystycznym opisana. — Warszawа : nakład i druk S. Orgelbranda, 1845. — Т. ІІ. — Cz. 2. — 1442 s. — S. 902. (пол.)
Radziwiłłów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1888. — Т. IX. — S. 476. (пол.) — S. 476. (пол.)

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Радивилів

[1] Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))

[2] 150 років тому біля Радивилова були затяжні сутички. Але містом поляки не заволоділи

[3] Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 21 kwietnia 1934 r. o zmianie granic miasta Radziwiłłowa w powiecie dubieńskim, województwie wołyńskiem. (пол.)

[4] ttp://www.radyvyliv.info/radivilivskij-rajon-za-chasiv-sergiya-shevchenka.html

[розподіл_за_мовою-5] Розподіл населення за рідною мовою, Рівненська область (у % до загальної чисельності населення) - 056 ДУБРОВИЦЬКИЙ РАЙОН, Рік , Вказали у якості рідної мову. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 28 грудня 2018.

[6] сказав, Юрій Гнаткевич (16 жовтня 2014). З історії одного християнського храму в Радивилові. РАДИВИЛІВ.info (укр.). Процитовано 18 грудня 2018.

[7] Історія Радивилова. Тільки факти. РАДИВИЛІВ.info (укр.). 10 грудня 2014. Процитовано 18 грудня 2018.

[8] У камені увічнено. РАДИВИЛІВ.info (укр.). 4 травня 2015. Процитовано 18 грудня 2018.

[9] rada.gov.ua Додаток до Постанови Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2000 р. N 209 «Про затвердження переліку музеїв, в яких зберігаються музейні колекції та музейні предмети, що є державною власністю і належать до державної частини Музейного фонду України».

[10] ttp://www.radyvyliv.info/kiїvskij-aktor-taras-melnichuk-rodom-iz-radivilova-v-roli-tarasa-shevchenka.html

[11] ttp://turkish-tv-series.ru/acters/ukrainian/13097-ukrainskaya-aktrisa-malvina-saliychuk-malvna-salychuk.html

[12] ttp://www.rostyslav-voronko.com/link_ukr.htm

[13] ttp://www.radyvyliv.info/urodzhenec-radivilova-stav-veduchim-novoї-masshtabnoї-seriї-televizijnix-program-divitsya-pershu-z-jogo-uchastyu.html

[14] ttp://www.radyvyliv.info/galina-gnatyuk-prijnyata-do-spilki-pismennikiv.html

[15] ttp://www.radyvyliv.info/pomerla-radivilivska-poetesa-tetyana-blishhik.html

[16] Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007. — 173 с. ISBN 966-8201-26-4

[17] ttp://www.radyvyliv.info/xudozhnik-pozaminulogo-viku-morachinskij-rodom-z-radivilova.html

[18] ttp://www.radyvyliv.info/urodzhenka-radivilova-stala-viznanim-mistectvoznavcem.html

[19] ttp://www.radyvyliv.info/radivilivci-pro-yakix-nam-cikavo-znati.html

[20] Книга пам'яті

[21] Wacław Szczygielski. Miączyński Kajetan Adam Jan herbu Suchekomnaty (1751?—1801) / Polski Słownik Biograficzny.— Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1978.— t. XX/3, zeszyt 86.— S. 562—564. (пол.)

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]

[11]

[12]

[13]

[14]

[15]

[16]

[17]

[18]

[19]

[20]

[21]