Станіслав Август Тугутт

	Станіслав Тугутт; пол. Stanisław Thugutt
	Станіслав Тугутт
Прапор	2-й Прем'єр-міністр Тимчасового Народного Уряду (формально)
14 листопада 1918 — 18 листопада 1918
Попередник:	Іґнаци Дашинський
Спадкоємець:	Єнджей Морачевський як 1-й Прем'єр-міністр Республіки Польща
Прапор	4-й Віце-прем'єр-міністр Республіки Польща
17 листопада 1924 — 21 травня 1925
Попередник:	Войцех Корфанти
Спадкоємець:	Казимир Бартель
Прапор	6-й Міністр внутрішніх справ Королівства Польща
11 листопада 1918 — 14 листопада 1918
Попередник:	Станіслав Устьяновський
Спадкоємець:	він сам
Прапор	1-й Міністр внутрішніх справ Республіки Польща
14 листопада 1918 — 16 січня 1919
Попередник:	він сам як міністр внутрішніх справ Королівства Польща
Спадкоємець:	Станіслав Войцеховський
Прапор	3-й Президент Селянської партії «Визволення»
1921 — 1924
Народження:	30 липня 1873; Ленчиця, Лодзинське воєводство, Республіка Польща
Смерть:	15 червня 1941 (67 років); Стокгольм, Швеція
Поховання:	Північний цвинтар (Стокгольм)
Країна:	Польща
Партія:	Селянська партія «Визволення»
Нагороди:	Хрест Свободи 1 класу 1 ступеня
	Медіафайли у Вікісховищі

Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 17 травня 2021, заснована на цій версії.

Станіслав Тугутт (пол. Stanisław Thugutt; нар. 30 липня 1873(18730730), Ленчиця — пом. 15 червня 1941, Стокгольм) — польський політик, прем'єр-міністр, віце-прем'єр-міністр, міністр внутрішніх справ, депутат Сейму, письменник, масон.

Біографія

Дитинство та юність

Станіслав Тугутт був молодшим із шести дітей Августа Тугутта, лікаря Ленчиці. Майбутній політик закінчив економічну школу У Варшаві. Після її закінчення працював різноробом на текстильній фабриці в Лодзі, у кравецькому магазині. Незадовго до від'їзду у Варшаву став бухгалтером.

Політична діяльність

Урядова діяльність

У 1917 році Тугутт приєднався до польської селянської партії «Визволення». У 1918 році Тугутт отримує пропозицію щодо входження до складу уряду Владислава Вроблевського як міністра внутрішніх справ. Ту саму посаду він зберігає і в наступному короткостроковому польському Кабінеті — Тимчасовому Народному Уряді Іґнація Дашинського. У зв'язку з відставкою останнього на декілька днів формально перебирає на себе повноваження Прем'єр-міністра^[1]. У складі уряду Єнджея Морачевського посідає посаду міністра внутрішніх справ.

Учать у миріній конференції

Після створення уряду Ігнація Падеревського, Тугутт стає членом польської делегації на Паризькій мирній конференції.

Партійно-парламентська робота

У 1921 році Тугутт став президентом Польської селянської партії «Визволення». У 1922 році в результаті парламентських виборів був обраний до Сейму від своє партії. Він був одним з прихильників Юзефа Пілсудського на посту президента Польщі^[2]. У 1923 році він був кандидатом на посаду прем'єр-міністра, але його кандидатура не була підтримана Християнсько-демократичною партією.

Повернення в уряд

У 1924 році він перестав бути лідером партії і депутатом, але його було призначено міністром без портфеля і віце-прем'єр-міністром в кабінеті Владислава Грабського. У тому ж році він вийшов з партії «Визволення». У 1925—1926 роках Тугутт належав до партії Праці, однак вже у 1928 році він приєднує Партію Праці до партії «Визволення». У 1931 році він знову виходить з «Визволення» та переходить до С роках стає членом Політичнї Ради^[3].

Смерть

В результаті початку Другої світової війни емігрував до Швеції, де він помер.

Військова служба

Під час радянсько-польської війни 1920 року добровольцем відправляється на фронт і бере участь у боях з більшовиками. Після важкого поранення в цій війні втратив руку.