Їдиш

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Ідиш)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Їдиш
יידיש ,אידיש ,יודיש
Поширена в Ізраїль, США, Канада, Молдова, Україна, Білорусь, Росія, Румунія, Німеччина, Литва та ін.
Регіон Центральна та Західна Європа, Північна Америка
Носії рідна мова від 1.8 млн[1] до 3 млн.[2]
Писемність гебрейська абетка
Класифікація

Індо-Європейська

Германська
Західно-германська
Верхньонімецька мова
Офіційний статус
Офіційна

Flag of the Jewish Autonomous Oblast.svg Єврейська автономна область, Росія

Мова національної меншини:
Ізраїль Ізраїль
Боснія і Герцеговина Боснія і Герцеговина
Нідерланди Нідерланди
Польща Польща
Румунія Румунія
Швеція Швеція
Україна Україна
Регулює Де-юре не регулюється,
де-факто регулює YIVO (Дослідницький інститут мови їдиш)[3]
Коди мови
ISO 639-1 yi
ISO 639-2 yid
ISO 639-3 yid — загалом
ydd — для східної їдиш
yih — для західної їдиш

Їдиш[4] (також ідиш[5][6][7], ייִדיש, יידיש або אידיש) — єврейська мова з групи германських мов, що нею послуговуються переважно євреї ашкеназі (центрально- та західноєвропейські євреї). Мова в сучасній германістиці вважається одним з діалектів німецької мови[джерело?]. Застосовує гебрейську абетку.

Сьогодні мовою їдиш володіє понад 2 млн людей, переважно в Європі, Ізраїлі та США. До масового знищення євреїв під час Другої світової війни нею розмовляло 11-12 мільйонів осіб.

Етимологія[ред. | ред. код]

Саме слово «їдиш» походить з їдишу (jidiš), де веде походження від нововерхньонімецького jũdisch («єврейський»), пов'язаного з Jude («юдей, єврей»), що зводиться через лат. Jũdaeus і грец. Ίουδαίος до івр. Yehűdhĩ[8].

Історія виникнення та розвитку[ред. | ред. код]

Їдиш склався на ґрунті верхньонімецьких діалектів у взаємодії з семітським (давньоєврейським) і слов'янським елементами.

Їдиш почав формуватися в XIIXIII століттях, коли ним розмовляли євреї областей навколо річки Рейн. У цей час у різних куточках Німеччини вже були великі єврейські поселення, мешканці яких послуговувалися в побуті німецькою мовою з використанням низки давньоєврейських слів і зворотів. З давньоєврейської мови до розмовної мови середньоверхньонімецькими діалектами ввійшла також низка словотворчих моделей і службових слів.

Крім того, в мовленні німецьких євреїв рейнських міст і Південної Німеччини, що підтримували тісні стосунки з містами Італії та Франції, побутували також запозичення з романських мов.

Євреї проживали переважно в містах, зазвичай в окремих кварталах, жили з ремісництва, крамарства, лі́карства, підприємництва, фінансових операцій тощо. Внаслідок цього, а також через численні гоніння, євреї часто переїжджали з місця на місце, осідаючи в нових селищах. У мовленні євреїв відмінності місцевих німецьких діалектів стиралися набагато швидше, ніж у мовленні німців, переважна маса котрих мешкала в селах феодально подрібненої країни. У справі зближення діалектів значним був чинник друкарства, що набуло серед євреїв значного розвитку. Зацікавлені в найширшому розповсюдженні своїх видань, автори й видавці прагнули уникати діалектних висловів або супроводжували їх перекладом іншими діалектами.

Виходячи з цього, їдиш (що раніше називався «їдиш-тайч», «ївре-тайч») став різнитися від німецьких говірок не лише наявністю семітизмів, але й своєрідною інтеграцією германських слів, граматичних форм і низки фонетичних особливостей, що стало найважливішою спонукою для самостійного розвитку мови. Цей процес був складний і тривалий. Почався він у Німеччині, а продовжився в слов'янських і деяких інших країнах.

Шляхи розвитку їдишу й німецької мови особливо стали розходитися з XVI століття. Значні групи євреїв осідали на теренах Польщі, Литви, Галичини, Поділля, Волині та деяких містах Білорусі. Відбувалося подальше змішування єврейських говірок, посилився вплив давньоєврейської та слов'янських мов, згодом виникли нові територіальні діалекти їдишу, котрі сприяли самостійному розвиткові літературної мови — нового їдишу, що виник на ґрунті цих діалектів.

З другої половини XVIII століття на теренах Західної Європи їдиш поступово витісняється місцевими літературними мовами, але натомість він зберігається й надалі розвивається в Польщі, Литві, Білорусі, Україні, Молдові, Румунії, де було компактне зосередження єврейського населення.

Наприкінці XVIII й на початку XIX століття починається новий етап розвитку мови їдиш. Він пов'язаний з поширенням ідей Просвітництва (Гаскали), світської освіти й літератури, зрозумілої народові. Значний внесок у зближення літератури з живим мовленням народу зробили просвітники М. Левін (Лефін), Х. Гурвіц, І. Аскельфельд та інші.

