Огієнко Іван Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Огієнко Іван Іванович
митрополит Іларіон
Народився	14 січня 1882 (127 років) смт. Брусилів, (тепер Житомирської області)
Помер	29 березня 1972 Канада м.Вінніпеґ,
Національність	українець
Відомий	перекладач Біблії
Діяльність	історик Церкви, культуролог,
Титул	митрополит
Віросповідання	православний
Батьки	Іван († 1974) та Єфросинія Огієнко

Біблія у перекладі Івана Огієнка. Перша сторінка книги «Буття». Видання Британського і закордонного біблійного товариства.

Іва́н Іва́нович Огіє́нко (церковне ім'я : Іларіон; * 2 січня (14 січня) 1882, Брусилів — † 29 березня 1972, Вінніпег) — український церковний і громадський діяч, митрополит (від 1944), мовознавець, історик церкви, педагог, дійсний член Наукового Товариства імені Тараса Шевченка (від 1922).

[ред.] Біографія

Народився у містечку Брусилів Радомишльського повіту Київської губернії (нині — селище міського типу, районний центр Житомирської області) в бідній селянській родині Івана та Єфросинії Огієнків. Був шостою дитиною в сім'ї. Коли Івану ледь виповнилося два роки, внаслідок нещасного випадку загинув батько.

1896 закінчив початкову чотирирічну школу в Брусилові. Далі навчався у Київській військово-фельдшерскій школі. Із товаришем по навчанню Юхимом Придворовим (майбутній російський поет Дем’ян Бєдний) редагував рукописний місячник «Моя библиотека».

Закінчивши 1900 повний фельдшерський курс, за направленням комісії працював у Київському військовому шпиталі.

У травні 1903 в Острозі склав іспити в місцевій гімназії й отримав відповідне свідоцтво.

1909 закінчив Київський університет св. Володимира. Згодом навчався на Вищих Педагогічних курсах, працював у Київському комерційному інституті. Від 1915 викладав у Київському університеті, був приват-доцентом на кафедрі мови і літератури. Належав до Української Партії Соціалістів-Федералістів. У 1917—1918 відіграв значну роль в українізації вищих навчальних закладів і шкільництва. Від 1918 — професор кафедри історії української культури Київського Українського Державного Університету.

14 січня 1918 Огієнко виступив на Всеукраїнському Церковному Соборі у Києві з доповіддю «Відродження Української Церкви», в якій аргументовано довів право Української церкви на самостійне існування.

Улітку 1918 виступив засновником і став першим ректором Кам'янець-Подільського державного українського університету (урочисто відкрито 22 жовтня 1918).

5 січня 1919 Огієнка призначено міністром освіти УНР, працював в урядах Володимира Чехівського та Сергія Остапенка.

1919—1920 — міністр віросповідань УНР в урядах Ісаака Мазепи та В'ячеслава Прокоповича.

Іван Огієнко урядовець. 1920 р.

Від 16 листопада 1919, після від'їзду Директорії УНР з Кам'янця-Подільського, Огієнко став головноуповноваженим уряду. При від'їзді Симон Петлюра наказав головноуповноваженому: «Бережіть Україну, як зможете».

Захоплення Кам'янця-Подільського більшовицькими військами (16 листопада 1920) змусило Огієнка емігрувати до Польщі.

Від 1920 жив у Тарнуві. 1921 був членом Ради Республіки і до 1924 — міністр у справах віровизнання уряду УНР в екзилі.

Від 1924 викладав українську мову у Львівській учительській семінарії, протягом 1926—1932 — професор церковнослов'янської мови на богословському факультеті Варшавського університету. Заснував і редагував у Варшаві журнал «Рідна мова» (1933—1939) і «Наша культура» (1935—1937), які сприяли популяризації української культури, норм єдиної літературної мови серед українців за межами УРСР, виступав проти русифікаторської політики тогочасного керівництва радянської України.

[ред.] Церковна діяльність

Овдовів в 1937 — після смерті дружини Домініки Данилівни.

9 жовтня 1940 був пострижений в чернецтво в Яблочинському Свято-Онуфрієвському монастирі митрополитом Діонісієм (Валединським), главою Польської Православної Церкви.

19 жовтня 1940 на Холмському Соборі був висвячений (під ім'ям Іларіона) єпископом Холмським і Підляським. Хіротонію провели митрополит Дионісій, архієпископ Пражський Савватій та єпископ Люблінський Тимофій (Шретер). На наступний день (20 жовтня) в Холмському Соборі ці самі єрархи звершили архієрейську хіротонію найменованого в єпископа Іларіона.

Здійснював українізацію церкви на Холмщині шляхом запровадження української мови у богослужіння. Від 16 березня 1944 — митрополит Холмсько-Підляський УАПЦ Полікарпа (Сікорського).

Улітку 1944 Огієнко змушений був емігрувати до Швейцарії (жив у Лозанні), а у вересні 1947 — до Канади у м.Вінніпег.

8 серпня 1951 на Надзвичайному Соборі у Вінніпезі обраний главою Української Греко-Православної Церкви у Канаді і митрополитом Вінніпегу. Огієнко доклав чимало зусиль для організації та розбудови українського національно-культурного та релігійного життя у Канаді. Заснував Теологічне товариство (нині: «Теологічне товариство митрополита Іларіона»), здійснив реорганізацію богословського факультету Манітобського університету, перетворивши його в Колегію ім. св. Апостола Андрія (готує православних священиків для українських громад в усьому світі), очолював Науково-Богословське товариство, розгорнув велику науково-дослідницьку та видавничу діяльність. Відновив видання і продовжував редагування науково-популярного журналу «Наша культура» (1951—1953, від 1954 — «Віра і культура»).

