Піски (Городоцький район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Піски
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район/міськрада Городоцький район
Рада/громада Великолюбінська селищна рада
Код КОАТУУ 4620955304
Облікова картка картка 
Основні дані
Засноване 1450 року
Населення 56
Площа 0,911 км²
Густота населення 61,47 осіб/км²
Поштовий індекс 81555[1]
Телефонний код +380 3231
Географічні дані
Географічні координати 49°40′47″ пн. ш. 23°42′59″ сх. д. / 49.67972° пн. ш. 23.71639° сх. д. / 49.67972; 23.71639Координати: 49°40′47″ пн. ш. 23°42′59″ сх. д. / 49.67972° пн. ш. 23.71639° сх. д. / 49.67972; 23.71639
Середня висота
над рівнем моря
278 м
Водойми р.Верещиця
Відстань до
обласного центру
30 км
Відстань до
районного центру
15 км
Найближча залізнична станція Поріччя-Задвірне
Відстань до
залізничної станції
1 км
Місцева влада
Адреса ради 81555, Львівська обл., Городоцький р-н, смт. Великий Любінь, тел. 24-229
Карта
Піски. Карта розташування: Україна
Піски
Піски
Піски. Карта розташування: Львівська область
Піски
Піски
Мапа

Піски́ — село в Україні, в Городоцькому районі Львівської області. Населення становить 56 осіб за переписом 2005 року. Орган місцевого самоврядування - Великолюбінська селищна рада. Біля села зі західної сторони протікає річка Верещиця, яка впадає у Дністер.

Історія села[ред. | ред. код]

Село Піски засноване 1450 року.

Розташоване на невисокому розлогому піщаному пагорбі, звідки й походить назва села. Зі всіх сторін село оточують торфовища. Колись це була болотяна місцевість, зараз ця довколишня територія осушена меліорацією і на цих лугах випасають худобу. Із західної сторони села протікає річка Верещиця, через неї прокладений міст, який веде у сусіднє село Поріччя-Задвірне. У 1970-их роках через село проклали дорогу, а на місці старого дерев'яного мосту встановили новий, залізобетонний. У 1990-их роках на дорогу нанесено асфальтове покриття.

Річка Верещиця (сучасне фото з мосту біля села Піски: зліва видно с. Поріччя-Задвірне, вдалині видніється с. Косівець)
Старий дерев'яний міст через річку Верещицю біля села Піски (старе фото: Заваринський Василь із сином Степаном ловлять рибу)

Зі сходу на відстані пів кілометра знаходиться невеликий ліс Дубрівка, а за ним через поле великий ліс.

Ліс Дубрівка (старе фото)

У центрі села знаходиться маленький старий цвинтар, на якому залишилося лише декілька пам'ятників, які про нього нагадують. Місце під новий цвинтар було виділено у південно-східній частині піщаного пагорбу. Пізніше він був розширений, так як місця для захоронень стало не вистачати (адже із 4 сіл хоронили на цьому цвинтарі). Зараз у селі Косівець побудували церкву і зробили свій цвинтар.

Майдан. Село Піски (старе фото)

У селі зараз є дві церкви — УАПЦ і УГКЦ, які знаходяться по обидва боки від старого цвинтаря.

З розповідей старожилів, колись у селі було всього лише три господарі — Ковч, Пак і Федишин. До тих, в кого було багато землі, наймалися на роботу люди з інших сіл. Платили вони їм за їх роботу по-різному, в більшості випадків землею, на якій вони потім будували собі хату і так вкорінювалися у селі. У такий спосіб село розросталось. Частина господарств у селі з'явилися через родичів господарів, яким вони виділяли частки землі для будівництва. Зараз у селі близько 25 господарств.

Стара хата Заваринського (старе фото)

Історія церкви[ред. | ред. код]

Згідно з розповідями старожилів, колись давно люди хотіли побудувати церкву, поїхали возами в ліс за деревом, а як вже верталися назад з возами наповненими деревом, то коні зупинилися у Пісках. Що вони тільки не робили, а коні як стали каменем так з цього місця і не зрушили. Тоді подумали люди, що це знак Божий, вивантажили дерево з возів і побудували на цьому місці церкву. Так і постала у 1887 році у селі Піски церква, яка також обслуговувала вірян з довколишніх сіл Поріччя, Косівець, Бірче і хутора Підверець. У сусідньому селі Чуловичі церкву побудували аж через три роки в 1890 році.

Свято в селі Піски 1936 рік. Помічник настоятеля церкви о.Василь Гарцула з вірянами біля старої дерев'яної церкви.

Під час II світової війни у 1944 році стара дерев'яна церква згоріла. До 1964 року відправляли у хаті священика, яка була спеціально побудована таким чином, що її менша половина служила житлом для священика, а більша половина була облаштована під храм для служіння. Через відмову священика увійти до складу московської православної церкви, церковний храм у селі Піски було закрито, а священик був змушений виїхати. З цього часу громада села Піски свої духовні потреби справляла у селі Чуловичі. У ???? році церкву підпалили місцеві парубки разом з приїжджими зі Львова, які часто полюбляли грати у футбол на церковному подвір'ї. Згорів дерев'яний дах і ґанок.

