Відносини Сербія — ЄС

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Європейський Союз (зелений) та Сербія (помаранчевий)

Відносини між Сербією та Європейським Союзом (ЄС) були офіційно започатковані 1 червня 2003 року на засіданні Європейської Ради в Салоніках, коли ця держава входила до складу Державного союзу Сербії та Чорногорії[1]. На цьому засіданні було підтверджено поширення процесу стабілізації і асоціації на західну частину Балканського півострова, і Сербію і Чорногорію (разом з п'ятьма іншими державами західних Балкан) визнано «потенційними» кандидатами. Вже у березні 2004 року Урядом країни створено Канцелярію по приєднанню до Європейського Союзу[2], а з 1 жовтня 2005-го року почалися переговори щодо підписання Угоди про асоціацію і стабілізацію[3], проте вже з травня 2006 року ЄС відклав переговори щодо підписання Угоди, пояснивши це тим, що Уряд країни не хоче співпрацювати з Міжнародним трибуналом щодо колишньої Югославії[4]. Між тим, у травні 2006-го року в Чорногорії пройшов референдум про незалежність і вона відокремилася від союзу[5], а перемовний процес між Сербією та Європейським Союзом призупинений.

Хронологія відносин[ред. | ред. код]

Coat of arms of Serbia.svg
Ця стаття є частиною серії статей про
державний лад і устрій
Сербії
 
