Волинське воєводство існувало у 1566–1795 роках. Створене на основі земель Волині. Після Люблінської унії 1569 року входило до складу Малопольської провінції монархічної федеративної держави Річ Посполита. Водночас культурно-історично належало до історичного регіону Русь. Розташовувалося в центральній частині Речі Посполитої, на заході історичного регіону Русь. Головне місто — Луцьк. Очолювали його волинські воєводи. Сеймик воєводства збирався у Луцьку. Мало представництво із трьох сенаторів у Сенаті Речі Посполитої. Складалося з трьох повітів. Станом на 1793 рік площа воєводства становила &&&&&&&&&&038323.080000038 323,80 км²[1]. Населення в 1790 році нараховувало &&&&&&&&&0805170.&&&&00805 170 осіб. Ліквідоване 1795 року під час третього поділу Речі Посполитої. Так територія воєводства увійшла до складу Волинського намісництваРосійської імперії. Яке 23 грудня 1796 року було перетворене на територіально-адміністративну одиницю Волинську губернію тієї ж Російської імперії.
На картах також трапляється назва Верхня Волинь (лат.Volynia superior, фр. фр.haute) або Ближня Волинь (лат.Volynia citerior)
1470… -тих роках народився Михайло Василевич. Був писар литовський, староста мідницький, кревський, стоклішський[a], кормяловський[b] і упітський. Можливий переписувач старовинного Пересопницького Євангелія, на якому складають присягу президенти України.
↑H. Dymnicka-Wołoszyńska. Potocki Stanisław h. Pilawa (1698—1760) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź, 1984. — t. XXVIII/1, zeszyt 116. — S. 157. (пол.)