Вступ Болгарії до Європейського Союзу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Болгарська заявка на вступ до ЄС
Статус
Держава-членкиня ЄС
Заявку подано14 грудня 1995
Заявку схваленоЖовтень 1999
Початок перемовин15 лютого 2000
Відкликання заявкиcolor: white
Прогрес
Болгарія вступила до ЄС — 1 січня 2007
Хід скринінгу
100% виконано
Закриті розділи
100% виконано
Хід ратифікації
100% виконано
Статистичне порівняння
Європейський Союз Європейський Союз
Населення▼ 447,007,596[1]
Площа4,233,262 км2
1,634,472 sq mi
ВВП (ПКС)▲ $21,5 трлн.[2]
Повний
▲ $48,304[2]
На душу населення
ВВП (номінал) на душу населення $17,0 трлн.[2]
Повний
$40,995[2]
На душу населення
ІЛР▲ 0,911
Джині30.2
Відмінності після вступу до ЄС
Увесь ЄС
Населення ЄС
Площа ЄС
Нова офіційна моваболгарська
ІЛР
Джині
Середній член ЄС
Сер. населення членів
Сер. площа членів
ВВП
ВВП на душу населення
Вебсайт
Ця стаття про процес переговорів про вступ. Про широкий погляд на відносини між Європейським Союзом і Болгарією див. Болгарія в Європейському Союзі.

Вступ Болгарії до Європейського Союзу (болг. Присъединяването на България към Европейския съюз) — процес, який дозволив Болгарії приєднатися до Європейського Союзу 1 січня 2007 року. Ця дата була узгоджена в Салоніках у 2003 році та підтверджена в Брюсселі 18 червня 2004 року. Болгарія та Румунія підписали договір про приєднання 25 квітня 2005 року в Ноймюнстерському абатстві в Люксембурзі. Таким чином, Європейський Союз був розширений до 27 держав.

З приєднанням Болгарії кирилиця стала третім офіційним алфавітом Європейського Союзу поряд з грецьким і латинським алфавітами.

Історія

[ред. | ред. код]
Докладніше: Розширення Європейського Союзу (2007)
Плакат на честь вступу Болгарії до Європейського Союзу на фасаді Європейської комісії.

Початкова ситуація

[ред. | ред. код]

Болгарія та Європейський Союз встановили дипломатичні відносини ще в 1988 році.[3][4] У травні 1990 року було підписано угоду про торгівлю та співпрацю.

У 1991 році набула чинності нова Конституція Болгарії, яка остаточно покінчила з Народною Республікою Болгарія.[4]

8 травня 1993 року країна підписує Європейську угоду, яка набула чинності 1 лютого 1995 року.[3][4] Таким чином, ця угода становила правову основу відносин між Болгарією та ЄС.[3] Ця угода мала на меті створити політичну основу для діалогу між цими двома сторонами. Вона також мала на меті сприяти розширенню економічних відносин між сторонами, а також забезпечити основу для технічної та фінансової допомоги Співтовариства [3] . Створено Раду асоціації для вивчення загального стану відносин і оцінки прогресу, досягнутого Болгарією. Підкомітети розглядають технічні питання [3] .

Заявка

[ред. | ред. код]

14 грудня 1995 року[5] Жан Виденов звернувся з заявкою Болгарії на членство в Європейському Союзі Хав'єру Солані, тодішньому міністру закордонних справ Іспанії та діючому голові Ради Європейського Союзу.

Я маю честь від імені Уряду Республіки Болгарія подати заявку Болгарії на членство в Європейському Союзі відповідно до статті O Договору про Європейський Союз.
— Жан Виденов, Офіційна заявка Болгарії на членство в Європейському Союзі[6]

До переговорів

[ред. | ред. код]

У 1995 році Комісія опублікувала Білу книгу про внутрішній ринок, в якій перерахувала законодавство, яке країни-кандидати повинні були б транспонувати, щоб привести себе у відповідність з acquis.[7] У відповідь на цю Білу книгу болгарський уряд ухвалив у травні 1996 року "стратегія реалізації рекомендацій Білої книги". У прийнятому документі подано огляд болгарського законодавства у світлі acquis.