Категорія КатегоріяІнші країни
  • 2007: 13 червня 2007 роки переговори між Сербією та ЄС поновилися після арешту 31 травня та видачі Міжнародному трибуналу колишнього генерала Здравко Толімира[6]. Через 4 дні після відновлення переговорів щодо Угоди про асоціацію і стабілізацію був заарештований і колишній начальник служби безпеки Властимир Джорджевич, обвинувачений в злочинах проти косовських албанців[7]. 7 листопада 2007 року заступник прем'єр-міністра Сербії Божидар Джелич і європейський комісар з питань розширення Оллі Рен парафували Угоду[8]. Після парафування Оллі Рен заявив, що повноцінне підписання Угоди буде можливо тільки в разі всеосяжного співробітництва Сербії з Міжнародним трибуналом щодо колишньої Югославії.
  • 2008: 29 квітня 2008 року Сербія та ЄС підписали Угоду про стабілізацію та асоціацію[9].
  • 2009: У 2009 році уряд Республіки Сербія приступив до виконання підписаної угоди з Європейським Союзом, під час якої мали бути створені зона вільної торгівлі та більш сприятливі умови для інвестиційної діяльності в Республіці. У цьому ж році Європейський Союз скасував візовий режим громадянам Республіки Сербії і це дало їм можливість здійснювати короткострокові поїздки до країн Шенгенської угоди без віз[10]. Аналогічним трохи пізніше було рішення сербського уряду, яке надавало право громадянам ЄС, а також Швейцарії, Норвегії та Ісландії на безвізову поїздку в Республіку Сербія терміном до 90 днів[11]. У цьому ж році Сербією була подана заявка на прийняття її до складу Європейського Союзу[12]. Була розпочата вступна процедура. Стартували переговори Європейської комісії (за дорученням Європейської Ради) з країною–кандидатом у члени Сербією про умови вступу, а також продовження необхідних реформ у країні для наближення її до стандартів Європейського Союзу в усіх аспектах суспільного життя. Окрім цього, Сербія зобов'язалася завершити видачу воєнних злочинців Міжнародному трибуналу щодо колишньої Югославії і врегулювати територіальний спір із Косовим. Особливу роль у підготовці Сербії до вступу в Європейський Союзу відіграло те, що в 2009 році в Белграді запрацювало новостворене Представництво Європейського Союзу[13]. Воно виконувало виключно політичну і дипломатичну функції, забезпечувало представництво ЄС у цій країні, сприяло розвитку співпраці між Сербією та ЄС. Представництво здійснювало координацію та погоджувало програми фінансової допомоги з підтримки реформ у Республіці, що надавалися ЄС. При представництві також функціонував нформаційний центр, який доносив до місцевих органів влади, ЗМІ та громадян інформацію про процес європейської інтеграції, історію ЄС, цінності, практику й переваги членства в Союзі.
  • 2010: На початку лютого 2010 року стала чинною спеціальна торгівельна угода між Республікою та ЄС[14]. Ця угода посприяла активізації торговельно–економічних зв'язків між Республікою та країнами-членами Європейського Союзу. 14 червня цього року Рада міністрів ЄС розблокувала Угоду про стабілізацію та асоціацію між Сербією та ЄС, таким чином продовживши процес ратифікації[15]. Рішення було ухвалено після того, як Сербія в особі уряду здійснила ряд заходів, пов'язаних із співпрацею з Міжнародним трибуналом щодо колишньої Югославії. 25 жовтня 2010 року Рада Європейського Союзу ухвалила рішення прийняти до відома та передати офіційну заявку Республіки Сербія на членство до ЄК щодо її глибшого розгляду і підготовки відповіді. Приблизно через місяць Європейська комісія схвально відгукнулася щодо спроб Сербії в реалізації її євроінтеграційних планів[16].
