Анн Л'Юйє

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Анн Л'Юйє
фр. Anne L'Huillier
Ім'я при народженніфр. Anne Geneviève L'Huillier[1]
Народилася16 серпня 1958(1958-08-16)[2][3] (66 років)
Париж, Франція[2]
Країна Франція
 Швеція
Діяльністьфізикиня, викладачка університету
Alma materВища нормальна школа в Фонтене-о-Розd
Університет імені П'єра і Марії Кюрі (1986)[4]
Галузьфізика, атосекундна фізика і ultrafast imagingd
ЗакладЛундський університет[5]
Лундський університет[6]
Науковий керівникBernard Cagnacd[4]
Аспіранти, докторантиPhilippe Balcoud[7]
ЧленствоШведська королівська академія наук
Шведська королівська академія інженерних наук
Національна академія наук США
Американське фізичне товариство
Австрійська академія наук
У шлюбі зClaes-Göran Wahlströmd[3]
РодичіHenrik Wahlströmd
Нагороди
Особ. сторінкаportal.research.lu.se/en/persons/anne-lhuillier
CMNS: Анн Л'Юйє у Вікісховищі

Анн Л'Юйє (16 серпня 1958(1958-08-16), Париж) — французький фізик, професор атомної фізики Лундського університету.

Вона очолює групу атосекундної фізики, яка вивчає рух електронів у реальному часі, що використовується для розуміння хімічних реакцій на атомному рівні[8]. У 2003 році вона та її група побили світовий рекорд, встановивши найкоротший лазерний імпульс тривалістю 170 аттосекунд[9]. Вона здобула декілька нагород з фізики: премію Вольфа з фізики у 2022[10] і Нобелівську премію з фізики у 2023 (спільно з П'єром Агостіні і Ференцем Краусом)[11].

Біографія

[ред. | ред. код]

Л'Юйє здобула освіту та ступінь магістра теоретичної фізики та математики[12], та ступінь доктора філософії з експериментальної фізики у Центрі ядерних досліджень Сакла[en] Комісаріату атомної енергетики Франції. Її дисертація була присвячена багаторазовій іонізації в лазерних полях високої інтенсивності[13].

З 1986 постійно працювала в Центрі ядерних досліджень Сакла. В 1992 році брала участь в експерименті в Лунді, де була встановлена одна з перших в Європі титан-сапфірових твердотільних лазерних систем для фемтосекундних імпульсів. В 1994 році переїхала до Швеції, де працювала в університеті Лунда як викладач з 1995 та професор з 1997[14].

Очолює групу аттосекундної фізики, яка вивчає рух електронів у режимі реального часу, який використовується для розуміння хімієсекундних фізичних реакцій на атомному рівні[15]. В 2003 році вона та її група побили світовий рекорд з найменшим лазерним імпульсом у 170 аттосекунд[16].

Нагороди та визнання

[ред. | ред. код]

Доробок

[ред. | ред. код]
  • Ferray, M; L'Huillier, A; Li, XF; Lompre, LA; Mainfray, G; Manus, C (1988). Multiple-harmonic conversion of 1064 nm radiation in rare gases. J. Phys. B: At. Mol. Opt. Phys. 21 (3): L31. Bibcode:1988JPhB...21L..31F. doi:10.1088/0953-4075/21/3/001.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Journal officiel de la République française, Journal officiel de la République française. Document administratif — 1868. — ISSN 0242-6773
  2. ↑ а б https://www.nobelprize.org/prizes/physics/2023/lhuillier/facts/
  3. ↑ а б Sveriges befolkning 2000 — Sveriges Släktforskarförbund, 2020.
  4. ↑ а б Agence bibliographique de l'enseignement supérieur (France) Système universitaire de documentation — Montpellier: ABES, 2001.
  5. ↑ Montenegro A. ORCID Public Data File 2023 — 2023. — doi:10.23640/07243.24204912.V1
  6. ↑ Montenegro A. ORCID Public Data File 2023 — 2023. — doi:10.23640/07243.24204912.V1
  7. ↑ https://www.theses.fr/1993PA066015
  8. ↑ Carl Zeiss Research Award. ZEISS International (англ.). Архів оригіналу за 19 лютого 2017. Процитовано 29 квітня 2017.
  9. ↑ Forkman; Holmin Verdozzi, ред. (2016). Fysik i Lund: i tid och rum (швед.). Lund: Fysiska institutionen i samarbete med Gidlunds förlag. с. 371, 374. ISBN 9789178449729.
  10. ↑ Wolf Prize in Physics 2022. Архів оригіналу за 8 лютого 2022. Процитовано 31 березня 2022.
  11. ↑ а б Davis, Nicola (3 жовтня 2023). Nobel prize in physics awarded to three scientists for work on electrons. The Guardian. London, United Kingdom. ISSN 0261-3077. Процитовано 3 жовтня 2023.
  12. ↑ а б Prof. Anne L'huillier - AcademiaNet. www.academia-net.org (англ.). Архів оригіналу за 12 липня 2021. Процитовано 29 квітня 2017.
  13. ↑ а б UPMC, Université Pierre et Marie Curie - (12 грудня 2013). Anne L'Huillier. Архів оригіналу за 26 лютого 2017. Процитовано 29 квітня 2017.
  14. ↑ Anne L'Huillier. Atomic Physics, Faculty of Engineering, LTH. Архів оригіналу за 26 лютого 2017. Процитовано 5 травня 2014.
  15. ↑ Carl Zeiss Research Award. ZEISS International (англ.). Архів оригіналу за 19 лютого 2017. Процитовано 29 квітня 2017.
  16. ↑ Forkman, Bengt; Holmin Verdozzi, Kristina, ред. (2016). Fysik i Lund: i tid och rum (швед.). Lund: Fysiska institutionen i samarbete med Gidlunds förlag. с. 371, 374. ISBN 9789178449729.
  17. ↑ Nya ledamöter. Kungl. Vetenskapsakademien. 19 квітня 2004. Архів оригіналу за 14 лютого 2022. Процитовано 29 квітня 2017.
  18. ↑ Max Born Award. OSA. Архів оригіналу за 14 жовтня 2013.
  19. ↑ ÖAW wählte 31 neue Mitglieder. In: oeaw.ac.at. 21. Mai 2021, abgerufen am 21. Mai 2021.
  20. ↑ Wolf Prize in Physics 2022. Архів оригіналу за 13 травня 2022. Процитовано 31 березня 2022.
  21. ↑ EPS Quantum Electronics Prizes. Архів оригіналу за 5 травня 2016. Процитовано 31 березня 2022.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Анн_Л%27Юйє&oldid=43648956