29 січня 1997 року, під час візиту до Європейського парламенту президент Петар Стоянов підтвердив «рішучість «болгарський» йти шляхом інтеграції до Європейського Союзу та реалізації спільних європейських цінностей».[3]

21 травня 1997 року прем’єр-міністр Іван Костов у своїй інавгураційній промові підтвердив, що «Європейський вибір Болгарії — це консенсус, який виник під час повільної та важкої еволюції болгарського суспільства протягом останніх семи років».[3]

Переговори

[ред. | ред. код]

Попередні переговори

[ред. | ред. код]
1998 рік: Партнерство при вступі та перший звіт Комісії
[ред. | ред. код]

Партнерство приєднання з Угорщиною було прийнято в березні 1998 року.[N 1] Переглянута версія Партнерства з приєднання визначає пріоритети, які Болгарія повинна повністю дотримуватися між 2003 і 2004 роками.[8] Фінансову структуру Партнерства приєднання складають програма PHARE, програма SAPARD[N 2] та програма ISPA[8]. Програма PHARE надала 1,54 мільярда євро з 1992 по 2003 рік і додатково 140 мільйонів євро з 2004 по 2006 рік [8] . Річна фінансова допомога програми САПАРД склала 57,6 млн євро, а програми ISPA від 93 до 127 млн євро.[8]

17 грудня 1998 року, Комісія опублікувала свій перший підсумковий звіт про хід попередніх переговорів.[9] Комітет, зокрема, підкреслює слабку сумісність між існуючим законодавством та стандартами Співтовариства щодо соціальної системи.[10] Комісія також підкреслює важливу проблему бідности.[10] У сільському господарстві було відзначено певний прогрес у порівнянні з висновком Комісії, опублікованим у 1997 році[11], зокрема щодо лібералізації сільськогосподарської продукції.[12] Доповідь також закликала до прискорення процесу приватизації промисловості, спрямованої на створення конкурентного промислового ринку.[13] Комісія зазначає, що у сфері непрямого оподаткування Болгарії доведеться докласти зусиль для дотримання acquis щодо ПДВ та акцизу.[14]

З точки зору енергетики, у доповіді підкреслюється необхідність дотримання Болгарією певних міжнародних ядерних режимів та адаптації законодавства до Договору про Євратом і, зокрема, щодо ядерної безпеки (що передбачає, зокрема, закриття таких електростанцій, як АЕС Козлодуй).[15]

Останній звіт попередніх переговорів (жовтень 1999 р.)
[ред. | ред. код]

13 жовтня 1999 року, Комісія опублікувала свій другий підсумковий звіт про хід попередніх переговорів.[16]

Що стосується енергетики, у доповіді відзначається значний прогрес, хоча щодо ядерної енергетики Болгарія не дотримується пріоритетів партнерства при вступі (зокрема, щодо створення плану та графіка закриття блоків 1-4 Козлодуйського електростанції).[17]

Що стосується транспорту, у доповіді рекомендовано докласти значних зусиль для імплементації положень Співтовариства, зокрема щодо безпеки на морі.[18] Що стосується ЄВС, Болгарія заявила про свій намір прийняти та дотримуватися відповідного acquis. Однак у звіті не було досягнуто прогресу.[19] Так само відбулася затримка з приватизацією компаній.[20] Що стосується питань навколишнього середовища, у доповіді відзначаються додаткові зусилля щодо охорони природи, якості води та промислового забруднення.[21] У сфері досліджень у доповіді відзначається участь Болгарії у п’ятій рамковій програмі.[22]

У сільському господарстві у звіті відзначаються труднощі з впровадженням (зокрема, що стосується тваринництва та ринку землі) через брак фінансових ресурсів.[23] Що стосується рибальства, у доповіді зазначається, що Болгарія підписала більшість угод і конвенцій ООН, що стосуються цієї сфери.[23]

Крім того, значний прогрес відмічено у захисті прав споживачів завдяки прийняттю закону з цього приводу. Болгарія також приєдналася до системи RAPEX.[N 3]

Офіційні переговори

[ред. | ред. код]

Почалися офіційні переговори 15 лютого 2000 року, після перших двох доповідей.[4]

Прогрес, зазначений у звіті за 2000 рік
[ред. | ред. код]

Перший остаточний звіт після початку офіційних переговорів і третій остаточний звіт загалом були опубліковані 8 листопада 2000 року.[24]

