Піски (Городоцький район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Піски
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район/міськрада Городоцький район
Рада/громада Великолюбінська селищна рада
Код КОАТУУ 4620955304
Облікова картка картка 
Основні дані
Засноване 1450 року
Населення 56
Площа 0,911 км²
Густота населення 61,47 осіб/км²
Поштовий індекс 81555[1]
Телефонний код +380 3231
Географічні дані
Географічні координати 49°40′47″ пн. ш. 23°42′59″ сх. д. / 49.67972° пн. ш. 23.71639° сх. д. / 49.67972; 23.71639Координати: 49°40′47″ пн. ш. 23°42′59″ сх. д. / 49.67972° пн. ш. 23.71639° сх. д. / 49.67972; 23.71639
Середня висота
над рівнем моря
278 м
Водойми р.Верещиця
Відстань до
обласного центру
30 км
Відстань до
районного центру
15 км
Найближча залізнична станція Поріччя-Задвірне
Відстань до
залізничної станції
1 км
Місцева влада
Адреса ради 81555, Львівська обл., Городоцький р-н, смт. Великий Любінь, тел. 24-229
Карта
Піски. Карта розташування: Україна
Піски
Піски
Піски. Карта розташування: Львівська область
Піски
Піски
Мапа

Піски́ — село в Україні, в Городоцькому районі Львівської області. Населення становить 56 осіб за переписом 2005 року. Орган місцевого самоврядування - Великолюбінська селищна рада. Біля села зі західної сторони протікає річка Верещиця, яка впадає у Дністер.

Історія села[ред. | ред. код]

Село Піски засноване 1450 року.

Розташоване на невисокому розлогому піщаному пагорбі, звідки й походить назва села. Зі всіх сторін село оточують торфовища. Колись це була болотяна місцевість, зараз ця довколишня територія осушена меліорацією і на цих лугах випасають худобу. Із західної сторони села протікає річка Верещиця, через неї прокладений міст, який веде у сусіднє село Поріччя-Задвірне. У 1970-их роках через село проклали дорогу, а на місці старого дерев'яного мосту встановили новий, залізобетонний. У 1990-их роках на дорогу нанесено асфальтове покриття.

Річка Верещиця (сучасне фото з мосту біля села Піски: зліва видно с. Поріччя-Задвірне, вдалині видніється с. Косівець)
Старий дерев'яний міст через річку Верещицю біля села Піски (старе фото: Заваринський Василь із сином Степаном ловлять рибу)

Зі сходу на відстані пів кілометра знаходиться невеликий ліс Дубрівка, а за ним через поле великий ліс.

Ліс Дубрівка (старе фото)

У центрі села знаходиться маленький старий цвинтар, на якому залишилося лише декілька пам'ятників, які про нього нагадують. Місце під новий цвинтар було виділено у південно-східній частині піщаного пагорбу. Пізніше він був розширений, так як місця для захоронень стало не вистачати (адже із 4 сіл хоронили на цьому цвинтарі). Зараз у селі Косівець побудували церкву і зробили свій цвинтар.

Майдан. Село Піски (старе фото)

У селі зараз є дві церкви — УАПЦ і УГКЦ, які знаходяться по обидва боки від старого цвинтаря.

З розповідей старожилів, колись у селі було всього лише три господарі — Ковч, Пак і Федишин. До тих, в кого було багато землі, наймалися на роботу люди з інших сіл. Платили вони їм за їх роботу по-різному, в більшості випадків землею, на якій вони потім будували собі хату і так вкорінювалися у селі. У такий спосіб село розросталось. Частина господарств у селі з'явилися через родичів господарів, яким вони виділяли частки землі для будівництва. Зараз у селі близько 25 господарств.

Стара хата Заваринського (старе фото)

Історія церкви[ред. | ред. код]

Згідно з розповідями старожилів, колись давно люди хотіли побудувати церкву, поїхали возами в ліс за деревом, а як вже верталися назад з возами наповненими деревом, то коні зупинилися у Пісках. Що вони тільки не робили, а коні як стали каменем так з цього місця і не зрушили. Тоді подумали люди, що це знак Божий, вивантажили дерево з возів і побудували на цьому місці церкву. Так і постала у 1887 році у селі Піски церква, яка також обслуговувала вірян з довколишніх сіл Поріччя, Косівець, Бірче і хутора Підверець. У сусідньому селі Чуловичі церкву побудували аж через три роки в 1890 році.

Свято в селі Піски 1936 рік. Помічник настоятеля церкви о.Василь Гарцула з вірянами біля старої дерев'яної церкви.

