Івано-Франківськ

Івано-Франківськ
Герб Івано-Франківська Прапор Івано-Франківська
Файл:Ivano-Frankivsk Old town.jpg Історичний центр Івано-Франківська
Основні дані
Країна	Україна
Область	Івано-Франківська область
Район	Івано-Франківська міська рада
Код КОАТУУ:	2610100000
Засноване	1662
Магдебурзьке право	1662
Статус міста	з 1662 року
Населення	▲240458 (1 жовтня 2010)
Площа	125 км²
Густота населення	3006,4 осіб/км²
Поштові індекси	76000-76490
Телефонний код	+380-342
Координати	48°55′22″ пн. ш. 24°42′38″ сх. д.
Водойма	річки Бистриця Надвірнянська, Бистриця Солотвинська
День міста	7 травня
Відстань
Найближча залізнична станція	Івано-Франківськ
До Києва
- фізична	453 км
- залізницею	768 км
- автошляхами	552 км
Міська влада
Адреса	76004, Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, вул. Грушевського, 21, 55-65-15
Міський голова	Віктор Анушкевичус
Івано-Франківськ у Вікісховищі Карта Івано-Франківськ Івано-Франківськ

Іва́но-Франкі́вськ (укр. Івано-Франківськ — до 1962 року «Станисла́вів» (польський варіант), «Станісла́в» (австрійський варіант)) — обласний центр Івано-Франківської області, один з найбільших економічних і культурних центрів на південнoму заході України. Населення: близько 240 тис. осіб.

З 1662 до 1772 року і з 1918 до 1939 року носило назву Станиславів (Stanisławów), з 1772 до 1918 року — Станіслав (Stanislau). З 1939 року радянською владою було повернуто австрійську назву Станіслав, а 9 листопада 1962 року з нагоди 300-річчя місто було перейменовано у Івано-Франківськ в честь видатного письменника Івана Франка.

Географія

Розташування

Івано-Франківськ розташований на Покутській рівнинній території південного заходу України у межиріччі Бистриці Надвірнянської і Бистриці Солотвинської. Територія міста становить 3,89 тис. га (0,3% території області). У підпорядкуванні Івано-Франківської міської ради знаходяться 5 навколишніх сіл: Вовчинець, Угорники, Микитинці, Крихівці, Хриплин.

Клімат

Помірно континентальний.

Середня температура:січня — -5С. квітня — +12С. Липня — +19С. жовтня — +2С.

Місяць	Січ	Лют	Бер	Кві	Тра	Чер	Лип	Сер	Вер	Жов	Лис	Гру	Рік
Сер. висока °C (°F)	-3 (31)	-1 (33)	6 (43)	12 (54)	18 (65)	20 (69)	22 (72)	22 (72)	18 (66)	12 (55)	5 (42)	1 (35)	11 (53)
Сер. низька °C (°F)	-6 (20)	-6 (21)	-1 (29)	3 (38)	8 (47)	11 (53)	13 (56)	12 (54)	9 (49)	3 (39)	4 (31)	4 (24)	3 (39)
Джерело: Weatherbase

Населення

Кількість населення

Станом на 1 листопада 2010р. у м.Івано-Франківську та селах, підпорядкованих міськраді, за оцінкою, проживало 240,6 тис. осіб, у тому числі в обласному центрі – 224,2 тис., в сільській місцевості – 16,4 тис. осіб. Кількість жителів з початку року збільшилась на 91 особу. Такі зміни відбулись за рахунок природного приросту на 441 особу, водночас, спостерігалося міграційне скорочення населення на 350 осіб..

Динаміка росту населення
	1732	1792	1801	1849	1880	1914	1921	1931	1968	1989	2001	2008
Кількість жителів, чол.	3 300	5 448	6 192	10 864	18 626	64 000	51 391	60 256	96 000	226 453	230 443	239 100

Історична чисельність населення міста Івано-Франківськ за даними перепису населення

Перепис населення станом на	1869	1880	1890	1900	1910	1921	1931	17 січня 1939	15 січня 1959	15 січня 1970	17 січня 1979	12 січня 1989	5 грудня 2001
Чисельність (тис. чол.)(без врахування населених пунктів підпорядкованих міськраді)								65	66	105	150	214	218,4
Чисельність (тис. чол.)(по міській раді)												229,2	233,4

Національний склад

За національним складом довший час переважаючим населенням було єврейське та польське.

Національний склад населення в 1732 — 1921								та 1989 — 2001рр.
Національність	1732	1793	1869	1880	1900	1910	1921	Національність	1989	2001
Українці	1 518	2 526	2 236	2 794	4 606	5 624	8 441	Українці	184 678	212 577
Поляки			4 221	5 584	8 334	9 065	21 581	Поляки	1 074	653
Вірмени	333	510	55	90	58	--	--	Росіяни	35 292	13 876
Німці	--	--	--	135	149	--	1 076	Білоруси	1 699	633
Євреї	1 420	2 412	8 088	10 023	13 826	15 161	20 208	Євреї	1 410	256
Чехи	--	--	--	--	39	--	11	Інші	2 300	1 263
Інші	--	--	186	--	--	--	74

У XVIII ст. українців та поляків відрізняли лише за віросповіданням, хоч при заснуванні міста переважну частку складали українці. Потім приріст населення відбувався в основному за рахунок євреїв, що займались основним чином торгівлею, промислом і ремеслами.

Зміна кількості євреїв у населенні Івано-Франківська

Статевий склад

Станом на 2001 рік кількість чоловіків становить 111,0 тис. осіб, або 47,5 %, жінок — 122,4 тис.осіб, або 52,5 %.

Історія

Місто утворилося на місці двох сіл: Заболоття (1437 р.) і Княгинин (1449 р.).

Дата заснування міста точно не визначена, проте достеменно відомо , що у 1662 році Станиславів отримав магдебурзьке право. Ця дата і вважається офіційною датою заснування міста.

У 1654 році краківський воєвода і великий коронний гетьман Станіслав Ревера Потоцький викупив землі, де лежить нинішнє місто, у заможної родини Жечковських з метою спорудження тут фортеці для захисту від набігів кримських татар та як свій опорний пункт на галицькій землі.

Місто-фортеця було споруджене за короткий термін (5 місяців) за проектом Франціско Корассіні з Авіньйону у формі шестикутника з додатковими бастеями, редутами і фортом, що оточував власне замок Потоцьких.