У цій доповіді Комісія відзначила значний прогрес у сфері ядерної енергетики, зокрема шляхом ухвалення меморандуму про взаєморозуміння між Комісією та урядом Болгарії, який встановив реалістичний графік дострокового закриття енергоблоків 1-4 Козлодуйського.[25] Що стосується CAP, у доповіді представлено значний прогрес, досягнутий Болгарією, зокрема в секторі вина та зернових.[26]

З точки зору оподаткування, прогрес був відзначений щодо ПДВ, але, навпаки, не було відзначено прогресу щодо акцизного збору та прямого оподаткування.[27] Адміністрація пройшла первинну модернізацію і в ній набув чинності новий Податковий кодекс у січні 2000 року.[27]

Еволюція переговорів у 2001 році
[ред. | ред. код]

Опубліковано другий підсумковий звіт Комісії 13 листопада 2001 року.[28] У цьому звіті зазначається, що з точки зору енергетики, протягом минулого року повільна реструктуризація сектору. Що стосується ядерної безпеки, то закриття підрозділів, запланованих у попередніх звітах, продовжувалося.[29] У сфері освіти відзначений прогрес завдяки участі Болгарії в другому поколінні програм «Леонардо», «Сократ» та «Молодь».[30]

У галузі рибальства відзначено прогрес із прийняттям закону про рибальство та аквакультуру. З точки зору адміністративної спроможности, було зроблено посилення щодо управління, перевірки та контролю ресурсів. Так само створювався реєстр рибальського флоту.[31]

Що стосується податкових питань, у звіті немає прогресу в прямому оподаткуванні та адміністративному співробітництві, однак болгарська податкова адміністрація створила підрозділ по боротьбі з шахрайством.[32]

Прогрес, досягнутий у 2002 році
[ред. | ред. код]

Опубліковано третій підсумковий звіт 9 жовтня 2002 року.[33] Як і звіт листопада 2001 року, звіт 2002 року не виявив прогресу в області ЄВС.[34] І навпаки, у сфері вільного руху товарів відзначено значний прогрес.[35] Те ж саме стосується контролю за державною допомогою та антимонопольного законодавства.[36] У звіті також зазначається, що розділи про освіту та навчання[37] та захист прав споживачів тимчасово закриті.[38]

Зміна спостерігається в 2003 році
[ред. | ред. код]

Комісія опублікувала 5 листопада 2003 року[39], свій четвертий підсумковий звіт. Зокрема, було відзначено прогрес у acquis:

  • щодо сільськогосподарської політики, зокрема розвитку сільських територій, а також ветеринарного та фітосанітарного секторів;[40]
  • про вільне переміщення товарів і митниці;[41]
  • в аудіовізуальних питаннях, де у звіті відзначається прогрес, досягнутий щороку з 1999 року в цій галузі;[42]
  • у сфері телекомунікацій, де висувається розумний ступінь узгодження з acquis;[43]
  • щодо переміщення людей та політики надання притулку, хоча у звіті рекомендовано продовжувати зусилля у боротьбі з організованою злочинністю, наркобізнесом та нелегальною імміграцією.[44]

Що стосується оподаткування, у звіті зазначено, що розділ тимчасово закритий.[45] Проте Болгарії довелося продовжувати свої зусилля у сфері прямого оподаткування. Болгарії було надано перехідний режим, який закінчувався на 31 грудня 2009 року щодо рівнів мінімального акцизного збору на сигарети.[45] Аналогічно, були введені спеціальні режими, які дозволили Болгарії продовжувати надавати звільнення від ПДВ у міжнародних пасажирських перевезеннях, з одного боку, і застосовувати знижену ставку акцизного збору на ракію (але лише стосовно особистого споживання з кількісними обмеженнями на рік і на домогосподарство) з іншого боку.[45]

З іншого боку, незначний прогрес спостерігався у частині захисту прав споживачів (у звіті підкреслюється «значні зусилля зробити з цього приводу).[46]

Звіт за 2004 рік
[ред. | ред. код]

Опубліковано п’яту остаточну доповідь Комісії 6 жовтня 2004 року[47] після закриття переговорів, які відбулися 15 червня 2004 року.[48][49]

Стосовно ЄВС, Комісія відзначила значний прогрес, оскільки Болгарія поступово приєдналася до acquis.[50] Також спостерігався прогрес:

