Послання апостола Павла

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Апостол Павло за написанням послань (Валантен де Булонь ?)

Послання апостола Павла — тринадцять книг Нового Заповіту, в яких першим словом є «Павло» (грец. Παῦλος), що вказує на авторство апостола Павла. Ці листи є однією з найважливіших частин Нового Заповіту, а окремі книги є серед найбільш ранніх християнських документів, які збереглися до нашого часу. Вони дають розуміння переконань і дискусій, що існували в ранньому християнстві, а як частина канону Нового Заповіту є фундаментальними текстами як для християнського богослов'я, так і для християнської етики. Послання до Євреїв, хоч і не містить його імені, протягом більше ніж тисяча років традиційно вважалося написаним апостолом Павлом[en]. Однак, починаючи з XVI століття, точка зору невпинно зміщувалася до заперечення авторства Павла і зараз лише невелика кількість учених приписують Павлу авторство Послання до Євреїв. Це відбулося в основному через його стилістичну та змістовну несхожість з іншими посланнями Павла. З того часу більшість учених погоджувалися, що Павло дійсно написав сім з послань, але вважали чотири з послань під ім'ям Павла псевдоепіграфічними[en]. Щодо авторства двох інших послань думки вчених були розділені.[1][2]

Однак все більше сучасних учених, які мають різні богословські позиції, базуючись на стильометричному аналізі послань, наводять докази на користь належності Павлу всіх чотирнадцяти послань, за виключенням Послання до Євреїв.[3]

Послання Павла в сучасних редакціях зазвичай розміщують між Діями апостолів і соборними посланнями. Проте у більшості манускриптів грецькою мовою спочатку розташовані соборні послання. В деяких мінускульних рукописах (175, 325, 336 і 1424) послання Павла розміщенні в кінці Нового Заповіту.[4]

Порядок

[ред. | ред. код]

Послання Павла в тому порядку, в якому вони розміщені в Новому Заповіті:

Назва Адресат Назва (грецькою) Назва (латиною) Скорочення Латиною Лат. мін
Послання до Римлян Народ Риму Πρὸς Ῥωμαίους Epistola ad Romanos Рим. Rom Ro
1-ше послання до Коринтян Народ Коринфу Πρὸς Κορινθίους Αʹ Epistola I ad Corinthios 1 Кор. 1 Cor 1C
2-ге послання до Коринтян Народ Коринфу Πρὸς Κορινθίους Βʹ Epistola II ad Corinthios 2 Кор. 2 Cor 2C
Послання до Галатів Народ Галатії Πρὸς Γαλάτας Epistola ad Galatas Гал. Gal G
Послання до Ефесян Народ Ефеса Πρὸς Ἐφεσίους Epistola ad Ephesios Еф. Eph E
Послання до Филип'ян Народ Філіппів Πρὸς Φιλιππησίους Epistola ad Philippenses Фил. Phil Phi
Послання до Колоссян Народ Колосів Προς Κολοσσαεῖς Epistola ad Colossenses Кол. Col C
1-ше послання до Солунян Народ Салонік Πρὸς Θεσσαλονικεῖς Αʹ Epistola I ad Thessalonicenses 1 Сол. 1 Thess 1Th
2-ге послання до Солунян Народ Салонік Πρὸς Θεσσαλονικεῖς Βʹ Epistola II ad Thessalonicenses 2 Сол. 2 Thess 2Th
Послання до Євреїв Юдеї-христиани[en] Πρὸς Έβραίους Epistola ad Hebraeus Євр. Heb H
1-ше послання Тимофію Святий Тимофій Πρὸς Τιμόθεον Αʹ Epistola I ad Timotheum 1 Тим. 1 Tim 1T
2-ге послання Тимофію Святий Тимофій Πρὸς Τιμόθεον Βʹ Epistola II ad Timotheum 2 Тим. 2 Tim 2T
Послання до Тита Святий Тит Πρὸς Τίτον Epistola ad Titum Тит. Tit T
Послання до Филимона Филимон Πρὸς Φιλήμονα Epistola ad Philemonem Филим. Philem P

Цей порядок є вкрай послідовним у традиції рукописів, з дуже невеликою кількістю відхилень. Очевидним принципом організації книг є їхнє розміщення у порядку зменшення обсягу грецького тексту, однак залишаючи в окремій завершальній частині чотири пасторські послання[en], адресовані окремим особам. Єдиною невідповідністю є Послання до галатів, яке йде попереду трохи більшого за нього Послання до ефесян.[5]