Місто відразу будувалося як могутня фортеця. Його територія була оточена спочатку дерев'яними, потім мурованими стінами, а ще земляним валом та широким ровом. Мав Станиславів дві потужні в'їздні брами: кам'яні Галицька та Тисменицька брами. Називались брами за своїм розташуванням, що зрозуміло: з однієї вів шлях на Галич, з другої на Тисменицю.

Станиславів починався з Ринкової площі й ратуші, збережені у видозміненому стані понині. Проектування і спорудження міста велось за стандартами і нормами французької будівельної школи. Графічно-метрологічний аналіз структури і «коду» міської структури і сьогодні дає можливість вказати на її унікальність в Східній Європі. За оригінальність архітектури місто інколи називають «малим Львовом». Мешканці міста складали постійний відсотковий паритет за національностями — українці, поляки, німці, євреї, вірмени.

14 серпня 1663 році польський король Ян Казимир юридично підтвердив надання місту Станиславову магдебурзького права і затвердив герб міста у вигляді відчиненої брами із трьома вежами та хрестом «пилявою» (знаком Потоцьких) у створі воріт.

У 1665 році завершено будівництво дерев'яного вірменського костьолу, спорудженого на кошти Андрея Потоцького і пожертвування багатих вірменських купців.

У 1666 році закінчено будівництво першої дерев'яної міської ратуші. Населення міста різко зросло від приходу вірмен, які прийняли греко-католицьке віросповідання.

4 січня 1667 року було надано письмовий привілей Андрея Потоцького на заснування в місті вірменської громади й управи. Прийнятим 1 квітня 1667 року Королівським універсалом вірменам гарантувалося право проживання у місті.

У 1668 році Андрей Потоцький дозволив українській громаді побудувати церкву і заснувати при ній братство, школу і будинок для старих. Побудовано лікарню. Остаточно сформувалося розселення різних громад на території фортеці: українці та поляки мешкали у північно-східній частині міста, вірмени — у південній, євреї — у західній.

За привілеєм Андрея Потоцького 15 квітня 1669 року парафіяльну церкву реорганізовано у колегіату Яна Тарновського, архієпископа Львівського, і при ній було відкрито «Академію» (духовну школу), яка вважалася філією Краківського Ягеллонського університету.

У 1672 році закінчено часткову перебудову Станиславіської фортеці: дерев'яні укріплення замінено на муровані, збудовано з каменю в'їзні брами в місто — Галицьку і Тисменицьку вежі. Рештки кріпосної стіни залишилися нині по Фортечному провулку.

З самого початку виникнення міста та з наданням магдебурзького права були створені і розвивались окремі ремісничі цехи, що об`єднували спочатку будівничих, торгівців, ковалів, інші дрібні ремесла, сприяли виникненню нових галузей. До середини XVIII ст. існувало 20 цехів — шевські, кравецькі, візницькі, кушнірські, римарські, котлярські, пушкарські. Однією з домінуючих галузей була обробка шкіри, сап'янове виробництво і обробка та виготовлення екзотичних «перських виробів». Активна зовнішня торгівля підтримувалась високим рейтингом ярмарок худоби. Оптові партії переправлялись через Станіслав до Європи.

У XVIII-XIX ст. місто було значним торгово-ремісничим осередком Польщі, а від 1772 року — імперії Габсбургів (від 1804 — Австрійської імперії, від 1867 — Австро-Угорщини).

Громадське життя сколихнула революція 1848 року. У Станиславові створено «Руська раду» поряд з польською, організовано загін Національної гвардії, почала виходити перша газета. До новоствореного парламенту було обрано депутатів-українців.

Друга половина 19 століття відзначена швидким розвитком промислових відносин, створенням підприємств. Чималий поштовх цьому дало прокладення залізниці у 1866 році: тоді ж беруть початок локомотиворемонтний завод, лікеро-горілчане об'єднання, шкірфірма «Плай».

У 1884 році відома громадська діячка й письменниця Н.Кобринська провела у місті установчі збори «Товариства руських женщин» (пізніша назва — «Союз українок»). Цим був покладений початок організованому жіночому рухові в Україні.

Синагога Станиславова «Темпль»

Під час першої світової війни, у 1915-1916 роки за місто точились жорстокі бої. Частину історичної забудови міста було зруйновано — і відновлено вже у новітніх архітектурних формах.

Після розпаду Австро-Угорщини в 1918 році було створено Західно-Українську Народну Республіку, а Станиславів протягом січня-травня 1919 року був її столицею. Саме у ці роки тут побували такі визначні українські діячі, як-от: М.Грушевський, В.Винниченко, С.Петлюра, Є.Коновалець.

У 1919-1939рр. перебував у складі Польщі.
В 1930 року введена в експлуатацію Станиславівська електростанція, від початку роботи якої веде свою історію ВАТ «Прикарпаттяобленерго»..
З вересня 1939 по червень 1941 року Станиславів — у складі Радянського Союзу. Цей період відзначався репресіями проти населення, апогеєм яких став таємний розстріл працівниками НКВС в'язнів та підозрюваних (невинних людей), що перебували у Станиславівській в'язниці на момент розв'язання Німеччиною війни проти СРСР. Тіла їх поховано у спільній могилі в урочищі Дем'янів Лаз біля міста. У 1989 році в урочищі були проведені розкопки та віднайдено рештки 586 осіб: у більшості жертв — кульові отвори у потилиці. На перепоховання зібралося близько 300 тисяч українців. В урочищі Дем'янів Лаз відкрито меморіальний комплекс, регулярно проводяться поминальні богослужіння.

Під час другої світової війни місто три роки (1941-1944) було під нацистською окупацією. 27 липня 1944 року місто було визволено радянськими військами. Водночас активно у той час боролися із загарбниками підпільники Організації Українських Націоналістів — Української Повстанської Армії. За неперевіреними даними, всього у Станиславові та його околицях нацисти знищили понад 100 тисяч мирних громадян.

У 1962 році місто відзначило своє 300-річчя: його було перейменовано на честь видатного письменника та громадського діяча Івана Франка, який неодноразово тут побував, мав добрих друзів, писав і читав свої твори.

Іванофранківці разом з усіма мешканцями Галичини захоплено сприйняли демократичні перетворення 1990-х років, були їхньою рушійною силою. Національні синьо-жовті прапори піднялися над містом уже в квітні 1990 року, а на референдумі 1991 року масово проголосували за незалежність України.

