Тисячоліття хрещення Русі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Тисячоліття хрещення Русі — урочисті святкування, які відбувалися з 5 червня до 12 червня 1988 року у СРСР — в ознаменування тисячолітньої річниці з дня Хрещення Русі.

Підготовка[ред.ред. код]

Генеральна Асамблея ЮНЕСКО закликала відзначити «1000-річчя введення християнства на Русі як найбільшу подія в європейській і світовій історії та культурі». Ця заява привернула до Російської Православної Церкви найбільшу увагу громадськості не тільки Радянського Союзу, а й усього світу. Вже з початку 1988 року напередодні урочистостей радянські газети були наповнені релігійною тематикою, а священики отримали можливість звертатися до широкої аудиторії[1].

Радянська влада вживала заходів до того, щоб скористатися святкуванням Тисячоліття хрещення Русі з метою міжнародної пропаганди; передбачалося використовувати ювілейний рік для впливу на релігійні кола поза радянського блоку з тим, щоб схилити релігійних діячів до підтримки радянських ініціатив у галузі роззброєння[2].

Підготовка церквою[ред.ред. код]

Підготовка до святкування тисячоліття Руської Церкви почалася задовго до цього ювілею (в деяких церковних джерелах Російську Православну Церкву безпідставно називають «Руськую Церквою», 500-річчя автокефалії Російської Православної Церкви урочисто відзначалося у липні 1948 року в Москві). Ще в 1981 році була утворена синодальна ювілейна Комісія. У 1983 році на прохання Священного Синоду Руської Церкви радянський уряд передав Московському Патріархату найдавніший в Москві монастир святого благовірного князя Данила, який повинен був стати одним з центрів проведення ювілейних урочистостей і резиденцією патріарха. У перед'ювілейний час було проведено три богословські конференції, в яких крім російських і зарубіжних богословів і церковних істориків брали участь також світські вчені[1].

Керівництво Церкви вирішило скликати ювілейний Помісний Собор Руської Православної Церкви. Цей Собор став першим в історії Російської Церкви, починаючи з кінця XVII століття, який не був пов'язаний з обранням патріарха. Собор прийняв ряд історичних рішень, що змінили принизливе положення Православної Церкви в радянській державі[1].

Святкування[ред.ред. код]

У Радянському Союзі свято з цього приводу проводився майже на державному рівні: з урочистим засіданням і концертом у Великому театрі СРСР, у присутності московського бомонду і представників різних релігійних конфесій. М. С. Горбачов, тоді генеральний секретар Комуністичної партії, особисто не міг прийти на ці урочистості, але була присутня його дружина Раїса Максимівна як представник Фонду культури, очолюваного академіком Лихачовим[3].

Весь тиждень з 5 червня до 12 червня в московських храмах відбувалися святкові богослужіння, а 11 червня пройшло всенощне бдіння. Потім урочистості пройшли в Києві, Ленінграді та Володимирі, а після 18 червня — в єпархіях.

Святіший патріарх Московський і всієї Русі Пимен, виступаючи на закритті ювілейних урочистостей, відзначив:

Християнство було тим руслом, яким потекла в давньоруську землю культура найрозвинутішої цивілізації того часу - Візантії. Ця культура потрапила на благодатний ґрунт ... Завершуються перші десять століть історії нашої Церкви. Господи! Благослови у світі й благочесті вступити в друге тисячоліття нашого буття в Божому домі ... землю ж Руську у світі збережи і віру православну в ній утверди на віки віків. Амінь.)
Оригінальний текст (рос.)

Христианство было тем руслом, по которому потекла в древнерусскую землю культура самой развитой цивилизации того времени — Византии. Эта культура попала на благодатную почву... Завершаются первые десять веков истории нашей Церкви. Господи! Благослови в мире и благочестии вступить во второе тысячелетие нашего бытия в доме Божием… землю же Русскую в мире сохрани и веру православную в ней утверди во веки веков. Аминь.

Джерела[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]