  • 2011: 19 січня 2011 року Європейський парламент дав свою згоду на Угоду про стабілізацію та асоціацію між ЄС і Сербією[17]. Однак до цього моменту Сербії не було надано статусу офіційного кандидата у члени ЄС. На розгляд уряду Республіки було запропоновано анкету з питаннями, які потребували відповіді, і які охоплювали майже всі аспекти суспільного життя країни[18]. У січні 2011 року Сербія направила до Європейської комісії свої відповіді на анкету. Після чого остання відправила до країни кілька місій, які повинні були уточнити й зібрати необхідну інформацію. У червні 2011 року президент Республіки Сербія Борис Тадич заявив, що його країна наполягає на наданні їй статусу кандидата на вступ в Євросоюз і наполягає визначенні конкретної дати початку переговорного процесу[19]. На той час Угоду про асоціацію ратифікували тільки 18 із 27 країн–членів ЄС. 8 червня 2011 парламент Нідерландів відмовився ратифікувати угоду, вимагаючи видачі Ратко Младича і Горана Хаджича Міжнародному трибуналу[20]. Уряд Сербії погодився на вимогу, і депортував з країни генерала Ратко Младича до Гааги. Пізніше Гаазькому трибуналу було видано й останнього звинуваченого в злочинах проти людяності, а саме колишнього президента Республіки Сербська Країна − Горана Хаджича. У липні 2011 року Європейський Союз заявив про готовність надати країні фінансову допомогу в обсязі 1 млрд євро на реалізацію програми вступу країни до ЄС. У жовтні 2011 року уряд Сербії затвердив Стратегію приєднання країни до Європейського Союзу[21]. Трохи пізніше Європейська Комісія рекомендувала Раді ЄС надати Сербії статусу офіційного кандидата на вступ в ЄС і розпочати перемовини з нею про це, однак зауважила на тому, що Сербія повинна нормалізувати відносин із Косовим[22]. 9 грудня 2011 року відбувся саміт Євросоюзу в Брюсселі, на якому лідери ЄС за рекомендацією Єврокомісії ухвалили рішення про надання Сербії статусу кандидата в члени Євросоюзу[23]. При цьому зазначалось, що початок перемовин про приєднання Сербії до ЄС буде залежати від прогресу в урегулюванні її відносин із Косовим.
  • 2012: На початку 2012 року на вимогу ЄС Сербія і Косово домовилися про свободу пересування громадян між країнам, а також про обмін копіями реєстраційних книг актів цивільного стану, кадастр, митні печатки, визнання університетських дипломів, спільний контроль на пропускних пунктах на адміністративному кордоні Сербії й Косова. Це були перші домовленості, досягнуті сторонами з моменту проголошення незалежності Республіки Косово 17 лютого 2008 року[24]. 28 лютого 2012 року на засіданні міністрів закордонних справ країн ЄС Румунія наклала вето на ухвалення рішення про надання Сербії офіційного статусу кандидата на вступ ЄС, аргументувавши свою позицію тим, що країна не вживає заходів щодо дотримання прав румунських національних меншин, які проживають на території Сербії. Сербський уряд пообіцяв гарантувати права румунської нацменшини. І вже 1 березня 2012 року Румунія зняла своє вето на рішення про надання Сербії офіційного статусу кандидата на вступ у ЄС[25]. Згодом на засіданні Європейської Ради було офіційно підтверджено надання Сербії статусу кандидата на членство в ЄС[26].
  • 2013: 1 вересня 2013 року ЄС повністю завершив процес ратифікації Угоди про асоціацію і вона набула чинності[27]. Згідно з угодою запроваджувалася зона вільної торгівлі. Набуття чинності Угоди сприяло подальшій активізації економічної, політичної й культурної співпраці між країною та Європейським співтовариством. 23 грудня 2013 року Європейська комісія надала Сербії майже 180 млн євро допомоги на реалізацію національної програми підготовки до вступу в ЄС[28].
  • 2014: Упродовж 2014 року тривали перемовини про умови вступу Сербії у ЄС. Сербський уряд продовжував узгоджувати своє законодавство з правовими нормами ЄС і впроваджувати стандарти ЄС у повсякденне життя. 18 серпня 2014 року Європейська комісія запропонувала Сербії програму фінансової допомоги з підтримки реформ у межах нового Інструменту підготовки до вступу в ЄС[29].
  • 2015: 21 січня 2015 року запустився переговорний процес про вступ Сербії в Євросоюз у межах Міжурядової конференції держав–членів ЄС. Основою для обговорення стали 35 пунктів вимог ЄС до країни–кандидата, що охоплюють всі аспекти суспільного життя[30].
  • 2016: Станом на кінець 2016-го року Сербія закрила вже другий пункт переговорів про свій вступ до Європейського союзу з загалом 35. Нині країна також веде переговори за вісьмома розділами[31].