Економіка

Економіка міста представлена широким спектром галузей матеріального виробництва, а саме: промисловість, будівництво, транспорт, зв'язок, а також нематеріальною сферою економіки. Остання визначає специфіку м. Івано-Франківська як обласного центру, в якому зосереджена основна мережа ринкової інфраструктури, фінансових установ, закладів освіти, охорони здоров’я та культури. Провідною галуззю економіки є промисловість, яка займає близько 15% в загальній зайнятості населення та представлена 536 промисловими підприємствами, з яких понад 50 – великі. За останні роки спостерігається позитивна динаміка збільшення обсягів реалізованої продукції від 619 млн.грн. в 2005 році до понад 2 млрд.грн. в 2009 році. Промисловість м. Івано-Франківська представлена підприємствами машинобудування, металообробки, деревообробної, легкої, харчової промисловостей, промисловості будівельних матеріалів. Промислові підприємства розташовані по периметру міста, а соціально-культурні заклади, адміністративні та банківські установи –– в його центральній частині.

В 2006 році поступило 12,3 млн. дол. Це є найбільшим показником за період надходжень інвестицій в економіку міста (для порівняння в 2005 році поступило 4 млн.дол., в 2004 році — 1,6 млн.дол., в 2003році — 2,0 млн.дол.

Підприємствами міста досягнуто зростання обсягів виробництва, які за січень — грудень 2006 року за попередніми даними склали 650,0 млн. грн., що становить 108 % до відповідного періоду минулого року.

Промисловість

Івано-Франківськ є значним центром машинобудівної, деревообробної, хімічної та легкої промисловості.

Протягом 2009р. промисловими підприємствами Івано-Франківська реалізовано продукції у відпускних цінах (без ПДВ та акцизу) на 2390,5 млн.грн..

Обсяг реалізованої промислової продукції (робіт, послуг) за 2008 р. — 2593 млн.грн.

В місті діють наступні заводи та промислові підприємства:

• 63 котельно-зварювальний завод
• асфальтний завод
• ВАТ "Промприлад"
• Завод залізобетонних виробів
• ВАТ "Залізобетон"
• ДП "Залізобетон"
• ВАТ "Індуктор"
• ВАТ "Івано-Франківський локомотиворемонтний завод"
• ВАТ ВТКФ "Ласощі"
• ВАТ "Пресмаш"
• ТОВ машинобудівний завод "Автоливмаш"
• ТзОВ "Хімтехнопласт"
• ПП "Інструмент"
• ТзОВ "Інтелком"
• ВАТ "Полімер"
• ВАТ "Івано-Франківський лікеро-горілчаний завод"

Сфера послуг

На ринку послуг м.Івано–Франківська працює біля 600 підприємств, основним видом діяльності яких є надання послуг. Обсяг реалізованих ними послуг (включаючи ПДВ) для всіх споживачів складає більше 1 млрд.грн. в рік. Обсяг послуг, реалізованих населенню, становить менше 30% від загального обсягу надання послуг. За видами економічної діяльності, більшість підприємств здійснює послуги операцій з нерухомим майном, з діяльності у сфері інжинірингу, геології та геодезії, транспорту, охорони здоров’я людини, досліджень і розробок, у сфері права, бухгалтерського обліку та аудиту, консультування з питань комерційної діяльності.

Інфраструктура

Готелі

Готель «Аускопрут»

Найбільший готель міста — «Україна», 2002 р. Теперішня назва — «Надія»

В Івано-Франківську налічується 1 чотиризірковий, 3 тризіркових, 11 інших готелів та 3 мотелі. Останнім часом відкриваються невеликі готелі та мотелі (із номерним фондом — до 9 номерів).

• «Парк Готель» **** (вул.Г.Мазепи,146) номери-36 http://www.parkhotel.com.ua
• «Аускопрут» *** (вул.Грюндвальська,7-9) місць-43 номери-24 http://www.auscoprut.if.ua
• «Надія» *** (вул.Незалежності,40) місць-306, номерів-215 http://www.nadia.if.ua
• «Під «Темпелем» *** (вул. Страчених,7а) 11 номерів http://www.tempel.if.ua
• «Атріум» (вул.Галицька,31) http://www.atrium.if.ua
• «Дністер» (вул.Січових Стрільців,12) місць-67, номерів-31
• «Дружба» (вул.Горбачевського,3) місць 164, номерів 72
• «Зірка» (вул.Січових Стрільців,4) місць 123, номери 39
• «Нафтовик» (вул.Млинарська,38а) місць 65, номерів 27
• «Нива» (вул.Урожайна,5) місць 88, номерів 36 http://www.hotelniva.if.ua
• «Легенда» (вул. В.Івасюка,25) місць 42, номерів 21 http://www.legenda-f.info
• «Станіславський Двір» (вул. Деповська,97) 17 номерів http://www.s-dvir.com.ua
• «Станіславів» (вул.Чорновола, 7) 17 двомісних номерів, місць – 34 http://www.stanislaviv.org.ua
• Туристичний комплекс «Прикарпаття» (вул.Мазепи,140а) місць 86, номерів 42
• Рекреаційно-ресторанний комплекс «Чорний замок» (Калуське шосе, 7) 34 номера http://blackcastle.ifrastudio.com
• «Галицька садиба» (вул. Галицька, 1б) номерів 8
• Готельний комплекс «Бухара» (вул. Українських декабристів, 45 б) номерів 8

Мотелі:

• «Жокей» (с.Угорники, вул. Сеченова, 56) номерів 28
• «Формула 1» (вул.Коновальця, 433а) номерів 28
• «Черемош» (вул.Коновальця, 260-а) номерів 12
• Гостинний двір «Квінс» (вул. Зарічна, 38) http://www.queens-if.com
• Гуртожиток готельного типу курсів підвищення кваліфікації (вул. Л. Українки, 4)
• «Мрія» (вул. Автоливмашівська, 6а) номерів 9
• «Венеція» (вул. Набережна, 25) номерів 9
• Кімнати відпочинку вокзалу станції «Івано-Франківськ» (вул.Привокзальна,1) місць 42, номерів 14

Торгівля

• ТЦ «Арсен» (вул.Миколайчука, 2) — в приміщенні ТЦ знаходиться супермаркет електроніки «Ельдорадо»;
• ТЦ «Велес» (вул.Вовчинецька, 225) — знаходиться супермаркет «Ельдорадо»;
• ТЦ «ВелМарт» (вул.Коновальця, 221)']
• ТЦ «Сільпо» (вул.Г.Мазепи, 168);
• ТЦ «METRO Cash & Cary» (вул.Вовчинецька, 225);
• ТPЦ «Panorama Plaza» (Північний бульвар, 2-а) — знаходиться продуктовий супермаркет «Вопак»;
• ТЦ «Comfy» (вул.Гетьмана Мазепи, 168-В);

Будівельні гіпермаркети:

• ТЦ «Бізон» (вул.Максимовича, 15) — знаходиться супермаркет електроніки «FoxMart»;
• ТЦ «Епіцентр» (вул.Івасюка, 17) — знаходиться супермаркет електроніки «ТехноЯрмарок»

Транспорт

Івано-Франківський залізничний вокзал

Важливе значення у транспортній інфраструктурі міста посідають автовокзал, залізничний вокзал і міжнародний аеропорт «Івано-Франківськ».