У 1986 році на руїнах церкви було знято епізод до фільму «Державний кордон: Фільм 6 — За порогом перемоги», прем'єра якого на телеекранах в СРСР відбулася 27 травня 1987 року. Події фільму відбуваються в Західній Україні в 1947 році, де продовжують боротися за незалежність України повстанські загони ОУН-УПА. Оскільки борці за волю України змальовані у фільмі з негативної сторони, зараз цей фільм заборонений для перегляду в Україні.

У 1989 році взялися за відбудову храму у с. Піски. У цьому ж році храм було освячено на празник Івана Золотоустого 26 листопада 1989 року. Так у селі Піски було відновлено Українську Автокефальну Православну Церкву св. Івана Золотоустого.

Десь за два тижні до празника була спроба захопити храм греко-католиками, які таємно відокремилися від громади і разом на чолі з відомим на той час Іваном Гелем намагались зробити його греко-католицьким. Деякий час люди трималися разом, але потім все-таки розділились. Окупація Західної України Польщею і насильницька католізація українських земель таки дали свій внесок у свідомість людей.

У 2011 році на празник 26-го листопада село Піски відвідав Митрополит Львівський УАПЦ Макарій, який відправив Архієрейську Літургію з нагоди свята і здійснив освячення оновленого храму УАПЦ св. Іоана Золотоустого[2].

26.11.2011 р., Митрополит Львівський УАПЦ Макарій освячує оновлений храм УАПЦ св. Іоана Золотоустого с. Піски

Два роки до того було закінчено внутрішній розпис церкви, а цього року було повністю оновлено зовнішній фасад церкви. На вході до храму збудовано величні арочні ворота.

Вхідна брама-арка з мозаїчним оздобленням (УАПЦ с. Піски)

У 2014 році в неділю 25-го травня у храмі Свт. Іоана Золотоустого УАПЦ відбулися урочистості з нагоди 20-тої річниці служіння на парафії отця настоятеля Богдана Сильвестра[3].

25.05.2014 р., с. Піски Городоцького району, храм Свт. Іоана Золотоустого Української Автокефальної Православної Церкви, святкування 20 річниці служіння на парафії отця настоятеля Богдана Сильвестера.

У 2015 році почали оздоблювати фасад храму Свт. Іоана Золотоустого УАПЦ іконами мозаїками.

В кінці лютого 2016 року у храмі УАПЦ с.Піски перебували мощі Святого Великомученика і Цілителя Пантелеймона. Віряни сіл Піски, Поріччя і Бірче мали змогу приклонитися до мощів святого великомученика Пантелеймона з 27 по 28 лютого.

27-28.02.2016: Мощі Святого Великомученика і цілителя Пантелеймона у храмі УАПЦ с.Піски

15 грудня 2018 року у Софійському соборі в Києві відбувся Об'єднавчий собор українських православних церков, на якому було створено Єдину Помісну Православну Церкву України (ПЦУ) шляхом об'єднання УПЦ КП, УАПЦ і частини УПЦ МП, і обрано першого предстоятеля новоствореної ПЦУ. Ним став митрополит Київський і всієї України Епіфаній.

Процес надання автокефалії Православній церкві України завершився 6 січня 2019 року. Під час спільного служіння літургії на честь свята Богоявлення (за новоюліанським календарем) Вселенський патріарх Варфоломій вручив предстоятелеві ПЦУ Епіфанію митрополичий жезл і сувій із текстом Томосу. Томос надає Київській митрополії канонічний автокефальний статус. Українська Православна Церква (ПЦУ) стала 15-тою автокефальною церквою світового православ‘я і додана до Диптиху Вселенського Православ‘я.

30 січня 2019 року Українська Православна Церква (ПЦУ) була юридично оформлена як релігійна організація. Парафія Свт. Іоана Золотоустого УАПЦ с.Піски увійшла до структури Помісної автокефальної Української Православної Церкви (ПЦУ).

У квітні 2019 року на цвинтарі в с.Піски встановили новий Хрест, який був освячений на Великдень 28.04.2019 р.

Новий Хрест на Цвинтарі в с. Піски

У червні 2019 року біля Церкви Свт. Іоана Золотоустого ПЦУ с.Піски встановили новий православний Хрест, який був освячений на празник Святого Духа 17.06.2019 р.

Православний хрест біля Церкви Свт. Іоана Золотоустого ПЦУ с.Піски

Частина людей, які відокремилися від громади УАПЦ на початку 1990-их рр., сформували греко-католицьку громаду, у якої не було свого храму, тому відправляли спочатку на дорозі біля церкви, а потім перейшли на місце спаленої старої дерев'яної церкви, де у 2000 році побудували свій храм. У 2014 році біля церкви на місці де раніше стояла дерев'яна дзвіниця закінчили будівництво мурованої дзвіниці.

Галерея[ред. | ред. код]

Національно-визвольна боротьба[ред. | ред. код]

16 вересня 1944 року бійці ОУН на хуторі Піски в селі Бірче Городоцького району Львівської області знищили районного військового комісара майора Рудого та інструктора 4-ї частини райвійськкомату лейтенанта Босенко[4].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Довідник поштових індексів України. Львівська область. Городоцький район
  2. Пісківська церква у новій оздобі // Часопис Городоччини «Народна думка», 2 грудня 2011 року, № 48(1798). — Стор.9.
  3. Святкування в с. Піски Городоцького Деканату УАПЦ // Журнал Львівської єпархії УАПЦ «Православна Галичина»
  4. ДАЛО, ф.5001, оп.2, спр.26, арк. 9, 20, 32