  • в частині аграрної політики, зокрема через впровадження Європейського фонду сільськогосподарських орієнтирів та гарантій та розвиток спільних ринкових організацій.[51]
  • у сфері конкуренції політика Болгарії відповідала acquis. Однак у звіті наголошується, що країна повинна продовжувати моніторинг розвитку acquis.[52]
  • у сфері автомобільного, залізничного, повітряного та морського транспорту. Однак у звіті наголошується, що Болгарія повинна продовжувати досягати прогресу в галузі річкового судноплавства.[53]
  • в екологічних питаннях, хоча звіт закликав Болгарію продовжувати свої зусилля щодо якості води та поводження з небезпечними відходами.[54]
  • Щодо розділу про юстицію та внутрішні справи, у звіті зазначалося, що він також був тимчасово закритий.[55]

Болгарії слід було продовжувати зусилля у сфері прямого оподаткування, де, на відміну від непрямого, прогресу не спостерігається.[56] Аналогічно, з точки зору трудового законодавства та боротьби з дискримінацією, у доповіді Болгарію просить досягти прогресу у «ефективному впровадженню acquis».[57]

2005 рік: договір про приєднання

[ред. | ред. код]

Переговори завершилися 15 червня 2004 року[58], майже два з половиною роки минуло до офіційного прийняття Болгарії до Союзу[4] протягом цього часу Комісія продовжувала стежити за прогресом країни. У 2005 році Європейський парламент підтвердив свою підтримку членства Болгарії. Договір про приєднання було підписано 25 квітня 2005 року в абатстві Ноймюнстер у Люксембурзі. Він був ратифікований парламентом 11 травня.[4]

З кінця 2005-2007 роки

[ред. | ред. код]
Фасад сільської ратуші.

Подальший звіт комісії у жовтні 2005 року підняв питання, пов’язані з корупцією та необхідною реформою судової системи, та закликав до негайних дій для їх виправлення.[4]

16 травня 2006 року, новий моніторинговий звіт Комісії підтвердив, що Болгарія відповідає Копенгагенським критеріям і що ринкова економіка країни є життєздатною.[4] Однак у звіті підкреслюється, що ряд сфер політики було визнано "дуже тривожним" і тому реформи та досягнуті успіхи необхідно було переглянути, щоб вирішити, продовжувати чи ні переговори щодо членства.[4]

Зрештою Комісія дала добро на вступ, і країна увійшла до Союзу в заплановану дату 1 січня 2007 року.[4] Тим не менш, у разі серйозних порушень укладених угод планувалось, що ступ міг бути перенесений на 1 січня 2008 року.[4]

Хронологія

[ред. | ред. код]
Дата [4] Подія [4]
1988 Перші дипломатичні відносини між Народною Республікою Болгарія та Європейським співтовариством.
12 липн 1991 Прийняття нової Конституції Болгарії.
1993 рік Болгарія підписала угоду про асоціацію з ЄС.
14 грудня 1995 Офіційна болгарська заявка.
Листопад 1998 Перший звіт комісії.
1999 рік Другий звіт Комісії з рекомендацією розпочати офіційні переговори.
15 лютого 2000 Офіційне відкриття переговорів.
15 червня 2004 Завершення переговорів.
Квітень 2005 Європейський парламент підтверджує свою підтримку приєднання до ЄС 1 січня 2007 року.
25 квітня 2005 Підписання договору про приєднання з Румунією в Люксембурзі.
11 травня 2005 Ратифікація Парламентом Договору про приєднання.
Жовтень 2005 У моніторинговому звіті Комісії піднімаються питання корупції та необхідної реформи судової системи.
16 травня 2006 Звіт Комісії підтверджує, що Болгарія відповідає Копенгагенським критеріям.
1 січня 2007 Болгарія входить до Європейського Союзу.