Найпопулярніші види внутрішньоміського (громадського) транспорту — тролейбуси, автобуси і маршрутки, міжміського по Україні — автобуси і залізниця.

Міжнародне залізничне сполучення міста здійснюється з Болгарією, Білоруссю, Молдовою, Німеччиною, Польщею, Росією, Румунією, Словаччиною, Чехією, країнами Балтії.

Міжнародний аеропорт «Івано-Франківськ», що розташований на околиці міста, відправляє і приймає літаки з Києва, Рима (Італія), Москви (Росія), Анталії (Туреччина).

Проект трамваю

Ще в 1896 році в Станиславові планувалося запровадити трамвайний рух. Проектні роботи виконувала німецька електротехнічна фірма «Сіменс і Гальске». Саме ця фірма виконувала роботи із запуску першої трамвайної лінії на Берлінській міжнародній виставці 1879 року.

1908 року були затверджені трамвайні маршрути. Трамвайна колія мала пролягати (сучасні назви об'єктів і вулиць): вокзал — Вовчинецька — Грушевського — Незалежності. Далі мало бути розгалуження до залізничного віадуку та до колишнього гастроному «Верховина», звідки знову було роздоріжжя: одна вітка йшла Галицькою до парку Воїнів-інтернаціоналістів, інша — по Мазепи, Січових Стрільців та Чорновола до парку Шевченка.

Перша світова війна завадила впровадити в місті трамвайних рух. Після цього спроб відновити проект не було.

Освіта і наука

Загальна середня освіта

У місті працюють 25 загальноосвітніх шкіл.
Фізико-технічний ліцей при ІФНТУНГ

Вищі навчальні заклади Івано-Франківська:

Державний медичний університет

Західноукраїнський економіко-правничий університет

Обласна бібліотека для юнацтва

• Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника
• Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу
• Івано-Франківський національний медичний університет
• Івано-Франківський інститут менеджменту та економіки «Галицька академія»
• Івано-Франківський інститут менеджменту Тернопільського національного економічного університету
• Івано-Франківський університет права імені короля Данила Галицького
• Західноукраїнський економіко-правничий університет [4], [5]
• Прикарпатський юридичний інститут Львівського державного університету внутрішніх справ [6]
• Карпатський інститут інформатики і підприємництва Міжнародного науково-технічного університету
• Івано-Франківська Теологічна Академія Греко-Католицької Церкви
• Івано-Франківська духовна академія УАПЦ

Навчальні заклади ІІ рівня акредитації:

• Коледж електронних приладів Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу
• Івано-Франківський коледж фізичного виховання
• Івано-Франківський державний аграрний коледж
• Івано-Франківський комерційний технікум

Навчальні заклади І рівня акредитації та ПТУ:

• Івано-Франківський технікум статистики
• Івано-Франківський базовий медичний коледж
• Івано-Франківський фінансово-комерційний кооперативний коледж ім.С.Граната
• Юридичний коледж Юридичного інституту Прикарпатського університету ім.В.Стефаника
• Івано-Франківське музичне училище ім.Дениса Січинського
• Івано-Франківське Вище професійне училище сервісного обслуговування техніки
• Івано-Франківський професійний політехнічний ліцей (ПТУ № 1)
• Івано-Франківській професійний будівельний ліцей (ПТУ № 5)
• Івано-Франківський центр професійно-технічної освіти №1 (ПТУ № 16)
• Івано-Франківське Вище професійне училище №13
• Професійно-технічне училище №15 (Івано-Франківськ)
• Івано-Франківське Вище професійне училище №21
• Івано-Франківське вище професійне училище готельного сервісу і туризму
• Івано-Франківське Вище художнє професійне училище №3 та інші

Наука

За даними статистичного спостереження на 1.10.2008 рік, в області працювало 1558 спеціалістів вищої кваліфікації, в тому числі докторів наук — 202 особи, кандидатів наук — 1356 осіб.

Серед представників наукової еліти краю вищі вчені звання академіка та члена-кореспондента мають 32 доктори наук та 26 кандидатів наук.

Майже кожний третій фахівець знаходиться у найбільш продуктивному віці — до 40 років, що свідчить про наявність достатньо активного наукового потенціалу.

Переважаюча кількість спеціалістів вищої кваліфікації — докторів та кандидатів наук, зосереджена у сфері вищої освіти. Зокрема: в Прикарпатському національному університеті ім. В.Стефаника — 499, національному технічному університеті нафти і газу — 346, національному медичному університеті — 337 осіб.

Виконання науково-технічних робіт спрямовано на створення нових виробів, нових технологій, нових матеріалів, сортів рослин, методів та теорій тощо.

Фінансування науково-технічної діяльності здійснюється в основному за рахунок коштів організацій-замовників України (71% загального обсягу).

Протягом 2008р. в м. Івано-Франківську інноваційною діяльністю займається кожне третє промислове підприємство.

Найбільш сприйнятливими до нововведень — підприємства з виробництва харчових продуктів та напоїв, іншої неметалевої мінеральної продукції, машинобудування, де частка тих, що займається інноваціями, складає — 43–67%.

На проведення інноваційних заходів у 2008 р. було витрачено 103,1 млн.грн., з яких майже 40% склали витрати підприємств машинобудування та 38,7% — з виробництва харчових продуктів та напоїв. Більшість підприємств (55,6%) виконували інноваційні роботи за рахунок власних коштів, частка яких в загальному обсязі фінансування склала 61,9%.

Кожне третє машинобудівне підприємство здійснює інноваційну діяльність. У 2008 р. на інноваційні роботи підприємства витратили 41,1 млн.грн.