У 30-ті роки XVIII ст. серед українських євреїв виникає релігійно-містичний рух хасидизм. Його прибічники також удалися до використання народних говірок для проповідування хасидизму. Елементи, що раніше мали грубу конотацію чи вважалися нелітературними, широким потоком вливаються в писемність і літературну мову. Значно зросла кількість слов'янізмів у мові їдиш.

Від середини XIX століття разом з українськими, польськими, російськими та іншими лексемами та словоформами до їдишу проникає велика кількість інтернаціоналізмів. Усе це призвело до збагачення мови, але також і до невиправданого запозичення викривлених німецьких слів, невдалого калькування з російської та польської мов.

Розповсюдження їдиш у США
   понад 100000 мовців
   понад 10000 мовців
   понад 5000 мовці
   понад 1000 мовців
   до 1000 мовців

Засновник класичної літератури їдишу Ш.-Я. Абрамович (Менделе Мойхер-Сфорім) мусив чимало попрацювати над очищенням мови від зайвих форм, надаючи їй більшої виразності й краси. Багато зробили в цьому напрямі Шолом-Алейхем і Перец. Друга половина XIX століття характеризується збагаченням і розвитком їдишу.

Поширення[ред. | ред. код]

На початку Другої світової війни, у світі було від 11 до 13 мільйонів носіїв їдишу.[9] Однак масове знищення євреїв призвело до колосального раптового зменшення використання їдишу, оскільки постійні єврейські громади, які використовували їдиш у громадському та релігійному житті на щодень, були в більшості знищені. Близько 5 мільйонів було вбито — 85% загиблих під час Голокосту були якраз тими, хто розмовляли їдишем.[10]

При створенні держави Ізраїль офіційною мовою був затверджений іврит, що означало перемогу сіонізму над діаспорним націоналізмом, який використовував їдиш, а іврит інколи називали «іноземною мовою»[11]. Вивчення їдишу відбувається в основному у США, є центри вивчення в Німеччині та Ізраїлі[12]

Гіпотеза слов'янського походження[ред. | ред. код]

У 1991 році професор мовознавства Тель-Авівського університету Пол Векслер на основі дослідження структури й словника їдишу висунув гіпотезу, що зараховує їдиш до групи слов'янських мов, а не германських[13]. Пізніше, в книжці «Ашкеназійські євреї: слов'яно-тюркський народ у пошуках єврейської ідентифікації» Векслер запропонував переглянути всю теорію походження ашкеназів — східноєвропейського єврейства, що використовувало їдиш. Він розглядає їх не як нащадків вихідців з Близького Сходу, а як місцевий європейський народ, що походить від нащадків західних слов'ян — лужицьких сорбів, полабів та ін[14]. Пізніше Векслер долучив до числа можливих предків східноєвропейських євреїв також хозарів і численних слов'ян, що жили в Київській Русі в IXXII століття[15].

Теорія Векслера не мала широкої підтримки в науковому співтоваристві, але його висновки багато що змінили в германоцентричних поглядах теорії походження мови їдиш. Останнім часом багато дослідників відкидають «рейнську гіпотезу» походження їдишу й разом з Векслером вважають, що їдиш склався на слов'янських землях у Богемії та на Дунаї, і роль слов'янської складової значніша, аніж вважалося досі.

Абетка[ред. | ред. код]

Буква Вимова Назва
א  — штумер алеф
אַ а пасех алеф
אָ о комец алеф
ב б бейс
בֿ в вейс
ג ґ ґімл
ד д далед
ה г гей
ו у вов
וּ у мелупн вов
ז з заєн
ח х хес
ט т тес
י й, і юд
יִ і хірек юд
כּ к коф
כ ך х хоф, ланґер хоф
ל л ламед
מ ם м мем, шлос мем
נ ן н нун, ланґер нун
ס с самех
ע е аїн
פּ п пей
פֿ ף ф фей, ланґер фей
צ ץ ц цадек, ланґер цадек
ק к куф
ר р рейш
ש ш шін
שׂ с сін
תּ т тоф
ת с соф

Букви, назви яких написано зі словом «ланґер», пишуться тільки в кінці слова.

Буквосполучення[ред. | ред. код]

буква звучання назва
Диграфи װ в цвей вовн
זש ж заєн-шін
טש ч тес-шін
Дифтонги ױ ой вов-юд
ײ ей цвей юдн
ײַ ай пасех цвей юдн

Їдиш в Україні[ред. | ред. код]

Приклад[ред. | ред. код]

«Заповіт» Т. Шевченка їдишем (переклав Давид Гофштейн)

צװאה

אַז כ׳װעל שטאַרבן, איר באַהאַלטן

זאָלט די בײנער מײַנע

צװישן ברײטע מילדע סטעפּעס

אין מײַן הײם אוקראַיִנע,

די ברײטפּאָלעדיקע לאָנקעס,

בערג און דניעפּר דער גרױסער

זאָלן זען זיך — ס׳זאָל זיך הערן,

װי ער רעשט, דער רױשער.