Деталі переговорного процесу

[ред. | ред. код]

Країна входить до Гельсінської групи[N 4], тому переговори розпочалися 15 лютого 2000 року і остаточно завершені в грудні 2004 року для двох країн розширення 2007 року.[59]

Перешкоди

[ред. | ред. код]

Сільське господарство

[ред. | ред. код]

Сільськогосподарські угіддя Болгарії становила в 2000 році понад п'ять мільйонів гектарів.[60] Основні культури — пшениця та кукурудза.[60] Однак більша частина (94 %) фермерських господарств є сімейними фермами, площа яких не перевищує одного гектара.[60]

У інформаційній доповіді Національної асамблеї від 2001 року Франсуа Лонкле висловлює занепокоєння щодо спроможності болгарського сільськогосподарського сектору самостійно реформуватися, щоб перейти від комунізму до застосування стандартів громад.[61] Адріана Точева-Сукова, тодішній заступник міністра сільського господарства, у відповідь висловила труднощі із застосуванням політики повернення землі, народженої законом 1999 року, колишнім власникам або їхнім нащадкам.[61]

Крім того, харчова промисловість була змушена адаптуватися до європейських стандартів безпеки харчових продуктів.[62]

Ядерна енергетика та навколишнє середовище

[ред. | ред. код]

Серед питань, які обговорювалися – графік закриття реакторів Козлодуйської АЕС, яка тоді виробляла 40 % болгарської електроенергії.[62] Імперативи безпеки передбачали поступове закриття чотирьох із шести реакторів радянського проєкту, які європейці вважали небезпечними.[63] З іншого боку, імператив безпеки також виникає щодо зберігання та переробки відходів заводу.[63]

Болгарія також зіткнулася з проблемами з водою, оскільки ресурси зменшилися на 30 % через кілька років і що, в той же час, ветхий стан труб призводить до додаткових втрат у мережі.[64]

Корупція

[ред. | ред. код]

ЄС вимагала від Болгарії вирішити свої проблеми з корупцією до 2007 року, року, запланованого на її вступ.[65] Серед тих, хто скористався цим, є, зокрема, високопоставлені чиновники, а також, за словами колишнього директора митниці Еміля Димитрова, гуманітарні та релігійні організації, які користуються своїм статусом, щоб продавати за конкурентними цінами продукцію, яка має бути гуманітарною допомогою.

Брюссель також вимагав реформування судової системи, яку називають корумпованою та неефективною (у корупції звинувачували голову Касаційного суду Івана Григорова).[65] Комісар з питань розширення Оллі Рен закликав до більших зусиль у реформуванні судової системи, боротьбі з корупцією та організованою злочинністю.[65] До цих зусиль раніше закликав попередній комісар з питань розширення Ґюнтер Фергойґен.[66]

Торгівля людьми

[ред. | ред. код]

Болгарія є країною, яка є центром торгівлі людьми[67], незважаючи на зусилля, докладені щодо професіоналізації агентів, розміщених на кордонах, а також спільну візову політику.[68]

Меншини

[ред. | ред. код]

Серед проблем, які постали перед Болгарією під час її вступу, є проблеми меншин. Двома найважливішими в Болгарії є турки (з 10 % населення) та ромів, осілих кочівників, що становлять 4,5 % населення.[69]

Хоча була сформована коаліція між Національним рухом Симеона ІІ та Рухом за права і свободи, що посилило відчуття інтеграції турецької меншини, представленої останнім рухом, ромська меншина залишалася ізольованою з рівнем безробіття майже 50 %.[69]

Громадська думка

[ред. | ред. код]

У 2004 році членство в Європейському Союзі набрало 75,6 % схвальних думок серед болгарського населення.[70]

Див. також

[ред. | ред. код]