ЗМІ

У місті видаються: Газета безкоштовних оголошень"Анонс-контракт", Тижневик "АФІША Прикарпаття", Івано-Франківська газета "Галичина", Івано-Франківський тижневик "Репортер", газета "Світ молоді", обласна газета "Прикарпатська правда", Регіональна газета "Галицький кореспондент", Безкоштовна газета "СІТІ", Газета "Івано-Франківськ і франківці", Видавництво "Нова Зоря", Газета "Вечірній Івано-Франківськ", Регіональна газета "Західний кур"єр", журнал "Щаслива пара".

В Івано-Франківську здійснюють трансляцію наступні телекомпанії:

• Івано-Франківське обласне телебачення «Галичина»,
• Івано-Франківська обласна телерадіокомпанія «3-Студія».

З 2007 року в Івано-Франківську 24 (телеканал) подає місцеві новини у 15-хвилинних інформаційних блоках: останні події громадського та політичного життя Прикарпаття, новини економіки, спорту, шоу-бізнесу, культури, курси валют та погода.

Всеукраїнські та місцеві радіокомпаній здійснюють своє мовлення на території міста:

№	Назва	Частота
1	Niko FM (Ретро FM)	100.4 МГц
2	MusicРадіо (Radio 4U)	100,9 МГц
3	Русское Радио Україна	101,3 МГц
4	Європа плюс	102,0 МГц
5	ХІТ FM Україна	102,6 МГц
6	Шарманка	103,0 МГц
7	Люкс FM	103,8 МГц
8	Радіо «Західний полюс»	104.30 МГц
9	Радіо «Дзвони»	105,8 МГц
10	Авторадіо-Україна	106,4 МГц
11	Радіо «Вежа»	107,0 МГц
12	Радіо «Ера»	107,8 МГц

Інтернет-мовлення: Західний полюс Весь світ 128 kb/s AAC, DJ IF UA Весь світ 128 kb/s.

Також проводове мовлення здійснює Івано-Франківська державна телерадіокомпанія.

Культура

Театри та кінотеатри

Івано-Франківська обласна філармонія

Театри Івано-Франківська:

• Івано-Франківський академічний обласний музично-драматичний театр імені Івана Франка, вул. Незалежності, 27-а
• Івано-Франківський академічний обласний театр ляльок ім. Марійки Підгірянки, вул. Січових Стрільців, 27-а

Також діє обласна філармонія.

У місті є два кінотеатри:

• «Космос» http://liniakino.com/showtimes/kosmos/
• «Люм'єр» http://www.kinolumiere.com/

Музеї

У міській ратуші працює краєзнавчий музей

Історико-меморіальний музей Олекси Довбуша

У Івано-Франківську працює значна кількість музеїв:

• Івано-Франківський краєзнавчий музей (вул. Галицька, 4а) — значне зібрання матеріалів і предметів з історії, етнографії та культурного розвитку Прикарпаття; зберігається саркофаг галицького князя Ярослава Осмомисла
• Івано-Франківський обласний художній музей (майдан Шептицького, 8);
• Народний музей освіти Прикарпаття (вул. Шевченка, 57);
• Музей визвольних змагань Прикарпатського краю (вул. Тарнавського, 22);
• Музей визвольних змагань та пам'ятник Степанові Бандері (Європейська площа);
• Музей жертв комуністичного терору (в урочищі Дем'янів лаз) — розміщений у цокольному приміщенні меморіальної каплиці в Дем'яновому Лазу, де захоронені останки масових катувань, здійснюваних НКВСівцями 1939 року. В експозиції музею — численні архівні матеріали: фото– та ксерокопії багатьох невідомих документів, які підтвердили факти звірств, учинених енкаведистами на території Івано–Франківщини, а також речові докази, знайдені при розкопках (розпочаті 1989 року), оформлені відповідним чином свідчення очевидців трагічних подій. Музей було відкрито 11 жовтня 2009 року за участю Президента України Віктора Ющенка
• Музей побуту та етнографії Західного регіону (вул. Тролейбусна, 7);
• Музей родинних професій (вул. Київська, 6а);
• Івано-Франківський історико-меморіальний музей Олекси Довбуша (вул. Гетьмана Мазепи, 1);
• Літературний музей Прикарпаття (вул. Б. Лепкого, 27);
• Музей ВАТ «Прикарпаттяобленерго» (вул. Індустріальна, 34);
• Геологічний музей ІФНТУНГ (Карпатська, 15).

Фестивалі

Івано-Франківськ славиться своїми фестивалями, імпрезами і культурно-розважальними заходами:

• Щороку в травні відзначається День міста з походами й концертами мистецьких і фольклорних колективів.
• Мальовничим видовищем є Різдвяний парад вертепів, що розливається майданами й вулицями 7—14 січня.
• Івано-Франківськ відомий також всеукраїнським фестивалем мистецьких колективів «Прикарпатська весна» (травень кожного року), фестивалем національно-патріотичної пісні та поезії «Воля» (жовтень непарних років).
• Бієнналє сучасного мистецтва «Імпреза».
• Два роки поспіль (2005, 2006) проводився Всеукраїнський Паркур Фестиваль «Trace dayZ»
• Також у травні 2001 року започатковано щорічний міжнародний ковальський фестиваль «Свято ковалів» і художню виставку «Орнаментальне ковальство». У фестивалі беруть участь ковалі з 17 областей України та 23 країн світу: Росії, Білорусі, Литви, Німеччини, Франції, Швеції, Фінляндії, Ліхтенштейну, Великобританії, Чехії, Ізраїлю, США, Австрії, Нідерландів, Польщі, Італії, Бельгії, Австралії тощо. Це провідні майстри ковальського ремесла, художники та скульптори по металу, ковалі з міжнародним визнанням та народні майстри.
• З 2005 року у Івано-Франківську проводиться фестиваль «Карпатський Вернісаж», учасниками якого у 2007 заявлено понад 200 народних майстрів з усієї України, а також із-за кордону. Фестиваль відбувається на центральній історичній площі міста — майдані Шептицького.
• 13-14 жовтня 2007 р. у Івано-Франківську на майдані Шептицького пройшов перший фестиваль старожитностей та гуцульського етносу «Галицька старовина — 2007».
• Міжнародний фестиваль хорової музики «Передзвін», започаткований у 1999р.
• Всеукраїнський конкурс хорової музики ім. Д. Січинського, започаткований у 1999р.
• Фестиваль молодіжної музики «Едельвейс», започаткований у 1999р.
• Фестини духовної музики «Від Різдва до Великодня», започатковані у 2000р.
• 18 вересня 2010 в Івано-Франківську вперше відбувся фестиваль історичної реконструкції епохи Середньовіччя. Місто трансформувалось у на світ войовничих лицарів, ковалів, комічних блазнів і витончених дам з епохи лицарства 13-го століття.