28 — 30 квітня 1960 у Вінніпезі відбувся Акт Духовної Злуки всіх трьох українських православних митрополій - Української Греко-Православної Церкви Канади, Української Православної Церкви в США та Української Православної Церкви в Екзилі (з центром в Західній Німеччині).

Справа життя Івана Огієнка (працював 1936—1955) — переклад Біблії, що до сьогодні є неперевершеним надбанням українського народу.

Помер у м. Вінніпег; похований на православній секції Меморіального парку «Ґлен Іден».

[ред.] Праці

Огієнко — автор багатьох наукових праць з українського мовознавства, історії церкви, культури, канонічного права:

• «Огляд українського язикознавства» (1907);
• «Українська культура» (1918);
• «Український стилістичний словник» (1924);
• «Історія українського друкарства» (1925);
• «Чистота і правильність української мови» (1925);
• «Кирило і Мефодій: їх життя і діяльність» (тт. 1-2, 1927—1928)
• «Пам'ятки старослов'янської мови 10-11 ст.» (1929);
• «Українська літературна мова 16 ст. і Крехівський Апостол 1560 р.» (тт. 1-2, 1930);
• «Сучасна українська літературна мова» (1935);
• «Українська Церква» (тт. 1-2, 1942);
• «Історія української літературної мови» (1950);
• «Іконоборство» (1954);
• «Візантія і Україна» (1954);
• «Українська Церква за Б.Хмельницького. 1647—1657» (1955);
• «Князь Костянтин Острозький і його культурна праця» (1958);
• «Дохристиянські вірування українського народу. Історико-релігійна монографія» (1965);
• «Канонізація святих в Українській Церкві» (1965);
• «Слово о полку Ігоревім» (1949; 1967) та ін.

Іван Огієнко здійснив переклад Св. Письма українською мовою (видано 1962).

[ред.] Література

• Довідник з історії України. — Т. 2. — К., 1995. — С. 294—295.
• Гончаренко Семен. Український педагогічний словник. — К.: Либідь, 1997. — С. 237.
• Баженов Л. В. Поділля в працях дослідників і краєзнавців XIX—XX ст.: Історіографія. Біобібліографія. Матеріали. — Кам'янець-Подільський, 1993. — С. 299.
• Мацько Віталій. Літературне Поділля. — Хмельницький, 1991. — С. 50—51.
• Климчук О. В чистій любові до краю: Пророки духу // Україна. — 1991. — № 19. — С. 16—20.
• Тіменик З. Феномен Огієнкового духа // Бібліотечка «Успенської вежі». — Ч. 1. — С. 4—16.
• Лучук В. Іван Огієнко — поет // Бібліотечка «Успенської вежі». — Ч. 1. — С. 16—18.
• Духовна і науково-педагогічна діяльність І. І. Огієнка в контексті українського національного відродження: Тези доповідей науково-теоретичної конференції. — Кам'янець-Подільський, 1992. — 219 с.
• Лозовий Віталій. Іван Огієнко // Подолянин. — 1993. — 11 і 17 березня. — С. 3.
• Сохацька Є. І. І. Огієнко і Г. О. Костюк // Культура Поділля: історія і сучасність. — Хмельницький, 1993. — С. 233—236.
• Мацько В. П. Богословська поезія митрополита Іларіона (Огієнка) // Збірник наукових праць Кам'янець-Подільського державного педагогічного інституту. — Серія філологічна. — Випуск 1. — Кам'янець-Подільський, 1993. — С. 301—305.
• Качкан В. А. Етнокультурний пласт Івана Огієнка // Качкан В. А. Українське народознавство в іменах. — Частина 1. — К., 1994. — С. 281—295.
• Тимошик Микола. Невтомний сівач на українознавчій ниві // Огієнко І. І. Історія українського друкарства. — К., 1994. — С. 7—33.
• Мацько Віталій. Творчий подвиг вченого // Мацько Віталій. Злотонить. — Кам'янець-Подільський, 1994. — С. 81—102.
• Тимошик Микола. «Смиренний богомолець за кращу долю українського народу»: Маловідомі сторінки життя й діяльності Івана Огієнка // Огієнко Іван (Митрополит Іларіон). Історія української літературної мови. — К., 1995. — С. 7—47.
• Тимошик Микола. «Все, що мав у житті, він віддав для одної ідеї…» // Історичний календар'97. — К., 1996. — С. 14—15.
• Завальнюк О. М. І. І. Огієнко і Кам'янець-Подільський державний український університет (1918—1920) // Наукові праці історичного факультету. — Т. 2. — Кам'янець-Подільський, 1996. — С. 90—103.
• Копилов А. О. І. І. Огієнко про польську військову присутність у Кам'янці-Подільському у 1919—1920 роках // Наукові праці історичного факультету. — Т. 2. — Кам'янець-Подільський, 1996. — С. 189—194.
• Сохацька Євгенія. Довге повернення Івана Огієнка // Кам'янець-Подільський вісник. — 1997. — 11 січня. — С. 3.
• Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях. — Луцьк: Вежа, 2000.

[ред.] Дивись також

У ВікіДжерелах є

Біблія (Огієнко)

• Біблія перекладу Огієнка

[ред.] Посилання

• Довідник з історії України / За редакцією І. Підкови та Р. Шуста. - К.: Генеза, 1993.
• Біблія українською мовою. Переклад митрополита Іларіона (І.Огієнко)
• Повні тексти Біблій українською мовою у перекладах митрополита Іларіона (І.Огієнко) та о. Івана Хоменка (Римська Біблія)
• Колегія св. Андрея в Вінніпезі(англ.)
• Вінніпезька Архиєпархія Української греко-католицької Церкви в Канаді(англ.)
• Біографія