Турово-Пінське князівство

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Belarus Coat of Arms, 1991.png Coat of arms of Belarus.svg

Історія Білорусі

Доісторична Білорусь
ПалеолітМезолітНеоліт
Бронзовий вікЗалізний вік
Середньовіччя
ГуниБалтиСлов'яниСхідні слов'яни
Київська Русь
Полоцьке князівствоТурово-Пінське князівство
Смоленське князівство
Велике князівство Литовське
Новий час
Річ Посполита
Російська імперія
Північно-Західний край
Новітній час
Білоруська Народна Республіка
Радянська Соціалістична Республіка Білорусі
Литовсько-Білоруська Радянська Соціалістична Республіка
Серединна Литва
Білоруська Радянська Соціалістична Республіка
Західна Білорусь
Білоруська крайова оборона
Білоруська визвольна армія
Сучасна Білорусь

Турівське, або Турівсько-Пінське князівство — руське князівство Х-ХІV століть у складі Київської Русі і Великого князівства Литовського. Столиця князівства — місто Турів.

Розміщене в центральній частині правобережного Полісся; північна, більша частина лежала на території, заселеній дреговичами, менша, південо-східна — деревлянами. В наші часи більша частина території Турівського князівства знаходиться у складі Республіки Білорусь, південні райони у складі України. В етнографічному плані територія князівства відноситься до україно-білоруської етнічної межі.

Історія[ред.ред. код]

Праліси і багна забезпечували мешканців Турово-Пінського князівства від наїздів південих кочовиків. Основою прожитку було хліборобство, полювання, рибальство та бджільництво; через Турово-Пінське князівство проходили важливі торгові шляхи: водний і сухопутний з Києва до Польщі та сухопутний з Києва на Литву і до балтійських країн, що сприяло економічному і політичному піднесенню Турово-Пінського князівства (зокрема у стосунках з Польщею і Литвою).

На півдні й заході Турівське князівство межувало з Волинською, на сході — з Київською, а на півночі — з Полоцькою землями.

Найдавніші, згадувані літописцем міста: Турів, який був політичним центром князівства (980) та Пінськ (1097 і 1166).

За Володимира Святославича Турово-Пінське князівство увійшло до складу Київської держави (вже з кінця 9 ст. було під її впливом).

У 980 першим київським намісником князівства став син Володимира Святополк.

За правління другого сина Володимира Ярослава у Турові посів його син Ізяслав. Коли у 1078 Ізяслава було вбито Турівське князівство перейшло до молодшого сина Ізяслава Ярославовича, Ярополка, а згодом у 1088 році до другого сина Святополка, який княжив до 1093 року. На Любецькому з'їзді 1097 Турівську землю було закріплено за нащадками Ізяслава.

В 1157 Юрій Ярославич, внук Святополка, зайняв Турів і відокремив Турово-Пінське князівство від Києва. Після смерті Юрія (1168), за його синів дійшло до поділу Турово-Пінського князівства на уділи з головним містом у Турові (Святополк), Дубровиці (Гліб) та Пінську (Ярополк). У пізніші часи дроблення території Турівського князівства продовжувалося.

У другій чверті 13 ст., за Данила Романовича, ці князівства підпали під вплив Галицько-Волинської держави, який тривав частково і після нападу татар на Україну в 1240 році, коли вони попали під владу Золотої Орди.

Користуючися з незгод у Золотій Орді та вигасання Галицько-Волинської династії Романовичів у 1330 роках, землі Турівського князівства опанувало Велике князівство Литовське, й вони повністю потрапили під владу представників литовської династії Гедиміновичів.

Князі[ред.ред. код]

Турів у складі Київської Русі.
Пам'ятник Кирилу Турівському на Замковій горі.
  • Тур[1] (кінець Х ст.)

Рюриковичі

Палемоновичі

  • Писімонт[2] (друга половина ХІІІ ст.)

Гедиміновичі

  • Михайло Васильович (? — 1398)
  • Семен Васильович[3] (1398–1399)

Нащадки[ред.ред. код]

Нащадками турівських князів вважаються представники відомих українських шляхетських династій — князі Острозькі[4] і Святополк-Четвертинські.

Визначні представники[ред.ред. код]

Найбільш відомим представником Турівського князівства в нашій історії був Кирило Турівський, філософ і церковний письменник ХІІ ст.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Легендарний засновник міста Турова. В «Повісті врем'яних літ» згадується під 980-м роком.
  2. Постать напівлегендарна. Як князь турівський згадується лише в списку ХVІІІ ст. «Хроніки литовської і жемайтської» під 1276-м роком.
  3. Загинув у битві на Ворсклі.
  4. Максимович М. О. Письма о князьях Острожских к графине А. Д. Блудовой. — Киев: В типографии Федорова, 1868. — 54 с. (рос.)

Література[ред.ред. код]