Файл:Ukraine-Ivano-Frankivsk-Church-3.jpg

Костел, вул. Сестер Василіянок

Релігія

Переважна більшість віруюючих — греко-католики. Далі за чисельністю в місті — православні громади: УПЦ КП, УПЦ (МП) та УАПЦ. Частина — належить до римо-католиків. Також в місті діють общини християн, що належать до різних протестантських течій.

Спорт і молодь

Відомі футбольні клуби міста:

• Спартак;
• Прикарпаття;
• Факел (ФСК ІФНТУНГ);
• Ураган (футзальний клуб).

У Івано-Франківську найпопулярніший та найрозвинутіший вид спорту - це баскетбол. "БК Говерла" - професійний елітний клуб,який грає у найпрестижнішій баскетбольній лізі України - "Суперліга"(з 2008 року). Говерла один з найуспішніших на даний час клубів Суперліги. Говерляни досягли великих успіхів і прогресують з кожним днем. Також Говерла входить в топ-100 кращих баскетбольних клубів Європи,в числі кращих спортивних клубів України. Трансляції матчів регулярного чемпіонату України проводяться на канах "2+2","1+1","ТРК Київ","Спорт1",та огляди на місцевому та всеукраїнському "24" інформаційному. Спонсором є "ВАТ Нафтохімік Прикарпаття " групи "Приватбанк" Ігоря Коломойського.

хокей — ХК «Ватра».

У Івано-Франківську діє молодіжна організація AIESEC, яка надає молоді можливість віднайти та розвинути свій потенціал з метою позитивного впливу на суспільство, через здійснення різноманітних проектів та міжнародну програму стажувань. Найвідомішими проектами є: «Дні кар'єри», PR-конгрес «PеRший», «Серце дитини», «Дні підприємництва», «Ярмарка навчальних закладів», круглі столи та багато ін.

У місті працює Громадська організація «Я Вибираю Життя».

Архітектура

Пам'ятки національного значення

Вірменський костел

Пам'ятки архітектури національного значення

• Колегіальний_костел_Пресвятої_Діви_Марії (мур.) (1672—1703 рр.), майдан А.Шептицького, 8
• Колегія єзуїтів (мур.)(1744 р.), майдан А.Шептицького, 21
• Вірменський костел (мур.)(1762 р.), вул. Вірменська, 6
• Костел Єзуїтів (кафедральний собор Св. Воскресіння) (мур.)(1753—1763 рр.), майдан А.Шептицького, 22
• Пивоварний завод (мур.)(1767 р.), вул. Новгородська, 49,28

Пам'ятки історії національного значення

• Міський сквер, де поховані відомі культурні та громадські діячі (фольклорист М. Бучинський, поети М. Гославський, К. Свідзинський, композитор Д. Січинський та інші), XIX — поч. XX століття

Пам'ятники

У сучасному Івано-Франківську встановлено низку пам'ятників — переважно українським національним діячам культури та історії, — Іванові Франку, Степанові Бандері тощо. В місті з багатими християнськими традиціями є також релігійні пам'ятники — Статуя Пресвятої Діви Марії та Монумент Ісусу Христу.

Найстаріший пам'ятник, що зберігся до наших днів — Адамові Міцкевичу (1930).

У період незалежності (від 1991 року) в місті було прибрано зразки радянської монументальної пропаганди, натомість у Івано-Франківську з'явився величний монумент Каменяра, чиє ім'я носить місто. Таким чином, практично всі івано-франківські пам'ятники належать сьогоднішньому періоду незалежної України.

Типова архітектура будинків «старого Станиславова» (фото неподалік «стометрівки»)

Вулиці Івано-Франківська

Історія створення вулиць:

Теперішнє місто бере свій початок від Станиславської фортеці. Спочатку, в центральній укріпленій частині міста утворилася площа навколо ратуші, від якої були проходи до Галицької і Тисменецької фортечних брам. В свою чергу на передмістя вели під'їзні торговельні шляхи з інших населених пунктів краю, які тут поступово забудовувалися і ставали вулицями Галицькою, Заболотівською, Тисменецькою, Лисецькою (1786). Ще коли існувала фортеця, у XVIII ст. звідси були виходи на прогулянку розчищеною алеєю до так званої "звіринецької діброви" (сьогодні міський парк ім.Т.Шевченка), що є залишком Чорного лісу. Потім ця алея була обсаджена липами і в ХІХ ст. стала називатися Липовою вулицею. Паралельно, з південного боку фортеці з'явилась ще одна вулиця, яка вела до с.Опришівці, яка дістала назву Каліцької (пізніше офіційні назви Зосина доля, Дадугіна (з 1994 р.), Є. Коновальця (з 1993 р.). Тут в минулому і до 1-ої світової війни буквально в саморобних будках проживали каліки і жебраки. В архівних документах за 1798 р. повідомляється вперше про цісарську дорогу, яка вела від Станіслава до Лисця (теперішня вул. Г.Мазепи).

Навколо фортеці, в передмістях було збудовано не один десяток фільварків, цегелень, тартаків (лісопильні), млинів. Так з'явилися вулиці Двірська (колишня Братів Майданських, сьогодні Г.Хоткевича), Млинарська, Тартакова (Ю.Фучика), Польова (Льотчиків).

На початку ХІХ ст. фортецю розібрали після того, як вона втратила своє військове значення, а з її каменю було встелено 24 вулиці в центрі міста. По засипаних канавах, вздовж колишнього фортечного муру, були прокладені теперішні вулиці Січових Стрільців, Дністровська, Василіянок. Але збереглися історичні мікротопонімні назви вулиць Валова, Замкова, провулок Фортечний.

В другій половині ХІХ ст. продовжується австрійське панування, але промисловий розвиток міста вже як окружного центру Галичини, особливо після прокладання з 1866 р. залізниці зі Львова, сприяв розширенню мережі вулиць, зокрема на північ і захід від центру. Магістрат міста назвав в 1910 р. вулицю, яка з'єднувала вокзал з центром, Грюнвальдською — в честь 500-річчя Грюнвальдської битви.