װעט אַ טראָג טאָן פֿון אוקראַיִנע

בלוט פֿון שׂונאס גלידער

ביז צום ים דעם בלױען, — דעמאָלט

— װעל איך באַרג און נידער

אַלץ פֿאַרלאָזן און זיך לאָזן

ביז די הימלען טראָגן

— לױבגעזאַנגען. און ביז דעמאָלט

כ׳קאָן קײן גאָט פֿאַרמאָגן.

מיך באַהאַלט, שטײט אױף מיט צאָרן,

קײטן רײַסט מיט פֿײַער,

און מיט שׂונאס בײזע בלוטן

רײַך באַשפּרענקט די פֿרײַהײט!

אין געזינד אין גרױסן, נײַעם

מיט אַ פֿרײַען װילן

ניט פֿאַרגעסט אױך מיך דערמאַנען

מיט אַ װאָרט אַ שטילן.

Tsavое

Аz kh׳vel shtarbn, ir bahaltn

zolt di beyner mayne

tsvishn breyte milde stepes

in mayn heym Ukraine,

di breytpoledike lonkes,

berg un Dniepr der groyser

zoln zen zikh — s׳zol zikh hern,

vi er resht, der roysher.

Vet a trog ton fun Ukraine

blut fun soynes glider

biz tsum yam dem bloyen, — demolt

— vel ikh barg un nider

alts farlozn un zikh lozn

biz di himlen trogn

— loybgezangen. Un biz demolt

kh׳kon keyn got farmogn.

Mikh bahalt, shteyt oyf mit tsorn,

keytn rayst mit fayer,

un mit soynes beyze blutn

raykh bashprenkt di frayheyt!

In gezind in groysn, nayem

mit a frayen viln

nit fargest oykh mikh dermanen

mit a vort a shtiln.

Джерело: Українська бібліотека

Коди[ред. | ред. код]

  • Літерний код мови їдиш — yi

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Yiddish, Eastern, on Ethnologue. Retrieved 11 March 2010.
  2. 2010 Atlas of the World’s Languages in Danger, 3rd edn. Paris, UNESCO Publishing — Yiddish
  3. Інститути національних мов
  4. Що таке ЇДИШ — УСЕ (Універсальний словник-енциклопедія) — Словники — Словопедія
  5. Значення та тлумачення «ідиш» — ABBYY Lingvo-Online
  6. ідиш // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  7. Ідиш — Лексика — українські енциклопедії та словники
  8. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 2 : Д — Копці / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Н. С. Родзевич та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1985. — 572 с.
  9. Dovid Katz. "YIDDISH" (PDF). YIVO. Заархівовано з оригінального PDF 22 березня 2012
  10. Solomon Birnbaum, Grammatik der jiddischen Sprache (4., erg. Aufl., Hamburg: Buske, 1984), p. 3(нім.)
  11. Єврейська цивілізація. Оксфордський підручник з юдаїки. Т.2 / За ред. Мартина Гудмена. В 2-х тт. Пер. с англ. – К.: Дух і Літера; Днепропетровськ: Центр «Ткума», 2012. – 560 с. - С.591
  12. Єврейська цивілізація. Оксфордський підручник з юдаїки. Т.2 / За ред. Мартина Гудмена. В 2-х тт. Пер. с англ. – К.: Дух і Літера; Днепропетровськ: Центр «Ткума», 2012. – 560 с. - С.590-594
  13. Wexler P. The Schizoid Nature of Modern Hebrew: a Slavic Language in Search of a Semitic Past. O. Harrassowitz, Wiesbaden, Germanyб 1990.
  14. Wexler P. The Ashkenazic Jews: a Slavo-Turkic People in Search of a Jewish Identity, 1993.
  15. Wexler P. Two-Tiered Relexification in Yiddish: the Jews, Sorbs, Khazars and the KievPolessian Dialects. Mouton de Gruyter, Berlin, Germany, 2002.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Їдиш-український словник: близько 30 000 слів / Дмитро Володимирович Тищенко; ред. О. Бейдерман, С. Вашецька, М. Потольський. — К. : Арт Економі, 2014. — XVI, 943 с. — 300 пр. — ISBN 978-966-2576-82-5.
  • Їдиш-український словник: близько 30 000 слів / Дмитро Володимирович Тищенко; ред. О. Бейдерман, С. Вашецька, М. Потольський. — Вид. 2-е, перероб. та доп. — К. : Арт Економі, 2016. — 960 с. — ISBN 978-617-7289-14-1.
  • Короткий їдиш-український словник / укл. Й. В. Торчинський. — К. : Голов. спеціаліз. ред. літ. мовами нац. меншин України, 1996. — 206 с. — ISBN 966-522-075-6.
  • Фалькович Е. Бесіди про єврейську мову // Советіш геймланд. — 1974. — № 1. [1]
  • Широких К., Кержнер А., Файнер М. Маме-лошн (Рідна мова). Посібник із вивчення мови ідиш. — Чернівці : Видавничий дім «Букрек», 2007. — 88 с.

Посилання[ред. | ред. код]

Вікіпедія

Вікіпедія має розділ
мовою ідиш
ערשטע זײַט