У сучасних редакціях формально анонімне Послання до Євреїв розташовується наприкінці Павлових листів і до соборних послань. Ця практика стала популярною у IV столітті завдяки Вульґаті Ієроніма Стридонського, який знав про давні сумніви з приводу авторства цього послання. Така практика також підтримувалася у більшості середньовічних рукописів візантійського типу. Проте майже без виключень, рукописи вміщують Послання до Євреїв десь між листами Павла.[5]

Розміщення Послання до Євреїв між посланнями Павла не має чіткої послідовності у манускриптах:

Автентичність

[ред. | ред. код]

У всіх із перелічених послань, окрім Послання до Євреїв, Павло заявляє, що він є їхнім автором і укладачем. Однак спірні листи могли бути підробками, оскільки видається, що така проблема існувала у ранньої церкви. Ось, що з цього приводу писав англійський богослов Джозеф Лайтфут[en], коментуючи фрагмент з Послання до Галатів[6]:

В цьому місці[7] апостол бере перо у свого секретаря і завершальний абзац написано його власною рукою. З моменту, коли листи почали підробляти його іменем (2 Сол. 2:2, 2 Сол. 3:17), видається, що він почав практикувати закінчувати листа кількома словами, написаними власноруч, як запобігання таким підробкам… В цьому ж випадку він написав цілий абзац, підсумовуючи основні висновки послання лаконічними, енергійними, незв'язаними реченнями. Також він пише його великими, жирними літерами (грец. πηλίκοις γράμμασιν), щоб написане його рукою могло відобразити енергію і рішучість його душі.

Сім листів (з узгодженими датами) вважаються справжніми практично одноголосно[8]:

Тривалий час вважалось, що авторство Павла щодо інших шести листів гарантувати не можна[8]:

З часом почали з'являтися дослідження, які піддали суттєвій критиці критерії, які традиційно застосовувались для визначення, так званих, девтеропауліністських книг, в першу чергу, формальні мовні й стилістичні ознаки. А починаючи з 1990-х років все більше вчених, в тому числі базуючись на стильометричному аналізі послань, схиляються до версії про належність Павлу всього корпусу з тринадцяти послань (без Послання до Євреїв).[2][3]

Зрештою, Послання до Євреїв, хоч анонімне і насправді створене не у формі листа, довго включалося до збірки листів Павла. Однак більшість вчених не вважають його написаним апостолом Павлом.

«Втрачені» послання апостола Павла

[ред. | ред. код]

Часто вважається, що наявні листи Павла свідчать про декілька його листів, які не збереглися:[9][10]

  • Перше послання до Коринфу (також «Попереднє послання до Коринтян» або «Третє послання до Коринтян»), що згадується у 1 Кор. 5:9
  • Третє послання до Коринфу (також «Суворий лист» або «Слізний лист»), що згадується у 2 Кор. 2:4 і 2 Кор. 7:8
  • Попереднє послання до Ефесян, що згадується у Еф. 3:3
  • Послання до Лаодикійців, що згадується у Кол. 4:16

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ New Jerome Biblical Commentary, 1990, с. 920.
  2. ↑ а б Ковшов.
  3. ↑ а б Мецгер, 2013, Часть третья, глава 9, раздел 6.
  4. ↑ Мецгер, 2013, Часть третья, глава 12.
  5. ↑ а б Trobisch, 1994, с. 1—27.
  6. ↑ Lightfoot, 1865, с. 211—212.
  7. ↑ Гал. 6:11
  8. ↑ а б Dunn, 2003, с. 1274.
  9. ↑ Мецгер, 2013, Часть третья, глава 10, раздел 2.
  10. ↑ Dunn, 2003, с. 1354.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Joseph A. Fitzmyer, Roland Edmund Murphy. The New Jerome Biblical Commentary. — Prentice-Hall, 1990. — 1484 с. — ISBN 9780136149347.
  • Брюс М. Мецгер. Новый Завет — Контекст — формирование — содержание. — Москва : Библейско-богословский институт св. апостола Андрея, 2013. — 360 с. — (Современная библеистика) — ISBN 978-5-89647-249-0.
  • David Trobisch. Paul's Letter Collection: Tracing the Origins. — Fortress Press, 1994. — 107 с. — ISBN 9780800625979.
  • Joseph Barber Lightfoot[en]. Saint Paul's Epistle to the Galatians: A Revised Text with Introduction, Notes, and Dissertations. — MacMillan, 1865. — 346 с.
  • James D. G. Dunn. Eerdmans Commentary on the Bible. — Wm. B. Eerdmans Publishing, 2003. — 1629 с. — ISBN 9780802837110.
  • Ковшов М.В. (30.07.2013). Что на самом деле написал апостол Павел?. Архів оригіналу за 24 вересня 2020. Процитовано 10.03.2017.


Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Послання_апостола_Павла