Під час II світової війни у 1944 році стара дерев'яна церква згоріла. До 1964 року відправляли у хаті священика, яка була спеціально побудована таким чином, що її менша половина служила житлом для священика, а більша половина була облаштована під храм для служіння. Через відмову священика увійти до складу московської православної церкви, церковний храм у селі Піски було закрито, а священик був змушений виїхати. З цього часу громада села Піски свої духовні потреби справляла у селі Чуловичі. У ???? році церкву підпалили місцеві парубки разом з приїжджими зі Львова, які часто полюбляли грати у футбол на церковному подвір'ї. Згорів дерев'яний дах і ґанок.

У 1986 році на руїнах церкви було знято епізод до фільму «Державний кордон: Фільм 6 — За порогом перемоги», прем'єра якого на телеекранах в СРСР відбулася 27 травня 1987 року. Події фільму відбуваються в Західній Україні в 1947 році, де продовжують боротися за незалежність України повстанські загони ОУН-УПА. Оскільки борці за волю України змальовані у фільмі з негативної сторони, зараз цей фільм заборонений для перегляду в Україні.

У 1989 році взялися за відбудову храму у с. Піски. У цьому ж році храм було освячено на празник Івана Золотоустого 26 листопада 1989 року. Так у селі Піски було відновлено Українську Автокефальну Православну Церкву св. Івана Золотоустого.

Десь за два тижні до празника була спроба захопити храм греко-католиками, які таємно відокремилися від громади і разом на чолі з відомим на той час Іваном Гелем намагались зробити його греко-католицьким. Деякий час люди трималися разом, але потім все-таки розділились. Окупація Західної України Польщею і насильницька католізація українських земель таки дали свій внесок у свідомість людей.

У 2011 році на празник 26-го листопада село Піски відвідав Митрополит Львівський УАПЦ Макарій, який відправив Архієрейську Літургію з нагоди свята і здійснив освячення оновленого храму УАПЦ св. Іоана Золотоустого[2].

26.11.2011 р., Митрополит Львівський УАПЦ Макарій освячує оновлений храм УАПЦ св. Іоана Золотоустого с. Піски

Два роки до того було закінчено внутрішній розпис церкви, а цього року було повністю оновлено зовнішній фасад церкви. На вході до храму збудовано величні арочні ворота.

Вхідна брама-арка з мозаїчним оздобленням (УАПЦ с. Піски)

У 2014 році в неділю 25-го травня у храмі Свт. Іоана Золотоустого УАПЦ відбулися урочистості з нагоди 20-тої річниці служіння на парафії отця настоятеля Богдана Сильвестра[3].

25.05.2014 р., с. Піски Городоцького району, храм Свт. Іоана Золотоустого Української Автокефальної Православної Церкви, святкування 20 річниці служіння на парафії отця настоятеля Богдана Сильвестера.

У 2015 році почали оздоблювати фасад храму Свт. Іоана Золотоустого УАПЦ іконами мозаїками.

В кінці лютого 2016 року у храмі УАПЦ с.Піски перебували мощі Святого Великомученика і Цілителя Пантелеймона. Віряни сіл Піски, Поріччя і Бірче мали змогу приклонитися до мощів святого великомученика Пантелеймона з 27 по 28 лютого.

27-28.02.2016: Мощі Святого Великомученика і цілителя Пантелеймона у храмі УАПЦ с.Піски

Частина людей, які відокремилися від громади УАПЦ на початку 1990-их рр., сформували греко-католицьку громаду, у якої не було свого храму, тому відправляли спочатку на дорозі біля церкви, а потім перейшли на місце спаленої старої дерев'яної церкви, де у 2000 році побудували свій храм. У 2014 році біля церкви на місці де раніше стояла дерев'яна дзвіниця закінчили будівництво мурованої дзвіниці.

Галерея[ред. | ред. код]

Національно-визвольна боротьба[ред. | ред. код]

16 вересня 1944 року бійці ОУН на хуторі Піски в селі Бірче Городоцького району Львівської області знищили районного військового комісара майора Рудого та інструктора 4-ї частини райвійськкомату лейтенанта Босенко[4].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Довідник поштових індексів України. Львівська область. Городоцький район
  2. Пісківська церква у новій оздобі // Часопис Городоччини «Народна думка», 2 грудня 2011 року, № 48(1798). — Стор.9.
  3. Святкування в с. Піски Городоцького Деканату УАПЦ // Журнал Львівської єпархії УАПЦ «Православна Галичина»
  4. ДАЛО, ф.5001, оп.2, спр.26, арк. 9, 20, 32