Переговорний процес між Сербією і ЄС[ред. | ред. код]

Глави Оцінка на початок переговорів Глава відкрита Глава закрита
1. Вільний рух товарів Необхідні подальші реформи - -
2. Вільний рух робочої сили Необхідні подальші реформи - -
3. Свобода надання послуг Необхідні подальші реформи - -
4. Вільний рух капіталів Необхідні подальші реформи - -
5. Державні закупівлі Необхідні подальші реформи 2016-12-13[32] -
6. Корпоративне право Відсутні серйозні проблеми 2017-12-11 -
7. Право інтелектуальної власності Необхідні подальші реформи 2017-06-20 -
8. Політика конкуренції Необхідні подальші реформи - -
9. Фінансові послуги Необхідні подальші реформи - -
10. ЗМІ Необхідні подальші реформи - -
11. Сільське господарство Необхідні значні реформи - -
12. Безпека харчових продуктів, ветеринарія і фітосанітарна політика Необхідні значні реформи - -
13. Рибальство Відсутні серйозні проблеми - -
14. Транспортна політика Необхідні подальші реформи - -
15. Енергетика Необхідні подальші реформи - -
16. Оподаткування Відсутні серйозні проблеми - -
17. Економічна и монетарна політика Відсутні серйозні проблеми - -
18. Статистика Відсутні серйозні проблеми - -
19. Соціальна політика и зайнятість Необхідні подальші реформи - -
20. Промислова політика і підприємництво Вирішено 2017-02-27 -
21. Транс'європейські мережі Необхідні подальші реформи - -
22. Регіональна політика Необхідні подальші реформи - -
23. Судова політика Необхідні значні реформи 2016-07-18[33] -
24. Правосуддя, безпека Необхідні значні реформи 2016-07-18[33] -
25. Наука Відсутні серйозні проблеми 2016-12-13[32] 2016-12-13
26. Освіта і культура Відсутні серйозні проблеми 2017-02-27 2017-02-27
27. Навколишнє середовище Несумісність з нормами ЄС - -
28. Охорона здоров'я Необхідні подальші реформи - -
29. Митниця Відсутні серйозні проблеми 2017-02-27 -
30. Зовнішні зв'язки Відсутні серйозні проблеми 2017-12-11 -
31. Політика оборони Відсутні серйозні проблеми - -
32. Фінансовий контроль Необхідні значні реформи 2015-12-14[34] -
33. Бюджетні питання Відсутні серйозні проблеми - -
34. Інститути Немає - -
35. Інші питання: Косово Необхідні подальші реформи 2015-12-14[34] -
Прогрес 12 з 34 2 з 34