Коментарі

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Il fut modifié une première fois en décembre 1999 (Décision 1999/857/CE), une seconde fois en mai 2003 (Décision 2003/396/CE) et a pris fin à la signature du traité d'adhésion.
  2. ↑ Ce programme concerne la prise de mesures dans les domaines de l'agriculture et du développement durable.
  3. ↑ Il s'agit du système européen qui concerne tous les produits de consommation dangereux à l'exception des denrées alimentaires, des produits pharmaceutiques et des appareils médicaux.
  4. ↑ Ce groupe est composé de la Roumanie, la République slovaque, la Lettonie, la Lituanie, la Bulgarie et de Malte.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Population on 1 January. ec.europa.eu. Eurostat. Процитовано 29 січня 2022.
  2. ↑ а б в г IMF World Economic Outlook Database, October 2017. International Monetary Fund. Архів оригіналу за 24 January 2018. Процитовано 22 грудня 2016.
  3. ↑ а б в г д е ж Avis de la Commission [COM(97) 2008 final], с. 4 (12 du document)
  4. ↑ а б в г д е ж и к л м н п EurActiv - 22 avril 2005
  5. ↑ La documentation française - Candidature bulgare
  6. ↑ Videnov, 1995
  7. ↑ Avis de la Commission [COM(97) 2008 final], с. 5 (13 du document)
  8. ↑ а б в г Partenariat pour l'adhésion
  9. ↑ Rapport de la Commission [COM(98)707 final]
  10. ↑ а б Social, droit du travail [COM(98) 707]
  11. ↑ Avis de la Commission [COM(1997)2008 final]
  12. ↑ Politique agricole commune et politique commune de la pêche [COM(98) 707]
  13. ↑ Industrie [COM(98) 707]
  14. ↑ Fiscalité [COM(98) 707]
  15. ↑ Énergie [COM(98) 707]
  16. ↑ Rapport de la Commission [COM(1999) 501 final]
  17. ↑ Énergie [COM(1999) 501]
  18. ↑ Transports [COM(1999) 501]
  19. ↑ UEM [COM(1999) 501]
  20. ↑ Industrie [COM(1999) 501]
  21. ↑ Environnement [COM(1999) 501]
  22. ↑ Recherche et développement technologique, télécommunications et services postaux [COM(98)700 final]
  23. ↑ а б Politique agricole commune et politique commune de la pêche [COM(1999) 501]
  24. ↑ Rapport de la Commission [COM(2000) 701 final]
  25. ↑ Énergie [COM(2000) 701]
  26. ↑ Politique agricole commune et politique commune de la pêche [COM(2000) 701]
  27. ↑ а б Fiscalité [COM(2000) 701]
  28. ↑ Rapport de la Commission [COM(2001) 700 final]
  29. ↑ Énergie [COM(2001) 700]
  30. ↑ Éducation et formation [COM(2001) 700]
  31. ↑ Politique agricole commune et politique commune de la pêche [COM(2001) 700]
  32. ↑ Fiscalité [COM(2001) 700]
  33. ↑ Rapport de la Commission [COM(2002) 700 final]
  34. ↑ Énergie [COM(2002) 700]
  35. ↑ Libre circulation des marchandises [COM(2002) 700]
  36. ↑ Concurrence [COM(2002) 700]
  37. ↑ Éducation et formation [COM(2002) 700]
  38. ↑ Protection des consommateurs [COM(2002) 700 final]
  39. ↑ Rapport de la Commission [COM(2003) 676 final]
  40. ↑ Politique agricole commune et politique commune de la pêche [COM(2003) 676]
  41. ↑ Libre circulation des marchandises [COM(2003) 676]
  42. ↑ Média, secteur audiovisuel [COM(2003) 676 final]
  43. ↑ Recherche et développement technologique, télécommunications et services postaux [COM(2003) 676]
  44. ↑ Liberté de circulation, police et justice [COM(2003) 676 final]
  45. ↑ а б в Fiscalité [COM(2003) 676]
  46. ↑ Protection des consommateurs [COM(2003) 676 final]
  47. ↑ Rapport de la Commission [COM(2004) 657 final]
  48. ↑ Ragaru, 2004
  49. ↑ EurActiv - 22 avril 2005
  50. ↑ UEM [COM(2004) 657]
  51. ↑ Politique agricole commune et politique commune de la pêche [COM(2004) 657]
  52. ↑ Concurrence [COM(2004) 657]
  53. ↑ Transports [COM(2004) 657]
  54. ↑ Environnement [COM(2004) 657]
  55. ↑ Liberté de circulation, police et justice [COM(2004) 657 final]
  56. ↑ Fiscalité [COM(2004) 657]
  57. ↑ Social, droit du travail [COM(2004) 657]
  58. ↑ Ragaru, 2004
  59. ↑ Commission européenne - 22 juin 2005
  60. ↑ а б в Loncle, 2001, с. 17
  61. ↑ а б Loncle, 2001
  62. ↑ а б Loncle, 2001, с. 19
  63. ↑ а б Loncle, 2001, с. 20
  64. ↑ Loncle, 2001
  65. ↑ а б в AFP - 19 février 2006
  66. ↑ Gotev, 2004
  67. ↑ Haenel et al., с. 52
  68. ↑ Haenel et al., с. 53
  69. ↑ а б Loncle, 2001
  70. ↑ Ragaru, 2004, с. 37
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Вступ_Болгарії_до_Європейського_Союзу