Курт Гедель

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Курт Гедель
нім. Kurt Friedrich Gödel
1925 kurt gödel.png
Курт Гедель (1925 рік)
Народився 28 квітня 1906(1906-04-28)
Брно, Моравія, Австро-Угорщина
Помер 14 січня 1978(1978-01-14) (71 рік)
Принстон, Нью-Джерсі, США
·Недоїдання
Поховання
Громадянство
(підданство)
Flag of the United States.svg США
Flag of Austria.svg США
Flag of Austria-Hungary (1869-1918).svg США
Flag of the Czech Republic.svg США
Діяльність математик, філософ, викладач університету, вчений у галузі інформатики
Сфера роботи Теорія множин, Математична логіка
Alma mater Віденський університет
Науковий керівник Hans Hahn[d]
Мова творів німецька, англійська[1]
Заклад Принстонський університет
Віденський університет
Університет Нотр-Дам
Інститут перспективних досліджень
Членство Лондонське королівське товариство
Американська академія мистецтв і наук
Французька академія наук[2]
Відомий завдяки: Теорема Геделя про неповноту
Конфесія християнство
У шлюбі з Adele Gödel[d]
Автограф Kurt Gödel signature.svg
Нагороди Премія Альберта Ейнштейна (1951)

Курт Ге́дель (нім. Kurt Gödel) (*28 квітня 1906, Брюнн, Австро-Угорщина (тепер Брно, Чехія) — †14 січня 1978, Принстон, США) — австрійський логік і математик, приват-доцент Віденського університету (19331938).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 28 квітня 1906 р. у Брюнні (нині місто Брно, Чехія). Закінчив Віденський університет, де захистив докторську дисертацію. 1940 року, після аншлюсу емігрував до США.

З 1953 року професор Принстонського інституту перспективних досліджень, член Національної АН США та Американського філософського товариства.

Доробок[ред. | ред. код]

Гедель був логіком і філософом науки. Найвідоміше досягнення Геделя — це сформульовані й доведені ним теореми про неповноту, опубліковані 1931 року[3]. Теореми Геделя стосувалися перш за все формальної системи, яка описує основу основ математики — формальної арифметики. Перша теорема стверджує: якщо формальна арифметика несуперечлива, то вона неповна. Друга теорема стверджує: несуперечливість формальної арифметики не може бути доведена засобами самої формальної арифметики. Отримані результати було поширено на найбільш відомі формально-аксіоматичні системи: Рассела—Вайтхеда, Цермело—Френкеля, Гільберта тощо. Стало зрозуміло, що будь-яка досить потужна несуперечлива система необхідно неповна. Більше того, така неповнота має принциповий характер, її не можна усунути поступовим приєднанням до системи нових аксіом[4]. Узагальнюючи це твердження можна сказати, що будь-яка мова, досить «потужна» для визначення натуральних чисел (наприклад, логіка другого порядку чи українська мова), є неповною, тобто містить висловлювання, які не можна ані довести, ані заперечити з аксіом мови. Доведені Геделем теореми мають широкі наслідки як для математики, так і для філософії (зокрема, для онтології й філософії науки).

Крім того Геделю належать роботи в галузі диференціальної геометрії й теоретичної фізики. Зокрема, він написав працю про загальну теорії відносності, в якій запропонував варіант розв'язку рівнянь Ейнштейна, з якого випливає, що Всесвіт може бути влаштований таким чином, що перебіг часу в ньому закільцьований (метрика Геделя)[5]. Теоретично такий розв'язок припускає подорожі в часі. Більшість сучасних фізиків вважають, що цей розв'язок є правильним лише формально й не має фізичного сенсу.

Праці[ред. | ред. код]

Gödel, K. Collected Works. Vol. I. Publications 1929–1936. ― Oxford: Oxford University Press, 1986.

Gödel, K. Collected Works. Vol. II. Publications 1938–1974. ― Oxford: Oxford University Press, 1990.

Gödel, K. Collected Works. Vol. III. Unpublished essays and lectures. ― Oxford: Oxford University Press, 1995.

Gödel, K. Collected Works. Vol. IV. Correspondence A-G. ― Oxford: Oxford University Press, 2003.

Gödel, K. Collected Works. Vol. V: Correspondence H-Z. ― Oxford: Oxford University Press, 2003.


Визнання[ред. | ред. код]

Почесний доктор Єльського й Гарвардського університетів, член Американського наукового товариства[джерело?].

1951 року Курт Гедель удостоївся найвищої нагороди США — Ейнштейнівської премії. У статті, присвяченій цій події, Джон фон Нейман написав[джерело?]:

« Внесок Курта Геделя до сучасної логіки воістину монументальний. Це – більше, ніж просто монумент. Це віха, що поділяє дві епохи… Без жодного перебільшення можна сказати, що роботи Геделя докорінно змінили сам предмет логіки як науки. »

Переклади українською мовою[ред. | ред. код]

Гьодель, К. Нотатка про взаємозв’язок між теорією відносності та ідеалістичною філософією. - Пер. з англ. - У публ.: Юрій Олійник. Обертові світи і відносність існування: сім кроків до філософії Курта Гьоделя. - Е-ресурс: www.tureligious.com.ua (також рос. мовою, у публ.: Юрий Олейник. Вращающиеся миры и относительность существования: семь приближений к философии Курта Геделя. - Е-ресурс: www.academia.edu)


Посилання[ред. | ред. код]

  1. data.bnf.fr: платформа відкритих даних — 2011.
  2. NNDB — 2002.
  3. K. Gödel (1931). Über Formal Unentscheidbare Sätze der Principia Mathematica und Verwandter Systeme, I. Monatshefte für Math.u.Physik 38: 173–198.  (нім.)
  4. Курт Гьодель. Офіційний сайт ВМГО «Союз обдарованої молоді». 
  5. Докл. про це див.: Юрій Олійник. Обертові світи і відносність існування: сім кроків до філософії Курта Гьоделя. - Е-ресурс: www.tureligious.com.ua

Джерела[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]