Громадська думка[ред. | ред. код]

Дата Питання За Проти Не визначилися
Червень 2008[35] Питання щодо вступу до ЄС 67 % 12 % 21 %
Грудень 2010[35] Питання щодо вступу до ЄС 57 % 18 % 20 %
Червень 2011[36][37] Питання щодо вступу до ЄС 53 % 24 % 23 %
Жовтень 2011[38][39] Питання щодо вступу до ЄС 46 % 37 % 17 %
Січень 2012[40][41][42] Питання щодо вступу до ЄС 51 % 28 % 21 %

Примітки[ред. | ред. код]

  1. The Thessaloniki agenda for the Western Balkans. Європейська комісія. 2003. Процитовано 21 березня 2017. 
  2. Семенов, А.В. (2013). Перспективы расширения ЕС на Западных Балканах: случай Сербии //. Вестник Кемеровского государственного университета. — 2013. — № 2-3 (54). — С. 132. 
  3. Serbia and the European Union. Milestones in EU. EU Delegation to Serbia. Процитовано 21 березня 2017. 
  4. Отказ ЕС от переговоров "ударит по Сербии". Бі-Бі-Сі. 3 травня 2006. Процитовано 21 березня 2017. 
  5. Сергее, Василий (22 травня 2006). Черногория отделилась от Сербии. Газета.Ру. Процитовано 21 березня 2017. 
  6. Возобновились переговоры с Сербией о приеме в ЕС. Известия. 13 червня 2007. Процитовано 21 березня 2017. 
  7. Задержан сербский генерал Джорджевич, скрывавшийся от МТБЮ. РИА. 17 червня 2007. Процитовано 21 березня 2017. 
  8. Вікуліна, Наталія (7 листопада 2007). Сербія і ЄС парафують Угоду про стабілізацію і асоціацію. Радіо Свобода. Процитовано 21 березня 2017. 
  9. Євросоюз і Сербія підписали угоду про стабілізацію. Корреспондент. 29 квітня 2008. Процитовано 21 березня 2017. 
  10. ЄС скасував візи для громадян Македонії, Чорногорії і Сербії. Фінанси. 30 листопада 2009. Процитовано 21 березня 2017. 
  11. Сербія скасувала візи для ЄС і скандинавів. Ура-Информ. 13 червня 2010. Процитовано 21 березня 2017. 
  12. Сербія подала заявку на вступ до ЄС. DW. 22 грудня 2009. Процитовано 21 березня 2017. 
  13. Козлітін, Володимир (20 березня 2015). Відносини Республіки Сербія з Європейським Союзом у 2010 – 2014 рр.. Historians. Процитовано 21 березня 2017. 
  14. Полуэктов, Александр (2015). Regional trade agreements of the European Union: Trends and perspectives. Журнал «Торговая политика». Процитовано 21 березня 2017. 
  15. Главы МИД стран ЕС разблокировали соглашение об ассоциации с Сербией. Српска.ру. 15 червня 2010. Процитовано 21 березня 2017. 
  16. Коваль, Олексій. Сербія—ЄС: зима скінчилася. Дзеркало тижня. Процитовано 21 березня 2017. 
  17. Європарламент схвалив угоду щодо стабілізації та асоціації з Сербією. УНІАН. 19 січня 2011. Процитовано 21 березня 2017. 
  18. Сербия получила 2,5 тыс. вопросов, необходимых для вступления в ЕС. Укринформ. 25 листопада 2010. Процитовано 21 березня 2017. 
  19. Сербия настаивает на статусе кандидата в ЕС. DW. 3 червня 2011. Процитовано 21 березня 2017. 
  20. Нидерланды теперь требуют от Сербии выдать Хаджича. 9 червня 2011. Процитовано 21 березня 2017. 
  21. Йованович, Милош. Сербия и Европейский Союз. Вопрос безопасности или политика абсурда. Безопасность Европы: балканский вектор № 1, 2013. Процитовано 21 березня 2017. 
  22. ЕК рекомендует предоставить Сербии статус кандидата в ЕС. Взгляд. 10 жовтня 2011. Процитовано 21 березня 2017. 
  23. Евросоюз рассмотрит вопрос членства Сербии в ЕС на саммите 8-9 декабря. Росбалт. 6 грудня 2011. Процитовано 21 березня 2017. 
  24. Новикова, Евгения (2012). Сербия получила статус кандидата на вступление в ЕС в обмен на фактическое признание Косово и предательство косовских сербов. Expert Online. Процитовано 21 березня 2017. 
  25. Румыния сняла возражение принять Сербию кандидатом в члены ЕС. Интерфакс. 1 березня 2012. Процитовано 21 березня 2017. 
  26. Эксперт: Вектор на вступление Сербии в ЕС изменён не будет. Regnum. 7 березня 2012. Процитовано 21 березня 2017. 
  27. ЕС и Сербия: Расширенные правила сотрудничества вступают в силу. EuReporter. 1 вересня 2013. Процитовано 21 березня 2017. 
  28. ЕС выделил Сербии на евроинтеграцию 178,7 млн евро. Взгляд. 23 грудня 2013. Процитовано 21 березня 2017. 
  29. Кто на самом деле помогает Сербии?. Serbialife.ru. 29 квітня 2016. Процитовано 21 березня 2017. 
  30. Интенсивная подготовка НИС к переговорам о вступлении Сербии в ЕС. НИС а.д. Нови Сад. Процитовано 21 березня 2017. 
  31. Сербія закрила другий розділ переговорів про вступ до ЄС із 35. Радіо Свобода. 27 лютого 2017. Процитовано 21 березня 2017. 
  32. а б Fourth meeting of the Accession Conference with Serbia
  33. а б Chapters 23, 24 in negotiations of Serbia, EU opened
  34. а б EU membership negotiations chapters to be opened Dec. 14
  35. а б Info - Support for EU membership continues to decline. B92. Архів оригіналу за 28 серпень 2011. Процитовано 21 березня 2017. 
  36. Blic Online | Delević: Podrška građana članstvu u EU manja nego ranije. Blic.rs. Процитовано 21 березня 2017. 
  37. Info - Support for Serbia’s EU membership declines. B92. Архів оригіналу за 8 вересень 2011. Процитовано 21 березня 2017. 
  38. Info - Opposition leader pleased with declining support for EU. B92. Архів оригіналу за 14 березень 2012. Процитовано 21 березня 2017. 
  39. Vesti - Koštunica: Iluzija o raju u EU. B92. Процитовано 21 березня 2017. 
  40. Архива Вести. SEIO. Архів оригіналу за 4 березень 2016. Процитовано 21 березня 2017. 
  41. Архівована копія. Архів оригіналу за 3 березень 2016. Процитовано 21 березень 2017. 
  42. Info - Support for EU membership continues to decline. B92. Архів оригіналу за 13 березень 2012. Процитовано 21 березня 2017. 

Література[ред. | ред. код]

  • Serbia on the road to EU accession: consequences for agricultural policy and the agri-food chain. Author: N. Bogdanov. Publisher: Wallingford, Oxfordshire; Cambridge, MA: CABI, 2012. (англ.)
  • Integrating the Balkans: conflict resolution and the impact of EU expansion. Author: Máire Braniff. Publisher: London: I.B. Tauris, 2011. (англ.)
  • Serbia in the Shadow of Milosevic: the Legacy of Conflict in the Balkans. Author: Janine N Clark. Publisher: London: I.B. Tauris & Co., 2008. (англ.)

Джерела[ред. | ред. код]