Більш інтенсивне найменування вулиць в першій половині ХХ ст, зокрема, у міжвоєнний період, спостерігається з 1921 р., коли Станіслав в період окупації Галичини поміщицькою Польщею став воєводським (обласним) центром. В 30-х роках вже були опубліковані перші карти-схеми вулиць міста, де позначені (в основному польські) майже 150 назв.

Під час німецької окупації було перейменовано кілька центральних вулиць: Грюндвальську на Губернаторську, Сапіжинського — на Гітлер-штрассе (після війни — Радянська, сьогодні — Незалежності), Голуховського — на Герінг-штрассе (після війни вул. Пушкіна, сьогодні Чорновола) і т.д.

В післявоєнний період місцева радянська влада польські і німецькі назви вулиць скасувала, але поступово поряд з українськими почали інтенсивно під натиском комуністичної ідеології насаджуватися російські і радянські назви вулиць. Світова ж практика засвідчує, що найменування і перейменування — об'єктивний історичний процес, який має певні закономірності. І будь-яка влада повинна враховувати, що топонім і мікротопонім (у назвах вулиць) — категорія мононаціональна, історична і географічна. Нарешті в цивілізованому світі топоніми також вважаються культурними надбаннями, тому оберігаються як історичні пам'ятки.

На даний час в місті з приміськими селами нараховується біля 500 вулиць, в тому числі третина провулків, 8 площ, 1 бульвар і 1 набережна. Про їх сумарну протяжність в кілометрах важко сказати, бо ніхто не підраховував, але відомо що найдовшою (більше 5 км) є вулиця Є. Коновальця.

Найвужчою в місті є вул. Тринітарська (колишня Колгоспна), яка в свій час була розрахована на проїзд брички, і то в одну сторону. Кількість вулиць в післявоєнні роки значно зросла за рахунок розширення і розбудови міста як на незайнятих площах, так і за рахунок приєднання приміських сіл, зокрема в 1958 р. — с. Пасічна, в 1962 р. — с. Опришівці, а в 80-х роках сіл Крихівці, Хриплин, Угорники, Вовчинець, за рахунок яких прибавилося більше 100 вулиць.

За підрахунками історика-краєзнавця П. Арсенича, у 1994 р. 115 вулиць Івано-Франківська носила назви російських, 75 — українських і 15 західноєвропейських діячів. На даний момент ця інформація суттєво застаріла.

Більше 50 вулиць були названі іменами учасників Великої Вітчизняної війни, а 30 — революційного руху та громадянської війни, партійно-радянських діячів, які не мали ніякого відношення як до історії міста, так і краю.

Тому міськвиконком спільно з депутатською комісією із залученням громадськості прийняли декілька рішень про перейменування вулиць. Таким чином, вже станом на 1996 р. було замінено 84 старих назв. Цей процес триває і, нещодавно, вул. Будівельників було перейменовано на вул. Івана Павла ІІ.

Фонтани

Фонтан із Статуєю Пресвятої Діви Марії, Майдан Шептицького

Фонтан в центрі міста, Вічевий майдан

В місті діють наступні фонтани:

• Фонтан на площі біля готелю «Надія», (вул. Незалежності)

• Фонтан у вигляді яйця, (пл. Ринок)

• Фонтан на Вічевому майдані

• Фонтани на «стометрівці», (вул. Незалежності)

• Фонтан із Статуєю Пресвятої Діви Марії, (Майдан Шептицького)

Відомі особистості

• Авдоніна-Шпергль Галина Федорівна (нар. 1950) — художник декоративно-ужиткового мистецтва.
• Алексієвич Світлана Олександрівна (нар. 1948) — білоруська письменниця та журналістка.
• Андрухович Юрій Ігорович — письменник
• Артур Бернс (1904—1987) — американський економіст, посол США в ФРН (1981—1985).
• Баронч Садок — історик, фольклорист, архівіст, вірменин за національністю
• Василь Величковський (1903—1973) — релігійний діяч, новомученик та єпископ УГКЦ, редемпторист.
• Винничук Юрій Павлович — український журналіст, письменник, редактор, мовознавець.
• Вірастюк Василь Ярославович (нар. 1974) — український стронґмен, володар титулу «Найсильніша людина світу» (2004).
• Вітовська Ірма Григорівна — актриса
• Ільницький Василь — письменник і педагог
• Лама (співачка)
• Ленкавський Степан — політичний діяч, публіцист, один із ідеологів Організації Українських Націоналістів
• Лінецький Віталій Борисович — український актор театру і кіно, Заслужений артист України
• Рот Едуард Микитович — повний кавалер ордена Слави
• Станіслав Сосабовський (1892—1967) — польський генерал у Другій світовій війні

Персоналії, пов'язані з містом

• Бачинський Лев Васильович
• Вагилевич Іван Миколайович
• Гнатюк Володимир Михайлович
• Желехівський Євген Ієронімович
• Лепкий Микола Сильвестрович
• Могильницький Антін Любич
• Павлюх Гнат
• Січинський Денис Володимирович
• Сабат Микола

Відвідували місто

Іван Франко у Станиславові

Вперше Іван Франко відвідав місто в 1883 році. Тут він познайомився з народною вчителькою Юзефою Дзвонковською. Вона справила на поета велике враження, він заходив до неї, як тоді називали, за «Тисменицьку рампу», де дівчина мешкала. Щирі почуття до Юзефи Франко висловив у ліричних поезіях «Не схиляй своє личко прекрасне», «Тричі мені являлася любов», «Гей, рибачко чорноока». Хвора на легені, Ю. Дзвонковська невдовзі померла. Її було поховано на міському кладовищі. Згодом Іван Франко писав, що вимріяна чорноока Йосипіна, «чуючи в собі початки сухіт, кілька рік пізніше вмерла» на посаді народної вчительки.

Дослідники встановили, що І. Франко планував купити в місті ділянку землі та заснувати рільничу спілку для свого соратника, відомого громадського діяча, письменника Михайла Павлика, який з радістю погодився на цю пропозицію. Але плани не здійснилися з ряду причин, зокрема через нерішучість Антоніни Дзвонковської, матері Юзефи. Про відносини І. Франка з Ю. Дзвонковською та його перебування у Станиславові описано в документальній повісті Романа Горака «Тричі мені являлася любов» (1983).

Влітку 1884 р. Іван Франко здійснив мандрівки Карпатами і Прикарпаттям, щоб вивчити «природи красу, люду рідного бит». Саме в Станиславові він познайомився тоді з українським лексикографом і мовознавцем Євгеном Желехівським, який за словами Каменяра, «нашої мови скарбницю здвигнув».

У 1884 році українська письменниця і громадська діячка демократичного напряму Наталя Кобринська заснувала в Станиславові «Товариство руських жінок». Воно давало можливість безправним жінкам Галичини брати участь у громадсько-культурній роботі. Спробу першої жіночої організації оцінив І.Франко. Каменяр виступив з промовою на самих зборах «Товариства руських жінок» у місті, а докладний звіт з першого в Галичині жіночого форуму опублікував під назвою «Перші загальні збори руського жіночого товариства в Станіславові». За допомогою Франка Н. Кобринська видала у нашому місті альманах «Перший вінок» (1887). Пізніше вона підготувала також три випуску альманаху «Наша доля».

Голос І.Франка неодноразово звучав перед українською громадою у Станиславові. В 1889 році, в доповіді з нагоди річниці Т. Г. Шевченка, він високо оцінив творчість видатного поета, а в 1890 році на шевченківському концерті, за спогадами колишнього учня станиславівської гімназії, письменника Михайла Яцківа, виступив з блискучою промовою про поему «Тополя».

Міщани мали змогу бачити і слухати Іван Франка ще в 1910 і 1914 роках, коли він у залі «Руської бесіди» (тепер вулиця Січових Стрільців, 24) читав свою поему «Мойсей». На згадку про цю подію в 1966 р. на цьому будинку встановлено меморіальну дошку, а в 1986 р. її урочисто оновлено. На гранітній плиті під барельєфним погруддям напис: «В цьому будинку в 1889—1914 рр. геніальний український письменник, революціонер-демократ Іван Якович Франко неодноразово читав свої твори»

Голови міста

Перший війт українсько-польського магістрату — Андрушовський Бенедикт, з 1695.

У 1867 Станиславів став повітовим центром, коли в австрійський період міські ради обирали бургомістрів:

• Антоні Суханек (1867-1868)
• Ігнаци Камінський (1870-1888)
• Валерій Шидловський (1889-1896)
• Артур Німгін (1896-1919)

Бургомістри міста міжвоєнного періоду польського панування:

• Міхал Ференсєвич (1919-1921)
• Станіслав Теодорович (1921-1923)
• Теофіл Зайдлер (1923)
• Володимир Домбровський (1924)
• Вацлав Хованець (1924-1935)

Президенти міста:

• Здіслав Стронський (1935-1937)
• Францішек Котлярчук (1937-1939)

У 1939 Станіслав у радянський період став обласним центром і з вересня до грудня 1939 було призначено тимчасове управління міста, головою якого був Чучукало В.Д., а з 20 грудня і до початку війни — Іванова Петра Степановича.

У роки німецької окупації посадником міста став професор Іван Голембйовський (1941-1944).

Голови виконавчого комітету міської ради Станіслава—Івано-Франківська (1944-1994):

• Шатохін Афанасій Захарович (1944-1945)
• Лазаренко Михайло Савич (1945-1953)
• Коваль Микола Петрович (1953-1957)
• Ферчук Єфрем Іванович (1957-1963)
• Бабенко Євген Федорович (1963-1972)
• Томей Омельян Михайлович (1972-1980)
• Бехтєв Олександр Михайлович (1980-1987)
• Яковишин Богдан Юрійович (1987-1990)
• Тайліх Ярослав Володимирович (1990-1994)

Всенародно обрані міські голови за Незалежної України:

• Богдан Борович (1994-1998)
• Зіновій Шкутяк (1998-2006)
• Віктор Анушкевичус (2006-2010)

Міста-побратими

Бая-Маре, Румунія (1990) Ряшів (Жешув), Польща (2000) Хшанув, Польща (2001) Зєльона Гура, Польща (2001) Сєрпухов, Росія (2001) Рибнік, Польща (2001) Орадя, Румунія (2003) Сургут, Росія (2003) Томашув-Мазовецький, Польща (2004) Брест, Білорусія (2004) Ньїредьхаза, Угорщина (2004)

Ополє, Польща (2005) Тирговіште, Румунія (2005) Дільниця Охота, Польща (2006) Тракай, Литва (2006) Єлгава, Латвія (2007) Свідниця, Польща (2008) Люблін, Польща (2009) Кошалін, Польща (2010) Новосольський повіт, Польща (2010) Пршеров, Чехія (2010)

Галерея

Віртуальний Івано-Франківськ: http://www.stanislaw.in.ua

• 
  Бізнес-центр «Київ» на розі вулиці Незалежності та Вічевого майдану
• 
  Вічевий майдан вночі
• 
  Церква св. Йосифа Обручника, на Гірці
• 
  Кафедральний собор св. Воскресіння (Катедра)
• 
  Площа Ринок
• Площа Міцкевича
  Площа Міцкевича
• 
  Художній музей на майдані Шептицького (колишній Колегіальний костел Пресвятої Діви Марії та дзвіниця)
• 
  Нова будівля банку на вул. Незалежності
• 
  Вулиця Незалежності («стометрівка»)
• 
  Колишня кам’яниця Ґравера (1905) на вул. Незалежності
• 
  На розі вулиць Галицькій та Січових Стрільців
• 
  Івано-Франківський обласний музично-драматичний театр ім. І. Франка

Джерела та посилання

• Івано-Франківськ | Все про місто
• Газета «РепортеР»
• Портал Івано-Франківська — FRANИK.com
• ifPortal | інформаційна агенція
• Станіслав: віртуальний Івано-Франківськ | Сферичні панорами
• Культурний, інформаційний та розважальний портал Івано-Франківська «Наше Місто — Івано-Франківськ»
• Фотографії старого Станіславова
• Івано-Франківськ, новини, аналітика, фото
• Фото Івано-Франківська на форумі Skyscrapercity
• Івано-Франківськ на сайті castles.com.ua
• Сайт присвячений історії Станиславова (пол.)
• Ивано-Франковск. Электронная еврейская энциклопедия (рос.)
• Офіційний сайт міста Івано-Франківська
• Головне управління статистики в Івано-Франківській області
• ПроПоліс: інформаційно-довідковий портал Івано-Франківська
• Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Івано-Франківській області